Асоційовані експерти “Української призми” Олександр Сущенко та Олег Гичка для Business.ua
2016 – політ нормальний
Підписання представниками громадської авіації угоди, яка передбачає запровадження обмежень на викиди парникових газів, продемонструвало готовність цілої галузі до активної боротьби зі зміною клімату.
В День захисту клімату для цивільної авіації 6 жовтня 2016 року представники 65 країн-членів ICAO (Міжнародна організація цивільної авіації) підписали угоду, яка передбачає запровадження з 2021 року Системи торгівлі дозволами на викиди парникових газів для міжнародної авіації – Carbon Offset and Reduction Scheme for International Aviation (CORSIA). Дана система є, фактично, першою галузевою системою, яка передбачає запровадження дозволів на викиди парникових газів, надає можливість впроваджувати проекти зі скорочення таких викидів як у сфері авіації, так і в межах програми REDD+ (програма збереження тропічних лісів). Навіть попри незначну частку цивільної авіації у загальних обсягах викидів парникових газів, даний крок продемонстрував наявність розуміння у представників галузі не тільки важливості проблеми глобального потепління, а й потенційні негативні наслідки для конкурентоспроможності тих компаній, які не матимуть дозволів на викиди і змушені будуть або купувати на ринку, або ж сплачувати штрафи.
Приклад ЄС
На території ЄС подібна Система торгівлі дозволами на викиди парникових газів функціонує, фактично, починаючи з 2014 року. Щоправда, допоки вимоги щодо наявності дозволів на викиди парникових газів стосувалися виключно європейських перевізників. Проте цей факт дозволив їм відчути на практиці всі особливості даної Системи, побачити не тільки негативні сторони, а й дав можливість сформувати власні запаси дозволів на викиди.
Після ратифікації Паризької кліматичної угоди стало очевидним, що із набуттям її чинності буде створено умови для розвитку глобального ринку торгівлі дозволами на викиди парникових газів, що призведе до значного зростання ціни. Але маючи на балансі дозволи на викиди, які були придбані за ціною, яка є нижчою за 5 євро, можна розглядати їх в якості “дорогого активу”, оскільки за оцінками найбільших промислових компаній та банківських установ, ціна вже в найближчі роки може перевищити показник у 30 Євро за тону СО2.
Чи вдасться поєднати дві системи торгівлі?
Найбільш цікавим є питання, наскільки існуюча Система торгівлі дозволами на викиди парникових газів для авіації в межах ЄС буде в змозі працювати в умовах подібної світової системи, чи, можливо, відбудеться поглинання останньою першої? Ще більш цікавим є питання наскільки значним буде коливання цін, і коли в межах світової системи відбудеться врівноваження ціни.