Ми в “Українській призмі” з нашими партнерами Представництвом Фонду ім. Ф. Еберта в Україні подумали, що було б добре рефлексувати над подіями в ЄС та діалогом Києва та Брюсселя. Динамічний потік подій різних векторів співпраці лише додатково акцентує на значущості та пріоритетності двосторонніх відносин Україна-ЄС. Тож будемо ділитись власними оцінками подій, що мали місце за тиждень, а також систематизувати окремі заяви та події у бачення цілеспрямованої політики. Це перший наш випуск за 16-22 травня.
Важкий сеанс одночасної гри
Знаковим вже на початку цього тижня було засідання Ради ЄС у закордонних справах, на порядку денному якого були питання і України. Символічно, що на засіданні були присутні міністри закордонних справ України Д. Кулеба та Канади М. Джолі.
Виступ Дмитра Кулеби перед міністрами та єврокомісарами можна назвати програмним. Що ми можемо з нього дізнатися?
Перше, це багатозадачність, з якою доводиться працювати Києву на європейському треку. У своєму виступі міністр виділив три першочергові задачі:
- необхідність прийняття 6-го пакета санкцій ЄС з ембарго на нафту як головним інструментом впливу;
- надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС;
- надання Україні важкого озброєння, військово-технічну співпрацю.
Україні не звикати до постановки амбіційних цілей та їх адвокації. Особливо у воєнний час, коли не до розшаркувань у довгих дипломатичних реверансах. Кожен день – на вагу золота, а кожна нова допомога може наблизити день нашої перемоги. Але й питання, винесені на порядок денний не є ані новими, ані “прохідними”. Кожен трек вимагає окремих зусиль, спрямованих на офіційну та непублічну роботу з виконання поставленої задачі. В ідеалі, над наближенням успіху мали б працювати окремі команди паралельними треками.
Друге, програмний виступ очільника МЗС є політичним інструментом. І в цьому випадку, це ще одна спроба вплинути на своїх колег з ЄС та пришвидшити прийняття рішень, так необхідних Україні.
Вочевидь, що наявність 27 точок зору не завжди сприяють гладкому проходженню політики на бюрократичному рівні.
Пауза між 5-м і 7-м
Гарна ідея нумерувати кожен новий підхід до накладення санкцій на агресора. На рівні символіки, це свідчить про потенційно нескінчений набір засобів впливу на кремль в разі його непоступливості.
П’ять попередніх підходів Брюсселя до напрацювання санкційних заходів вдавалося завершувати хоч і з великими дискусіями та виключеннями, але в достатньо оперативному режимі. Шостий пакет однозначно був більш просунутим та амбіційним, а також врахував “обхідні шляхи”, які Росія намагається використовувати для нівелювання попередніх санкційних ударів по економіці Росії. Попри всю браваду на російському телебаченні, розраховану лише на внутрішнього споживача, в реальності кремль розуміє і відчуває згубність санкційних обіймів. Поточний пакет передбачав хронологічні рамки переходу до заборони на російську нафту та нафтопродукти, санкції проти залишків банківського сектору, російських державних медіа, осіб, причетних до воєнних злочинів. Енергетична складова мала б стати переломним моментом.
Навіть несподівано швидко погодились на нафтове ембарго, хоч і з певними обмовками, такі важковаговики як Німеччина та Італія.
Втім, поки проєкт пробуксовує. Хоча і не дивно, але головною і наразі єдиною перепоною для ухвалення рішення про запуск 6-го пакета санкцій є Угорщина, яка і на рівні самого Євросоюзу є гидким каченям у питаннях дотримання демократичних принципів та верховенства права. Це все на тлі проросійськості угорського прем’єра В. Орбана та вже тривалих непорозумінь з Україною.
Факти вперто доводять, що угорські істерики про ефект ядерної бомби для національної економіки від ембарго не витримують жодної критики. Країна може бути переведена на альтернативні джерела постачання, і такі технічні проєкти вже існують. Напевно, тому і не погоджується також Будапешт на продовження терміну переходу до 2023 року, бо справа не скільки в економічній площині. В понеділок міністр закордонних справ Угорщини шокував своїх європейських колег новою цифрою в 15-17 млрд євро, яких зажадає Угорщина для відмови та переорієнтації економіки на альтернативні російським джерела.
