Оговтавшись від шоку світу і післявиборчого похмілля, 45-му президенту США доведеться вирішувати чимало проблем – як внутрішніх, так і на міжнародній арені. Чи справді Трамп-президент автоматично означає хаос?
Олег Чабала для Business.ua
В світлі перемоги екстравагантного республіканця Дональда Трампа в президентських перегонах значна частина політичних експертів, як в Україні, так і за океаном, активно наголошують на тому що відповідна подія – це тріумф хаосу, популізму, «Трамп-революція» і таке інше. Неочікувана перемога пов’язана з тим, що мейнстрімні ЗМІ подавали, почасти, не об’єктивну інформацію, а ту, яку вважали за потрібне. Вагомий вплив на підсумки, з суб’єктивної точки зору, мала «втома від демократів», почасти непереконлива і занадто самовпевнена передвиборна компанія Клінтон, захмарна кількість обопільного бруду тощо.
Складається враження, що серед іншого Трамп був не тільки зрозумілішим для американців, але й зміг, в тому числі з огляду на кепкування над ним, мобілізувати власний електорат, на відміну від колишнього Держсекретаря. Клінтон, хоч і орієнтувалася на ширші прошарки суспільства, не спромоглася настільки сильно згуртувати своїх виборців та вмотивувати прийти на вибори.
Не варто вважати виключною причиною програшу специфіку американської електоральної системи. Вона фактично не зазнає змін не одне десятиліття на відміну від української, а тому політтехнологів Клінтон просто переграла «команда Манафорта».
В багатьох коментарях йдеться про те, що буцімто переміг «популіст». Однак, не варто безапеляційно відносити тільки Трампа до цієї когорти. Як свідчать не тільки українські реалії, політика це в більшості своїй популізм, що апелює до простих народних мас, їхніх надій, страхів, незадоволення життям тощо. «Цукерка обіцянок» загорнута у кольорову обкладинку.
«Передвиборче шоу» скінчилося, США отримає 45-го Президента, який після похмілля перемоги стикнеться не тільки з нагальними викликами та проблемами. Дії та поведінка цієї держави, в незалежності від того, чи живемо ми в умовах монополярного чи мультиполярного світу, кардинальним чином впливають на ситуацію у всьому взаємозалежному та глобалізованому світі – як би це пафосно не звучало.
Спричинити кризу у США Трампу не дасть команда і система
Викликає сумнів теза про те, що «Перемога Трампа провокує кризу у зовнішній політиці США». Мова йде не стільки про те, що цього не може бути, скільки про те, що цього найімовірніше не станеться, з багатьох причин.
В США, зазвичай, не відбувається суттєвої корекції зовнішньополітичних пріоритетів після зміни чергового Президента. До того ж, Трамп має, хоч і строкату, але команду та сповідує, в більшості своїй, «помірковану» та виважену кадрову політику. Як кажуть: «Кадри вирішують все!». Для Трампа головним та першорядним завданням є сформувати дієву та професійну команду і вже від цього залежить ймовірність кризи в американській зовнішній політиці.
Не варто заперечувати той факт, що новий Президент стикнеться з певними зовнішніми проблемами, перш за все, з неможливістю повноцінно реалізувати «Глобальне американське лідерство». Д. Трамп успадкує від Б. Обами «Сирійську проблему» і в цьому напрямку досить значний проміжок часу політика США, найімовірніше, не зміниться.
Суттєвим викликом може стати питання трансатлантичної та транстихоокеанської співпраці. Мова йде не про НАТО як таке, тут позиція є зрозумілою, а про формування зон вільної торгівлі та союзів.
Серед внутрішніх труднощів та викликів ключовими можна вважати соціально-економічні чинники. Перед Трампом стоїть завдання не тільки нарощування робочих місць, а в першу чергу продовження політики виходу з рецесії та досягнення стану економічного зростання.
В той же час новому Президенту США доведеться зважати на суттєвий розкол суспільства та досить помітний рівень невдоволеності не тільки політичною, але й економічною ситуацією в державі. Можуть датися взнаки репутаційні втрати та існування внутрішньої опозиції в лавах Республіканської партії, обмежені можливості для реалізації виголошених до обрання пріоритетів.
