СЛОВАЧЧИНА: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗЕЛЕНИЙ КУРС

Початок реалізації ЄЗК у грудні 2019 року практично співпав у часі з приходом до влади нової коаліції політичних сил у Словаччині після чергових парламентських виборів у лютому 2020 року.

Підписатись на новини "Української призми"

РЕАКЦІЯ ОФІЦІЙНИХ І ЕКСПЕРТНИХ КІЛ СЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ЩОДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО КУРСУ

Широкого резонансу та виразної реакції на запуск ЄЗК не прослідковувалось у офіційних заявах чинного на той час голови уряду Словаччини Петера Пелегріні, представника партії SMER-SD. Окремо можна відмітити лише обстоювання спільно з іншими членами Вишеградської групи питання включення Європейським Союзом атомної енергетики у рішення щодо досягнення кліматично-нейтрального статусу до 2050 року. 

Втім, Сузана Чапутова, громадська активістка і екологиня, обрана на посаду президента Словацької Республіки на початку 2019 року, серед пріоритетів своєї каденції називала активну підтримку «зеленої» Європи та просування Словаччини на цьому шляху. Беручи до уваги достатньо стриману позицію країн Вишеградської четвірки щодо кліматичних ініціатив ЄС, С. Чапутова виступала під час кампанії за формування прокліматичної позиції сусідніх держав. 

С. Чапутова публічно підтримала обрання на посаду президента Європейської Комісії Урусли фон Дер Ляєн та її курс на протидію кліматичним змінам, формування кліматично нейтрального континенту у рамках ЄЗК. Словаччина перша серед держав Вишеградської групи оголосила про підтримку глобальних планів ЄС досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року.

Діяльність законодавчої влади

Початок реалізації ЄЗК у грудні 2019 року практично співпав у часі з приходом до влади нової коаліції політичних сил у Словаччині після чергових парламентських виборів у лютому 2020 року. До пріоритетів коаліції, серед іншого, належить захист навколишнього природного середовища в усьому комплексі цього питання. У своїй більшості основна діяльність парламентської коаліції транслюється у діяльності уряду на чолі з представником політичної партії-переможця парламентських перегонів. 

Діяльність виконавчої влади

Уряди Роберта Фіцо (квітень 2012 року – березень 2018 року) та Петера Пелегріні (березень 2018 року – березень 2020 року) на момент офіційного запуску ЄЗК вже провели низку нормативних та інституційних перетворень, які частково спрямовані на досягнення цілей зеленої економіки та кліматичної нейтральності. Частина змін визначалась внутрішньою логікою трансформації у сферах енергетики та довкілля, а частина – визначалась нормами Європейського Союзу. У 2014 році уряд Словаччини приймає Енергетичну політику СР, яка запропонувала цілі та пріоритети розвитку енергетичного сектору до 2035 року з перспективною до 2050 року. Серед цілей політики – розвиток низьковуглецевого енергетичного сектору та забезпечення безпечного та ефективного доступу до енергетичних ресурсів. На виконання Регуляції ЄС 2018/1999 у 2018 році було розроблено Інтегрований національний план з енергетики та клімату, який оновив Енергетичну політику СР та додав до її пріоритетів декарбонізацію.

У лютому 2019 року була прийнята Стратегія політики захисту довкілля Словацької Республіки до 2030 року. Це була знакова подія для країни, беручи до уваги той факт, що попередня Стратегія залишалась у редакції 1993 року. Новим документом головними викликами у сфері довкілля для держави було  визначено забруднення повітря, низький рівень переробки відходів, необхідність захисту екосистем. 

Під час головування СР у Вишеградській групі (липень 2018 року – червень 2019 року), офіційна Братислава наголошувала на необхідності співпраці у сфері енергетичної та кліматичної безпеки з використання атомної енергетики як низькоемісійного та надійного джерела. На рівні В4, вже від початку президентського терміну у 2019 році, Сузана Чапутова піднімала тему підтримки нових пріоритетів ЄС усіма членами В4, зокрема, зеленої економіки, цифровізації, солідарності тощо. 

Питання зеленої трансформації та захисту довкілля також перебувало на порядку денному офіційних зустрічей глави держави з очільниками Франції, Німеччини тощо.

На початку 2020 року була прийнята Стратегія низьковуглецевого розвитку Словацької Республіки до 2030 року з перспективою до 2050року. Розробка цього документу була передбачена урядовою програмою на 2016-2020 роки. Базисом для формування довгострокового бачення стало дослідження потенціалу низьковуглецевого зростання у Словаччині, яке було розроблене у співпраці із Світовим Банком. Стратегія пропонує дорожню карту довгострокового характеру з побудови низьковуглецевої економіки з досягненням кліматичної нейтральності до 2050 року. Формування цього стратегічного документу враховує основоположні принципи та цілі, заявлені у Паризькій угоді та ЄЗК. Цікавим кроком у сфері координації діяльності у рамках стратегії була пропозиція створення Урядової ради з питань ЄЗК та низьковуглецевої трансформації.

