Україна-Словаччина

Опікування України та Словаччини проблематикою збереження статусу головних транзитерів газу до ЄС визначає панівну роль енергетичної дипломатії у царині двосторонніх економічних відносин.

Підписатись на новини "Української призми"

Опікування України та Словаччини проблематикою збереження статусу головних транзитерів газу до ЄС визначає панівну роль енергетичної дипломатії у царині двосторонніх економічних відносин. У стратегічних документах зовнішньоекономічної політики України інтерес до Словаччини майже не виражений. Попри істотну та адекватну вимогам часу договірну базу українсько-словацьких торговельних, інвестиційних та секторальних відносин, міжвідомча комунікація із загальних питань економічної, промислової і науково-технічної взаємодії наразі перебуває на паузі. Основним чинником нарощування товарообігу між Україною та Словаччиною виступає ГВЗВТ з ЄС. Недовіра до українського інституційного та регуляторного середовища перешкоджають розгортанню перспективних напрямів співпраці між сторонами у формі спільних проектів з розвитку альтернативної енергетики, енергоефективності, розбудови еколого орієнтованої інфраструктури для агропромислового сектора, виробничій кооперації у машинобудуванні, створення мультимодальних логістичних центрів.

Словацька підтримка України в питаннях енергетичної безпеки виступає в авангарді двосторонніх відносин, залишаючи в тіні інші “великі” теми для співпраці. Спільне бачення чутливих для енергетичної безпеки Європи питань, зокрема загроз, які представляє проект “Північний потік-2” є основною зоною перетину інтересів України та Словаччини. Водночас гіпертрофована увага сторін до енергетичної співпраці не сприяє заповненню прогалин в інших сферах економічної взаємодії. Сприятливий контекст для тематичної диверсифікації двостороннього порядку денного обумовлений інтегрованістю Словаччини в економічний простір ЄС та її відносною незалежністю від зовнішньої торгівлі з Російською Федерацією. На тлі негомогенності бачення відносин з Україною з боку словацького політикуму цей чинник додає cталості офіційній позиції Словаччини підтримувати територіальну цілісність України, її суверенітет та устремління щодо ЄС та НАТО.

Економічному виміру українсько-словацьких відносин бракує стратегічного оформлення у засадничих та секторальних документах, що визначають зовнішньоекономічну політику України. Словаччина є 8 країною ЄС за обсягом товарообігу з Україною, проте вона не віднесена до ринків у фокусі в Експортній стратегії України на 2017-2021 роки. Попри амбіції реалізувати українсько-словацький проект “великого реверсу”, згадок про нього в Енергетичній стратегії України до 2035 р. не наводиться. Неодноразові заяви щодо активізації співпраці в розвитку Шовкового шляху через території України та Словаччини не здобули відображення у Транспортній стратегії України до 2030 р. У крос-секторальній стратегії для сектору машинобудування Словаччина виділена як країна для бенчмаркінгу умов розміщення машинобудівних підприємств та експорту їх продукції. Також Словаччина є об’єктом українського інтересу з точки зору нарощування експорту у секторі креативних індустрій шляхом налагодження співпраці з європейськими кінематографічними та аудіовізуальними організаціями, зокрема Eurimages. Вказані сфери є перспективними для партнерства, але подібна точковість та незв’язаність у розрізі засадничих документів зовнішньоекономічної політики України заважає використанню потенціалу відносин повною мірою.

Попри наявність ґрунтовної договірної бази та майданчиків для макроекономічної та мікроекономічної дипломатії, міжурядовий діалог із загальноекономічних та секторальних питань носить епізодичний характер та відрізняється слабкою динамікою. Між Україною та Словаччиною укладена значна кількість угод, договорів та інших двосторонніх міжнародних документів у сфері економічної співпраці. Хронологія підписання документів свідчить про оновлення  українсько-словацької договірно-правової бази. Окрім енергетичних питань, які традиційно домінували, сторони домовилися працювати над підтримкою малого і середнього підприємництва,  охороною інтелектуальної власності, розвивати співробітництво в митній сфері. В рамках співпраці урядів України та Словаччини створено 4 міжурядові комісії (з економічного, промислового та науково-технічного співробітництва; з транскордонного співробітництва; з питань міжнародного автомобільного сполучення; з питань туризму) та 2 комітети (з комбінованих перевезень; з питань науково-технічного і технологічного співробітництва). Однак політичні причини та фінансові обмеження визначають значні паузи у їх засіданнях, що перешкоджає спільному плануванню економічної активності. Дещо активніше відбувається комунікація ділових кіл держав, зокрема у форматі бізнес-форумів. При цьому Словацько-Українська торгова палата не виступала співорганізатором жодного з 4 бізнес-заходів, що мали місце з 2015 р.

Товарообіг між Україною та Словаччиною позитивно відреагував на початок дії ГВЗВТ, але український експорт залишається набагато слабшим у технологічному вимірі порівняно зі словацьким імпортом. У 2019 р. обсяг експорту товарів з України до Словаччини збільшився на 50%, що більше обумовлювалося загальною лібералізацію умов торгівлі з ринком ЄС, аніж створенням умов для розвитку двосторонніх торгово-економічних відносин з боку урядів сторін. Нині 70% у структурі українського експорту до Словаччини забезпечено сировинними та ресурсномісткими позиціями. Не рахуючи реверсних поставок газу, значну частку словацького імпорту до України становлять засоби наземного транспорту, ядерні реактори, продукція хімічної промисловості та інші товари середньо- та високотехнологічних  виробництв. З огляду на стабільне зростання поставок подібних товарів зі Словаччини, а також високий рівень концентрації українського експорту зі значною сировинною складовою (на перші 5 товарних груп за УКТЗЕД припадало 75% вихідних товарних потоків, з яких більшість – це руди, шлаки та зола, м’ясо та субпродукти, деревина), покращення технологічного зрізу торгівлі на користь України без використання потенціалу вертикальної виробничої кооперації виглядає малоймовірним.  Наразі майже на нульовій позначці перебуває рівень внутрішньогалузевої співпраці у сфері виробництва моторних транспортних засобів, електронної та електричної продукції.

На фоні обмеженого потенціалу зовнішнього інвестування та недовіри до інвестиційних проектів в Україні особливу цінність становить можливість запозичити словацький досвід залучення інвестицій у експортоорієнтовані виробництва з високою доданою вартістю. Станом на 30.06.20 р. Словаччина посідала 23 місце серед країн за обсягом прямих інвестицій (214 млн дол США), накопичених в Україні. Порівняно з 2015 р. цей показник збільшився майже втричі. Понад 80% інвестицій здійснено в добувну промисловість і розроблення кар’єрів. Словаччина не відрізняється сильними позиціями як країна-інвестор ЄС, але Україні особливо цікавий її досвід у залученні експортоорієнтованих інвесторів у галузі, що створюють продукцію з високою доданою вартістю: автомобілебудування, електроніку, фармацевтику та ін. Привабливими для сторін могли б стати проекти розвитку інфраструктури аграрного та харчового секторів з посиленою екологічною складовою, що є ключовим фактором переробки сільськогосподарської продукції в умовах дії Зеленої угоди ЄС,  металургія, туризм. Проблема полягає у негативному сприйнятті України з її ризикованим інвестиційним кліматом словацькими банками, що ускладнює фінансування словацько-українських ініціатив.

Висока рентабельність проекту реверсного постачання газу для Словаччини та мільйонна економія коштів через відмову від прямих поставок газу з Росії для України стали переконливими аргументами на користь “тематично концентрованого” енергетичного партнерства.  На початку 2020 р. було завершено андбандлінг газотранспортної системи України, що в експертних колах вважається новою точкою відліку у стратегічній комунікації з питань енергетики зі словацькими партнерами. Втілені у Меморандумі наміри про взаєморозуміння в сфері розвитку й використання можливостей вітчизняної ГТС зі словацьким власником та оператором однієї з найбільших транспортних систем у ЄС Eustream, поки що звелися до участі його експерта у виробничих та управлінських процесах незалежного українського оператора ГТС. Україну, натомість, цікавлять можливості модернізації коштом словацьких інвесторів, тоді як останні через збереження політичних, економічних та воєнних ризиків не готові вкладати значні суми коштів в українські об’єкти газотранспортної інфраструктури. Амбіції України та Словаччини зберегти та посилити позиції головних транзитерів газу в Європу нівелювали інші перспективні складові енергетичної співпраці. У 2015 р. було підписано Меморандум про співробітництво у сферах енергоефективності, енергозбереження та відновлюваної енергетики між Держенергоефективності України та Словацьким інноваційним енергетичним агентством (СІЕА), але останні згадки про співпрацю між державами датуються 2017 р.

Важливу роль у розвитку українсько-словацьких відносин відіграє транскордонне співробітництво за багатьма перспективними векторами, яким однак бракує спільного горизонту планування. Хоча транскордонне співробітництво домінує за інтенсивністю міжвідомчої координації та договірною базою над торговельно-економічною, промисловою та інвестиційною співпрацею, реалізація спільних проектів ґрунтується переважно на механізмах регіональної політики ЄС, а також Європейській політиці сусідства. Такий формат вибудовування відносин є “громіздким” через необхідність враховувати позицій Польщі, Румунії та Угорщини. У Словаччини та України сформувався свій перелік перспективних питань двосторонньої взаємодії (управління кордонами, включаючи боротьбу з контрабандою, водні питання, лісове господарство, ветеринарія, науково-технічне та інноваційне співробітництво), для розгортання яких потрібне виокремлене інституційне, фінансове та організаційне забезпечення. Так, взаємний інтерес сторін щодо активізації транспортної співпраці в розвитку Шовкового шляху через території України та Словаччини було закріплено Меморандумом про співробітництво в рамках “Економічного поясу Шовкового шляху”. Але організаційних чи фінансових засад проєкту зі створення в обох країнах мультимодальних логістичних центрів (терміналів) з обробки вантажів на цьому маршруті поки що не озвучено.

Рекомендації.

  1. Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерству закордонних справ: розпочати перемовини щодо проведення чергового засідання Міжурядової комісії з економічного, промислового та науково-технічного співробітництва, винести на порядок денний її засідання обговорення можливостей проведення спільних бізнес-заходів із залученням представників Словацько-Української торгової палати, розробити план дій щодо активізації промислової співпраці у сфері середньо- та високотехнологічного машинобудування, розвитку еколого орієнтованої інфраструктури для агропромислового сектора, а також впровадження додаткових стимулів і гарантій для спільних проектів.
  2. Міністерству інфраструктури, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерству розвитку громад і територій, місцевим органам влади, Міністерству закордонних справ: обговорити перспективи посилення українсько-словацької компоненти в рамках проектів ЄС, а також можливостей інституційного виділення двосторонньої транскордонної співпраці у форматі окремого фонду для посилення фінансового забезпечення та забезпечення більшої організаційної гнучкості в рамках спільно розробленого плану на середньострокову перспективу.
  3. Міністерству енергетики, Держенергоефективності: активізувати співпрацю зі Словацьким інноваційним енергетичним агентством щодо підтримки українських суб’єктів господарювання у розробленні та впровадженні проектів у сферах енергоефективності та відновлювальної енергетики з урахуванням кращих словацьких практик, організації спільних семінарів, навчальних курсів та зустрічей із вищезазначених питань. Ініціювати міжурядовий діалог із залученням представників корпоративного сектору держав щодо створення платформи забезпечення безпеки вуглеводневих поставок до ЄС, включаючи створення механізму попередження та запобігання газовим кризам, що одночасно сприятиме інтеграції України в центральноєвропейський енергетичний ринок.

Проєкт виконується в рамках «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні», що виконує міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні».