Новий тренд політичного життя в Італії – центральні площі міст заповнюють люди з паперовими чи картонними намальованими сардинами, демонструючи цим свій протест.
До такої події готується і Рим цієї суботи, 14 грудня.
Що спонукає людей виходити протестувати із зображенням риб і що вони хочуть цим сказати? І який вплив матимуть такі протести на політичне життя Італії?
Вікторія Вдовиченко, асоційований член Ради зовнішньої політики “Українська призма” для “Європейської правди”
Хто такі “сардини”?
Ідея виникла у 32-річного Маттіа Санторі та його соратників, які разом із друзями не хотіли посилення риторики ультраправого Маттео Сальвіні на рівні провінції Емілія-Романья. Отже, обличчям “сардин” є молодий економіст та спортивний інструктор Санторі та його друзі – Роберто Моротті, Джулія Трапполоні та Андреа Гарреффа.
Нагадаю, що електоральні дебати в Італії тривають протягом осені 2019 року, коли до виборів на початку 2020-го готуються декілька регіонів Італії. Один із них – славетна та багата Емілія-Романья з центром у Болоньї.
“Сардини анти-Сальвіні будуть вам до столу”, –
з такими гаслами близько 6 тисяч осіб зібралися на найбільший флешмоб в історії Болоньї 15 листопада 2019 року.
Чому саме 6 тисяч? Дуже просто. Виступ Сальвіні мав відбутися в місцевому Палаці спорту, що розрахований якраз на 6 тисяч осіб. Отже, “6 тисяч сардин” – це цифра, яка покаже, наскільки мешканці Болоньї різняться у поглядах. І що далеко не всі підтримують Сальвіні та кандидатів від його партії.
Гасло “Немов сардини в банці” стало символом демократичного протесту проти ультраправих цінностей. Цей рух також є прикладом того, що соціальні мережі єднають тих, хто не хоче просування Сальвіні та його прибічників у регіонах Італії.
“Учасники нашого флешмобу – це стихійно організована група (виключно онлайн), яка відмовляється від мови ненависті та расистських ідей”, – пояснюють засновники ініціативи. Сам Санторі наголошує, що флешмоб та власне ініціатива “сардин” не має партійної приналежності: “Партійних прапорів не буде. Будемо співати, танцювати, робити мильні бульбашки”.
Рух “сардин” підтримали й інші міста – Модена, Мілан, Флоренція, Неаполь.
Похід на Рим
10 грудня “сардини” здійснили мирний протест у Генуї на площі Кастелло. “Було б добре, якби ми зібрали 25 тисяч людей на площі”, – каже засновник фейсбук-групи 6000 Sardine Паоло Ранцані.
53-річний фотограф та викладач з Турина майже вгадав: за попередніми підрахунками, на площу вийшло близько 30 тисяч італійців.
Цікаво те, що “сардини” часто спираються на Конституцію Італії, зокрема згадують базові перші 12 її статей. Вони також співають державний гімн Італії та розмахують паперовими картками з намальованими “сардинами”.
На післязавтра заплановані акції у Венеції та Бергамо. “Сардини” також прибувають до міста Івреї, де “Ліга” виграли регіональні вибори після більш ніж 60 років керівництва лівоцентристів.
Наразі до активностей “сардин” готується й італійська столиця.
Організатори заявили, що 14 грудня разом із акцією в Римі подібні відбудуться і в інших європейських столицях: Амстердамі, Парижі, Мадриді, Брюсселі, Дубліні, Лондоні, Берліні, Гельсінкі – й навіть у американському Сан-Франциско.
Римські “сардини” відкрили інтернет-сторінку для збору коштів через систему краудфандингу “на підтримку організаційних витрат 14 грудня на площі Сан-Джованні в Римі о 15:00”. Наразі мета, зазначає Стефан Огонго, головний організатор “сардин” у Римі, – зібрати 15 тисяч євро.
Вибір площі Сан-Джованні є символічним, адже саме її обирають партії лівого спрямування для висловлення своїх ідей. Вона є однією з найбільших площ в Європі та вміщає близько 1 млн осіб.
Чи буде подальший успіх?
Рух “сардин” поки що не є монолітним. Він складається і з тих, хто втратив роботу, і з тих, кого непокоять прояви расизму, і з тих, хто хоче змін після невдалої риторики популістів та ультраправих.
Це – маленькі історії, які змушують простих італійців, “від малого до великого”, казати: “Я там буду”.
Із картонними чи паперовими намальованими сардинами італійці висловлюють свій протест.
Популізм онлайн, нерозуміння того, що є істинним, а що – ні, призвели до того, що протести – спочатку проти Сальвіні, а потім і взагалі проти популістів – ширяться Італією.
Проте перші помилки роблять самі координатори “сардин”. Зокрема, дуже неоднозначно сприйняли прибічники руху слова засновника римського руху “сардин” Стефано Огонго. В інтерв’ю італійській газеті Il Fatto Quotidiano він запросив до участі в акції 14 грудня усіх, в тому числі представників ультраправої організації “Каза Паунд”, що сповідує фашистську ідеологію.
На таке запрошення одразу відреагував Сімоне ді Стефано, нинішній лідер організації “Каза Паунд”: “Мене цікавлять їхні ідеї (“сардин”).” І провокативно додав: “Кажуть, вони ще шукають для себе ідеї, чи не так?”
Це неабияк збентежило засновників “сардин” – Санторі та його друзів. Вони навіть почали відхрещуватися від слів Стефано, пояснюючи це неправильним трактуванням.
Хай там як, але хтось після цього почав іще більше долучатися до “сардин”, але багато хто тепер від них відходить.
Відповідно, буде цікаво подивитися на суботній “похід на Рим”. Після цього можна буде остаточно сказати, наскільки політично стійким є цей новостворений рух.