Мабуть жоден інший документ не викликав за останні два роки стільки жвавих обговорень не лише на фаховому, але й на побутовому рівні, скільки робив це Будапештський меморандум. А конкретно один з його аспектів – добровільна відмова України від ядерного озброєння.
Підсумки експертних безпекових дебатів “Пост-Будапешт для України” від Espreso.TV
Це така сумна прикмета нашого часу. До 2014 року мало хто пригадав би точну назву та зміст меморандуму. Сьогодні ж він викликає безліч дискусій. Питань маса: чи міг Кучма його не підписати, чи варто відновити ядерний арсенал, чи здатні наші закордонні партнери гарантувати безпеку Україні, що можна протиставити діям Росії?
Про що домовились у Будапешті
Повністю документ, який 5 грудня 1995 року підписала Україна, називається Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Вже з назви випливає і його суть: за те, що
Україна відмовляється від ядерного арсеналу, їй надають гарантії захищати її суверенітет. Зробити це зобов’язались країни-підписанти – США, Велика Британія та Росія.
Документ скріплений підписами екс-президента Леоніда Кучми, покійного екс-президента РФ Бориса Єльцина, екс-прем’єр-міністра Великої Британії Джона Мейджора та екс-президента США Білла Клінтона. Окремі заяви про підтримку меморандуму зробили ще дві ядерні держави: Китай та Франція.
Україна свою частину умов виконала – ядерні боєголовки були ліквідовані, пускові шахти демонтовані. Проте всі інші підписанти свою частину угоди, як вважають українці, не виконали: коли Росія напала, ніхто за нас не вступився. Виявилося, що підписаний 1994 року документ був зовсім не тим, чим його уявляли 22 роки тому.
Що про меморандум сьогодні говорять в МЗС
За цей тиждень в Києві відбулося кілька експертних обговорень ситуації навколо меморандуму, і завдяки ним ми почули різні думки від нашого МЗС.
“Історія Будапештського меморандуму подібна до сценарію, який починався як історія успіху, а закінчився трагедією”, – так описав ситуацію під час дебатів “Що після Будапештського меморандуму?” заступник директора політичного департаменту МЗС України Петро Бешта.
Починалося все дуже позитивно: розпад імперії, кінець авторитаризму, весна демократій. “Україна, найбільша держава Європи, добровільно відмовляється від гарантії безпеки, яка базується на ядерній зброї, та обирає гарантії безпеки, які базуються на міжнародній угоді. На жаль, потенційна історія успіху була зруйнована Російською Федерацією. Це була поразка ліберального світу”, – сказав Бешта.
З початком анексії Криму ще були певні ілюзії, що ось-ось наші міжнародні партнери, які гарантували нам безпеку, почнуть діяти.
Немало людей чекали появи літаків та бойових кораблів союзників. Цього не сталося. Більше того, наші гаранти відмовилися навіть постачати Україні летальну зброю.
Виявилося, що меморандум має ряд недоліків. В ньому не конкретизовані подальші дії в разі, якщо територія України зазнає агресії. “У документі відсутній чіткий механізм впровадження його положень та адекватної відповіді на зовнішні загрози”, – відзначив на конференції “Post-Будапешт для України: багатосторонні гарантії безпеки” т.в.о. відділу нерозповсюдження та контролю над озброєннями Департаменту міжнародної безпеки МЗС Артем Воробйов.
Зокрема, в меморандумі не визначена процедура скликання консультацій – тих, які мають початися після початку агресії.
Консультації, до речі, провели після анексії Криму в березні 2014 року – на рівні міністрів закордонних справ. Росія їх проігнорувала. За словами Воробйова, Україна тоді отримала запевнення, що проти Росії застосують санкції. І все…
Також Україні пояснили, що подальших консультацій в “будапештському форматі” не буде – принаймні, допоки до них не приєднається Росія, інакше їхня користь нульова.
З огляду на перераховані причини, сказав представник МЗС,
єдиний механізм застосування меморандуму – це його використання Великою Британією та США в якості юридичної платформи для надання військової допомоги Україні.
Але слід розуміти, що ця допомога не прийде у вигляді американських бомбардувальників над Москвою чи британських морпіхів у Криму. Прямої війни з Росією Захід не хоче й буде уникати її будь-якою ціною.
Питання до західних партнерів
Якщо з Росією в контексті меморандуму все зрозуміло, то до західних партнерів є питання. І якщо меморандум не є юридично зобов’язуючим для них, він не має бути юридично зобов’язуючим і для нас, вважає екс-міністр закордонних справ та керівник Центру дослідження Росії Володимир Огризко.
У США переконані, що вони виконали свої зобов’язання, які брали на себе в рамках документу. Про це сказав заступник директора Інституту світової політики Сергій Солодкий, запитуючи під час конференції посла Великої Британії в Україні Джудіт Гоф, чи в офіційному Лондоні мають таку ж саму думку.
Її відповідь, звісно, була ухильно дипломатичною. Так, сказала вона, меморандум не виконано, але не виконала його Росія, й це головне, що треба мати на увазі.
За її словами, були також спроби скликати консультації, як то передбачає меморандум, але на місці представника Росії був порожній стілець. За словами посла, Велика Британія також надає Україні всіляку підтримку, зокрема, тренує війська.
Юридично-дипломатична казуїстика
Набагато більш відвертим в оцінках був колишній посол США в Україні Джон Хербст, який зараз очолює Євразійський центр ім. Д.Патрічіу при Атлантичній Раді США.
“Під час переговорів США дали чітко зрозуміти, що вони дають не гарантії (guaranties), а запевнення (assurances). Різниця між цими двома словами величезна”, – розповів дипломат. Він пояснив, що у першому випадку США гарантують, що кордони України не будуть змінені. У другому США не мають юридичного обов’язку забезпечувати недоторканність українських кордонів.
“Технічно слабка відповідь США на захоплення Кремлем українських територій не була юридичним порушенням меморандуму”, – відзначив Хербст. Але, за його словами, Захід взагалі та Вашингтон зокрема надали значно меншу підтримку, аніж вимагалося.
Зокрема, Україна мала б отримати летальну зброю та мільйони доларів на реформи, що зробило б агресію для Росії більш болісною.
“Причина, через яку це не зробили, – недалекоглядність та боягузтво”, – резюмував Хербст.
Справді, Захід однією рукою накладає на Росію санкції, але другою купує в неї нафту й газ. “Фактично весь світ фінансує війну РФ проти України. Купуючи у “бензоколонки” бензин і газ, він надає гроші на те, щоб воювати з Україною”, – відзначив завкафедрою міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету Олександр Задорожній.
Повернути ядерний статус
Сьогодні дипломати й науковці обговорюють, чи можна вважати Україну вільною від взятих на початку 1990-х зобов’язань, зокрема й щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Як не дивно, ця думка хвилює не лише голови радикальних націоналістів зі “Свободи”, а й цілком солідних діячів.
На думку Володимира Огризка, відповідь Заходу не є адекватною ситуації. “Для мене Будапештський меморандум – символ розвалу міжнародно-правових відносин та перехід до нової системи координат”, – констатує він.
Нові реалії, пояснює екс-міністр, можуть полягати в переході до самооборони, а коли йдеться про захист національних інтересів, усі засоби згодяться.
“Неодноразово з Вашингтону я чув, що Будапештський меморандум не мав юридично зобов’язуючих положень. Якщо так, то виникає питання зворотнього характеру: чи була Україна юридично зобов’язана виконувати ті речі, які були записані в Будапештському меморандумі? Чи не означає це те, що ми повинні повернутися до питання про те, чи не варто нам залишити Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) та повернути собі статус ядерної держави? Ну, якщо йти за цією звичайною формальною юридичною логікою”, – сказав Огризко.
Звісно, ці слова важко назвати прямим закликом до повернення Україні ядерного статусу, як то потрактували ідейні супротивники пана Огризко. Проте, ядерне питання й справді час від часу підвисає у повітрі.
Насправді, юридична можливість вийти з ДНЯЗ існує, розповів професор кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка Сергій Галака.
“У тексті закону про приєднання України до ДНЯЗ від листопада 1996 року є пряме посилання на статтю 10 пункт 2, який передбачає механізм виходу з ДНЯЗ при тому, що будуть зачеплені вищі інтереси України. Це пряма цитата з договору про нерозповсюдження”, – пояснив він.
Проте, за словами Галаки, якщо “дати задню” треба розуміти можливі наслідки. “Теоретично це (повернення ядерного статусу. – Авт.) можливо, практично це недоцільно, бо викличе міжнародну ізоляцію”, – резюмував професор.
Що ж, повертати ядерний статус, можливо, погана ідея. Але підписаний у 1994 році Будапештський меморандум цілком може ще прислужитися як привід для допомоги Україні з боку її партнерів, було б лише бажання.