Враховуючі основні тренди внутрішнього розвитку та зовнішньої політики головних світових гравців США, ЄС, РФ, КНР та фактор пандемії коронавірусу можна виокремити основні елементи сценаріїв, які будуть впливати на розвиток трансатлантичних відносин.
Основний вплив на трансатлантичні відносини буде мати розвиток подій у США та ЄС. Водночас важливим елементом кроссекторального аналізу є і трикутник США-ЄС-КНР, оскільки китайський фактор може стати значним подразником, спроможним негативно впливати на багатосторонній діалог США та європейських партнерів.
ВПЛИВ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ НА ТРАНСАТЛАНТИЧНІ ВІДНОСИНИ
Розвиток подій у США у 2021 році буде мати ключове значення для трансатлантичних відносин. Зміна американського президента матиме значний вплив не тільки на внутрішній порядок денний. Новообраний президент Дж. Байден має проатлантичну позицію, на відміну від свого попередника, тому в незалежності від позитивного або негативного сценарію, варто очікувати більш активного та дружнього порядку денного трансатлантичних відносин.
Водночас у разі розвитку позитивного сценарію, який передбачає три основні елементи: виважене реагування на пандемію коронавірусу, відновлення економіки та злагоджений та поступовий процес передачі влади новій адміністрації президента – варто очікувати значного позитивного впливу на трансатлантичні відносини. Вирішення внутрішньополітичної, соціальної та економічної кризи дозволить Вашингтону сконцентруватися на ширшому колі питань, де трансатлантичні відносини будуть мати свій пріоритет. У такому випадку, варто очікувати перегляду позиції щодо виведення американських військ з Європи, долучення США до вирішення безпекових питань, зокрема у Чорноморському регіоні, пожвавлення проактивного діалогу щодо нової Стратегічної концепції НАТО та продовження активної санкційної політики проти РФ.
У разі негативного сценарію, відповідно до якого передбачаються можлива конституційна та політична криза у Сполучених Штатах, дестабілізація політичної ситуації командою президента Д. Трампа, що може призвести до вакууму сили на спірних театрах геополітичного протистояння та перешкод новій президентській адміністрації провадити більш рішучу зовнішню політику, можна очікувати значного послаблення трансатлантичної єдності та ваги альянсу.
В першу чергу, такий негативний розвиток дасть можливість дискредитувати США як гаранта демократії у світі.
По-друге, замкне на перші півроку політичні сили в середині країни для вирішення власних проблем.
По-третє, дозволить РФ та КНР не тільки зайняти позиції США та НАТО в окремих регіонах, а й активізує їх інформаційні «антиамериканські» (а відповідно анти-західні) кампанії по дискредитації, операції впливу та шпигунську діяльність тощо, відповідь на що неможлива без злагодженого трансатлантичного співробітництва.
Вчетверте, варто очікувати затримки з визначенням нових пріоритетів НАТО та зменшення ролі США в європейських справах, що може мати значний негативний безпековий вплив, зокрема і на Україну.
Наслідки такого сценарію можуть виходити далеко за однорічну перспективу.
ВПЛИВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ НА ТРАНСАТЛАНТИЧНІ ВІДНОСИНИ
Сценарії розвитку ЄС у 2021 році здебільшого зосереджені на питаннях економічного та соціального відновлення, коли безпекова сфера стає другорядним фактором. Відповідно, головним трендом 2021 року варто вважати повернення безпекового діалогу у трансатлантичних відносинах під парасольку НАТО.
У разі розвитку позитивного сценарію, який між іншим передбачає узгодження всіх бюджетних механізмів та пріоритетну увагу регіону «Сусідства», можна буде говорити про готовність ЄС діяти більш активно на зовнішніх напрямах, що у поєднанні з американським позитивним сценарієм буде мати синергетичний ефект на трансатлантичні відносини.
Водночас, позитивний сценарій розвитку ЄС також передбачає активізацію та певну автономізацію безпекового співробітництва, включаючи Європейський інструмент миру, який зможе дати новий поштовх розвитку військових операцій ЄС, та подальшу інституціоналізацію та процедурне забезпечення у рамках механізму PESCO. Ці процеси можуть мати неоднозначний вплив на трансатлантичні відносини у разі витіснення США з європейських справ, або може впливати на зменшення довіри між партнерами з різних сторін Атлантики.
