В такий спосіб Брюссель намагається реанімувати “Східне партнерство”, або, принаймні, протестувати його потенціал. Адже Спільним робочим документом ЄС “Східне партнерство – 20 очікуваних досягнень до 2020 року: фокусуючись на головних пріоритетах та реальних результатах”, передбачені не тільки цілі, які мають бути досягнуті до 2020 року, але й проміжні результати до Саміту СхП, який відбудеться на наступному тижні (24 листопада) у Брюсселі.
Геннадій Максак для Європейської правди
Тобто Євросоюз за результатами виконання цих проміжних завдань побачить, наскільки СхП взагалі дієздатне (чи може виконати хоча б найпростіші завдання). А це, в свою чергу, має допомогти ЄС визначитись з майбутнім “Східного партнерства”.
Така різна безпека
Зокрема, це простежується по сфері безпеки – якщо у першому варіанті Спільного робочого документа по “Східному партнерству”, схваленому у грудні 2016-го, розділ називався “Стійкість та безпека цивільних осіб” та за змістом був більше спрямований на гарантування безпеки людини з акцентом на її внутрішній вимір, то в другому варіанті, схваленому у червні, розділ називається “Безпека” і в ньому вже ширше присутні національні та регіональні безпекові цілі.
Наприклад, з’явились такі цілі, як “вирішення проблем із кіберзлочинністю”, “оцінка кіберзагроз”, “посилений захист критичної інфраструктури” і “комплексна національна та регіональна політики управління ризиками стихійних лих”.
Схоже, що у Брюсселі усвідомили, що в країнах “Східного партнерства” існує дещо інше бачення поняття “безпеки”.
Якщо безпека в ЄС стосується, в першу чергу, безпеки людини і суспільства, то в країнах-партнерах це сприймається передусім як безпека держави, відсутність збройної загрози, територіальна цілісність і врегулювання конфліктів. Адже майже усі країни-партнери (Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова і Україна), окрім Білорусі, мають на своїх територіях затяжні конфлікти.
Вкрай складно намагатись гарантувати безпеку людини і суспільства, якщо в державі існують постійні джерела нелегальної торгівлі зброєю, організованої злочинності, контрабанди, тероризму і загроз життю людини.
Що ж пропонує Євросоюз країнам “Східного партнерства” досягти у сфері безпеки і наскільки Україна здатна виконати чи вже виконала сформовані у згаданому Спільному робочому документі цілі?
Що пропонує “Східне партнерство”?
З метою “покращення здатності країн-партнерів протидіяти організованій злочинності” (що саме по собі є доволі розмитим формулюванням), Євросоюз пропонує країнам-партнерам посилити співпрацю з Європолом і Євроюстом.
Ця визначена до 2020 року мета вже фактично досягнута в Україні, оскільки з 2009 року діє Угода про стратегічне співробітництво між Україною і Європолом, а з лютого 2017 року – Угода про співробітництво між Україною та Євроюстом (підписана 27 червня 2016 року), що створює рамки для посилення співробітництва у боротьбі з організованою злочинністю і тероризмом. Крім цього, досягненню визначеної цілі сприяє Консультативна місія ЄС в Україні, одним із пріоритетів якої є підвищення потенціалу держави із боротьби з організованою злочинністю.
Наступне завдання – “протидія нелегальній торгівлі зброєю” – Євросоюз пропонує країнам СхП вирішити за рахунок схвалення операційного плану дій з обміну розвідувальними та оперативними даними щодо нелегальної торгівлі зброєю, визначення переліку індикаторів ризику стосовно потенційно небезпечного транспортування вогнепальної зброї та гарячих точок принаймні в двох країнах-партнерах, а також багатонаціональних спільних заходів ЄС і країн-партнерів.
Ці завдання є амбітними та актуальними для України, адже в ЄС зростає стурбованість перетворенням зони конфлікту на Донбасі на джерело нелегальної торгівлі зброї в Європі (так, у 2016 році на кордоні з Польщею СБУ затримала авто з нелегальною зброєю і боєприпасами).
Відповідно до статті 12 Угоди про асоціацію, Україна повинна однією з перших виконати це завдання, розробити (якщо не розроблений, про що інформація відсутня) й розпочати виконання операційного плану дій. Втім, розмиту ціль щодо багатонаціональних спільних заходів було б доцільно замінити на введення механізму (процедури) залучення правоохоронців із країн ЄС до операцій з протидії нелегальній торгівлі зброєю у країнах-партнерах, якщо вони зачіпають інтереси країн-членів ЄС.
Важливе місце і для ЄС, і для “Східного партнерства” займає протидія кіберзлочинності. ЄС запропонував усім країнам-партнерам до 2020 року схвалити Стратегію або Плани дій щодо вирішення проблем із кіберзлочинністю, створити повноцінні діючі підрозділи по боротьбі з цим явищем та повністю імплементувати Будапештську Конвенцію з протидії кіберзлочинності.
Україна вже досягла зазначених цілей – Планом заходів на 2017 рік з реалізації Стратегії кібербезпеки України передбачено імплементацію Конвенції про кіберзлочинність і відповідної Директиви 2008/114/ЄК та наближення законодавства України до законодавства ЄС у цій сфері. В Україні діють Національний координаційний центр кібербезпеки в РНБОУ, Департамент кіберполіції Національної поліції України (з 2015р.), спеціалізований підрозділ з кібербезпеки СБУ і CERT-UA при Держспецзв’язку.
Хоча у першій редакції Спільного робочого документа ЄС “протидія гібридним загрозам” не була відображена, але вже у нинішній редакції Євросоюз визначив відповідні цілі до 2020 року і зробив акцент на захист критичної інфраструктури та кібербезпеку.
