Як безпекова організація, Північноатлантичний альянс мусить бути готовим до викликів часу та адаптувати механізми моніторингу, аналізу, протидії та запобігання новим загрозам. Така готовність надає державам-членам більше ефективних можливостей для захисту в мінливому середовищі, та значною мірою впливає на внутрішню стійкість НАТО і здатність бути сильним гравцем на міжнародній арені. З цієї причини Альянс дедалі більше уваги звертає на виклики, пов’язані із «зближенням фізичної та нефізичної сфер» (1) та зростаючій ролі когнітивних факторів. За таких умов, однією з ключових безпекових проблем стає дезінформація.
ПЕРША ВІДПОВІДЬ НА НОВІ ВИКЛИКИ. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НАТО ЩОДО ПРОТИДІЇ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ
Попри те, що пропаганда, некоректна та маніпулятивна інформація використовувалась у політичних та воєнних цілях завжди, а радянські спецслужби повік цілеспрямовано розробляли та використовували дезінформацію (наприклад, у 1923 році було засновано бюро з активної розвідки – дезінформації противника), у сучасних реаліях вони набули нових форм, каналів поширення та прикладів застосування. Російсько-українська війна, починаючи з окупації Криму та початку бойових дій у східних регіонах, інтенсивно супроводжувалась інформаційними операціями агресора на всіх етапах, включно з підготовчими, ставши одним з найбільш видимих та найтривожніших таких прикладів.
НАТО зреагувало на цю зміну оперативно, запустивши у січні 2014 року Центр передового досвіду в галузі стратегічних комунікацій НАТО у Ризі (NATO StratCom Centre of Excellence). У липні 2014 цей орган, зважаючи на негативний перебіг подій в Україні, посилився – Естонія, Німеччина, Велика Британія, Польща, Італія, Латвія та Литва підписали меморандум про взаєморозуміння щодо заснування СтратКому НАТО. Прикметно, що серед підписантів – усі балтійські країни та Польща, які мають один з найглибших рівнів розуміння російських інформаційних загроз в Альянсі й послідовно підтримують Україну в протидії ним. Протягом наступних років кількість країн, які долучились до роботу СтратКому, постійно зростала: у 2016 додались Нідерланди та Фінляндія, у 2017 – Швеція, у 2018 – Канада, у 2019 – Словаччина, у 2020 – США та Данія, а цього року до учасниць додались Франція та Угорщина.
У протидії дезінформації НАТО сповідує підхід заснований на фактах, надійних та прозорих публічних комунікаціях стратегічного характеру (2). Про це говорить і сама назва відповідального органу, яка засвідчує системність та проактивність. Фахівці НАТО будують свою роботу, виходячи за межі суто реагування на ворожі інформаційні операції і не орієнтуючись лише на спростування фейків. Тоді як такі спростування необхідні, вони мають оперативно забезпечуватись, поширюватись різними каналами, аби досягнути різних цільових аудиторій. Водночас можливості факт-чекінгу та спростувань є обмеженими. Натомість, важливим є комплексне бачення і побудова свого роду «інформаційного імунітету», який робить населення більш стійким до ворожих наративів, історій, за допомогою яких дезінформація намагається переконати цільову аудиторію в необхідному ставленні до об’єкту.
Це ставить перед Альянсом ряд задач, які суттєво відрізняються одна від одної та кожна з яких вимагає фахового і спеціалізованого підходу. Аби забезпечити такий підхід, до роботи СтратКому залучені представники різних сфер – від аналітиків та науковців, чия робота дозволяє глибше зрозуміти природу інформаційних загроз, до освітян, військових та урядовців.
Відповідно, публічні продукти СтратКому так само варіативні: від інформаційних кампаній до освітніх курсів, наукових публікацій, міжнародних конференцій тощо. Зокрема, серед продуктів та активностей 2021 року передбачені: розробка доктрини, багатонаціональна кампанія з побудови спроможностей, аналіз стратегії контрнаративів, їх розвиток та оцінка, розробка концепції тренінгів-симуляцій дезінформаційних атак тощо (3).
