Аналіз трендів та сценаріїв розвитку ситуації у міжнародній політиці у 2021 р., представлений у даній публікації, було здійснено Радою зовнішньої політики «Українська призма» у партнерстві з Представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта на замовлення Міністерства закордонних справ України для врахування при формуванні зовнішньої політики України.

ОСНОВНІ ІНДИКАТОРИ

Сполучені Штати Америки продовжують залишатися ключовим актором міжнародних відносин. Саме проєкція американського політичного, економічного та військового впливу багато в чому визначає світовий порядок денний та формує політику регіональних центрів сили. 

2021 рік у внутрішньополітичній та внутрішньоекономічній ситуації у США буде визначатися наступними індикаторами. 

• Епідемія коронавірусу. США чи не найбільше серед усіх країн світу постраждали від нового коронавірусу. Наслідки пандемії можна спостерігати у всіх сферах суспільного життя. Питання їх подолання стане одним з ключових на перспективу найближчих трьох років. Проте питання продовження епідемії, наступні хвилі зараження та щонайшвидша вакцинація населення є ключовими кризовими питаннями для США.  Хоча наразі прогнози щодо ефективності декількох прототипів вакцини вселяють оптимізм, лише із початком промислового виробництва доведено дієвої вакцини можливо буде прогнозувати терміни вирішення даного питання. Наразі ж варто визнати, що в перспективі наступного року коронавірус буде залишатися ключовим системним трендом усіх сфер суспільного життя США та формуватиме базис усіх програм та стратегій діяльності ключових державних акторів. Прорив у боротьбі з вірусом має відбутися саме на федеральному рівні. Однак протягом останнього року місцеві адміністрації на рівні штатів неодноразово показували, що вони здатні адаптивно та гнучко реагувати на зміну епідеміологічної ситуації обстановки у царині власної відповідальності.
• Перехідний період адміністрації нового президента. У січні 2020 р. Джозеф Байден офіційно вступить на посаду президента Сполучених Штатів Америки. Водночас досі продовжується внутрішнє протистояння між наразі чинним президентом Д. Трампом та перехідною командою новообраного очільника країни Дж. Байдена щодо визнання результатів виборів та самого процесу поступової передачі влади. Подібний стан справ може затягнути процес початку роботи новосформованої адміністрації, а це, в свою чергу, може відобразитися на потенціалі кризового реагування адміністрації Дж. Байдена. 
• Вибори до Конгресу США у 2020 році. Хоча вибори президента і перейняли на себе левову частку медійної та суспільної уваги, саме вибори до Конгресу США стануть ключовими для визначення подальшої політики Сполучених Штатів, особливо щодо питань зовнішньої економіки та підтримки внутрішньополітичної стабільності країни. Наразі фактично вирішеним є питання нового складу Палати представників, в якій домінує Демократична партія (водночас нове співвідношення сил демонструє покращення позицій республіканців порівняно з Конгресом попереднього скликання). Другий тур виборів у штаті Джорджія, запланований на 5 січня 2021 року, залишає невирішеним питання диспозиції у Сенаті – два сенаторські місця від штату можуть як закріпити республіканську більшість, так і вирівняти позиції партій (і таким чином надати перевагу демократам, з урахуванням голосу віце-президентки).
• «Уповільнення» економіки.  Цей тренд буде спостерігатися, незважаючи на відносно оптимістичні прогнози аналітиків щодо росту ВВП США у 2021 році. Порівняно із першою половиною 2020 року темпи зростання економіки на кінець року починають нормалізуватися, проте вже з впевненістю можна стверджувати, що американська економіка ще тривалий час відчуватиме наслідки 2020-го. 
• Серед них варто відзначити наступні: 
• Безробіття. Звіти Бюро з питань статистики праці США показують, що на кінець вересня цього року кількість безробітних складала 12.6 мільйонів. Незважаючи на відносно стабільну динаміку (особливо у порівнянні із кінцем весни цього року), кількість безробітних продовжує залишатися однією з найвищих за історію Сполучених Штатів. Варто відзначити фронтальну втрату роботи серед працеспроможного населення США, яка зачепила усі групи населення. В той же час вразливі прошарки населення – працівники-підлітки, працівники-афроамериканці та працівники-латиноамериканці – залишаються у більш складних умовах. Незважаючи на відносне відновлення, ключові галузі та державні (федерального та місцевого рівня) працедавці продовжують секторальні скорочення, що не дає підґрунтя для оптимістичного прогнозу на швидке вирівнювання ситуації на ринку праці. 
• Спад економічної активності. Умови карантинних обмежень, норми безпечного соціального дистанціювання, а згодом значний сплеск соціальних протестів на вулицях американських міст змусив велику кількість компаній тимчасово згорнути власну діяльність. 
• Зовнішньоекономічна нестабільність. Політика адміні-страції Д. Трампа багато в чому спиралася на доволі агресивний, наступальний підхід у зовнішньоекономічних відносинах. Відповідно, був проведений перегляд, а подекуди зруйнований статус-кво на багатьох напрямках економічної дипломатії США. Достатньо вагомим кейсом можна вважати «торговельну війну» із КНР, яка, незважаючи на певне затишшя, має достатньо великий потенціал чергового загострення після приходу нової адміністрації у Білий дім.
• Соціальна поляризація. Протести у Сполучених Штатах, пов’язані із питаннями поліцейської жорстокості, расовою та економічною нерівністю в останні місяці перед виборами стали константою вуличного життя багатьох американських міст. Адміністрація президента Трампа переважно агресивно реагувала на протести, все більше застосовуючи федеральні війська та підрозділи сил безпеки для врегулювання ситуації. Наразі основну небезпеку для соціальної стабільності у США становить продовження політичного протистояння між поборниками республіканської та демократичної партії, політичні протиріччя яких не були врегульовані у результаті виборів.
  Досвід соціальних протестів у США, починаючи ще з перших виступів у 1960-х років, визначає саме реакцію федерального уряду як ключовий чинник нівелювання поляризації суспільства та як єдину можливість до примирення сторін. І хоча наразі основна соціальна нестабільність фактично була нівельована, але це відбулось переважно через негативний збіг обставин, а не через позитивні зміни по ключовим питанням. 
• «В’єтнамізація» безпекових зобов’язань. Вихід значної частини американських військ з Афганістану та Іраку ознаменував собою втілення стратегії адміністрації Трампа щодо зменшення витрат США на вирішення зовнішніх конфліктів та поступову відмову від ролі «світового поліцейського». Підписання сепаратної угоди із організацією «Талібан» без залучення афганських союзників підтвердило тренд на «в’єтнамізацію» зовнішньої безпекової політики Сполучених Штатів. Країни продовжують отримувати різноманітну підтримку зі сторони США, проте основний тягар забезпечення безпеки лягає на них самих (навіть у ситуаціях, де вони цей тягар винести не можуть). До того ж, варто зауважити потенціал створення певного вакууму сили у тих регіонах, з яких планово буде виходити США. В наслідок цього, наприклад, на Близькому Сході інші потужні гравці, не завжди дружньо налаштовані до США, зможуть зайняти його місце. 

