Вугілля та сталь були у витоків Європейського проекту у 1950-ті роки. Сьогоднішній Європейський Союз (ЄС) поставив за мету до 2050 року, що ознаменує майже сторіччя від створення Європейського об’єднання вугілля і сталі, зробити все від себе залежне, щоб досягти протилежного – відмовитись від використання викопних копалин. У 2008 р. ЄС проголосив себе лідером у впровадженні політики, яка прагне «перетворити Європу на економіку з низьким рівнем викидів вуглецевого газу». На заваді швидкому поступу до цієї мети стали світова економічна криза, відсутність політичної підтримки з боку Китаю, а також вихід США із Паризької кліматичної угоди 2015 року та низка інших обставин. Новий склад Єврокомісії (ЄК), що приступив до виконання обов’язків у 2019 році, взявся за справу з новими силами і амбіціями, проголосивши Європейський Зелений Курс одним з топ власних пріоритетів.
Андрій Чубик,
експерт з енергетичної безпеки програми Безпекових студій
Ради зовнішньої політики “Українська призма”
Марина Ярошевич,
директорка програми інтеграції України з ЄС
Ради зовнішньої політики “Українська призма”
Аналіз потенційного потенційних наслідків для України від впровадження Європейського зеленого курсу судідами:
Що таке Європейський Зелений Курс?
Європейський Зелений Курс (ЄЗК) – це так звана дорожня карта заходів, які покликані перетворити Європейський Союз на ефективну, стійку та конкурентоспроможну економіку. Його основне завдання – розробити та допомогти державам-членам впровадити зміни, які допоможуть Європі до 2050 року стати першим у світі кліматично нейтральним континентом.
Ця ціль має бути досягнута за рахунок стимулювання розвитку циркулярної економіки, покращення здоров’я та якості життя людей, а також трансформації кліматичних та екологічних викликів на можливості у всіх сферах та політиках ЄС, забезпечуючи справедливий та інклюзивний характер зеленого переходу.
ЄЗК був офіційно представлений Президенткою Європейської Комісії Урсулою фон дер Ляєн у Європейському парламенті 11 грудня 2019 року. На тлі економічної та коронавірусної кризи саме ЄЗК має відіграти роль об’єднуючого елемента задля підвищення стійкості вразливого світу. Метою його буття (raison d’être) є не стільки актуалізація розвитку кліматичної політики, скільки концептуалізація зеленої модернізації економіки та економічного зростання для забезпечення життя людини у гармонії з планетою та її ресурсами. Відповідно, ключовими напрямами ЄЗК є чиста енергія, кліматичні заходи, будівництво та реновація, стійка промисловість, стійка мобільність, зменшення забруднення довкілля, біорозмаїття та стійка аграрна політика (Стратегія «Від лану до столу»).
Більш предметно, ЄС ставить перед собою такі завдання:
- Біорізноманіття: впровадження заходів з метою захисту вразливої екосистеми.
- Стратегія «Від лану до столу»: пошук шляхів забезпечення більш стійких харчових систем.
- Стале сільське господарство: забезпечення сталості у сільському господарстві та сільській місцевості ЄС завдяки спільній аграрній політиці (CAP).
- Чиста енергія: перехід на цілком чисту енергію, тобто енергію з мінімальними викидами парникових газів та інших забруднюючих речовин.
- Стала промисловість: створення шляхів забезпечення більш стійких, екологічно чистих виробничих циклів, з максимальним повторним використанням матеріалів та мінімізацією відходів.
- Будівництво та ремонт: створення умов для екологічно чистого будівельного сектора.
- Стала мобільність: формування транспортних систем, які максимально сприяють використанню транспортних засобів на низьковуглецевих видах палива.
- Подолання забруднення: впровадження швидких та ефективних заходів для скороченню забруднення.
- Кліматичні заходи: досягнення кліматичної нейтральності ЄС до 2050 року.
Досягнення кліматичної нейтральності потребуватиме заходів з боку всіх галузей економіки ЄС, зокрема,
- інвестицій в екологічно чисті технології,
- підтримки інновацій,
- виробництва більш чистих, доступних і сталих видів приватного та громадського транспорту,
- декарбонізації енергетичного сектору,
- переобладнання будівель за рахунок більш енергоефективних технологій,
- розширення співпраці з міжнародними партнерами для вдосконалення глобальних екологічних стандартів.
Отже, Європейський Зелений Курс – це план ЄС із розвитку сталої економіки, у якій:
- до 2050 року буде зведено до нуля викиди парникових газів (проміжна ціль – скорочення викидів на 50-55% відносно рівня 1990-х років до 2030 року);
- економічне зростання буде відокремлене від збільшення використання ресурсів;
- жодна людина чи територія не залишаться осторонь запроваджених змін.
