ЧИ ГОТОВА УКРАЇНА ДО ФЕМІНІСТИЧНОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ?

Сьогодні в Україні зберігається доволі обмежене розуміння феміністичної зовнішньої політики, що переважно зводиться до питання гендерної рівності на дипломатичній службі.

Підписатись на новини "Української призми"

Сьогодні в Україні зберігається доволі обмежене розуміння феміністичної зовнішньої політики, що переважно зводиться до питання гендерної рівності на дипломатичній службі. Водночас дедалі більше європейських країн затверджують власні версії феміністичної зовнішньої політики, що дозволяє говорити про тренд, який поступово набирає обертів у світі.

Дослідження проведено у співпраці з Представництвом Фонду ім. Ф. Еберта в Україні.

Автори: Євгенія Габер, к.політ.н Ганна Шелест, к.політ.н

 

  • В Україні зберігається доволі обмежене розуміння феміністичної зовнішньої політики, що переважно зводиться до питання гендерної рівності на дипломатичній службі
  • Для України є важливим вивчення досвіду європейських партнерів, які вже запровадили феміністичні підходи до зовнішньої політики
  • Гендерно збалансована та антидискримінаційна політика у різних сферах стане однією з передумов співпраці з міжнародними партнерами в контексті післявоєнної відбудови України, просування іміджу України та як інструмент «воєнної» дипломатії і відновлення справедливості

 

Крім того, все частіше різні країни, насамперед члени ЄС, ставлять умовою надання допомоги третім країнам врахування гендерних питань та політик. Це стосується як надання гуманітарної допомоги чи допомоги розвитку, так і питань вирішення конфліктів, подолання їх наслідків або навіть питань торгівлі зброєю.

Наприклад, Європейський парламент ще у 2020 році запланував, що 85% офіційної допомоги розвитку повинно йти на програми, які включають компонент гендерної рівності, як одну з основних цілей.

Першою країною, яка оголосила феміністичну зовнішню політику у 2014 році, була Швеція. Поступово розробляти власні концепції та стратегії в цьому напрямі почали Канада (2017), Франція (2019), Мексика (2020), Іспанія (2021), Люксембург (2021), Німеччина (2021), Чилі (2022), Колумбія (2022) та Ліберія (2022), а також Європейський Союз. І хоча ця політика все ще не є мейнстримом, але дедалі більше країн (на додаток до вищеперерахованих) ставлять умови гендерної рівності та феміністичних підходів у державному та публічному управлінні серед пріоритетів своєї зовнішньої політики та програм допомоги та розвитку. Наприклад, Норвегія та Австралія затвердили свої гендерні стратегії зовнішньої політики (foreign policy gender strategy).

А у 2021 році сім країн створили Глобальну партнерську мережу феміністичної зовнішньої політики (Global Partner Network for Feminist Foreign Policy), з метою просування цих підходів у світі. З’являється дедалі більше нових ініціатив, які раніше не включались у гендерний дискурс. Так, наприклад, Австралія, Канада, Нідерланди, Нова Зеландія та Велика Британія заснували програму «Жінки в кіберсфері» для підтримки дипломаток у сфері кібербезпеки, насамперед у робочій групі ООН (the UN Open-Ended Working Group on ICTs in international security).

Інша сфера – питання роззброєння. Експерти закликають країни збільшити участь жінок у форумах і переговорах щодо конвенцій із заборони протипіхотних мін, кластерних бомб, ядерної зброї тощо. Вважається, що це необхідно, зокрема, й для оцінки різних наслідків від використання цієї зброї під час конфліктів.

Питання «жорсткої безпеки» та феміністичних підходів щораз частіше зустрічаються в одному контексті. В окремих країнах прихильники феміністичної зовнішньої політики вимагають обумовлення надання військової допомоги чи можливості торгівлі зброєю дотриманням гендерних стандартів та належного рівня поваги до прав жінок у країнах-реципієнтах.

Гендерно збалансована та антидискримінаційна політика у різних сферах має стати однією з передумов співпраці з міжнародними партнерами і в контексті післявоєнної відбудови України.

Запровадження відповідних стандартів у підприємництві та програмах соціально-економічного розвитку, інтегрування гендерних питань у секторальні політики, моніторинг, оцінка та звітування мають бути важливою частиною процесу. Тому Україна як активна учасниця європейських процесів, а також країна, яка претендує на значні обсяги європейської допомоги, повинна чітко розуміти, що саме охоплює це поняття, які варіанти феміністичної зовнішньої політики існують, і які найкращі практики варто імплементувати. Якщо у питаннях міжнародного розвитку фокус на правах жінок та забезпечення їх потреб давно став нормою та визначеним шляхом для соціального та економічного розвитку, то у сфері зовнішньої політики цей шлях тільки розпочався. Україна вже має певні механізми, що є елементами концепції феміністичної зовнішньої політики. Вони розроблялись у рамках імплементації Резолюції РБ ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», Стамбульської конвенції, співробітництва з ООН, ОБСЄ та Радою Європи. Але наслідки російської агресії, посилений запит на гуманітарну та технічну допомогу, а також європейська інтеграція України актуалізували це питання. З одного боку, для України є важливим вивчення досвіду європейських партнерів, які вже запровадили феміністичні підходи до зовнішньої політики, та врахування цих аспектів у власній політиці. З іншого боку, та лідерська роль, яку наразі відіграє Україна у захисті демократичних прав і свобод, стримуючи агресію Росії – «найбільш антифеміністичної держави світу з колоніальною, патріархальною та сексистською політикою», створює нові можливості для позитивного ребрендингу Української держави та розвитку міжнародних партнерств, які також потребують більш детального аналізу.

У 2019-2020 рр. МЗС України спільно з ООН Жінки було проведено гендерний аудит забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків з метою впровадження гендерної рівності на рівні міністерства (політики, процеси та структури).

Хоча повні результати цього аудиту залишилися закритими для громадськості, з наявних повідомлень простежується, що головний акцент був зроблений саме на питаннях гендерної рівності, що є лише частиною концепції феміністичної зовнішньої політики.

Тоді ж міністр закордонних справ Д. Кулеба підписав наказ про створення Комісії з питань гендерної рівності під його головуванням та за участі співробітників департаментів МЗС. Завданням Комісії повинна була стати розробка та впровадження цілісної стратегії з подолання нерівності в українській дипломатії.11 Результатом її стала розробка Стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків у системі органів дипломатичної служби України до 2025 року. Також було погоджено План заходів МЗС із забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків у системі органів дипломатичної служби України, який включав декілька ключових напрямів: нормативно-правовий (внесення необхідних змін до законодавства, введення фемінітивів у внутрішньому документообігу і т.п.), кадровий (забезпечення гендерної рівності, збільшення кількості жінок, у т.ч. на керівних посадах), комунікаційний (проведення інформаційних та PR кампаній з метою підвищення обізнаності), освітній (тренінги, тематичні освітні заходи) та технічний (практична реалізація принципу безбар’єрності, оснащення у будівлі МЗС дитячої кімнати тощо).

Подальші кроки передбачали започаткування роботи при МЗС Асоціації жінок-дипломаток, запровадження інституту менторства, розвиток жіночого лідерства, включення гендерних підходів до процесу прийняття на роботу та просування по службі, сприяння обізнаності щодо питань гендерної рівності, що досі залишається однією з основних проблем на шляху до фемінізації української дипломатії. Під час аудиту 2019 року показовим стало питання сприйняття проблеми гендерної рівності серед співробітників МЗС України. На думку 90% жінок та 71% чоловіків, які працювали у МЗС, реалізація гендерної політики є важливим елементом дипломатичної служби. При цьому лише 38% жінок вважали, що вони мали рівні можливості у своїй кар’єрі. Про обмеження за гендерною ознакою зазначили 39% жінок, що старші 40 років, 25% молодших жінок і жоден із чоловіків.

Мета цього дослідження проаналізувати європейські практики та принципи запровадження феміністичної зовнішньої політики, виокремити ті елементи, які можуть впливати на взаємодію України з донорами та партнерами, а також розглянути ключові елементи феміністичної зовнішньої політики через призму перцепцій українських дипломаток та державних службовиць. У рамках дослідження у грудні 2022 року було проведено низку глибинних інтерв’ю з жінками-дипломатками та державними службовицями в Україні, дотичними до теми дослідження.15 Вибірка не є репрезентативною, але дозволяє почути міркування різних поколінь українських представниць щодо їхнього досвіду роботи на дипломатичній службі, розуміння феміністичної зовнішньої політики, пріоритетів України у цій сфері і кращих практик країн, у яких вони перебували чи то перебувають у відрядженні.

 

ЗМІСТ

  • Вступ
  • Основи феміністичної зовнішньої політики
  • Чи існує єдність поглядів на феміністичну зовнішню політику в Європі?
  • Контури феміністичної зовнішньої політики ЄС
  • Феміністична дипломатія і ­зовнішня політика України: де ми є та куди ­рухатись далі?
  • Внутрішні політики та процедури Міністерства закордонних справ
  • Зовнішній вимір феміністичної політики та Україна
  • Рекомендації: що Україні варто врахувати?
  • На рівні внутрішніх процесів
  • На рівні взаємодії з міжнародними партнерами
  • Додаток 1. Перелік респонденток, з якими були ­проведені інтерв’ю у рамках дослідження