Президент одного строку?
З вище перерахованих обставин можна припустити, що Трамп, найімовірніше, буде президентом одного строку, до того ж не все так безхмарно серед його колег по партії. Республіканська партія, вже після легітимізації повноважень Президента та Конгресу, може почати не тільки неспішну підготовку до наступних виборів, але й пошук нових лідерів та управлінців, нових засад та напрямків поступу та бачення майбутнього США не тільки на найближчу перспективу.
Представникам республіканської партії доведеться враховувати той факт, що значна частина населення США відчуває не тільки розчарування та розпач, але й бажання та спонукання до активних антитрампівських дій. Складається таке враження, що Трамп поки що умовно асоціюється з Республіканською партією. Хоча негатив може перекинутися й на партію та її структури.
У різних містах США відбулись чи відбуваються протести проти перемоги Дональда Трампа на виборах в США. Зокрема, протести відбулися в Сіетлі і Портленді, де молодь вдалася до підпалу сміттєвих баків. До того протести пройшли в Окленді – мітингувальники били вітрини магазинів і розкидали сміття. У Сан-Франциско проти перемоги Трампа виступили студенти університету. Не залишився осторонь цих процесів і Нью-Йорк.
Кампанія у стилі Чарлі Чапліна зробила Трампа стійкім до компроматів
Той факт, що в медіа новообраному президенту наліпили кліше «політичного фріка», не свідчить про те, що він в такому ж дусі буде продовжувати й на посаді Президента США. Тим більше, що в цій демократичній державі відсутні реальні механізми запровадження авторитаризму, натомість, республіканцям доведеться не тільки співпрацювати з демократами, але й прислухатися до точок зору останніх. Варто зважати на наявність системи стримувань та противаг.
Доцільно звернути увагу й на той факт, що з перемогою Трампа чіткіших обрисів отримала тенденція того, що в світі існує потреба в неординарних та екстравагантних політиках, котрі не тільки в своїй виборчій риториці використовують націоналістичні гасла, але й мають досить часто екстравагантний вигляд та манери поведінки.
Проводячи передвиборні кампанії в стилі Чарлі Чапліна, такі лідери та їх команда убезпечили себе від певних нападок, які не спроможні суттєво вплинути на їх імідж. Саме цією обставиною може бути пояснена ситуація, коли «блекмейлінг» та компрометуючі матеріали суттєво не вплинули на рівень їх підтримки серед виборців. Хоча в певних державах такого роду політики є «нішовими» і претендують лише на певну визначену кількість виборців.
Києву можуть пригадати підтримку Клінтон
Не варто настільки перейматися тим фактом, що Україна «відсутня в картинці світу Трампа». Такого роду твердження не можуть бути підставою для того щоб вважати, що ми там не можемо з’явитися. Тим більше, з багатьох причин, Київ перетворився у об’єкт зовнішніх політик та стратегій не тільки провідних держав світу. Відповідну ситуацію необхідно змінювати, використовуючи всі наявні можливості та механізми.
Досить ймовірною може бути ситуація, коли Президент-республіканець може бути для України більш прийнятним, ніж представник демократів. Саме він може ефективніше допомагати Україні. Хоча й існують позиції, що натомість Києву доведеться назавжди відмовитися від Криму.
На даний момент, для України суттєве значення має налагодження зв’язків з перспективними кандидатами на керівні посади від республіканської партії. Не варто забувати про хоч і не настільки чисельну, та все ж групу підтримки України серед республіканців. Хоча Києву можуть пригадати виняткову і недалекоглядну підтримку українськими політиками і дипломатами Х. Клінтон і не тільки.
Наступні трохи більше ніж півроку чіткіше покажуть, що буде відбуватися далі, й за якими векторами і в межах яких парадигм будуть рухатися США. Час покаже наскільки виборці США не помилилися, і наскільки Україна скористається «коридором можливостей», який існує на даний час, до моменту остаточного формування «команди Трампа».