Україна-Молдова

Порядок денний економічної співпраці між Україною й Молдовою формується єдиним механізмом широкого спектру дії, що обмежує маневреність та глибину експертизи з окремих секторальних напрямів.

Підписатись на новини "Української призми"

Порядок денний економічної співпраці між Україною й Молдовою формується єдиним механізмом широкого спектру дії, що обмежує маневреність та глибину експертизи з окремих секторальних напрямів. Масштабні контрабандні товаропотоки істотно викривляють реальну картину торгівлі і не дозволяють достовірно проаналізувати кореляцію між показниками експорту та двосторонніми міжурядовими контактами. Активній та інституційно оформленій взаємодії між бізнес-колами Молдови та України бракує підтримки на державному рівні. Найперспективнішим напрямом двосторонньої співпраці є інтегроване управління кордонами як чинник попередження та скорочення нелегальної торгівлі, транспортна сфера. Найбільш уразливими сферами взаємодії є торгівля продуктами харчування та окремими промисловими виробами з позицій протекціоністських заходів з обох сторін, а також енергетичні проєкти.

Різновекторність політичних рухів у Молдові формують невизначеність у площині українсько-молдавської економічної співпраці, розмиваючи спільний контекст європейської інтеграції. Перманентні внутрішньополітичні зміни у Молдові на фоні складної економічної ситуації формують суперечливий набір інструментів зовнішньої підтримки: з одного боку урядові очікування на черговий транш від ЄС, з іншого – президентські перемовини щодо кредиту від Росії. Така зовнішньополітична “диверсифікація” заважає втіленню Україною та Молдовою спільного прагнення євроінтеграції, нарощуванню обсягів торгівлі та виробничої співпраці. При цьому саме підтримка з боку ЄС спонукає країни до поєднання зусиль щодо вирішення проблем з нелегальною торгівлею та енергетичною безпекою. 

Попри задекларовану перспективність молдавського ринку для українських експортерів, галузеві акценти виглядають точковими та не до кінця оформленими. В Експортній стратегії України Молдову названо серед ринків, що мають значний потенціал для нарощування експорту. У секторальних стратегіях основна ставка робиться на збільшення поставок продукції агропромислового комплексу. Враховуючи випад Молдови із протекціоністськими заходами відносно українських м’ясних та молочних продуктів, плани завоювання ринку Молдови з харчовою продукцією до кінця 2026 р. викликають сумніви щодо їх реалізації без збільшення напруги у двосторонніх торговельних відносинах. У ліберальних умовах ЗВТ СНД потенціал торгівлі між державами у нинішньому технологічному вимірі використовується майже на повну. З перевагами від застосування положень Пан-євро-мед на тлі євроінтеграційних реформ у сфері технічного регулювання, стандартизації та ринкового нагляду, реально змістити фокус від подальшого нарощування торгових оборотів за сировинними і низькотехнологічними позиціями до вертикальної виробничої кооперації. Поверхнево цей момент відображений у крос-секторальних експортних стратегіях, де Молдова включена до переліку країн-споживачів з найбільшим зростанням імпорту продукції машинобудування з України, а також згадується серед ключових векторів експорту креативних товарів, однак без прив’язок до завдань та планів заходів.

Механізм формування порядку денного економічної співпраці між Україною та Молдовою охоплює широкий перелік стратегічно важливих секторальних аспектів, але є не достатньо гнучким та оперативним для виходу на новий рівень співробітництва. Загальнодержавні засади двосторонніх економічних відносин не переглядалися з 1997 р. Головний інструмент формування напрямів та принципів торговельно-економічного співробітництва  між Україною та Молдовою – засідання Міжурядової українсько-молдовської змішаної комісії з питань торговельно-економічного співробітництва – наразі охоплює широкий перелік, подекуди лише дотичних до економіки, тематичних напрямів. Механізм є негнучким, що разом із пакетним принципом прийняття рішень “усе разом або нічого” зменшує вікно можливостей для оперативного вирішення чутливих питань. Не сприяють координації зусиль і багаторічні перерви у засіданнях комісії (12-те – у 2006 р., 13-те – у 2011 р., 14-те –  у 2017 р.). Останніми роками міжурядові контакти з економічних питань відбувалися переважно в рамках ширших форматів (Східне партнерство, ГУАМ, ОЧЕС), тоді як двосторонні консультації з торговельних питань пожвавилися лише наприкінці 2019 р. Активніше відбувається взаємодія у підприємницькому середовищі. Про взаємну зацікавленість бізнес-кіл поглиблювати секторальну співпрацю свідчать численні експертні зустрічі, форуми, виставки, інституційно підкріплені угодами між регіональними відділеннями ТПП Молдови та регіональними відділеннями ТПП України.

Нелегальна торгівля між Україною та Молдовою, передусім з “сірою зоною” Придністров’я, спотворює поняття конкуренції між національними виробниками, демотивуючи їх інвестувати та розбудовувати спільні бізнес-ініціативи. Попри численні угоди та протоколи про науково-технічне та торговельно-економічне співробітництво між територіально-адміністративними одиницями України з регіонами Республіки Молдова, а також можливості для співробітництва в рамках трьох єврорегіонів інвестиційні зв’язки між державами залишаються на мінімальному рівні. У ситуації, коли контрабандні поставки товарів через українсько-молдовський кордон сягають значних масштабів, забезпечити прогрес в двосторонній кооперації та зростання інвестиційних інтересів заходами економічної дипломатії видається вкрай складним. Оскільки оперувати доводиться в умовах спотвореної конкуренції між вітчизняними виробниками та нелегальними імпортерами, вплив заходів зовнішньоекономічної політики є складно передбачуваним. Особливим викликом при цьому є тісні торговельно-економічні стосунки України з Придністров’ям.