Для України ці сфери є вкрай важливими. Так, кіберпростір українські експерти, які взяли участь в опитуванні в рамках проекту “Сприяння розбудові можливостей України гарантувати безпеку суспільства в умовах гібридних загроз” під егідою УНП ФГС СхП за підтримки проекту “Громадська синергія”, назвали одним з головних напрямків основного удару для ведення війни гібридного характеру РФ проти України.
Також ЄС пропонує створити команди реагування на комп’ютерні надзвичайні події (CERT) та розвинуте співробітництво у міжнародному вимірі і з приватним сектором. Визначені ЄС завдання Україна вже виконала та, з метою розвитку міжнародного співробітництва, пропонує створити багатосторонній Центр кібербезпеки СхП з розміщенням його в Україні.
Визначена як окрема ціль – “посилена здатність відповідати на регіональні хімічні, біологічні, радіобіологічні і ядерні інциденти” – є певним викликом для України, враховуючи низку кібератак на українські комп’ютерні мережі та терористично-диверсійних нападів на бази і склади.
Суто воєнна сфера у цілях СхП до 2020 року присутня у вимірах навчання у країнах-партнерах та їх долучення до місій і спільних бойових підрозділів ЄС.
Хоча представники України долучаються до тренувальних ініціатив ЄС, зокрема, взяли участь у конференції високого рівня з питань СПБО (18-19 січня, Єреван) і підсумковому семінарі з питань Спільної політики безпеки і оборони, СПБО (18-21 квітня., Кишинів), але українським навчальним закладам у сфері безпеки слід більше уваги приділяти співпраці з ЄС, зокрема з Європейським безпековим і оборонним коледжем, а також відобразити положення документів ЄС, які складають СПБО, у своїх навчальних програмах.
Участь України в операціях, місіях і бойових підрозділах ЄС закріплена в Угоді про асоціацію (Стаття 10) та вже реалізовується,
адже українські військові вже долучались до операції ЄС “EU NAVFOR ATALANTA” (2014 р.) і бойових тактичних груп ЄС (2014 р. і 2016 р.). Згідно з рішенням ГШ ЗСУ, українські підрозділи залучатимуться до формування цих груп Євросоюзу у І півріччі 2018 року та у І півріччі 2020 року.
Важливе місце серед цілей СхП до 2020 року займає протидія надзвичайним ситуаціям, де ЄС визначив три ключові цілі: впровадження комплексної політики управління ризиками стихійних лих; тісна співпраця країн-партнерів з Механізмом цивільного захисту ЄС; схвалення стратегії зменшення ризику стихійних лих відповідно до Сендайської рамкової програми.
В Україні здійснюється комплексна оцінка ризиків стихійних лих силами створеної Робочої групи з оцінки ризиків катастроф (DRA), але комплексна політика управління ризиками ще має бути розроблена. Україна з 2008 року налагодила співпрацю з Механізмом цивільного захисту ЄС через відповідний Центр моніторингу та інформації ЄС, але для більш тісної співпраці мала б повноцінно приєднатися до Механізму за прикладом Македонії, Ісландії, Ліхтенштейну і Норвегії.
Державна служба надзвичайних ситуацій України проводить роботу з приєднання України до проекту з впровадження Сендайської рамкової програми та бере участь у відповідних заходах, що надає підставу для досяжності цієї цілі.
Враховуючи транскордонність ризиків надзвичайних ситуацій, Євросоюзу доцільно було б передбачити створення багатостороннього механізму координації і співпраці з попередження катастроф в регіоні СхП шляхом започаткування спільного ЄС-СхП центру управління попередженням і локалізацією катастроф.
Додаткова вартість безпекових питань
Оскільки ЄС зосереджує зусилля на невійськових аспектах безпеки у регіоні “Східного партнерства” та, як визначено у Спільному робочому документі “Східне партнерство – 20 очікуваних досягнень до 2020 року”, фокусується переважно на сферах кіберзахисту, посилення стійкості суспільства, надзвичайних ситуацій, захисту критичної інфраструктури, протидії організованій злочинності та нелегальній торгівлі зброєю, то було б доцільно налагодити регулярні багатосторонні консультації на рівні рад національної безпеки з питань протидії гібридним, загрозам та реформування національних секторів безпеки задля підвищення здатності протистояти їм.
До саміту “Східного партнерства” – у вимірі “Безпека” – Україна підходить з повністю виконаними проміжними завданнями та на 50% досягнутими цілями, які заплановані на період до 2020 року.
З урахуванням цього та за відсутності зацікавленості серед окремих країн-партнерів розвивати поглиблену безпекову співпрацю з ЄС, слід додатково переглянути Спільний робочий документ ЄС, визначити більш амбіційні цілі за окремими напрямками (зокрема, з протидії гібридним загрозам) і ввести принцип диференціації.
Доцільно було б у доопрацьованому документі передбачити відпрацювання і впровадження багатостороннього механізму захисту критично важливої інфраструктури в країнах ЄС і СхП у транскордонному чи регіональному сегментах та створити міжурядову, в рамках СхП із залученням ЄС, безпекову платформу з протидії сучасним гібридним загрозам та врегулювання затяжних конфліктів.
Саміт СхП у Брюсселі, серед низки важливих для його майбутнього запитань, мав би надати відповідь і на безпекові питання, які все більше актуалізуються для країн-партнерів, та й самого ЄС.
Вирішення цих питань може надати додаткову вартість ініціативі “Східного партнерства”.