Підвищена увага до питань ЄЗК приділяється і з формуванням уряду на чолі з Ігорем Матовичем після парламентських виборів у 2020 році. Акцент зберігся і після коаліційної кризи навесні 2021 року, коли у складі тих же коаліційних сил та з мінімальними персональними змінами було сформовано уряд на чолі з Едуардом Хегером. Відповідні норми присутні у «Програмі діяльності Уряду СР на 2020-2024 роки» (на чолі з І. Матовичем) і у «Програмі діяльності Уряду СР на 2021-2024 роки» (на чолі з Е. Хегером). Зокрема, в обох зазначених документах наголошується: «Особливу увагу Уряд СР приділятиме Європейській зеленій угоді, що є виключною можливістю для модернізації Словаччини. Зважаючи на багатовідомчий характер Угоди, у Словаччині щодо неї буде встановлено горизонтальну координацію (наприклад, шляхом посилення компетенції Ради Уряду СР з питань т.зв. «Агенди – 2030») на найвищому можливому рівні за участі всіх відповідних суб’єктів». 

Прийнята у травні 2020 року Програма «Зовнішня та європейська політика Словацької Республіки» також визначає, що ЄЗК став не лише виразником відповідальності та привабливості ЄС у питаннях довкілля, аде й інструментом для модернізації економіки, інновацій та технологічного прогресу. Шляхом кліматичної дипломатії, Словаччина активно бере участь у міжнародних перемовинах щодо подолання змін клімату, а також захисту біорізноманіття. Участь у міжнародній співпраці Братиславою здійснюється з урахуванням зобов’язань країни у транзиті до низьковуглецевої та «зеленої» циркулярної економіки. 

Слід також відмітити, що у Словаччині сфера відповідальності за імплементацію ЄЗК, як це і зазначено у двох урядових програмах діяльності, є значно розпорошеною між державними органами та інституціями. У цілому за згадану сферу відповідає Міністерство навколишнього природного середовища СР, яке очолює один з найвідоміших словацьких екологічних активістів, політиків, дисидентів Ян Будай. Водночас згадувана вище Рада Уряду СР з питань т.зв. «Агенди – 2030» діє під егідою створеного лише нещодавно (влітку 2020 року) Міністерства інвестицій, регіонального розвитку і інформатизації СР. Крім того, певне відношення до імплементації ЄЗК мають і Міністерство сільського господарства та розвитку села, Міністерство закордонних справ та Міністерство економіки Словаччини.

Братислава також вживає кроків щодо дослідження потенціалу водневої енергетики у контексті імплементації водневої стратегії ЄС. У країні було створено відповідний центр водневих технологій. 

Активно використовуються фінансові інструменти ЄС для просування своїх зобов’язань, які відповідають ЄЗК. У 2020 році Словаччина стала однією з членів ЄС, які стали бенефіціарами рішення Європейської Комісії про інвестування 998 млн євро у ключові проєкти енергетичної інфраструктури у рамках програми Connecting Europe Facility (CEF). У рамках таких інвестицій буде профінансовано смарт-система поєднання електромереж Словаччини та Угорщини. 

Суспільна дискусія, позиції ЗМІ, НУО

Вагомою частиною суспільної дискусії можна вважати передвиборчі лозунги та обіцянки під час президентських та парламентських виборів у Словаччині. Крім загальних тем захисту довкілля, під час виборів президента СР у 2019 році, кандидатка Сузана Чапутова зверталась до теми пришвидшення відмови від вугілля у генерації енергії. 

На суспільному та експертному рівні у Словаччині тема ЄЗК та пов’язаних сфер є доволі популярною. Наприклад, з формуванням нової правоцентричної коаліції та призначенням уряду у березні 2020 року, екологічна мережа Словацька Кліматична Ініціатива запропонувала «12 кроків нового словацького уряду щодо зеленої угоди». Серед пропозицій неурядових екологів можна відзначити: 

  • доопрацювання показників Довготермінової низьковуглецевої стратегії, а також оновлення і приведення у відповідність до стратегії Національного плану з енергетики та клімату; 
  • включення питань енергоефективності в основні документи та регуляції; 
  • проведення аудиту попередніх заходів щодо транзиту вугільних регіонів; 
  • підготовку та затвердження критеріїв використання відновлювальної енергетики відповідно до Стратегії екологічної політики Словацької Республіки до 2030 року; 
  • посилення технічних, експертних та фінансових спроможностей щодо реалізації енергетичної та кліматичної політики на регіональному рівні тощо.