Україна та Молдова перебувають у суміжній системі загроз енергетичній безпеці, однак спільному вирішенню проблем у цій сфері заважає непослідовність політичного діалогу з секторальних питань. Експорт електроенергії з України був і залишається одним із провідних альтернативних каналів диверсифікації енергопостачання для Молдови. У 2019 р. українське ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” забезпечило 15% закупівель електроенергії для молдавської компанії Energocom на суму 41,6 млн дол. США. Очікування на подальше нарощування української присутності на молдовському ринку електроенергії у 2020 р. не виправдалися через скасування тендеру на визначення компанії, що поставлятиме електроенергію до Республіки Молдова. І вже за перше півріччя 2020 р. Україна втратила 63% від минулорічного експорту поставок або близько 13 млн дол. США. Зважаючи, що питання закупівлі електроенергії у Молдові тісно пов’язане з поточними політичними інтересами, перспективи для українських постачальників залежать від намірів офіційного Кишинева  розгортати політичний діалог з Україною у цьому напрямі. Інший вектор енергетичної співпраці – зниження залежності Молдови від монопольного постачання газу з Росії з використанням українських транзитних потужностей  – хоча й набув інституційного оформлення, залишається під питанням через постійні політичні маневри з боку молдовської влади.

Плани України та Молдови щодо співпраці у сфері транспорту набули частково втілення у відповідній законодавчій базі, однак потенціал для спільних проектів з використанням міжнародних інструментів підтримки використовується не в повній мірі. Будучи складовими ініціативи “Один пояс один шлях”, Україна та Молдова залишаються серед країн із найслабшою логістичною інфраструктурою. У ході останніх засідань українсько-молдовської робочої групи з питань транспорту було досягнуто ряд рішень (щодо лібералізації автомобільних та авіаційних перевезень), що дозволили оновити  законодавчу базу щодо співпраці країн в сфері транспорту. Залишаються невтіленими наміри скасувати дозволи на транзит між двома країнами, розпочати діалог з ЄС щодо включення в мережу TEN-T автомобільних доріг і мостових переходів між Україною та Молдовою, укласти угоду про розвиток міжнародного транспортного коридору Балтійське море – Чорне море – Каспійське море. Окремим аспектом розбудови транспортної інфраструктури для обох країн залишається низька екологічність залізничного та водного транспорту, що формує заділ для майбутньої співпраці у рамках програм ЄС.

Рекомендації:

  1. Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерству закордонних справ, Офісу з просування експорту:

доповнити крос-секторальні експортні стратегії, виділити нейтральні з точки зору загроз внутрішнім товаровиробниками та перспективні з позицій розвитку вертикальної кооперації сектори для нарощування експорту, включити їх у плани завдань та заходів у відповідних стратегічних документах, у партнерстві з ТПП провести спільні бізнес-заходи з акцентом на найперспективніші галузі для співпраці.

  1. Міністерству енергетики:

ініціювати серію двосторонніх консультацій з молдовською стороною із просування інтересів українських компаній з огляду на забезпечення ними вигідніших умов постачання електроенергії та транспортування газу, враховуючи намір Ради директорів Національного агентства з регулювання енергетики Молдови застосувати нові принципи та процедури закупівлі електроенергії починаючи з 2021, а також початок процесу відділення оператора системи передачі природного газу ТОВ “Молдоватрансгаз”.

  1. Міністерству інфраструктури, Міністерству закордонних справ, Міністерству розвитку громад і територій, місцевим органам влади:
  • ініціювати проведення чергового засідання українсько-молдовської робочої групи з питань транспорту та відновити перемовини щодо реалізації актуальних транспортних проєктів з використанням можливостей зовнішніх інструментів фінансування; розпочати обговорення нових напрямів співпраці, зокрема, комплексного розвитку міжнародних залізничних перевезень у рамках Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (COTIF), створення міжнародної економічної зони “Рені-Джурджулешти-Галац” для об’єднання потенціалу портів України, Молдови та Румунії;
  • активізувати роботу Координаційного центру Дунайської стратегії та включити у План заходів з організації виконання Угоди про фінансування Дунайської транснаціональної програми проєкти, спрямовані на спільне подолання екологічних загроз від транспорту, енергетики та ін. на українсько-молдавських прикордонних територіях, що в подальшому можуть слугувати майданчиком для масштабніших інвестицій, зокрема за рахунок фінансових інструментів ЄІБ.
  1. Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства:

розробити спеціальні для прикордонних регіонів інструменти-стимули для заміщення нелегальної торгівлі законними видами підприємницької діяльності, з урахуванням досягнень EUBAM у партнерстві з прикордонними службами України і Молдови щодо боротьби з транскордонною економічною злочинністю, а також враховуючи недієвість важелів попередження та покарання у викоріненні явища контрабанди.

Проєкт виконується в рамках «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні», що виконує міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні».