6 грудня президент Дональд Трамп зробив заяву, якої досі старанно уникали усі його попередники.
Він заявив про визнання Єрусалиму столицею Ізраїлю, пішовши на крок, що має спровокувати ескалацію палестинсько-ізраїльського конфлікту та поставити під загрозу близькосхідний мирний процес. Крім того, американський президент заявив про початок підготовки до перенесення посольства США до Єрусалиму.
Анастасія Герасимчук, для “Європейська правда”
Трамп наголосив, що діє в рамках законного рішення американського Конгресу і є першим з президентів, хто визнає реальне становище.
Дійсно, Акт Конгресу про посольство в Єрусалимі затверджує визнання Сполученими Штатами Єрусалиму столицею держави Ізраїль та передбачає розміщення дипломатичної місії саме там.
Проте, як було передбачено, президент країни має право відтермінувати реалізацію даного рішення на півроку, керуючись інтересами національної безпеки. Відтермінування відбувається шляхом підписання спеціального рішення.
Протягом понад 20 років усі президенти США користувалися такою можливістю.
Попри такі провокативні рішення, що суперечать принципам мирного врегулювання, президент США продовжує наголошувати на безальтернативності формули “2 держави для 2 народів” і, більше того, позначає свої дії як початок нової сторінки у врегулюванні конфлікту.
Втім, вирішення конфлікту це аж ніяк не наблизило.
Лідер Палестинської національної адміністрації Махмуд Аббас заявив, що це рішення призведе до повного руйнування мирного процесу та фактично означає оголошення війни всьому ісламському світу. Лідери “ХАМАС”, що контролює сектор Газа, погрожують розпочати нову інтифаду (повстання палестинського населення проти “ізраїльської окупації”).
Наразі на палестинських територіях тривають антиамериканські протести.
Сутність “єрусалимського питання”
Питання статусу Єрусалиму є ключовим аспектом палестинсько-ізраїльського конфлікту. Кожна із сторін вважає місто своєю столицею, що пов’язано з його релігійним та ідеологічним значенням для кожної з них.
Саме тут знаходяться головні святині трьох світових релігій. Ізраїль проголосив Єрусалим своєю столицею ще у 1949 році та переніс усі органи державної влади туди.
Натомість палестинська сторона претендує на Східний Єрусалим у якості столиці своєї майбутньої держави.
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 181 від 1947 року, що передбачає умови розділення британської Палестини на 2 незалежні держави: єврейську та арабську, визначає Єрусалим як окрему адміністративну одиницю з міжнародним статусом.
Після першої арабсько-ізраїльської війни західна частина міста опинилась під контролем Ізраїлю, а східна стала частиною Трансйорданії. Сучасна ситуація склалася за результатами Шестиденної війни 1967 року, коли Ізраїль зайняв усю територію міста.
Міжнародна спільнота не визнала цей факт, що знайшло відображення в резолюції Ради Безпеки ООН №242, яка вимагала від Ізраїлю звільнити всі окуповані території, зокрема, Східний Єрусалим. Міжнародна спільнота схильна наполягати, що Східний Єрусалим має стати столицею палестинської держави.
Реакція світової спільноти
Дії американського президента не знайшли підтримки з боку міжнародної спільноти, з огляду на те, які наслідки вони можуть мати.
Регіональні актори, зокрема голова Ліги арабських держав та король Йорданії Абдалла ІІ, король Саудівської Аравії Салман, міністри закордонних справ Йорданії та Єгипту, заявили, що такий крок може призвести до росту напруги між сторонами конфлікту та матиме негативні наслідки для США в регіоні.
Не знайшло підтримки це рішення і в Європі. Зокрема, міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон, верховний представник ЄС у закордонних справах та політиці безпеки Федеріка Могеріні, президент Франції Еммануель Макрон, Папа Римський Франциск наголосили на тому, що визначення статусу Єрусалиму має бути фінальною частиною процесу врегулювання, та заявили про підрив міжнародної стабільності.
В цьому контексті важливою є позиція Туреччини.
Президент Реджеп Таїп Ердоган виступив iз жорсткою заявою про можливість розриву дипломатичних відносин з Ізраїлем.
Це свідчить не тільки про подальше наростання непорозуміння із США, а про бажання Туреччини зміцнити свої позиції як лідера ісламського світу.
Стосовно України, з боку керівництва країни та МЗС не лунало заяв щодо цього питання. Попри важливість відносин з Ізраїлем, Україна, визнаючи складність єрусалимського питання, послідовно виступає за дотримання норм міжнародного права та виконання резолюцій ООН у процесі врегулювання палестинсько-ізраїльського конфлікту.
Про це, зокрема, свідчить рішення комітету ВРУ у закордонних справах про недоцільність перенесення посольства в Єрусалим, яке запропонував один з народних депутатів.
Стратегія з врегулювання чи брак розуміння
Обійнявши посаду президента США, Дональд Трамп позначив однією з головних цілей своєї зовнішньої політики досягнення миру на Близькому Сході. Під час турне країнами регіону він заявив, що покладе край палестинсько-ізраїльському конфлікту, для чого має намір відновити мирний процес, що зайшов у глухий кут.
З іншого боку, одим із гасел передвиборчої кампанії Трампа була обіцянка визначення статусу Єрусалиму як столиці Ізраїлю. Метою цього було здобуття прихильності єврейського населення США та консервативних євангелістських організацій, що мають значний фінансовий вплив.
Наразі, з огляду на рекордно низькі рейтинги президента, такі дії можна вважати намаганням президента довести, що він дотримується своїх обіцянок
Проте можна відзначити наявність конкретних дій стосовно палестинсько-ізраїльскої проблеми. Складним є питання, чи можна це назвати намаганням досягти справедливого врегулювання чи підтримкою однієї із сторін.
В цьому контексті важливий зв’язок між США, Саудівською Аравією та Ізраїлем. Радник Трампа, що опікується близькосхідним напрямком, Джаред Кушнер здійснив низку візитів в регіон задля можливості розробити план врегулювання.
Ключовим є контакт із Саудівською Аравією – наслідний принц Мухаммед бен Салман є фактичним керівником країни. Однією з його цілей є певна трансформація зовнішньої політики країни, що призводить до зміни консервативних поглядів на низку питань. Зокрема, за сприяння Кушнера відбувається поступове встановлення зв’язків королівства з Ізраїлем.
Важливість підтримки США у питання боротьби за регіональне лідерство з Іраном пом’якшує позиції країни стосовно Ізраілю.
Відомо, що Саудівська Аравія та США запропонували ПНА вкрай болючий для останньої план врегулювання, який не передбачає Східний Єрусалим столицею палестинської держави та передбачає цю державу у вигляді розділених анклавів.
Однак через нинішнє рішення Трампа перспективи такого альянсу виглядають вже не дуже оптимистично.
Щоправда, існує вірогідність, що таке рішення є засобом тиску на палестинську сторону задля прийняття нею запропонованих умов врегулювання.
Однак більш ймовірним виглядає сценарій, за яким рішення щодо Єрусалиму лише ускладнить мирні консультації на Близькому Сході. А одночасно – ще більше ускладнить відносини США із союзниками.