Україна-Румунія

Економічна взаємодія між Україною та Румунією відбувається переважно у площині макроекономічної дипломатії.

Підписатись на новини "Української призми"

Економічна взаємодія між Україною та Румунією відбувається переважно у площині макроекономічної дипломатії. Рідкість міжурядових зустрічей та недостатній ступінь виконання їх рішень перетворюють євроінтеграційні реформи на основний чинник нарощування товарообігу між державами за останні роки. Двостороннім економічним відносинам не вистачає стратегічного бачення та низки важливих елементів договірної бази, що негативно позначається на технологічному профілі українського експорту та перешкоджає співпраці з секторальних питань. Брак дипломатичної комунікації на мікроекономічному рівні створює інформаційний вакуум між діловими колами держав, знижує взаємний інтерес до торговельно-інвестиційної взаємодії. Потенціал для українсько-румунської співпраці міститься у митній та антикорупційній сферах, секторі автомобілебудування, секторі креативних індустрій, сфері контрейлерних перевезень, традиційній та альтернативній енергетиці. Найбільш уразливою зоною у двосторонній економіці виступає конкуренція за транзитні вантажопотоки у дунайському коридорі.

Підтримка Румунією євроінтеграційних прагнень України, спільні безпекові виклики у Чорноморському регіоні, солідарність у позиціях відносно РФ на противагу чутливим питанням двосторонніх відносин формують сприятливий контекст для нового етапу економічних відносин між державами. Під тиском російського чинника небезпеки роки взаємної недовіри та геополітичних претензій в українсько-румунських відносинах віднедавна змінилися конструктивною та прагматичною політичною риторикою. Потеплінню стосунків між Україною й Румунією сприяє Європейська політика сусідства, а також відносно низький рівень енергозалежності Румунії від Росії. Втім, тривалий інформаційний вакуум, а здебільшого й викривлене уявлення щодо концептуального бачення економічної політики сторін, їх стратегічних пріоритетів, особливостей бізнес-середовища та можливостей для кооперації визначають недостатню інтенсивність українсько-румунських економічних відносин.

Позитивна динаміка українсько-румунського діалогу останніх років не перенесена у стратегічний вимір економічної співпраці. У стратегічних документах України загальноекономічного та секторального характеру не представлено чіткого плану вибудовування торговельно-економічного, інвестиційного, енергетичного і транспортного співробітництва з Румунією, а також майбутнього бачення їх транскордонних відносин. Водночас у крос-секторальних експортних стратегіях викладений аналіз, який дозволяє намітити орієнтири українського інтересу: у сфері транспортування та спрощення умов торгівлі Румунія згадується у числі країн, успішніших в питаннях прикордонної співпраці, автоматизації, процедур, попередніх податкових роз’яснень та інформування; у секторі експортоорієнтованого машинобудування Україна та Румунія визначені як співвимірні за конкурентними позиціями гравці у європейському ланцюжку автомобілебудування; у секторі креативних індустрій мова йде розширення міжнародного співробітництва в рамках європейських кінематографічних та аудіовізуальними організаціями, зокрема Eurimages, до яких входять румунські виробники аудіовізуального контенту.

Економічні питання перебувають на периферії загальнодержавної інституційної співпраці між Україною та Румунії. Серед пріоритетів міждержавної взаємодії знаходяться безпекова співпраця, інфраструктура та освітня сфера. Натомість, ряд значущих для економіки міжурядових угод (щодо судноплавства, податкових питань) залишається неукладеним. Українсько-Румунська Спільна комісія з питань економічного, промислового, наукового та технічного співробітництва за 13 років офіційного існування збиралася двічі. Ключові домовленості розширювати співробітництво між банківськими установами, розвивати бізнес-інфраструктуру та спеціальні послуги, досягнуті під час останнього засідання комісії у 2017 р., не знайшли практичного втілення. Слабким є і мікроекономічний вимір дипломатичних стосунків між державами. Тривалий час не використовуються можливості просування українських виробників на румунський ринок та продовження подальшого співробітництва в рамках Румунсько-української двосторонньої торгової палати (останні згадки про активність датуються 2017 р.).

Попри позитивну динаміку двосторонньої торгівлі, її якісний профіль є далеким від потенційно можливого та потребує коригування з урахуванням стратегічних інтересів сторін. За 2015-2019 рр. товарообіг між державами подвоївся з незмінно позитивним сальдо на користь України. Зважаючи на епізодичний характер інституційної співпраці з економічних питань, позитивною динамікою експорту до Румунії Україна завдячує передусім ГВЗВТ. Хоча експортний кошик до Румунії є досить диверсифікованим (індекс продуктової концентрації коливався на рівні 0,2), понад 40% його вартості формується сировинними групами (чорні метали, руди, деревина та ін.). 20% українського експорту припадало на провідникову та кабельну продукцію, чий рівень технологічної місткості є нижчим від середнього. Це визначає невигідний для України технологічний зріз торгівлі: 75% продукції, що експортується до Румунії – це сировинні та низькотехнологічні товарні групи, тоді як у зворотному напряму надходить продукція, що на 60% складається з середньо- та високотехнологічних позицій. За такого стану справ, навіть зважаючи на зростання числа спільних підприємств, задеклароване урядами завдання щодо збільшенням торгівельних операцій з поставок промислових товарів з високим ступенем переробки є надто абстрактним для визначення потенційних зон виробничої кооперації України та Румунії.

