Говорили з кандидаткою економічних наук, директоркою програми Економічної дипломатії Ради зовнішньої політики «Українська призма», доценткою Національного університету «Чернігівська політехніка» Тетяною Зосименко.
Тетяна Зосименко: Разом із колежанкою Вікторією Вдовиченко з’ясовували, чи гарантує економічний добробут держави швидке просування щеплення. Для дослідження «Панденоміка Європи: політичні, економічні та соціальні виклики вакцинування від COVID-19» взяли дев’ять країн Євросоюзу. Намагалися дослідити з якими ще викликами стикалися країни у процесі вакцинування.
«Вакцинний націоналізм» почався, як тільки держави зрозуміли, що подолати економічну кризу без вакцинації буде складно. Заможні країни почали масово замовляти вакцини ще на стадії розробки. Вони не брали до уваги те, чи дістануться дози іншим державам.
У Євросоюзі мав би бути солідарний принцип закупівлі вакцин. Вони його проголосили й дотримувалися. Але Німеччина, Італія, Франція почали власні перемовини щодо вакцини. Ефект від її використання в чотири рази перевищує вартість закупівлі препарату. Ті країни, які в цих перегонах приходять останніми, будуть перебувати у стані кризи. Для Євросоюзу затримки з вакциною оцінюються у 90-120 мільярдів євро.
- Натомість вакцинація рівних можливостей — це той підхід, який би дозволив нашій планеті подолати пандемію дуже швидко.
Всього лише 50 мільярдів євро вистачило б для того, щоб забезпечити колективний імунітет на нашій планеті. Країни поки що не поспішають забезпечувати вакцинами країни з середнім доходом і нижчим середнього. І на саміті G7 вирішили виділити мільярд доз вакцин для менш заможних країн. Цього дуже мало для забезпечення колективного імунітету.
В Україні, судячи з відгуків, вакцинація просувається. Щодо розподілу вакцин тих чи інших виробників тим чи іншим людям — це питання до влади. Утім усі вакцини є безпечними для застосування.