При цьому важливо зазначити, що багатовекторна діяльність СтратКому НАТО спрямована не лише на захист держав-членів, але й партнерів Альянсу, що відкриває значні можливості для України. Окрім того, цей орган можна вважати таким, що надає певну «парасольку» державам-членам, кожна з яких здатна (і має) розбудовувати власну систему інформаційного захисту. Це необхідно, насамперед, через природу багатьох дезінформаційних кампаній, які нерідко спрямовані на найбільш болючі вразливості, що можуть бути специфічними для кожної конкретної країни. В таких умовах існування загальної стратегічної рамки має доповнюватись постійним обміном досвідом між партнерами.
ЗА МЕЖАМИ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ: ІНТЕГРАЛЬНИЙ ПІДХІД НАТО ДО ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ
Спираючись на «принцип повторення» як один з ключових принципів пропаганди, Кремль розповсюджує свої наративи системно, адаптуючи їх під зміни політичного порядку денного та поєднуючи з іншими дестабілізуючими процесами. Окрім поширення неправдивої, маніпулятивної інформації, Росія широко використовує місцевих агентів впливу для легітимізації своєї риторики та провокацій, втручається у внутрішні політичні процеси інших країн, надає фінансову підтримку відцентровим рухам, використовує корупцію як зброю, здійснює кібератаки, реалізує тиск у багатьох сферах від енергетики до культурної дипломатії. Така діяльність виходить за межі суто інформаційної політики, однак залишається з нею нерозривно пов’язаною, формуючи широкий горизонт гібридних загроз.
НАТО відповідає на таку стратегію, формуючи декілька чітких напрямів контрзусиль. Наприклад, посилення захисних спроможностей у кіберсфері є для Альянсу одним з пріоритетів, а в Естонії розташовано Об’єднаний центр передових технологій з кібероборони НАТО. Об’єднаний відділ розвідку і безпеки працює над глибшим розумінням та аналізом гібридних загроз (4).
Водночас Альянс прагне до побудови стійкої системи колективного захисту, тому активно розбудовує співпрацю з уповноваженими органами Європейського Союзу. Так, у 2016 році Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг і президенти Європейської комісії і Ради Жан-Клод Юнкер і Дональд Туск підписали спільну декларацію, яка містила більше 70 пропозицій з протидії таким загрозам (5). У 2018 році керівництво Альянсу прийняло рішення про заснування спеціальних груп підтримки (6).
При цьому основну відповідальність Альянс покладає на держави-учасниці, хоча й зазначає, що готовий надавати допомогу у рамках колективної оборони. Так, у підсумковому комюніке саміту НАТО, який пройшов у Брюсселі у червні 2021 року, зазначено, що «тоді як першочергова відповідальність за відповідь на гібридні загрози лежить на атакованій нації, НАТО готовий, за рішенням Ради, надати допомогу союзнику на будь-якому етапі гібридної кампанії, що проти нього [союзника] ведеться, включно з направленням групи підтримки з протидії гібридним загрозам. У випадку гібридної війни НАТО може прийняти рішення про застосування Статті 5 Вашингтонського договору…»(7).
При цьому стратегія НАТО з протидії гібридним загрозам складається з трьох основних компонентів: готовності, запобігання та захисту. Згадане вище комюніке засвідчує: «НАТО та союзники продовжать готуватись до, запобігати та захищатись від гібридних атак… Ми посилюємо нашу ситуаційну обізнаність та розширюємо доступні нам інструменти для протидії гібридним загрозам, які включають дезінформаційні кампанії, розвиваючи всебічні превентивні та реактивні можливості» (8). При цьому окремо увага приділяється кіберзагрозам, які визнаються «складними, руйнівними, примусовими та такими, що відбуваються все частіше» (9). Для відповідей на такі загрози Альянс підтримує всеосяжну політику у сфері кібероборони, спрямовану на формування вільного, відкритого, мирного та безпечного кіберпростору (10).