Очікувано, що кожен новий пакет санкцій буде даватись дошкульніше не тільки економіці росії, але й самим державам ЄС. Особливо коли йдеться про питання енергетики. Енергетична залежність від російських енергоносіїв прищеплювалася роками, даючи солодкий присмак вигоди при заплющених очах на проблеми з дотриманням демократичних цінностей та прав людини. Тому і не хочуть відмовлятись від російської нафти. Одні, як Угорщина, блокують ембарго, а інші, приміром, Італія – відкривають рахунки в рублях для оплати за російський газ.
Як жартують європейські дипломати, Європейський Союз перетворюється на “союз очікування”. Це однозначно негативний сигнал для утримання зовнішньополітичної солідарності самого Європейського Союзу. А до того – і транслювання кремлю внутрішньополітичної вразливості ЄС в часи коли Брюссель волів би посилювати свій геополітичний влив.
Відповідно, постає велике запитання щодо змісту і часу прийняття 7-го пакета санкцій, який би мав демонструвати поступовість і неухильність європейського тиску на агресора.
На цьому етапі, навряд чи Україна може щось удіяти. Це радше родинна справа ЄС, яку він має владнати самотужки, використовуючи вплив та авторитет важковаговиків. Однак це ще один яскравий приклад, що процес прийняття рішень в Європейському Союзі має трансформуватись щоби унеможливити блокування з боку окремих деструктивних урядів.
Нині невідомо, скільки часу займе угорське блокування. Керівництво ЄК робить активні кроки щодо спроб переконання В. Орбана. Втім, нині найбільш вірогідною датою для ухвалення 6-го пакета виглядає 30-31 травня, коли запланована зустріч членів ЄС на рівні лідерів.
Потенційний чи неповноцінний статус?
Іншу тривогу Києва підтвердили європейські журналісти, знайомі з кухнею політики ЄС. Європейська Комісія таки готова швидко завершити роботу і на початку червня надати рекомендації країнам-членам ЄС щодо статусу кандидата на членство для України. Однак існує висока ймовірність пропозиції Києву статусу “потенційного кандидата”. Нині такий статус мають Боснія і Герцоговина, а також Косово. БіГ декілька раз “завертали” та вказували на необхідність доопрацювання відповідей опитувальника, а заодно і побути далі потенційним кандидатом. Аналогічно, Києву можуть вказати на низку питань з процесом реформування окремих сфер, що не дозволяють вже на даний час рекомендувати надання статусу кандидата на членство.
Зважаючи на особливі умови, за яких Україна подала заявку на членство, а також швидкість та орієнтованість Києва на заповнення опитувальника, такий розвиток подій може виглядати як відверте знущання. Про це, власне, говорив і сам міністр Кулеба, наголошуючи, що сурогатний статус кандидата Україні не потрібен.
Така політична невизначеність держав ЄС може лише спонукати путіна до продовження агресії та гри на роз’єднання ЄС у важливих політичних справах.
З одного боку, незрозуміло, навіщо Брюсселю намагатись знизити рівень мотивації України у підтримці внутрішньополітичних перетворень, адже така рекомендація ЄК сприйметься вкрай негативно. І не тільки владою, але й суспільством, яке нині пронизане європейською ідеєю та запитом на справедливість. Навіть при наданні статусу кандидата у кожної держави, що проходила цей шлях, відбувався процес підготовки до початку офіційних переговорів щодо вступу. У цей час країна-кандидат мала реалізувати передвступну стратегію. Інколи проміжок між отриманням статусу кандидата та початком офіційних переговорів про вступ займав довгі роки. Та й самі офіційні перемовини можуть затягнутись. Тому питання, навіщо тримати Україну в сінях і не наважитись надати статус кандидата, поки не отримує виразної відповіді. Звичайно, можуть закидати сенситивність позиції країн кандидатів із західних Балкан, які вже давно ходять у кандидатах чи потенційних кандидатах. Але, незрозуміло, у який спосіб надання статусу кандидата впливає на їх двосторонні відносини з ЄС? Україна виходить зі свого власного треку імплементації Угоди про асоціацію та на основі оцінок прогресу, визначених опитувальником.
Вочевидь, це ще додаткова мотивація для української влади й суспільства активізувати повномасштабну адвокаційну роботу в “проблемних” країнах ЄС в найближчі тижні.
2 млрд на мир від Європейського фонду миру
Європейський Союз погодив виділення Україні додаткових 500 млн євро в рамках Європейського фонду миру на постачання озброєння. Це однозначно позитивний крок, який інструменталізує новий фонд і дозволяє Європейському Союзу посилювати власну позицію як безпекового гравця.
Важливим акцентом, який пролунав у промові міністра Кулеби, було прохання про надання гуманітарної допомоги щодо розмінування деблокованих та деокупованих територій України.