Інституційна спроможність імплементації ЄЗК Словаччиною також викликає широкі дискусії. На думку словацьких фахівців, попри викладений вище багато-відомчий характер цієї проблематики, не можна говорити, що у Словаччині діє ефективна та зрозуміла система забезпечення участі країни у Європейському зеленому курсі.

Уряд Словаччини здійснює публічні консультації на громадському та експертному рівні при розробці проєктів документів, передбачених регуляціями ЄС. Наприклад, у 2020 році були проведені обговорення проєкту Інтегрованого плану з енергетики та клімату Словаччини. Частина показників плану була доопрацьована у бік більшої амбітності зобов’язань країни щодо виконання європейських норм.

Втім, попри такі ініціативи, доволі слабким виглядає залучення до дискусії щодо ЄЗК неурядового сектора і громадськості – фактично за півтора роки від початку функціонування Європейського зеленого курсу (Європейської зеленої угоди) на території Словаччини проведено не більше 2-3 заходів з цієї проблематики. Наприклад, 9 лютого 2021 року було проведено дискусійний клуб «Європейська зелена угода у регіонах Словаччини», 2 березня 2021 року відбулася конференція «Європа Карпат та Європейська зелена угода», 12 березня 2021 року проведено онлайн-дискусію під назвою «Що далі, Зелена Європа?».

МОЖЛИВА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ СЛОВАЧЧИНИ У РАМКАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО КУРСУ 

Оцінка Інтегрованого національного плану енергетики та клімату Словаччини, зроблена ЄС у 2020 році, в цілому вказує на низький рівень амбіцій держави за низкою магістральних показників – таких як частка ВЕД у кінцевому енергоспоживанні у 2030 році, енергоефективність, енергетична безпека, дослідження та інновації. 

Статистичні дані від Управління регулювання мережевих галузей СР станом на червень 2020 року вказують, що спожита електроенергія з відновлювальних джерел у 2019 році становила 17,48%, в той час як загальна питома вага у балансі електроенергії становила 18,42 %. Переробка біомаси (5%) та гідроенергетика (8.1%) є основними відновлювальними джерелами генерації. Сонячна енергетика складає лише 1.8%, в той час як потужності атомної енергетики продукують більш ніж 55% всієї спожитої електроенергії.

Серед позитивних сторін плану відмічається наявність добрих прикладів взаємопов’язаності питань зміни клімату та енергоефективності. Окрема увага зосереджена на формуванні заходів на локальному рівні шляхом створення мережі регіональних енергетичних центрів.

Автомобілебудування у СР формує до 13% ВВП, що складає 50% промислового виробництва та 46% експорту. Формування передумов для кліматичної нейтральності та зеленої економіки може значно вплинути на цей сектор. Асоціація автомобільної індустрії Словаччини вказує, що з цим сектором у країні пов’язано більш ніж 170 тис. робітників. Транзит до «зеленої економіки» змушує великі підприємства до пошуку нових рішень, одним з яких є, наприклад, переорієнтація на виробництво електромобілів та автомобільних батарей з огляду на потенційне зростання попиту. Хоча нині Словаччина не може похизуватись тут великими успіхами, але уряд намагається внести свої пропозиції до Списку важливих проєктів ЄС. Втім це потребує також значних приватних вкладень у інноваційні розборки та дослідження, які можуть створити відповідний базис для державної та європейської підтримки. 

ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНОЮ І СЛОВАЧЧИНОЮ

У 2020 році обсяг двосторонньої торгівлі товарами між Україною та Словаччиною склав 1,3 млрд дол. США. За підсумками 3 місяців 2021 року обсяг двосторонньої торгівлі товарами становить 367,3 млн дол.

Станом на 31 грудня 2020 року в економіку України залучено 175,5 млн дол. інвестицій зі Словаччини, з яких найбільший обсяг інвестицій надійшов у промисловість – 83,3%, у сферу транспорту, складського господарства, поштової та кур’єрської діяльності – 8,9%. 

Україна активно намагається просувати питання ЄЗК на рівні урядових ініціатив із сусідніми державами. Так, 14 квітня 2021 року Кабінет міністрів України затвердив Програму розвитку транскордонного співробітництва на 2021-2027 роки, спрямовану на розвиток прикордонних регіонів та розширення співпраці з сусідами України, зокрема і Словаччиною. План заходів з виконання програми передбачає серед іншого залучення України до формування політики Європейського зеленого курсу. За словами Віце-прем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції О. Стефанішиної, стратегічною метою програми є поліпшення умов життя у прикордонних регіонах України, зокрема, через підвищення екологічних стандартів, створення «зелених» робочих місць та залучення інвестицій.