Чітке узгодження та діалог між НАТО та ЄС, зокрема і щодо співвідношення нової Стратегічної концепції НАТО, Глобальної стратегії ЄС та, за нових умов, нової глобальної зовнішньої та безпекової стратегії Великої Британії, яка повинна бути представлена на початку 2021 року, будуть мати першочергове значення. Таке узгодження буде потребуватися не тільки з метою уникнення конкуренції та належного розподілення ресурсів, а й з метою уникнення розпорошення зусиль та накладання активності, зокрема і у відносинах з партнерами. Для України, між іншим, це буде передбачати необхідність чіткого розуміння меж безпекового співробітництва з Європейським Союзом з метою зменшення ризиків зниження співробітництва НАТО-Україна.
Поза тим, у разі розвитку негативного сценарію, який передбачає загострення суперечок в середині ЄС, посилення внутрішньополітичних криз, затягування із запуском нових інструментів підтримки сусідства та зміну балансу між Німеччиною та Францією, зокрема на тлі виходу Великої Британії, призведе до негативних наслідків і у трансатлантичних відносинах. Ці наслідки будуть здебільшого прослідковуватися у відсутності єдиної європейської позиції з безпекових питань, конкуренції за увагу Вашингтону, протиріччях щодо політики відносно Росії, нестачі фінансування для безпекових та гуманітарних проектів, а також «торгівлю» щодо їх пріоритетності між окремими членами.
Послаблення ЄС може опосередковано вплинути і на послаблення НАТО, оскільки ключові країни-члени не будуть мати змогу приділяти належної уваги трансатлантичним відносинам, а будуть зосереджені на вирішенні внутрішньої європейської кризи.
Трикутник США-ЄС-КНР стане важливим викликом трансатлантичним відносинам. Вже існуючі протиріччя між Вашингтоном та Брюсселем, а також окремими європейськими столицями щодо відносин з Пекіном, не зникнуть у 2021 році. Більше того, завдяки «масочній» дипломатії та, можливо, активізації китайської «м’якої сили» через фінансування інфраструктурних та гуманітарних проєктів, окремі європейські країни можуть продовжити прокитайську політику, яка не буде обмежуватися тільки сферою інформаційних технологій, що викличе значні протиріччя з США. Навіть зі зміною американського президента, навряд можна буде очікувати швидкої або різкої зміни курсу по відношенню до КНР, оскільки він відповідає внутрішньоамериканському запиту. Можна очікувати зміни тональності риторики офіційного Вашингтону, але не зміни політики щодо торгівельної конкуренції, інформаційної та кібербезпеки тощо.
Водночас, не варто забувати про збільшення уваги ЄС до питань прав людини, як центральних у своїй зовнішній політиці, що може поставити під питання європейське-китайське інвестиційне співробітництво. Це питання і підписання майбутньої великої угоди, може стати яблуком розбрату не тільки між ЄС та США, а й між окремими країнами-членами Європейського Союзу. Відповідно, у 2021 році для ЄС та США може постати питання, що є більш важливим для європейських партнерів – китайські інвестиції чи трансатлантична єдність.
ВПЛИВ КИТАЮ НА ТРАНСАТЛАНТИЧНІ ВІДНОСИНИ
Окрім впливу у трикутнику США-ЄС-КНР, розвиток ситуації в самому Китаї не буде мати значного впливу на трансатлантичні відносини, а скоріш створювати загальний фон глобальної політики. Залучення КНР у глобальні гуманітарні процеси, зокрема і щодо боротьби з пандемією, стале співробітництво з ЄС, уникнення конфронтації та реалізація спільних проектів – все те, що передбачає позитивний сценарій, – будуть сприяти процесу сталого розвитку, що є важливим у подоланні наслідків пандемії.
Водночас, розвиток негативного сценарію, який передбачає формування альянсу КНР з Російською Федерацією, стане значним викликом для трансатлантичних відносин. Такий розвиток події буде потребувати вироблення спільної політики, формування її принципів, червоних ліній та адекватних механізмів, які будуть вимагати не тільки безпосередньої відповіді в євразійському регіоні, але й на Близькому Сході та Африці, а також у кібер та інформаційному просторі.