Також не варто залишати поза увагою і подібні тенденції у відносинах із союзниками Сполучених Штатів. Заплановане чинним президентом Д. Трампом зменшення контингенту американських військ у Німеччині та Південній Кореї хоча і не становить такої ж загрози, як вихід із потенційних «гарячих точок», але також є частиною загального тренду. 

Таким чином, нові тренди зовнішньої безпекової політики США, якщо вони збережуться в означений період, стануть загальним трендом на найближчі 3-5 років. Проте вже зроблені перші кроки визначатимуть на 2021 рік поступовий відступ «жорсткої сили» США з їх вже класичних місць базування та застосування.

СЦЕНАРІЇ

ПОЗИТИВНИЙ СЦЕНАРІЙ

Одним з ключових елементів даного варіанту розвитку подій є вчасне та виважене реагування на пандемію коронавірусу після початку промислового виробництва вакцини. Планується, що вже до кінця 2021 року буде вироблено близько 1.3 млрд доз вакцини лише на потужностях компаній Pfizer та Biontech. Швидка реєстрація, наявність кількох типів ефективних вакцин та можливість скоординованої вакцинації великої кількості населення дозволить поступово нівелювати пандемічне навантаження на систему охорони здоров’я США протягом одного-двох років. 

Варто також зауважити, що успішне стримування та боротьба з пандемією дозволить набагато оперативніше почати процес відновлення економіки. Послаблення карантинних обмежень каталізує повернення до передпандемічних рівнів зайнятості, що особливо позитивно відобразиться на сфері важкої промисловості. Також важливим елементом відновлення економіки стане пожвавлення малого та середнього бізнесу – особливо в сфері продажів, які зазнали одного з найвідчутніших ударів під час пандемії. Таким чином ці показники сукупно мають позитивно вплинути і на загальну активність на ринку, що беззаперечно стане ключовим показником відновлення економіки.

Водночас одним з центральних елементів втілення даного позитивного сценарію боротьби із пандемією стане злагоджений та поступовий процес передачі влади новій адміністрації президента. Він стане можливим завдяки закінченню судових справ у ключових штатах та на рівні Верховного суду, що затягувало офіційне оголошення результатів, а також початку співпраці перехідної команди та адміністрації президента щодо передачі справ та доступу до інформації. 