Питання двосторонньої кооперації у сфері зеленої трансформації були на порядку денному у ході офіційного візиту в Україну Прем’єр-міністра Словаччини Едуарда Хегера 28 травня 2021 року. На рівні глав урядів України та Словаччини, а також профільних членів делегацій було обговорено актуальні питання двостороннього співробітництва між країнами, зокрема, розбудову відносин у газовому та електроенергетичному секторах. У ході зустрічі сторони обмінялися досвідом реалізації кроків, пов’язаних з реалізацією ЄЗК і переходом до вуглецевої нейтральності. 

Торговий представник України Т Качка у ході зустрічі з державним секретарем Міністерства економіки Словацької Республіки Я. Оравцем наголосив: «Ми цінуємо ту підтримку, яку надала нам Словаччина протягом минулих п’яти років, в тому числі, щодо фізичної трансформації газового ринку. Це дійсно є одним із перспективних напрямів, де ми можемо реалізувати спільні проекти з точки зору газу, водню, використання газотранспортної системи для водню, його зберігання і транспортування. Це спільна стратегія для обох наших країн. Також Україна зацікавлена активізувати двосторонній діалог з питань зеленої трансформації та зменшення викидів СО2».

Варто також відмітити і традиційні засідання Українсько-словацького експертного форуму, де чільне місце на порядку денному відводиться питанням енергетики та довкілля. На 6 засіданні форуму у січні 2021 року йшлося, зокрема, і про питання розробки та імплементації низьковуглецевих стратегій. Відповідно до «Ініціативи зеленого водню для європейського зеленого курсу 2×40 ГВт», ЄС розраховує, що в Україні може бути створено 10 ГВт потужностей з виробництва «зеленого» водню. Очікується, що 75% палива будуть експортуватися до Європейського Союзу. Ольга Бєлькова, керівник напряму з міжнародної діяльності та роботи з державними органами «Оператора ГТС України» під час Словацько-українського дискусійного форуму відзначила, що Україна розглядає можливості транспортування водню в країни ЄС через українсько-словацький газовий коридор.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ОРГАНІВ ВЛАДИ УКРАЇНИ
  1. Українські урядовці зазначають, що Україна розраховує на підтримку Словацької Республіки як члена Євросоюзу та Вишеградської Четвірки щодо ініціатив України, спрямованих на подальшу лібералізацію торгівлі у рамках Угоди про асоціацію з ЄС та участі в ЄЗК. В цьому контексті на рівні Міністерства закордонних справ необхідно провести консультації щодо розширення співпраці у раках формату В4+України саме у питаннях побудови зеленої економіки. Також Словаччина може відновити формат В4 щодо неформального кураторства країн четвірки над процесом реформ в України, зосередивши увагу Братислави на питаннях просування енергоефективності на регіональному рівні в Україні. 
  2. Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України на шляху впровадження європейських стандартів в управлінні водними ресурсами доцільно залучати досвід словацьких науковців до моніторингу водних басейнів України відповідно до вимог Водної Рамкової Директиви ЄС. 
  3. Для України може стати корисним досвід Словаччини щодо впровадження відновлювальної енергетики у енергетичний баланс держави.
  4. Зважаючи на значний публічний дискурс у Словаччині щодо побудови міжвідомчої координації імплементації ЄЗК, Урядовий офіс з питань європейської та євроатлантичної інтеграції може провести консультації з метою вивчення досвіду, який потім може лягти в основу побудови системної міжініституційної координації на національному рівні в Україні. 
  5. У контексті Програми прикордонного співробітництва, розробленої в Україні, особливим напрямом кооперації може стати посилення експертної та фінансової спроможності на рівні регіонів і громад на прикордонних територіях України та Словаччини щодо впровадження відновлювальної енергетики. 
  6. Перспективним напрямком співпраці залишається газовий сектор, утримання Україною та Словаччиною транзитних потужностей з транспортування природнього газу на ринки ЄС. Втім, нещодавно прийнята Воднева стратегія ЄС передбачає можливість стратегічного партнерства з Україною і в царині нових видів енергії. Словаччина як сусідня держава може стати важливим партнером у транспортуванні відновлювальних газів (водню та біометану). Воднева енергетика у частині можливого транспортування через наявні потужності газової інфраструктури має стати предметом прямих українсько-словацьких перемовин на експертному, технічному та законодавчому рівнях

 

 


Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety . Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».