Цифрова трансформація енергетичного сектору стала одним із ключових напрямів політики ЄС у контексті енергетичного переходу, декарбонізації та підвищення енергетичної безпеки. Використання цифрових технологій у виробництві, передачі та споживанні енергії дозволяє підвищити ефективність управління енергосистемами, зокрема через інтеграцію відновлюваних джерел енергії, та пришвидшити досягнення кліматичних цілей ЄС. Для країн ЦСЄ ця трансформація має особливе значення, оскільки регіон одночасно модернізує застарілу енергетичну інфраструктуру та інтегрує відновлювальні джерела енергії.
Роль ЄС у цифровій трансформації енергетичного сектору
У стратегічному вимірі цифровізація енергетики тісно пов’язана з реалізацією політики European Green Deal, яка передбачає досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року. У її рамках, ЄС розвиває цифрову енергетичну інфраструктуру, що включає розумні електромережі (smart grids) та розумні лічильники (smart meters), а також цифрові платформи управління енергоспоживанням.
Нормативна база для цифровізації енергетичного сектору в ЄС формується низкою директив і регламентів, прийнятих у рамках комплексу законодавчих актів Clean Energy for All Europeans. Серед цих актів можна виділити:
- Electricity Directive (EU) 2019/944, яка встановлює правила функціонування внутрішнього ринку електроенергії та передбачає впровадження розумних лічильників, цифрових систем управління енергомережами та механізмів активної участі споживачів у ринку електроенергії.
- Electricity Regulation (EU) 2019/943, що визначає правила, які дозволяють легше інтегрувати відновлювані джерела в енергосистему та покращує координацію транскордонної торгівлі енергоресурсами. Крім цього, цей акт встановлює принципи формування цін на електронергію, стимулючи ринкове ціноутворення та обмежуючи державне втручання.
Цифровізація також є важливим елементом політики декарбонізації енергетики. Серед основних нормативних актів у сфері розвитку відновлюваних джерел енергії можна виділити:
- Renewable Energy Directive (EU) 2018/2001 (RED II), що встановлює обов’язкові цілі щодо збільшення частки відновлюваних джерел у загальному енергетичному балансі ЄС, а також визначає інфраструктуру, необхідну для успішної інтеграції відновлювальних джерел енергії, зокрема smart grids, smart meters, аналіз даних про споживання електроенергії та цифрові системи управління енергомережами.
- Energy Efficiency Directive (EU) 2023/1791, яка спрямована на підвищення енергоефективності та передбачає використання цифрових технологій для моніторингу споживання енергії та створення цифрових платформ енергетичних даних.
Розвиток smart grids та smart meters у країнах Центрально-Східної Європи
Smart grids – це модернізовані електромережі, що використовують цифрові технології, датчики та двосторонній зв’язок для автоматичного моніторингу, керування потоками енергії та інтеграції відновлюваних джерел. На відміну від традиційних енергомереж, де енергія рухається в одному напрямку від виробника до споживача, smart grids дозволяють здійснювати двосторонній обмін енергією та даними між усіма учасниками системи. Smart meters, у свою чергу, це сучасні цифрові прилади обліку електроенергії, газу або води, які автоматично вимірюють споживання ресурсів та передають ці дані постачальнику послуг у режимі реального часу. Smart meters є невід’ємною частиною smart grids.
Розвиток smart grids у країнах ЦСЄ відбувається нерівномірно. Деякі держави регіону вже досягли високого рівня цифровізації енергосистеми, тоді як інші лише починають впроваджувати базові елементи smart-grid-інфраструктури.
Найбільш розвинутими у впровадженні smart grids у регіоні є країни Балтії: Естонія, Латвія та Литва, а також Словенія. Наприклад, Естонія майже повністю завершила розгортання smart meters, що охоплюють близько 98% споживачів електроенергії, тоді як в Словенії цей показник становить 95%. Подібні показники мають Латвія та Литва, де встановлення smart meters перевищує 90%. Як наслідок, оператори мереж в цих країнах отримують детальні дані про споживання електроенергії, автоматично балансують навантаження на енергосистему та успішно інтегрують відновлювані джерела енергії.
Крім того, у Балтійських країнах модернізація електромереж поєднується з великими регіональними інфраструктурними проєктами. Одним із таких прикладів є синхронізація енергосистем Балтії з континентальною європейською мережею Continental Europe Synchronous Area (CESA) для заміни попередньої російсько-білоруської енергосистеми (BRELL). Ця зміна супроводжувалась модернізацією підстанцій та створенням систем автоматичного управління частотою мереж.
Другу групу країн становлять держави з поступовою цифровою трансформацією енергетики, зокрема Польща та Чехія. У цих країнах smart grids активно розвиваються, однак їх впровадження ще не є повністю завершеним. Наприклад, у Польщі близько половини електролічильників були замінені smart meters станом на 2025 рік, тоді як до 2028 року планується оновити 80%. В той же час у Чехії рівень впровадження smart meters поки значно нижчий, бизько 15%.
Третю групу становлять країни, де цифровізація енергомереж розвивається дуже повільно, зокрема Угорщина, Румунія, Болгарія та Словаччина. У цих державах smart grid-інфраструктура часто обмежується окремими пілотними проєктами або частковим впровадженням розумних лічильників. Наприклад, у Болгарії та Угорщині частка smart meters залишається на рівні близько 10% або менше.
Причини такого розриву між країнами регіону пов’язані з кількома факторами. По-перше, значну роль відіграє стан енергетичної інфраструктури, яка у багатьох країнах ЦСЄ була сформована ще в радянський період і потребує масштабної модернізації. По-друге, важливим фактором є доступ до інвестицій і європейських фондів, які фінансують модернізацію енергомереж. Нарешті, рівень цифровізації державного управління та енергетичного сектору також впливає на швидкість впровадження smart grid-технологій.
Використання цифрових технологій для інтеграції відновлювальної енергетики
На відміну від традиційних електростанцій, виробництво енергії з сонця та вітру значно залежить від погодних умов, тому ефективна інтеграція таких джерел можлива лише за допомогою цифрових систем управління енергомережами. Саме цифровізація, зокрема системи прогнозування та автоматизація мереж, дозволяє балансувати попит і пропозицію електроенергії та забезпечувати стабільність мережі при високій частці відновлювальних джерел енергії (ВДЕ).
Розвиток сонячної та вітрової енергетики призвів до появи системи розподіленої генерації, коли електроенергія виробляється не лише на великих електростанціях, а й на тисячах малих об’єктів: від промислових вітропарків до сонячних панелей. Цифрові системи дозволяють об’єднувати такі джерела у віртуальні електростанції, що координують роботу різних виробників електроенергії та інтегрують їх у єдину енергетичну систему. Такі платформи забезпечують автоматичне регулювання виробництва, балансування навантаження та участь відновлюваних джерел у ринку електроенергії. Використання цифрових технологій також дозволяє інтегрувати системи зберігання енергії, електромобілі та інші елементи енергетичної інфраструктури в єдину цифрову екосистему.
Серед країн ЦСЄ відносно високий рівень цифровізації інтеграції ВДЕ демонструють Латвія, Естонія та Литва (частка відновлювальної енергії становить 45%, 40% та 35% відповідно). Балтійські держави активно використовують цифрові рішення для управління енергосистемами, зокрема автоматизовані системи обліку електроенергії та цифрові платформи для операторів мереж. Більше того, вони спільно працюють на модернізацією мереж у межах ініціативи Baltic Energy Market Interconnection Plan, зосереджуючись над збільшенням пропускної здатності інфраструктури та інтеграцією відновлюваних джерел енергії у регіональний ринок.
Польщі притаманний повільніший розвиток відновлюваної енергетики, через що польський уряд почав реформу регулювання, щоб зменшити адміністративні бар’єри і прискорити інвестиції у відновлювану енергетику. Одним із ключових інструментів процесу стали цифрові карти потенціалу відновлюваної енергетики (RES potential maps).Такі карти допомагають планувати нові енергетичні проєкти та зменшувати ризики для інвесторів. Крім того, у Польщі вже створюються цифрові карти потенціалу вітрової енергетики, зокрема в рамках проєкту AMEW-PL, який використовує високороздільні метеорологічні дані для визначення найкращих локацій для вітрових установок.
Угорщина відрізняється досить швидким зростанням сонячної генерації, хоча цифровізація енергосистеми розвивається нерівномірно. З одного боку, уряд підтримує масштабні інвестиції в інтеграцію ВДЕ та бере участь у міжнародних проєктах, таких як Green Energy Corridor, який передбачає передачу відновлюваної електроенергії через Чорне море до Центральної Європи. Водночас головною проблемою залишається обмежена пропускна здатність мереж і недостатній рівень цифрового управління розподіленою генерацією, що призводить до тимчасових обмежень на підключення нових сонячних установок.
Румунія також демонструє відносно швидке зростання сектору ВДЕ. У 2024 році країна ввела близько 700 МВт відновлюваної енергетики, що стало основним драйвером зростання енергосистеми. Проте цифровізація енергетики тут все ще відбувається повільними темпами та зосереджена насамперед на модернізації електромереж і впровадженні smart grids.
В той же час Болгарія демонструє повільний розвиток як ВДЕ, так і цифрових технологій у енергетиці. Проте, разом із Румунією країна отримує фінансування ЄС для розвитку цифрових енергомереж і smart-grid інфраструктури, що має покращити інтеграцію відновлюваних джерел та підвищити ефективність мереж.
Таким чином, цифрова трансформація енергетичного сектору стає одним із ключових факторів модернізації енергосистем у країнах ЦСЄ. Водночас, аналіз країн регіону показує значну нерівномірність цієї трансформації. Балтійські держави та Словенія демонструють найвищий рівень цифровізації енергосистем і інтеграції ВДЕ, що значною мірою пов’язано з високим рівнем цифрового розвитку державного управління та послідовною державною політикою. Польща, Чехія та Угорщина перебувають на етапі поступової трансформації, активно впроваджуючи smart-grid технології та цифрові інструменти планування енергетичного розвитку. Натомість у таких країнах, як Румунія та Болгарія, цифровізація енергетики поки що розвивається повільніше через обмеження інфраструктури, обмежені фінанси та інституційні бар’єри.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».