Базовими принципами для елементів готовності, запобігання та захисту залишаються необхідність спиратись на факти; значну роль відіграють стратегічні комунікації. Таким чином, Альянс усвідомлює комплексний характер гібридних загроз, серед яких інформаційні є важливим, але не єдиним компонентом, та сповідує інтегральний підхід. Приділяючи багато уваги боротьбі з дезінформацією і створивши для цього спеціальний орган, НАТО прагне також до координації зусиль між різними відомствами.
ЯКІ В УКРАЇНИ ТА НАТО Є ТОЧКИ ДОТИКУ У ВИБУДОВІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ?
Необхідно зазначити, що Україна принаймні частково перейняла модель інтегрального підходу до протидії гібридним загрозам, створивши два окремі органи – Центр протидії дезінформації при РНБО, діяльність якого є більш закритою, та Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Міністерстві культури та інформаційної політики, який виконує функції СтратКому.
Побудову міцної співпраці з НАТО у сфері інформаційної безпеки логічно вести, насамперед, за допомогою цих двох органів. Необхідною умовою для цього є їх політична незалежність, відсутність тиску та спроб використання у внутрішньополітичній боротьбі, й інституційна стійкість, адже Альянс не зацікавлений у співпраці з нестабільним партнером, принципи діяльності якого не є прозорими та зрозумілими.
При цьому для України така співпраця може мати практичну безпекову цінність, стати стратегічним кроком до євроатлантичної інтеграції, а також дати позитивний іміджевий результат. Той факт, що найбільш інтенсивні гібридні, зокрема й інформаційні, атаки Російська Федерація веде саме проти України є визнаним – так само, як і системні спроби Кремля використовувати Україну в якості тестового майданчика для нових зразків гібридного впливу (11). Це надає українській державі перевагу передового досвіду, в отриманні якого Альянс глибоко зацікавлений. Можливість ділитись таким досвідом у рамках системної співпраці сприятиме принаймні точковій реалізації євроатлантичної інтеграції на практиці.
Враховуючи, що як в роботі СтратКому НАТО, так і в стратегії протидії гібридним загрозам Альянсу велику роль відіграє моделювання криз та практичні навчання, з безпекової точки зору, для України участь у подібних ініціативах дала б цінний досвід. Побіжно вона стала б сигналом державі-агресору про реальне зближення з партнерами по НАТО, яке є необхідним для стримування Кремля і яке останній намагається підважити.
Таким чином, для України є бажаною участь у діяльності СтратКому НАТО – зважаючи на те, що він надає допомогу в «поліпшенні спроможностей стратегічних комунікацій всередині Альянсу та союзникам» (12). Київ має можливість використати задекларовану підсумками брюсельського саміту 2021 підтримку «рішення, ухваленого у 2008 році на Бухарестському саміті НАТО, про те, що Україна стане членом Альянсу і при цьому План дій щодо членства (ПДЧ) буде невід’ємною частиною цього процесу» (13). З наданням ПДЧ можливість для спільних дій зросте, однак вона існує вже зараз і полягає, зокрема, в ініціюванні спільних зі СтратКомом навчань, інформаційних кампаній та досліджень, у рамках яких Україна може запропонувати власну широку експертизу. Такий же підхід справедливий і для інших органів, які у рамках інтегрального підходу НАТО функціонують на протидію гібридним загрозам.
Окрім того, для України залишається актуальним підхід із залученням широкого пулу фахівців із недержавного сектору для протидії дезінформації та іншим гібридним загрозам. Саме таким шляхом пішов Альянс, формуючи відповідні органи, аби забезпечити комплексне та стратегічне бачення їх роботи. Створення центру при Міністерстві культури та інформаційної політики відбувалось за таким же принципом, який важливо підтримувати у подальшій роботі інституції та поширити, там, де це можливо, на роботу фахового центру при РНБО.
