Кандидати у президенти США: хто був би найкращим для України?

В штаті Айова відбулися перші кокуси, які тільки посилили інтригу довкола основних кандидатів у президенти США. Вони засвідчили, якою несподіваною, але вкрай цікавою, є нинішня президентська виборча кампанія. Юлія Курнишова для видання “Бізнес” Зараз уже не віриться, що беззаперечним фаворитом республіканців у першій половині 2015 року був представник президентської династії — Джеб Буш. І хоча […]

Підписатись на новини "Української призми"

В штаті Айова відбулися перші кокуси, які тільки посилили інтригу довкола основних кандидатів у президенти США. Вони засвідчили, якою несподіваною, але вкрай цікавою, є нинішня президентська виборча кампанія.

Юлія Курнишова для видання “Бізнес”

Зараз уже не віриться, що беззаперечним фаворитом республіканців у першій половині 2015 року був представник президентської династії — Джеб Буш. І хоча він спромігся змарнувати свій потенціал задовго до Айови, відсутність яскравої перемоги в іншого розкрученого політика — Гіларі Клінтон, якій вдалося протриматися на лідерських позиціях в партії набагато довше — стало найбільш несподіваним результатом.

Слід також враховувати специфіку консервативного релігійного штату Айова, що зумовило високі результати республіканця Теда Круза та демократа Берні Сандерса. Думаю, на праймеріз, які відбудуться вже після Нью-Гемпшира Клінтон зможе набрати більше голосів, оскільки Сандерс все-таки надто соціалістичного спрямування, навіть як для прибічників демократів.

Республіканці ударилися в ізоляціонізм

ТрампЩодо України, то політичні контури прослідковуються через ставлення кандидатів до Росії. Дональд Трамп відомий своїми провокативними заявами. Українській аудиторії, мабуть, запам’яталися його досить позитивні відгуки про Путіна. Однак спроби сформулювати свої зовнішньополітичні погляди публічно мільярдер почав досить недавно. Зважаючи на ці заяви, він є прибічником нового «реалізму» — примату національних інтересів США та розширення для них глобальних економічних можливостей. При цьому Трамп не розуміє, навіщо витрачати кров і ресурси американців для зміни режимів або просування демократії.

Намагаючись покладатись на спадок попередніх президентів-однопартійців, Трамп відкидає засади Буша-молодшого і проводить паралель між собою і Рейганом. Частково його зовнішньополітичні погляди збігаються з поглядами демократа Б. Сандерса, особливо в тому, що стосується уникнення закордонних інтервенцій та допущення відносин з автократіями. З огляду на такі погляди лідерів американської гонки, надання належної підтримки Україні виглядає проблематичним.

Трамп прямо говорив, що не розуміє, чому США мають нести більшу, ніж Європа, відповідальність за конфлікт в Україні. Показово, що так само індиферентно він висловлювався щодо можливого членства України в НАТО.

Однак слід зазначити, що виборча риторика — це ще не політика, і, обійнявши найвищу посаду в країні, кандидати стикаються з реаліями. Адже Україна наразі має значну підтримку в Конгресі. Підтвердженням цьому є низка ухвалених актів, запуск програми фінансової та військової нелетальної допомоги. Продовження такої підтримки мало залежить від того, хто прийде в Білий дім.

Решта можливих номінантів від республіканців — Т. Круз та М. Рубіо — також уважно і творчо перечитали зовнішньополітичні настанови Р. Рейгана, взявши їх на озброєння. Щоправда, вони є більшими «яструбами» за Трампа. Попри це, попередні дебати між ними не засвідчили чіткої позиції стосовно України або агресії Росії в Східній Європі.

Клінтон: робота над помилками

Інша справа — кандидатка від демократів Г. Клінтон, яка, як ніхто інший, зважаючи на свою колишню посаду держсекретаря, знається на зовнішній політиці. Однак ця перевага може стати її вразливим місцем для нападок опонентів: усі прорахунки першого терміну Обами лягають на її плечі.

Нагадаю, Клінтон привезла в свій час до Москви політику перезавантаження. Тому в своїй виборчій кампанії вона тримається лінії: «як президент, я виправлю все те, з чим не впоралась, як держсекретар».

Тепер актуальною є кнопка «пауза», тиск на Росію, ще більша підтримка України, для якої двері НАТО мають залишатися відкритими.

На цьому етапі виборчої кампанії, коли виявилося, що розрив із Сандерсом є не таким вже й значним, Клінтон все більше намагається звертатися до зовнішньополітичної проблематики, зокрема, тероризму та проактивної політики США в гарячих точках, провокуючи менш досвідченого опонента, який, до того ж більше схиляється на бік ізоляціонізму США. Втім, «барометри» соціальних симпатій в США свідчать про те, що досвід Г. Клінтон протистоїть чесності та надійності Сандерса, як кандидата, а відтак, ще зарано робити висновки.