Початок жовтня 2016 року засвідчив, що зберігається тренд останніх місяців, коли домінуючою темою на міжнародному порядку денному залишається безпека та пошук шляхів її гарантування. Серед основних викликів безпеці на першій позиції – криза у Сирії, міграційні хвилі, які її супроводжують, та неспроможність міжнародних гравців об’єднати зусилля для подолання існуючих загроз. Натомість зберігається посилення міжнародної фрагментації.
“Українська призма” у співпраці з Global Ukraine пропонує серію аналітичних матеріалів, які висвітлюватимуть важливі аспекти зовнішньої політики та реформування України, а також розглядатимуть події на міжнародній політичній арені крізь українську призму.
Українське питання – на тлі загострення американсько-російських відносин і кризи у Сирії – знову у фокусі уваги. Проте чи на користь це Україні саме в такому контексті?
Сирія – одне з ключових питань міжнародного порядку денного…
Незважаючи на спроби США та Росії порозумітися щодо врегулювання конфлікту в Сирії, видається, що сторони не змогли дійти згоди щодо своїх дій у Сирії. Переговори зайшли у глухий кут. Нині Вашингтон і Москва обмінюються ультиматумами. Як зазначив Дж. Керрі, заходи із врегулювання кризи у Сирії будуть продовжуватися, незважаючи на те, що Росія і США припинили переговори щодо спільної роботи у цьому напрямі від понеділка 3 жовтня.
Очікується, що 17 жовтня міністри закордонних справ ЄС зустрінуться для того, щоб обговорити власні заходи щодо врегулювання кризи у Сирії. Європейці занепокоєні. За словами окремих європейських дипломатів, Росія застосовує щодо Алеппо тактику, яку раніше апробувала у Грозному в Чечні. Метою є тотальне знищення опозиції.
Поза тим, Росія розмістила на військовій базі у Тартусі власні ракетні системи С-300. Крім того, речниця МЗС РФ Марія Захарова заявила, що вихід США з переговорів свідчить про бажання перекласти американську провину за провал переговорів на росіян.
Напередодні припинення переговорів президент Росії також заявив, що Москва також припиняє дію угоди про утилізацію збагаченого плутонію – сигнал про те, що Росія у переговорах з американцями готова розіграти й ядерну карту і, понад те, спекулювати питанням імплементації інших питань ядерного роззброєння.
В той же час, за інформацією ООН, оприлюдненою 5 жовтня, критичною є ситуація з постачанням цивільному населенню в Алеппо харчів та палива. Критичною є також ситуація із доступом до води. Понад 50% жителів міста хотіли б покинути його при першій можливості. До такої ситуації призвів наступ на місто проурядових сирійських та російських військ.
Читайте за темою: Зовнішня енергетична політика України – ретроспективи та перспективи
Загострення ситуації в Сирії супроводжується і супутньою кризою в турецько-іракських стосунках. Так, 5 жовтня прем’єр-міністр Іраку Хайдер аль-Абаді застеріг Туреччину: перебування турецьких військ на території Іраку може призвести до розгортання регіональної війни. Ця заява стала наслідком рішення турецького парламенту щодо розширення військової присутності в Іраку для протидії терористичним організаціям (передусім Ісламській державі та курдським повстанцям). Багдад закликає Туреччину до виведення військ з території північного Іраку. Натомість Анкара наголошує, що перебування її військ в Іраку та Сирії не загрожує суверенітету цих держав і спрямоване виключно на протидію терористичним загрозам. Турки також застерігають, що не допустять, аби посилення позицій курдів призвело до курдських повстань на південному сході Туреччини.
При цьому турки вдаються до досить чутливих, як для ЄС, аргументів. Анкара наголошує, що виведення військ може призвести до сутичок в Мосулі, а це призведе до нових хвиль біженців до Європи.
«Антиміграційний» референдум в Угорщині
А в той же час, в окремих державах ЄС категорично заперечують можливість приймати у себе нові хвилі мігрантів. 3 жовтня угорці в ході референдуму відкинули запропоновані ЄС квоти щодо розміщення мігрантів. Хоча кількість тих, хто брав участь у референдумі, недостатня для того, щоб зробити його рішення обов’язковим до виконання, прем’єр Угорщини Віктор Орбан вже заявив про те, що скористається результатами референдуму аби тиснути на Брюссель.
Турбулентність «БРЕКЗИТу» та зростання нових полюсів
На тлі кризи в Сирії й загострення американсько-російських відносин світові ринки лихоманить ще й від перспективи БРЕКЗИТу – фунт стерлінгів сягнув свого рекордно низького рівня за останні 30 років. Це, в свою чергу, призвело до занепокоєння на Волл-стріт та серед американських інвесторів.
Проте це не зупинило нового прем’єр-міністра Великобританії від заяви про те, що
вже у березні наступного року Лондон розпочне процедуру виходу з ЄС.
На цьому тлі, треба зауважити, що для Китаю початок жовтня став більш успішним. 1 жовтня, незважаючи на сумніви деяких економістів щодо того чи китайський юань відповідає усім критеріям МВФ, ця валюта була долучена до «клубу» резервних валют Міжнародного валютного фонду – дотепер до кошика таких валют входили долар США, євро, японська єна та британський фунт стерлінгів. Це – перша валюта додана до «кошика» з 1999 р., а саміт 16 держав ЦСЄ та Балканів з КНР у Ризі, що відбудеться ближчим часом, може ще більш виразно продемонструвати Європі нового гравця на її полі.
Читайте за темою: Global news through Ukrainian Prism
«крізь Українську призму»…
На перший погляд, події в Сирії та міграційна криза, як і Брекзит та китайські успіхи не мають прямого стосунку до України. Проте слід зауважити, що, не в останню чергу завдяки сирійському загостренню, питання України теж повертається на міжнародний порядок денний. Щоправда, відбувається те, чого Україна раніше прагнула уникнути. Повернення відбувається «в пакеті» з «сирійським питанням» та ядерним діалогом США та РФ. Саме в цьому контексті відбувся візит помічника держсекретаря Вікторії Нуланд до Москви.
МЗС Росії, щоправда, доволі відверто заявив, що адміністрація Обами зробила все для підриву довіри між Москвою та Вашингтоном, а тому, можна припустити, що
Кремль чекає на зміну адміністрації для продовження переговорів і намагається продемонструвати, що демократи були доволі безуспішними на терені зовнішньої політики (мета Росії – показати американському виборцю, що Трамп стане кращою кандидатурою).
Хоч ця заміна навряд чи станеться, з огляду на динаміку кампанії у США і перевагу Гілларі Клінтон над кандидатом від республіканців після двох турів дебатів, Києву слід задуматися. Українському уряду треба бути свідомим – навіть прихильні до Києва демократи можуть шукати від Києва поступок для налагодження діалогу з глобальними гравцями та Росією.
Якщо так станеться, то Україна ризикує лишитися на узбіччі глобальних процесів, а українські інтереси можуть стати заручниками глобальної гри, що її ведуть США, ЄС, КНР та намагається вести Москва.