ВПЛИВ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ НА ТРАНСАТЛАНТИЧНІ ВІДНОСИНИ
Вплив «російських» сценаріїв на трансатлантичні відносини у 2021 році. Розвиток подій у Російській Федерації може мати лише опосередкований вплив на трансатлантичні відносин, що пов’язано з тим, що їх порядок денний є набагато більшим та різноманітнішим, ніж відповідь на російську політику. Певним чином у зв’язці «ситуація в РФ – трансатлантичні відносини» вплив може бути зворотнім. У разі повернення до стабільних, прогнозованих та проактивних трансатлантичних відносин, шанси на позитивний
(з української точки зору) сценарій з продовженням санкційного режиму проти РФ, вирішенням ситуації з «Північним потоком-2», зменшенням шансів просування російського варіанту врегулювання ситуації на Донбасі або посилення позицій в Сирії – значно збільшуються.
Запропонований в цьому дослідженні негативний сценарій має два виміри. Перший – зняття (послаблення) антиросійських санкцій, що за даних умов розвитку трансатлантичних відносин є малоймовірним. Другий вимір передбачає спробу значної ескалації конфлікту з боку Москви, не тільки в Україні, а й Молдові, Грузії, на інших напрямках російських інтересів. Цей сценарій може мати вплив на трансатлантичні відносини за умови відсутності єдиного бачення відносин з Росією, а також продовження курсу США на перекладання відповідальності за проблеми в Європі, зокрема і в країнах-партнерах, на європейські уряди, а відповідно зниження рівня американського втручання та відповідальності.
ВПЛИВ ПАНДЕМІЇ COVID-19 НА ТРАНСАТЛАНТИЧНІ ВІДНОСИНИ
Пандемія COVID-19 буде мати опосередкований вплив на трансатлантичні відносини. З одного боку, у разі негативного сценарію, коли пандемію не вдасться приборкати протягом року, країни з обох боків Атлантики продовжать, в першу чергу, концентруватися на внутрішньому порядку денному. Так само негативний вплив можуть мати окремі елементи конкуренції за доступ до вакцини або до ринків збуту розробленої вакцини.
З іншого боку, вже спостерігається налагодження узгоджених дій саме в середині НАТО щодо адекватної та оперативної реакції на виклики пандемії, а також заяви новообраного президента США Дж. Байдена щодо повернення до трансатлантичних відносин, що може мінімізувати виклики пандемії для трансатлантичних відносин.
У разі ж позитивного сценарію, який передбачає налагодження міжнародних зв’язків та початок відновлення економіки вже в середині 2021 року, трансатлантичні відносини зможуть повернутися до політичного та безпекового діалогу глобального рівня. Водночас, вже зрозумілим є той факт, що на порядку денному трансатлантичних відносин питання вибудовування національної стійкості, відповідей на нові загрози, зокрема типу пандемій, стануть важливим темами діалогу та співробітництва, і можуть зайняте свої місце у новій Стратегічній концепції НАТО.
Підсумок. Найбільш вірогідним розвитком подій на 2021 рік у контексті трансатлантичних відносин є певне пожвавлення політичного та безпекового діалогу між США та європейськими країнами, при збереженні тенденції концентрації на внутрішній ситуації у регіоні (як у рамках НАТО, так і більш широкому контексті трансатлантичних відносин). Період пошуку основних принципів та напрямів нової Стратегічної концепції до 2030 року вплине на утримання від більш глобальної відповідальності. Це, зокрема, позначиться і на відносинах з Україною або посиленні присутності США та НАТО у Чорноморському регіоні.
У 2021 році можна буде очікувати збільшення політичної риторики та дипломатичних переговорів, при відсутності збільшення військової присутності НАТО у регіоні, очікування Стратегічної концепції 2030 для формування більш вузькопрофільної Чорноморської стратегії або активного наповнення партнерства розширених можливостей. Водночас цей розвиток подій не виключає більш активної американської або британської (односторонньої) підтримки та допомоги у безпековій сфері.