Війна на Близькому Сході стала новим потрясінням для всього світу. Ситуація в регіоні особливо загострилася після 28 лютого 2026 року, а союз Ірану та Росії має тенденцію до подальшого посилення і набуває дедалі більш союзницького характеру. У цьому контексті постає питання: які наслідки війна на Близькому Сході матиме для Росії, яких партнерів вона може втратити, чи сприятиме цей конфлікт посиленню позицій Російської Федерації, чи, навпаки, призведе до втрати одного з її найважливіших союзників.

17 січня 2025 року Володимир Путін та президент Ірану Масуд Пезешкіан підписали Договір про «стратегічне партнерство», спрямований на зміцнення двосторонніх відносин протягом наступних 20 років. Рушієм укладання цього договору став системний тиск і зростаюча напруга у відносинах обох держав з Заходом. На цьому тлі Іран та Росія знайшли спільну мову в опозиції до ліберального міжнародного порядку та у прагненні розвивати альтернативні партнерства (Azizi, 2025, с. 1). 

Наслідки для Російської Федерації можна розділити на короткострокові та довгострокові (Smagin, 2026a). У короткостроковій перспективі Росія може отримати певні тактичні переваги, зокрема через зростання світових цін на енергоносії та появу для США двох театрів бойових дій. Це потенційно може відволікти частину уваги та ресурсів держав від війни Росії на території України. Водночас ескалація конфлікту на Близькому Сході створює низку ризиків для Росії у довгостроковій перспективі. Під загрозою майбутнє Міжнародного транспортного коридору «Північ-Південь» (INSTC), ідея перетворення Ірану на «газовий хаб» та реалізація вже існуючих спільних проєктів.

 

• Автор: Валерія Бунак,  студентка кафедри міжнародних відносин НаУКМА, інтернка Програми російських і білоруських студій, Рада зовнішньої політики “Українська призма”.
• Рецензент і науковий керівник: Ярослав Чорногор, кандидат історичних наук, старший викладач кафедри міжнародних відносин НаУКМА, директор Програми російських і білоруських студій, Рада зовнішньої політики “Українська призма”.
• Художній і технічний редактор: Анатолій Черниш, Рада зовнішньої політики “Українська призма”.

 

 

 

ЗРОСТАННЯ СВІТОВИХ ЦІН НА НАФТУ ТА ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ РФ

 

Станом на 30 березня ціни на нафту марки WTI зросли до 101,67 дол. США за барель порівняно з 65 дол. США станом на 26 лютого, оскільки блокада Ормузької протоки продовжує обмежувати 20% світового добового постачання енергоносіїв (Trading Economics, 2026a), а ціни на нафту марки Brent перевищили 115,25 дол. США за барель (Trading Economics, 2026c). 

 

Російський бюджет станом на 2025 рік демонструє значне зростання бюджетного дефіциту, а саме 6.9 трлн рублів, що майже вдвічі більше, ніж у попередньому році і становить приблизно 3,2 % ВВП, що є найвищим показником з початку повномасштабної війни в Україні (Simola, 2025). Водночас уряд Росії формував бюджет на 2026 рік, спираючись на прогноз ціни нафти марки Urals у 59 дол. США за барель (Briancon, 2026). Однак фактична ринкова ситуація суттєво відрізняється, станом на 30 березня 2026 року ціна на нафту марки Urals зросла до 110,91 дол. США за барель, що означає підвищення цін на 75,45% останнього місяця (березень: 02.03.2026 – 27.03.2026) (Trading Economics, 2026b). Таким чином, фактична ціна на російську нафту суттєво перевищує показники, закладені в бюджетні прогнози на 2026 рік, що забезпечує Росії додаткові доходи та тимчасово полегшує фінансовий тиск на державний бюджет. 

 

В таких умовах Вашингтон надав Індії 30-денне звільнення від російських нафтових санкцій, що дозволяє Нью-Делі продовжувати закупівлі російської нафти для стабілізації цін (Briancon, 2026). Крім того, 12 березня США запровадили тимчасову генеральну ліцензію (General License 134), яка дозволяє завершення вже розпочатих операцій з російською нафтою до 11 квітня 2026 року (OFAC, 2026). Такий механізм свідчить про готовність Заходу до послаблення санаційного тиску, що ризикує стати «винагородою» для РФ. 

 

Так, за даними Financial Times, Москва вже отримала від експорту нафти додаткові надходження в межах 1,3 – 1,9 млрд доларів США. За розрахунками видання, до кінця березня російський уряд може отримати ще близько 3,3 – 4,9 млрд. доларів (Боярчук, 2026). Така ситуація дає можливість РФ стабілізувати дефіцит бюджету та продовжити фінансування війни в Україні.

ГЕОПОЛІТИЧНА ВИГОДА ДЛЯ РФ

 

Наявність двох театрів бойових дій також є одним з ключових стратегічних інтересів для Росії. Будь-яка війна, в якій бере участь США, виснажує західні запаси боєприпасів, розпалює увагу альянсу та змушує Вашингтон надавати пріоритет Близькому Сходу над Україною, що безпосередньо служить цілям Москви. Так, у своїх заявах президент Зеленський попереджає, що через війну на Близькому Сході, Україна може зіткнутись з труднощами у постачанні ракет протиповітряної оборони (Landale, 2026), що є перевагою для Москви у досягненні своїх цілей у війні в Україні. Як зазначає дослідницький інститут зовнішньої політики FPRI, війна в Ірані майже напевно погіршить і без того складну ситуації з ППО в України. Водночас Росія має власні виробничі лінії збірки шахедів, зокрема в Алабузі, що забезпечує їй незалежність від постачань з Ірану (Person, 2026). Війна на Близькому Сході не зупинить терор проти України, тоді як українська ППО виснажуватиметься швидше через відсутність західних поповнень.

