Друга каденція Земана: перемога Росії чи поразка Євросоюзу?

(English) У другому турі президентських виборів в Чехії, який пройшов 26-27 січня, з результатом в 52% голосів переміг проросійський Мілош Земан. Це буде його друга каденція: в 2013-му на перших всенародних виборах президента в Чехії він переміг з 55% підтримки.

Підписатись на новини "Української призми"

Популіст проти інтелігента

У другому турі президентських виборів в Чехії, який пройшов 26-27 січня, з результатом в 52% голосів переміг проросійський Мілош Земан. Це буде його друга каденція: в 2013-му на перших всенародних виборах президента в Чехії (адже до цього голову держави обирали в парламенті) він переміг з 55% підтримки.

Геннадій Максак, голова Ради зовнішньої політики «Українська призма» для “Сегодня”

 Цьогорічні президентські перегони в Чехії повторили на тактичному рівні  кампанію і результат 2013 року, коли в другому турі Мілошу Земану поступився Карл Шварценберг (очолював МЗС Чехії у 2010-2013 рр.). По великому рахунку вибори були передбачуваними. По-перше, окрім Земана не було достатньо сильних кандидатів, які б створили власний порядок денний. Тобто більшість з тих, хто брав участь у першому турі, були скоріше “анти-Земани” – ті, які протиставляли себе діючому президентові, а не формували нове бачення. Саме тому найкращим варіантом і став колишній президент Академії наук Їржі Драгош – головний конкурент Земана – він полоскотав нерви переможцю. Але, нажаль, мобілізації ліберального проєвропейського електорату було недостатньо і цього разу. Та і в цілому його важко здобути, бо ліберально налаштовані виборці більш песимістичні в своїх настроях і менш схильні до проактивних дій під час виборів.

На противагу, мобілізація електорату відбулася в регіонах та сільській місцевості, де активно працював Мілош Земан. Тому не дивно, що перші переможні результати в штабі Земана зустріли викриками: “Хай живе село!”. Команді президента вдалося мобілізувати людей з менш урбанізованих місцевостей. І ці люди, знаючи, що Земан не завжди каже правду і навіть перекручує факти, все одно голосують за нього, бо він свій, він зрозумілий та відчуває головні нотки суспільного настрою.

Його опонент у другому турі Їржі Драгош – інтелігент з академічним бекграундом, що позиціонував себе як проєвропейський політик. Далекий від фахової політичної кар’єри, Драгош не напрацював власної потужної політичної платформи, яка б була знайомою чеським виборцям. І відверто кажучи, саме тому він не був до кінця зрозумілим для співвітчизників за межами міст. Тобто, нового “Макрона” не вийшло, на жаль. У Драгоша нема такої харизми, він “soft speaking man”, який викликає приємне враження, але не спонукає до бажання стати на його бік. Припускаю, що значна частина виборців просто не готова була почути Їржі Драгоша. А ті, що все ж таки за нього проголосували, насправді голосували за “анти-Земана”.

В цілому ж кампанія була традиційною для пропрезидентської команди. Може політтехнологи навіть не викладалися на повну потужність, бо знали, як і що брати до уваги, на які прошарки та групи електорату зробити наголос. Навіть які дикредитаційні матеріали запустити, щоб вони зрезонували серед тих, хто не визначився. Відпрацьовувалися вже знайомі сценарії, які допомогли перемогти Земану Шварценберга в 2013 році. Цього разу Драгошу понавішували ярликів від сексота до педофіла та зрадника національних інетересів.

Де тут рука Кремля?

Напевне, головне питання, яке цікавить абсолютно всіх, чи перемогла на президентських виборах в Чехії Росія? На декларативному рівні відповідь очевидна. Можемо вже готуватись до наступних візитів Земана до Росії чи його використання росіянами в  своїх інформаційних спецопераціях на кшталт виступу чеського президента в ПАРЄ. У вимірі трансформації зовнішньої політики офіційної Праги перемога чи поразка Москви буде залежати від формування нового чеського уряду, його політичної структури.

Але пропаганда і вплив Росії на цих виборах були присутні. Можливо, не за допомогою масштабного кібер-втручання, але поширення дискредитуючої інформації проти конкурентів Земана через проросійські онлайн-ресурси все ж таки було.

Земан фігура досить контраверсійна, але не треба забувати його політичний шлях: до 2003 року він був відомим чеським політиком, очолював Соціал-демократичну партію, власне і він доклався до того, щоб ввести Чехію до НАТО та ЄС. Після повернення в політику в 2013 році він як досвідчений популіст на кшталт угорського прем’єра Віктора Орбана будує свою політичну позицію на сентиментах, близьких частині чехів.