Представники українського громадянського суспільства та недержавних організацій, які займаються протидією дезінформації з початку російської агресії, можуть стати для держави впливовим союзником на міжнародній арені, особливо коли мова йде про точкову співпрацю з окремими членами НАТО. Розвиток таких відносин, обмін досвідом, активне залучення іноземних фахівців цілком можуть відбуватись паралельно із більш довгою та кропіткою вибудовою співпраці з Альянсом загалом.
Доречною є, насамперед, кооперація із державами Балтії та Польщею, які мають найближче до України розуміння гібридних загроз, є її постійними адвокатами на міжнародному рівні – а також активними учасниками роботи СтратКому та інших спеціалізованих органів НАТО. Професійна співпраця між представниками третього сектору всіх цих країн та України створює міцне підґрунтя та дає великий кредит довіри для кооперації на більш високому рівні.
Втім, не варто нехтувати і можливостями більш активних дій з боку держави на високому рівні. Просуваючи двох- та багатосторонню співпрацю за лінією інформаційної безпеки з нашими найближчими партнерами та інкорпоруючи досвід громадянського суспільства, Україна має можливість робити кроки до зближення з Альянсом.
Зокрема, майбутнє засідання Парламентської Асамблеї НАТО, що пройде у Києві у травні 2022 року, дає можливість не тільки запропонувати закріплення у резолюції підтримки євроатлантичного курсу України та її територіальної цілісності, заклики до Росії відмовитись від нарощування військової потужності та обмежень судноплавства у Чорноморському регіоні. Було б доречним підняти питання про готовність НАТО підтримувати Україну в розбудові потенціалу до протидії гібридним загрозам та їх інформаційній складовій. Ефективним кроком була б і організація на полях засідання окремого заходу, присвяченого можливостям поглибленої співпраці у цій сфері із залученням представників українських спеціалізованих центрів та експертів з боку громадянського суспільства та експертного середовища.
Підготовлено: Олександра Цехановська, Український кризовий медіа центр.
У рамках проекту Ради зовнішньої політики «Українська призма» – «Ukraine-MATO: Enhanced level» за підтримки Представництва НАТО в Україні
1. “ Основоположна концепція ведення бойових дій НАТО: передбачення змін у характері війни», 9 липня 2021, https://www.nato.int/docu/review/uk/articles/2021/07/09/osnovopoloyona-kontseptsya-vedennya-bojovih-dj-nato-peredbachennya-zmn-u-harakter-vjni/index.html
2. «How does NATO respond to disinformation?», 27 травня 2021, https://www.nato.int/cps/en/natohq/news_184036.htm
3. «About NATO StratCom COE», https://stratcomcoe.org/about_us/about-nato-stratcom-coe/5
4. «NATO’s response to hybrid threats», 16 березня 2021, https://www.nato.int/cps/en/natohq/topics_156338.htm
5. «Joint declaration by the President of the European Council, the President of the European Commission, and the Secretary General of the North Atlantic Treaty Organization», 8 липня 2016, https://www.nato.int/cps/en/natohq/official_texts_133163.htm?selectedLocale=en
6. «NATO’s response to hybrid threats», 16 березня 2021, https://www.nato.int/cps/en/natohq/topics_156338.htm
7. Brussels Summit Communiqué, 19 листопада 2021. https://www.nato.int/cps/en/natohq/news_185000.htm
8. Там само
9. Там само
10. «Лідери країн НАТО схвалили комплексну політику кіберзахисту альянсу», 14 червня 2021, https://ua.interfax.com.ua/news/general/750063.html
11. «Проблема в довірі? Світова фахівчиня з кібербезпеки оцінила перспективи електронних виборів в Україні», 13 листопада 2021, https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/elektronni-vibori-nebezpechni-chi-ni-chi-varto-yti-shlyahom-estoniji-ekspert-novini-ukrajini-50195355.html
12. «About NATO StratCom COE», https://stratcomcoe.org/about_us/about-nato-stratcom-coe/5
13. «В НАТО оголосили, що Україна отримає членство через ПДЧ», 14 червня 2021, https://www.eurointegration.com.ua/news/2021/06/14/7124428/