08/02/2017
Тема: Двосторонні відносини
Регіон: Російська Федерація та Центральна Азія
Публікація: Статті
Чи наступила криза у відносинах між Росією і Білоруссю? Мінську варто готуватися до українського сценарію? Думки експертів.
Геннадій Максак для fakty.ictv.ua
Нещодавні емоційні висловлювання Олександра Лукашенка на адресу Росії здивували багатьох.
Президент Білорусі, зокрема, заявив, що російська військова база його країні не потрібна і що Росія боїться зближення Мінська із Заходом. Тому Кремль чинить тиск на Білорусь, то шляхом підвищення цін на газ, то вводячи торгівельні обмеження, або створюючи зону прикордонного контролю.
Про можливе політичне загострення у відносинах Москви і Мінська Факти ICTV поговорили з експертами:
- Геннадій Максак, політолог, голова правління Ради зовнішньої політики “Українська призма”.
- Юрій Атанов, політолог-міжнародник, директор аналітичного Інтернет-видання Politeka.
Український сценарій в Білорусі?
Після того, як Росія анексувала Крим і посварилась із Заходом, Лукашенко ретельно працює над створенням нейтрального іміджу на міжнародній арені.
З 2014 року ЄС скасував заборону на в’їзд для білоруського президента і ще 150 осіб з його оточення. Спостерігачі з ОБСЄ похвалили прогрес у проведенні парламентських виборів у вересні 2016-го. А уже в січні 2017-го білоруська влада несподівано скасувала візовий режим для громадян 80 держав. Захід розцінив це як гідний похвали крок у бік відкритості.
Геннадій Максак зазначає: емоційні заяви “бацька” стали реакцією на бажання Росії обмежити можливість маневрів для білоруського лідера:
– Криза у відносинах носить хронічний характер і залежить від наявного на конкретний момент бажання Кремля обмежити багатовекторність білоруського президента чи його економічні апетити, що базуються на російських дотаціях.
З політичної точки зору, Білорусь в 2015-2016 роках почала виходити із санкційної ізоляції ЄС та США, почала пропонувати своє бачення процесів в регіоні, зайнялась пошуком фінансових ресурсів на Заході. І хоча Лукашенко не дозволяв собі вийти за рамки прийнятного для Кремля, посилення конфронтації з країнами Заходу через українське та сирійське питання, що відбувається на тлі серйозного економічного спаду в Росії, надало привід для Путіна ще вдатися до профілактики.
Тим не менше, експерт вважає, що до суттєвого погіршення відносин зі спробами перевороту чи збройної агресії в Білорусі справа не дійде:
– Прохолодний стан [відносин] може тривати довго, але більшість питань будуть залагоджені у компромісному форматі: політичні та безпекові поступки з боку Білорусі в обмін на збереження пільгового економічного положення. Втім, рівень нових обмежувальних ліній важко наразі детально вказати.
Однозначно, що європейський шлях Білорусі піддасться коригуванню, навіть не беручи Кремлем до уваги скептицизм інституцій ЄС щодо перспектив співпраці з Лукашенком. Звичайно, що і сфера безпеки і оборони зазнає спроб посиленого впливу з боку північного сусіда.
Політолог Юрій Атанов вказує на інші наслідки конфлікту між Москвою і Мінськом:
– Одним зі сценаріїв розвитку ситуації я б виділив можливу повномасштабну економічну війну Росії проти Білорусі. Мета блокади – примусити Білорусь грати за планами Кремля і згодом – дозвіл на створення російських військових баз на території Білорусі. Але потрібно зазначити, що подібного роду тиск буде провокувати розворот Білорусі в бік ЄС.
Причини конфлікту
Москва і Мінськ не можуть домовитися одразу з двох питань: ціна на російський газ і розміщення російської військової авіабази в Білорусі.
Зараз Білорусь платить Росії $132 за 1000 кубометрів газу. Але Мінськ наполягає на тарифі $73, з чим категорично не згідний Газпром.
Експерти вважають, що Олександр Лукашенко затіяв газову суперечку з Москвою заради однієї мети: домовитися з Росією про дешевий газ в обмін на згоду розмістити на території Білорусі російські військові об’єкти.
Військова база
Нагадаємо, російські чиновники заявили про намір розмістити в Білорусі ракетні комплекси Іскандер-М з ядерними боєголовками.
Такий крок слід розглядати як відповідь Кремля на розміщення американського ракетного комплексу у Румунії влітку 2016-го.
Однак Лукашенко не поспішає приймати рішення.
Юрій Атанов зазначає: президент Білорусі розуміє, що російська військова база несе серйозну загрозу національній безпеці державі.
- По-перше, присутність російських військових може бути використано Москвою для втручання у внутрішні справи держави. Світу добре відомі випадки, як Кремль може скористатися своїми військовими базами в сусідніх країнах.
- По-друге, стратегічне значення Білорусі – охорона західного кордону Росії – є козирем в руках білоруської влади. І вони втратять цей козир, якщо віддадуть захист цього рубежу росіянам.
Геннадій Максак стверджує: про перспективи розміщення російської авіабази на території Білорусі говорити наразі складно:
– У публічній площині офіційний Мінськ вказує на те, що це “питання закрите”, зважаючи на потенційні репутаційні втрати країни. Однак Кремль має інше бачення, яке не співпадає з білоруською проекцією. Потенційно, це питання може бути на столі перемовин двох лідерів, втім, чи стане воно компромісним, залежить від багатьох складових. Цілком ймовірно, що питання буде відкладено до кращих часів, якщо Олександр Лукашенко погодиться бути “чемним” і не бути занадто активним у задекларованій “багатовекторності”.
Багатовекторність по-білоруськи?
Розміщення російської військової бази в Білорусі може погіршити перспективу зближення країни з Євросоюзом і США. Однак Мінську зараз дуже потрібні західні кредити та інвестиції.
Нагадаємо, що Білорусь домоглася від Заходу важливих дипломатичних поступок, в тому числі і в питанні скасування санкцій проти країни. Проте досягнутий прогрес може бути втрачений, якщо білоруська влада дозволить розмістити на своїй території російський військовий об’єкт.
Мінськ і Москва протягом тривалого часу домовлялись про розміщення російської авіабази в білоруському місті Бобруйськ. Але після подій в Криму Олександр Лукашенко, схоже, не хоче ризикувати. Крім того, Мінськ не бажає йти на конфронтацію з НАТО. Москва ж за допомогою військової авіабази хоче посилити свій тиск на Білорусь.
Якщо конфлікт Росії із Заходом буде розпалюватись, то опір білоруської влади буде зламано дуже швидко з огляду на економічну залежність Мінська від Москви (48% білоруського експорту). Адже важелів впливу Кремля на Білорусь предостатньо.