Природньо, що він продовжить грати на проросійській темі, але його політичні інструменти конституційно обмежені. Питаннями зовнішньої політики в Чехії опікується уряд. Нагадаю, що під  час першої каденції перебування на посаді президента Земан вже не раз стикався із заходами уряду щодо обмеження його зовнішньополітичної активності. Низка очільників апарату президента були обмежені в доступі до таємної інформації, а самому Мілошу Земану обмежили бюджет на закордонні поїздки. Але навіть таких умовах йому вдалося 3 рази відвідати Росії, починаючи з 2013 року. В команді Земана є декілька осіб, які можуть мати контакти з російською стороною Передовсім, мова йде про Мартіна Неєдли, президентського соратника,  який довгий час працював в структурах, пов’язаних з російським бізнесом.

Вже в ході виборчої кампанії Земан докладав зусиль щоб не наголошувати особливо на питаннях відносин з Росією.  Цікаво, що Бабіш (партія Андрія Бабіша ANO – переможець осінніх парламентських перегонів в Чехії – Ред.) радив Земану знизити градус проросійських заяв у другому турі. І, справді, проросійські гасла посунулися на другий план, а на перший вийшла антиміграційна політика. Тобто, в подальшому ми можемо спрогнозувати, що Земан і уряд Бабіша не буде загострювати увагу на російському напрямку.

Одних можливих форматів майбутньої коаліції може бути поєднання зусиль партії Бабіша з колишніми партнерами по попередньому уряду соціал-демократами. Для отримання більшості в 101 голос нижньої палати парламенту потрібна ще буде підтримка додаткових партнерів. Тут є сподівання на праву Партію свободи та прямої демократії, яка будує свою позицію на антиімігрантських гаслах. Треба відзначити, що ця партія підтримала Земана в другому турі, а її лідер Томіо Акамура перебував поруч з президентом під час виголошення промови з нагоди своєї перемоги. Тому варто очікувати, що переобраний президент може виступати певним посередником в формуванні коаліції.

Наразі від Мілоша Земана залежить те, як буде формуватися наступний уряд. Якщо есдеки ввійдуть в коаліцію, то однією з умов буде прагматична і прогнозована зовнішня політика. Думаю, буде розмова про те, щоб трішки зменшити градус проросійських заяв Земана, формування подальшої підтримки санкційної політики ЄС проти Росії, стабільні відносини з ЄС та НАТО. Навряд чи президентові дадуть втілити в життя ідеї щодо референдумів про перебування в НАТО та ЄС.

Якщо ж спроба створити коаліційний уряд чи, в гіршому випадку, уряд меншості в Чехії вчергове провалиться, цілком можливі дострокові вибори. Але наразі в цьому ніхто не зацікавлений, бо ті партії мейнстріму, які програли восени, не зможуть мобілізувати свій електорат і ризикують втратити навіть ті місця, які мають зараз. А партія Бабіша ANO напроти може отримати ще більше голосів. Тому муситимуть домовлятися.

Що стосується політики Чехії всередині ЄС, зараз вона може бути більш сильною в питанні формування антиміграційної політики, ідучи одним блоком з країнами Вишеградської четвірки Польщею та Угорщиною. Бо саме антиміграція допомогла мобілізувати електорат. Бабіш мусить розуміти, що саме ця нотка має бути відображена в його особистій і програмі партії ANO, щоб якось конкурувати за популярність навіть с Земаном. Загалом же європейський напрямок політики Чехії буде формуватися більше до ядра: Чехія и Словаччина будуть тягнутися до Німеччини і Франції – союзних політик, які прагнуть об’єднання і посилення інституцій Європейського союзу. Тобто, умовного об’єднання Чехії з Польщею і Угорщиною, які вже уклали негласний політичний союз, не буде. Хоча Земан для Орбана і Качиньського (лідера правлячої польської партії “Право і справедливість” – Ред.) свого роду союзник в питаннях антиєвропейської політики, однак Бабіш не є прихильником цього вектору. Свіжий приклад, Бабіш скептично оцінює ідею Польщі та Угорщини створити банк розвитку в рамках Вишеградської четвірки.

Підсумовуючи ці президентські перегони, всім чеським партіям які зараз не в найкращій формі, треба прорахувати і зрозуміти на майбутнє, чому виборці голосують саме за Земана. В першу чергу на це варто звернути увагу соціал-демократам, які здобули нищівну поразку на парламентських виборах минулої осені. Яке саме невдоволення виборців дозволяє і Земану, і Бабішу мобілізувати електорат? Зрозуміти і знайти шляхи поновлення довіри виборців.