Недооформлена договірна база, задавнені борги та корупційні очікування стримують інтерес румунських інвесторів до України. На фоні невисокого потенціалу зовнішнього інвестування та різноспрямованого інвестиційного фокусу обох країн на перший план виходять транскордонні проекти, фінансовані ЄС. Попри неодноразові звернення румунської сторони прискорити ратифікацію Угоди про сприяння і взаємний захист інвестицій 1995 року, остання так і не набула чинності. Каменем спотикання при цьому виступає справа Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окиснених руд (КГЗКОР). Подібний негативний досвід, укупі з високими корупційними очікуваннями перешкоджають розгортанню румунських проектів в Україні, на які нині припадає лише 24,4 млн дол США прямих інвестицій. Зважаючи що обидві держави не є лідерами за обсягами вихідних інвестицій навіть серед Східноєвропейських країн, більш важливими наразі виступають двосторонні економічні проекти в рамках міжрегіонального і транскордонного співробітництва під фінансовою “парасолькою” ЄС. Позитивний імпульс для покращення інвестиційного клімату в Україні задано підписанням протоколу про співпрацю НАБУ з Генеральною антикорупційною дирекцією МВС Румунії. Однак цей напрям співпраці наразі виглядає “загубленим” на порядку денному антикорупційної політики України.

Транспортні точки дотику Румунії та України наразі створюють більше конкурентного тертя, ніж синергії співпраці. Попри наявність важливих транспортних проектів в українсько-румунському прикордонні, між державами продовжує панувати дух суперництва за вантажопотоки. Не відбулося відчутних зрушень в напряму реалізації домовленості двосторонньої Робочої групи з питань транспорту та інфраструктури відносно організації контрейлерних перевезень типу RO-LA територіями України та Румунії. Їх запуск міг би частково вирішити проблему з транзитними дозволами для українських перевізників через механізми компенсації, обіцяні румунською стороною в якості підтримки користувачів цієї системи. На користь морських портів Румунії грають помірніші ставки портових зборів та досконаліша транспортна інфраструктура перевезень. Прагнення України наростити обсяги обробки транзитних вантажів у вітчизняних портах, обернулося на багаторічну суперечку з Румунією щодо будівництва ГСХ “Дунай – Чорне море”. Аргументам Румунії щодо руйнівного впливу українського проекту на екологію протиставляються докази щодо його підривного значення для румунської монополії на транзит суден через Дунай. Відсутність консенсусу стосовно економіки дельти Дунаю несе втрати для обох держав не тільки з точки зору екології, але й розвитку спільного ресурсу туризму та рибної промисловості, перешкоджає реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону.

Співпраця в сфері енергетики є одним із найперспективніших напрямів міждержавної взаємодії України та Румунії, чиї вигоди поширюються і на сусідні країни та сприяють зміцненню регіональної безпеки. Підписання технічної угоди між операторами газотранспортних систем України та Румунії створило правові підстави не лише для транспортування газу у реверсному напрямку, а й постачання газу новим, важливим з точки зору енергетичної безпеки, маршрутом – з Південної Європи і Туреччини – через Болгарію та Румунію – в Україну і далі в Молдову. За умови будівництва інтерконекторів між газотранспортними системами двох країн, Румунія зможе скористатися українськими послугами зі збереження газу, оскільки власних сховищ у неї недостатньо. Заділ для співпраці існує між румунськими та українськими компанія у сфері буріння нафтових та газових свердловин. Обладнання та досвід румунських підприємств дозволяють їм надавати послуги українським колегам за привабливими розцінками та в економічно ефективний спосіб. Менш масштабним, але вкрай важливим напрямом співпраці є альтернативна енергетика. Хоча Румунії успішно вдається розвивати цю сферу, вона не простежується серед тематичних пріоритетів транскордонної співпраці.

Рекомендації.

  1. Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерству закордонних справ: провести спільну зустріч з Румунсько-українською двосторонньою торговою палатою та визначити напрями інституційної підтримки для відновлення її діяльності, розробити концепцію розвитку стратегічного діалогу з питань торгівлі та інвестицій на всіх можливих рівнях, від міжурядових контактів до спільних заходів за участю бізнес-кіл, міжнародних установ, зацікавлених представників сусідніх країн, ЗМІ для обміну конкретною інформацією про відповідні економічні потреби бізнес-середовища кожної країни; запланувати інформаційну кампанію щодо висвітлення можливостей зовнішньоекономічної діяльності румунських компаній в Україні.
  2. Міністерству інфраструктури, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерству розвитку громад і територій, місцевим органам влади, Міністерству закордонних справ:

– розпочати перемовини щодо підготовки чергового засідання українсько-румунської Робочої групи з питань транспорту та інфраструктури з винесенням на порядок денний питань контрейлерних перевезень; транскордонних проектів у сфері альтернативної енергетики;

– зосередити зусилля на координації та комунікації усіх відповідальних та компетентних інституцій щодо запуску проектів, спрямованих на створення системи спільного екологоорієнтованого управління дунайською дельтою в рамках усіх доступних державам механізмів фінансування (Європейського Інструменту Сусідства, Дунайської транснаціональної програми тощо).

  1. Міністерству енергетики:

– в рамках підготовки до засідання двосторонньої робочої групи з енергетики групи розглянути можливості залучення румунських компаній до участі в українських тендерах на замовлення робіт з буріння свердловин з використанням бурових установок і персоналу підрядника;

– провести зустріч з ПАТ “Укртрансгаз” для актуалізації даних щодо ринкового попиту та зацікавленості провідних гравців ринку природного газу України та ЄС до реалізації проекту “Транспортування природного газу в двох напрямках через ТрансБалканський трубопровід” для прийняття остаточного рішення щодо доцільності реалізації даного проекту.

Проєкт виконується в рамках «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні», що виконує міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні».