Упродовж останнього десятиліття цифровізація стала ключовим напрямом реформ державного управління, і судова система не є винятком. Зростання навантаження на суди, очікування щодо рівня швидкості та прозорості правосуддя, а також досвід пандемії COVID-19 продемонстрували, що класичні моделі роботи вже не відповідають сучасним потребам. У цих умовах цифрові технології почали розглядатися як інструмент підвищення ефективності, доступності та відкритості судової системи.

Серед ключових елементів цифрової судової системи можна виділити електронне подання документів, відеосудочинство (проведення судових засідань у режимі відеоконференцій), електронні реєстри судових рішень та автоматизацію внутрішніх процесів, наприклад електронний документообіг або цифровий розподіл справ між суддями.

Роль ЄС у розвитку цифровізації судової системи

Європейський Союз є ключовим фактором у цифровізації судових систем держав-членів. Його роль полягає не лише у фінансуванні, а насамперед у створенні єдиної нормативної та технічної рамки, що забезпечує сумісність національних систем, захист даних і безпечний обмін інформацією між судами різних країн. Серед ключових актів та регулювань, що вплинули на цифровізацію судової системи ЄС можна виділити:

1. Communication on the Digitalisation of Justice in the EU (2020) – Стратегічний документ Європейської комісії, який визнав цифровізацію правосуддя, зокрема розвиток електронних інструментів, відеосудочинства та безпечного обміну даними між судами, пріоритетом ЄС. 
2.  Regulation 2022/850 on e-CODEX (2022) – Регламент, який закріпив використання системи e-CODEX (European e-Justice Portal та e-Justice Communication via Online Data Exchange), основи для транскордонного електронного судочинства, як європейського стандарту для безпечного обміну судовими документами між державами-членами.
3. eIDAS Regulation (Regulation 910/2014) – Регламент, що встановлює правила електронної ідентифікації та довірчих послуг (електронні підписи, печатки тощо), що мають юридичну силу у всіх країнах ЄС.
4.  General Data Protection Regulation (GDPR) (Regulation 2016/679) – Регламент, що забезпечує правові рамки захисту персональних даних у цифрових судових процесах, включаючи обробку чутливої інформації.
5. NIS2 Directive (Directive (EU) 2022/2555) – Директива, що посилює вимоги до кібербезпеки для організацій, що управляють критичною інфраструктурою та цифровими послугами, до яких належать і судові інформаційні системи.

Однією з найважливіших складових цифровізації правосуддя в ЄС є створення спільних цифрових платформ і порталів, що забезпечують доступ до інформації, документів і сервісів для громадян, юристів, судових органів і національних адміністрацій. До таких платформ і належать e-CODEX.

e-CODEX – це транскордонна платформа для безпечного обміну судовими документами й повідомленнями між національними інформаційними системами в межах ЄС. Основні особливості e-СODEX:

• надає можливість обміну даними між судами та іншими компетентними органами різних країн ЄС;
• забезпечує шифрований обмін документами, доказами, формулярами й іншою процесуальною інформацією;
• дозволяє юристам та органам юстиції використовувати свої національні системи, інтегровані через e-CODEX, для транскордонних процедур.

European e-Justice Portal – це головний інформаційний та сервісний портал ЄС у сфері правосуддя, створений з метою полегшення доступу до правової інформації, судових реєстрів, електронних форм і практик у всіх державах-членах. Через портал користувачі можуть:

• отримати доступ до баз даних ЄС і національних правових актів;
• подати документи онлайн;
• знайти практичну інформацію про роботу судових систем різних країн;
• використовувати European Case Law Identifier (ECLI), стандартизований ідентифікатор рішень судів ЄС у відкритих базах даних

Цифровізація судової системи в країнах ЦСЄ

Цифровізація судової системи в країнах Центрально-Східної Європи відбувається в різних форматах і темпах, залежно від рівня цифрової готовності держав, наявності інституційних стратегій та доступу до сучасних ІТ-рішень. 

У дослідженнях цифрового правосуддя в регіоні простежується поділ на три моделі цифровізації. 

Перша, системно інтегрована модель, характеризується тим, що цифрові рішення є не додатком до традиційних процедур, а основою функціонування судової системи. Для неї типовими є:

• єдина цифрова інфраструктура судів,
• обов’язкове або домінуюче електронне подання документів,
• централізовані бази судових рішень,
• інтеграція з іншими державними інформаційними системами.

Одним із найяскравіших прикладів такої моделі є Естонія. Естонська судова система передбачає зокрема подання документів через електронні системи типу e-File, які дозволяють сторонам ініціювати позови, подавати процесуальні документи та відстежувати справи онлайн, використовуючи електронну ідентифікацію (ID-card або Mobile-ID). До того ж, суди автоматично обмінюються даними з реєстрами населення, поліцією та податковими органами через X-Road, державну data-інфраструктуру.

Окрім того, у країні використовують цифрові судові файли (digital court file), що дозволяє суддям та працівникам суду працювати з усіма матеріалами у електронному вигляді, мінімізуючи необхідність паперових справ. За даними CEPEJ, цифрові судові файли були включені до системи з 2018 року, і їх розширена функціональність включає full-text пошук, коментування документів та сортування даних. Нарешті, естонські суди використовують відеозасідання як регулярний інструмент, а не новинку з часів COVID-19. Це робить Естонію одним із найрозвиненіших прикладів судової цифровізації у регіоні, де електронне правосуддя стало частиною повсякденної роботи судів, а не лише окремою ініціативою.

У другій моделі, моделі поступової трансформації, цифровізація є значною, але не повністю інтегрованою. Для неї характерні:

• наявність електронних інструментів для окремих стадій процесу,
• функціонування кількох платформ або підсистем,
• поєднання електронних і паперових процедур,
• обмежене використання великих даних і метаданих.

Це означає, що цифрові інструменти вже відіграють важливу роль у роботі судів, але система ще не є повністю уніфікованою. Часто різні види проваджень (цивільні, адміністративні, кримінальні) можуть використовувати різні рішення, а рівень цифровізації залежить від типу суду або регіону.

До моделі поступової трансформації у цифровізації судової системи можна віднести Чехію та Польщу. 

У Чехії важливим кроком стало забезпечення онлайн-доступу до судових рішень вищих судових інстанцій, зокрема Верховного суду та Вищого адміністративного суду, через відкриті електронні бази даних. Це сприяє прозорості судової практики та доступності правової інформації для громадян і юристів. Крім того, у дослідницькому середовищі розробляються проєкти на кшталт Czech Court Decisions Corpus (CzCDC), проєкт, що агрегує великі масиви рішень в одному цифровому форматі та значно спрощує їх аналіз. Водночас, цифровізація в Чехії залишається частково фрагментованою: різні суди та інстанції використовують різні підсистеми, а електронні процедури часто співіснують із традиційними паперовими.

У Польщі цифровізація судів розвивається через впровадження електронних сервісів для взаємодії з судами, зокрема можливості електронного подання процесуальних документів у певних категоріях справ завдяки Електронному судочинству EPU (Elektroniczne Postępowanie Upominawcze).Через Information Portal of the Common Courts громадяни можуть отримувати інформацію про статус своєї справи, доступ до даних про розгляд та судові документи. Цей портал інтегрується з іншими державними сервісами для зручності користувачів. До того ж, у Польщі активно використовуються відео- та аудіофіксації судових засідань, а також наявне технічного обладнання для дистанційних слухань у більш ніж 2 500 залах судів. Таким чином, польська цифровізація правосуддя зосереджена на електронних сервісах та інструментах, що збільшують доступність, але все ще не пропонує повністю інтегровану платформу, яка замінила традиційні судові процеси.

Третя фрагментована модель характеризується тим, що цифровізація має точковий і несистемний характер. До основних рис належать:

• паралельне існування різних, слабо пов’язаних між собою ІТ-систем,
• обмежена інтероперабельність між судами та іншими органами,
• відсутність єдиної архітектури даних,
• залежність від окремих проєктів або зовнішнього фінансування.

Прикладами фрагментованої модель цифровізації судової системи є Румунія та Угорщина. У цих країнах цифрові інструменти у сфері правосуддя існують, проте вони розвиваються як окремі, слабо інтегровані підсистеми, а не як частина єдиної цифрової екосистеми. 

Наприклад, у Румунії функціонують онлайн-портал судів Portalul Instanțelor de Judecată, через який користувачі можуть перевіряти інформацію про справи, сторони, дати засідань та стадії провадження. Крім того, рішення публікуються через національні судові веб-ресурси, що підвищує прозорість судової практики. Водночас, електронні сервіси в Румунії не завжди пов’язані між собою і часто доповнюють паперові процедури, а не замінюють їх. 

В Угорщині запроваджено електронну комунікацію із судами через систему E-ügyintézés (електронне адміністрування), яка дозволяє здійснювати взаємодію з державними органами у цифровому форматі. Інформація про судові рішення та процесуальна інформація такоє публікується через онлайн-ресурси судової системи. Однак, як і в Румунії, ці рішення функціонують паралельно з традиційними, без існування єдиної системи управління судовими справами на національному рівні та відсутністю ініціатив з переходу до data-driven управління судами.

Деякі країни, наприклад Словаччина, знаходяться в перехідній зоні між трансформаційною та фрагментованою моделю. В країні існують досить розвинені електронні сервіси і можливості цифрової взаємодії в судових процесах. Наприклад, через портал Slov-Lex громадяни мають доступ до законодавства, нормативних актів та правової інформації, пов’язаної з судовою практикою, а словацькі суди публікують рішення онлайн у вільному доступі. В той же час взаємодія між різними правовими та іншими державними системами менш автоматизована, ніж в Естонії чи Польщі, а більшість процедур усе ще вимагають паралельної паперової обробки. Цифровізація судів в Словаччині часто пов’язана з окремими програмами модернізації, ІТ-проєктами чи фінансуванням, а не з довгостроковою інституційною перебудовою.

Цифровізація судових систем у ЄС є частиною ширшого процесу формування єдиного цифрового правового простору. Попри спільну нормативну рамку, країни ЦСЄ демонструють різні рівні цифрової зрілості, які можна виокремити в інтегровану, трансформаційну та фрагментовану моделі. Вирішальним чинником належності до певної моделі є не наявність окремих електронних сервісів, а ступінь їх інтеграції в архітектуру судової системи. Естонія ілюструє модель, де цифрове правосуддя стало базовим режимом роботи судів, тоді як у Чехії та Польщі воно перебуває на етапі поступової трансформації, а в Румунії, Угорщині та частково Словаччині знаходяться на рівні окремих, рідко пов’язаних ініціатив. Отже, ключове завдання для регіону полягає у переході від точкових цифрових рішень до цілісної системи електронного правосуддя.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».