На перспективу залишається також питання більшої залученості України в програми та інструменти ЄС, пов’язані з питаннями безпекового та оборонного співробітництва. Саме цьому питанню також було присвячено обговорення під час засідання Ради ЄС на рівні міністрів оборони 17 травня. Україна присутня на рівні Спільної зовнішньої та безпекової політики, Спільної політики безпеки та оборони, Механізм цивільного захисту ЄС і т.д. Д. Кулеба також назвав і політику Східного партнерства, проте нині незрозуміла її подальша доля.
Реформаторський план відбудови України
Важливо, що попередні домовленості між Україною та ЄС починають отримувати вже практичні обриси. До прикладу, на реалізацію рішень ЄС під час неформальної зустрічі у Версалі в березні 2022 року Європейська комісія презентувала нову ініціативу підтримки України.
Президент ЄК Урсула фон дер Ляєн оголосила два важливих напрямки. Перше, презентовано новий короткостроковий план макрофінансової підтримки України на суму 9 млрд євро у 2022 році. Зважаючи на той факт, що в нинішніх умовах Україна потребує близько 5 млрд доларів США щомісячно на покриття фіскального розриву та бюджетних потреб, така допомога є на часі. Головне прохання України до партнерів, в тому числі і європейських, максимально знаходити можливість підтримки довгими кредитними ресурсами чи безповоротними грантами.
Друге, на довгострокову перспективу Брюссель готовий взяти на себе лідерство у поєднанні зусиль з відбудови України.
Для цього буде підготований список потреб України, а також планується залучати інвестиції з ЄС, а також від інших іноземних партнерів. Втім, тут європейські партнери закладають принцип кондиційності: інвестиції у відбудову залежатимуть від імплементації основоположних реформ в Україні. Список реформ, в принципі, традиційний для двосторонніх взаємин: антикорупційна реформа, судочинство, верховенство права. Спільні зусилля партнерів будуть координуватись спільно Києвом та Брюсселем на платформі реконструкції “Відбудуй Україну”, яка об’єднуватиме також іноземні держави-партнери, міжнародні організації та фінансові інституції. Поки не дуже зрозуміло, як будуть генеруватись кошти від інших міжнародних партнерів цієї платформи.
Цікаво, що пов’язаність фондів відбудови з імплементацією реформ в Україні, лунає з вуст багатьох лідерів європейських країн, і мотивується це наближенням України до стандартів ЄС. Це, звичайно непогано, оскільки Україна готова продовжувати рухатись шляхом апроксимації до ЄС, але в даному контексті треба пильнувати, щоби ці заяви не були підготовкою публічної позиції ЄС щодо неготовності України отримати статус кандидата на членство.
Спеціальний трибунал за агресію проти України
Позитивною і дуже важливою є підтримка резолюції Європейського парламенту щодо звернення до ЄС у питанні створення спеціального трибуналу для розслідувань злочину агресії путіна в Україні. Це ще один крок для створення умов до притягнення до відповідальності керівництво росії за заподіяні злочини в Україні.
Позитивно, що європейські парламентарі погодились на запропоновану ініціативу, яку адвокатували українські урядові та громадські кола.
Це вже друга офіційна парламентська ініціатива щодо створення спеціального трибуналу. З першою такою ініціативою на міжнародному рівні виступила ПАРЄ наприкінці квітня, звернувшись до держав-членів Ради Європи, а також спостерігачів щодо створення окремого міжнародного кримінального трибуналу, який би отримав повноваження на розслідування та судове переслідування керівництва росії за злочин агресії. Ідея може матеріалізовуватись. Наприклад, представники уряду Ірландії, яка перебирає на себе головування в Раді Європи, заявили про готовність просування питання трибуналу проти Росії під час 6 місяців перебування на чолі організації. Будемо уважно слідкувати за розвитком ситуації. Але якщо ЄС готовий буде долучитись до цієї ініціативи, хоча б ресурсно, то проєкт може отримати додатковий імпульс.
Європа у вишиванці
Завершити перший огляд хотілося б на іншій позитивній ноті. В День вишиванки наші європейські партнери з гордістю демонструють свої вишиті орнаменти, підтримуючи нас і нашу культурну та історичну ідентичність. Європейську ідентичність. Любо дивитись на стрічки у соціальних мережах. Не можна виключати, що в окремих європейських політиків десь припасені російські кокошники, але вишиванок більше і їх не соромно вдягнути.
Тож все буде Україна! А ми продовжимо вас інформувати про перебіг політичних та дипломатичних подій в ЄС.