Міжнародний вимір Європейського Зеленого Курсу
ЄС визнає, що успіх ЄЗК залежить не лише від здатності організації запровадити необхідні зміни, а також від того, наскільки визначені ним цілі, норми та стандарти будуть сприйматись та впроваджуватись як сусідніми державами, так і на глобальному рівні. Для просування ЄЗК на міжнародній арені Єврокомісія зобов’язалась розгорнути масштабну дипломатичну кампанію з просування Зеленого Курсу, використовуючи також інструменти торгової політики, підтримки задля розвитку та зовнішньої політики ЄС. Що стосується країн Південного сусідства та Східного Партнерства, Комюніке щодо ЄЗК також передбачає «ряд потужних партнерств у сферах охорони навколишнього середовища, енергетики та клімату».
Втім, оскільки ЄЗК є дуже довгостроковою політикою, його впровадження матиме й неабиякий вплив на партнерів Європейського Союзу, до яких він має бути добре підготовлений. Зокрема, ЄС має діяти на випередження у своїх відносинах з такими міжнародними гравцями як Китай, США, Саудівська Аравія та регіональними силами на кшталт Росії та Алжиру.
Якщо ще декілька років тому амбітні кліматичні цілі виглядали малодосяжними, то 2020 рік став переломним. Не тільки ЄС, але й Японія, Південна Корея, Австралія заявили про свої плани досягнення кліматичної нейтральності. Китай також підтримав цю мету, але взяв на це довше часу. США повернулися до клубу активних прихильників кліматичної політики і готують національний визначений внесок до Паризької угоди у контексті планів досягнення кліматичної нейтральності до 2050 р.
Хоча збільшення кількості прихильників Європейського Зеленого Курсу виглядає значним, ЄС стикається з низкою серйозних викликів, зокрема, і через амбіційність завдань. Наприклад,
- Стимулювання економічної диверсифікації у нафтогазових країнах-експортерах, зокрема, за рахунок відновлюваних джерел енергії і зеленого водню.
- Підвищення безпеки постачання критичних матеріалів та сировини для зниження залежності від третіх країн, перш за все Китаю.
- Створення «кліматичного клубу» країн, готових запровадити подібні заходи «прикордонного вуглецевого податку».
- Досягнення глобального лідерства у питаннях енергетичного переходу, зеленого водню і зелених бондів.
- Стимулювання створення глобальної коаліції для зменшення впливу кліматичних змін, зокрема, для захисту вічної мерзлоти.
- Підтримка створення глобальної платформи для розбудови нової кліматично нейтральної економіки, обміну кращими практиками і досвідом.
Такі заходи зовнішньої політики ЄС можуть стати причиною геополітичної відповіді з боку міжнародних партнерів Європейського Союзу, яка полягатиме як у посиленні співпраці, так і у намаганні перенаправити торговельні потоки та інвестиції і навіть застосувати приховані дії для протидії ЄЗК.
Європейський Зелений Курс та Україна
Україна розпочала активну підготовку своєї позиції щодо ЄЗК восени 2019 року.
4 листопада 2019 р. на посаду заступника міністра енергетики та захисту довкілля був призначений Сергій Масліченко – колишній асоційований директор департаменту енергоефективності та зміни клімату Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), співавтор програми ЄБРР з термомодернізації «IQ Energy», а також програми фінансування альтернативної енергетики USELF (Ukraine Sustainable Energy Lending Facility).
20 грудня 2019 року у відповідь на затвердження Європейською Комісією Європейського Зеленого Курсу віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Дмитро Кулеба у телефонній розмові з керівником дипломатичної служби ЄС Йозепом Борреллом заявив, що Україна зацікавлена в активній участі у впровадженні ЄЗК, зокрема, у приєднанні до зусиль ЄС щодо досягнення кліматично нейтральної економіки. Крім того, Україна заявила, що буде вносити до ЄС конкретні пропозиції у цій галузі.
21 січня 2020 року Міністерством енергетики та захисту довкілля було презентовано проект концепції «зеленого» енергетичного переходу України до 2050 року. За оцінками міністерства, концепція має реалістичні заходи з трансформації енергетики, які є прийнятними для економіки та суспільства.
24 січня 2020 року за ініціативи Міністерства закордонних справ України Кабінет міністрів України створив спеціальну Міжвідомчу робочу групу з питань координації протидії наслідкам зміни клімату у рамках ЄЗК. Завдання групи включали, серед іншого, посилення інституціональної взаємодії між Україною та Європейською Комісією з метою впровадження ЄЗК. Групу очолює віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.
Попри активний старт, початок пандемії коронавірусу і подальший економічний спад вніс корективи у реалізацію намічених кроків, фактично відтермінувавши діалог з ЄС щонайменше на 6 місяців.
13 серпня 2020 року листом Прем’єр-міністра України Д. Шмигаля на адресу Першого віце-президента ЄК Ф. Тіммерманса було передано позиційний документ щодо Участі України у ЄЗК. У документі, серед іншого, пропонується встановити структурований і регулярний діалог з ЄС щодо модальностей раннього залучення української сторони до розробки та реалізації політик у рамках Європейського Зеленого Курсу, розробки спільної Дорожньої карти участі України у ЄЗК, а також відзначаються перспективні напрямки співробітництва у рамках ЄЗК.
Паралельно цим практичним діям, питання впливу ЄЗК на Україну та її участь у ньому стали предметом численних дискусій та зустрічей як на найвищому рівні між Україною та ЄС, так і на національному рівні: у парламенті, бізнес-колах та громадянському суспільстві. Зокрема, результати дослідження «Європейська зелена угода: можливості та загрози для України» призвели до низки дискусій серед зацікавлених сторін щодо ролі ЄЗК як зовнішнього фактору для України, можливості та загрози для кожного сектора в Україні відповідно до елементів ЄЗК.
19 січня 2021 року відбулося засідання Міжвідомчої робочої групи з питань координації подолання наслідків зміни клімату у рамках ініціативи Європейської Комісії «Європейський Зелений Курс» під головуванням Прем’єр-міністра України Д. Шмигаля. Під час засідання було обговорено питання формування українського зеленого курсу на основі європейського Green Deal та представлено пріоритети у головних його сферах. Ключовим завданням Уряду України є збалансування бачення різних міністерств і відомств, з урахуванням думки бізнесу, та вироблення спільної позиції щодо визначення рівня кліматичних амбіцій та кроків всередині країни, які будуть відповідати заявленим цілям.
Отже, ЄЗК ставить перед Україною принаймні дві глобальні цілі:
- Забезпечити координацію зусиль з ЄС і сусідніми країнами у процесі вітчизняного «зеленого» переходу задля мінімізації економічних і фінансових втрат.
- Трансформувати безпекову політику, виходячи із переоцінки можливих ризиків і загроз, в першу чергу від Росії, яка вже сьогодні активно взаємодіє з ЄС у контексті кліматичної політики, намагаючись обійти і нівелювати існуючі санкції.
Оцінюючи перспективи ЄЗК, Україні вкрай важливо враховувати, які саме можливості та загрози несе (не)виконання власних планів у рамках ЄЗК державами-сусідами (у рамках та поза межами ЄС). Нижче запропоновано критерії, за якими Україна має здійснювати таку оцінку.
Можливості та загрози для України від впровадження ЄЗК сусідніми державами
Україна перебуває в унікальному становищі на географічній мапі Європи, що завжди впливає на геополітичну ситуацію і вимагає врахування цілої низки факторів політичного, економічного і безпекового характеру. Країни-сусіди можуть бути умовно розділеними на такі групи:
- Держави-члени ЄС, які будуть впроваджувати ЄЗК у рамках єдиної політики ЄС, зокрема, Польща, Словаччина, Угорщина і Румунія.
- Держави, які пов’язані з ЄС умовами угоди про асоціацію або євроінтеграційними процесами, зокрема, Молдова і Туреччина.
- Держави, які мають мінімальні зобов’язання підтримувати ЄЗК, але можуть це робити через політичні або інші причини, а саме Росія та Білорусь.
Аналіз впливу ЄЗК на зовнішню політику України варто проводити з урахуванням декількох критеріїв:
- Наявність чи відсутність у сусідніх держав інтегрованих планів з енергетики та клімату (або аналогів), їх основні цілі у сферах скорочення викидів парникових газів, енергоефективності, відновлюваній енергетиці, шляхи перебудови енергетики і ресурси, які вони планують виділяти на досягнення відповідних показників.
- Загальноєвропейський дискурс про прикордонний вуглецевий податок вирівнювання (carbon border adjustment tax), механізми його впровадження на національному рівні у сусідніх країнах.
- Формування національної політики у сфері економіки і торгівлі з огляду на очікувані зміни у імпорті та експорті, шляхи збереження конкурентних переваг національних виробників.
- Вплив ЄЗК на безпекову сферу, зокрема, на політику Росії щодо держав-членів ЄС і третіх країн, наприклад, експорт і транзит енергоресурсів, санкційну політику, доступ до кліматичних фінансів та технологій тощо.
- Вплив ЄЗК на торговельно-економічні відносини між Україною і третіми країнами, зокрема, у контексті підписаних угод про зони вільної торгівлі або аналогічні договори (особливу увагу заслуговує ситуація з Туреччиною).
ЄЗК у середньостроковій перспективі матиме надзвичайно великий вплив на економічне і соціальне життя в Україні. Вже сьогодні багато його положень мають потенціал створення значних перешкод для розвитку двосторонніх торговельно-економічних відносин, що вимагає розробки і запровадження спеціальної дорожньої карти і внесення змін до Угоди про асоціацію і ПВЗВТ. Основний акцент необхідно робити на потребі забезпечити справедливий перехід до низьковуглецевої енергетики та економіки, уникнути негативних соціальних наслідків (скорочення зайнятості, доходів) і сприяти сталому економічному розвитку.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety . Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».