Відповідно до такого сценарію, Сполучені Штати Америки повернуться до активної багатосторонньої дипломатії та власних зовнішньополітичних проєктів – як це було неодноразово анонсовано новообраним президентом
Дж. Байденом – вже наприкінці першого кварталу 2021 року.

БАЗОВИЙ СЦЕНАРІЙ

Базовий сценарій розвитку подій передбачає певну пролонгованість конституційної та політичної кризи, викликаної небажанням чинного президента Д. Трампа поступатися у питанні передачі влади. Таке затягування може відбуватися завдяки просуванню судових позовів щодо результатів голосування на рівні окремих штатів. 

Подібні політичні протистояння загальмують необхідний перехідний період, що, в свою чергу, накладе відповідні часові пролонгації і на ключові питання, які стоятимуть перед нею: реагування на пандемію, мітигація економічних ризиків та повернення до активної багатосторонньої міжнародної політики. 

Крім того, окремої уваги у соціо-політичному житті можуть потребувати вуличні протести, які є серйозним ризиком за умови продовження політичного протистояння на федеральному рівні, знайде свій вияв і на низинних рівнях.

Саме тому такі питання, як початок реставраційної економічної політики, будуть провадитися новою адміністрацією ближче до середини року – кінця третього кварталу 2021 року.

НЕГАТИВНИЙ СЦЕНАРІЙ 

За умови розвитку найбільш негативного сценарію, конституційна та політична криза у Сполучених Штатах отримує свого найбільшого втілення у вигляді пролонгованого та активного протистояння перехідних команд чинного та новообраного президентів на судовому фронті, у соціальних медіа та засобах масової інформації й у прямому протистоянні прихильників кожного з політиків. Згадані у попередньому сценарії нові судові справи щодо можливих маніпуляцій на виборах за умови даного сценарію знайдуть своє втілення у розгляді подібного позову на рівні Верховного суду. Очевидні сподівання юридичної команди Д. Трампа на використання консервативної більшості, яка наразі існує у Верховному суді (після призначення Верховної судді Емі Коні Баррет 26 жовтня 2020 року), стануть основою юридичної кампанії, яку вестиме його команда у питанні оскарження кінцевих результатів виборів. Водночас вже спостерігаються тенденції до більш зваженої позиції Верховного Суду у цьому питанні, ніж очікували юридичні радники президента. 

Пролонгованість процесу переходу влади від старої адміністрації до новообраної, перш за все, матиме негативний ефект щодо легітимності рішень нового президента в очах виборців, які голосували за Д. Трампа. Очевидно, що підтримка ідеології та поглядів нинішнього президента США набагато більша та потужніша, ніж очікували його демократичні візаві.   Президенту   Дж. Байдену доведеться працювати в умовах ідеологічної та політичної поляризації американськогоя суспільства, створеної
Д. Трампом.  Подібна ситуація також може потягнути за собою спротив республіканського Сенату (у разі значної більшості) щодо ініціатив нової президентської адміністрації. Таке розходження та свого роду несприйняття гілками влади рішень та ініціатив одна одної стане потужним стримуючим чинником для внутрішньополітичної стабільності США.

Загострення соціального протистояння на тлі продовження пандемії коронавірусу спричинить подальше погіршення як епідеміологічної, так і економічної ситуації у країні. Такий розвиток подій знайде свій безпосередній вияв у царині зовнішньої політики – проєкція нестабільності на внутрішній арені перешкодить новій президентській адміністрації провадити більш рішучу та (очікувану від неї) активну зовнішню політику. Відповідно, спостерігатиметься не лише відсутність чіткого стратегічного підходу, але і де-пріоритизація багатьох питань. Особливо небезпечною дана ситуація може бути у «гарячих точках» чинної зовнішньої політики США, таких як Афганістан (що досі фактично переживає транзитний період мирного врегулювання між США та Талібаном), Іран (який поступово йде на загострення відносин) та Близький Схід (в якому паралельно бачимо два треки – стабілізацію ситуації у Сирії та виведення американського контингенту з Іраку, що розпочалося із рішення іракського парламенту у січні 2020 року). 

Ця ситуація створить своєрідний вакуум сили на спірних театрах геополітичного протистояння, що надасть і Росії, і Китаю додаткові можливості для використання власного зовнішньополітичного потенціалу за набагато меншу ціну. 

Основною проблемою втілення в життя даного негативного сценарію стане, перш за все, шкода для стратегічної перспективи внутрішньополітичної стабільності та зовнішньополітичного курсу Сполучених Штатів. За описаних умов уся політика в обох вимірах прийме скоріше реактивний характер та не дасть розкрити політичний потенціал США на повну. Таким чином, питання повноцінного втілення зовнішньополітичної програми
Дж. Байдена, яка, де-факто, має стати поверненням до класичної американської «великої стратегії», стає здебільшого питанням середньострокової, а не короткострокової перспективи.