 

Заява очільника іранського МЗС від 15 березня 2026 року про військову допомогу від РФ та КНР фактично легітимізує існування нового антизахідного блоку та формування так званої нової «вісі зла». Проте потенційні переваги цього альянсу для РФ значною мірою залежать від результатів війни на Близькому Сході. Очевидно, що у разі серйозного пошкодження Ірану Росія втратить ключового воєнного союзника. Крім того, зміна влади в Ірані у довгостроковій перспективі означитиме для РФ втрату стратегічного союзника, що значно зменшить її вплив у регіоні.

МІЖНАРОДНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ КОРИДОР “ПІВНІЧ-ПІВДЕНЬ” (INSTC)

 

Транспортний коридор, що з’єднує Росію з Індійським океаном. Коридор був започаткований у 2000 році Росією, Іраном та Індією з метою розвитку торговельних шляхів між Європою, Близьким Сходом та Південною Азією (Bochkarev, 2025). Актуальність INSTC для Росії зросла після запровадження західних санкцій. Москва прагне переорієнтувати свої торговельні потоки та частково обійти морські маршрути, контрольовані західними державами. Тому МТК займає стратегічно важливе місце як альтернативний маршрут доставки товарів (Буйволова, 2025, с. 8). 

INSTC складається з трьох основних маршрутів: західного, східного та транскаспійського, які проходять територією Ірану. Станом на 2024 рік обсяг перевезень становив 26,9 млн тон, що на 19% більше, ніж у 2019 році (Bochkarev, 2025). Крім того, на МТК реалізується понад 100 інвестиційних проєктів загальною сумою понад 38 млрд дол. США (Гришков & Милькин, 2026). 

 

Найбільші інфраструктурні проблеми зосереджені саме на західному маршруті (Буйволова, 2025, с. 11). Ключовим залишаться недобудований залізничний відрізок Решт-Астара довжиною 165 км на території Ірану. У 2023 році було підписано документи щодо завершення будівництва цього останнього необхідного етапу. В 2024 році Москва висловила готовність профінансувати проєкт за рахунок кредит в розмірі 1,5 млрд дол. США. Проте щоб зробити коридор ефективним, потрібно також модернізувати значну частину логістичної інфраструктури Ірану (Smagin, 2026b). Ескалація війни на Близькому Сході створює значні перешкоди для реалізації проєкту. Так, у своїй заяві 12 березня 2026 року Дмитрий Песков зазначив, що «Очевидно, что в части Ирана реализация сейчас вестись не может», водночас підкресливши, що всі країни-учасниці залишаються зацікавленими у завершенні проєкту (РИА Новости, 2026a). 

 

За даними російського видання «Ведомости», експортери відмовляються від МТК «Північ-Південь» через конфлікт на Близькому Сході. У разі призупинення функціонування МТК витрати експортерів можуть зрости на 20-30% через необхідність використання довших маршрутів. За оцінками російських експертів, строки доставки вантажів до Індії та Ірану можуть збільшитись з приблизно 30 до 45-69 днів, що матиме негативні економічні наслідки. Загальний збиток для російської логістики від припинення роботи МТК може скласти 5-10% виручки, або 40-60 млн дол. США на місяць (Гришков & Милькин, 2026).

ІРАН ЯК ГАЗОВИЙ ХАБ

 

Російська Федерація та Іран володіють найбільші у світі запасами природного газу, посідаючи відповідно перше та друге місця. Після російського вторгнення на території України, Москва активно шукає нові ринки збуту газу, тоді як Іран займає стратегічно важливе географічне положення. 

 

У своїй заяві 2024 року В. Путін на пленарному засіданні Східного економічного форуму зазначив, що іранська сторона вже тривалий час просить Росію про постачання газу (РИА Новости, 2024). Така співпраця має важливе значення для Росії, зокрема в умовах скорочення експорту газу до Європи. Транзит російського газу трубопроводами через Україну до європейських країн значною мірою припинено, що змушує Росію шукати альтернативні маршрути постачання. У цьому контексті Іран розглядався російськими експертами як безпечний та надійний маршрут для експорту російського газу. Крім того, підкреслюється зацікавленість інших держав у реалізації подібних енергетичних проєктів, зокрема Пакистану, Іраку, Туреччини та Афганістану. Географічне розташування Ірану відкриває Росії доступ до Оманської затоки та Індійського океану, що дозволяє експортувати газ до Індії та Східної Азії (РИА Новости, 2024).

 

26 червня 2024 року між «Газпромом» та Національною іранською газовою компанією було підписано стратегічний меморандум щодо поставок російського газу до Ірану. У 2023 році було також впроваджено спільні проєкти між Тегераном та «Газпромом» на суму майже 40 млрд дол. США (AGSI, 2025). До переліку запланованих проєктів входять розробка газових родовищ «Кіш» та «Північний Парс», підтримання тиску на родовищі «Південний Парс», розробка шести нафтових родовищ, реалізація поставок СПГ, а також будівництво експортних газопроводів (Лебедева, 2022). Важливим кроком для РФ у цьому напрямі стало досягнення 25 квітня 2025 року домовленості між Москвою та Тегераном щодо постачання 55 млрд м³ російського газу щорічно (Astakhova, 2025).

 

Ця ініціатива за своєю логікою подібна до МТК «Північ-Південь». Як зазначає Carnegie Politika, прибутковість цього проєкту залишається невизначеною, однак Москва розраховує, що створення хабу сприятиме диверсифікації маршрутів поставок та дозволить повернути російський газ на світові ринки (Smagin, 2026a). 

Очевидно, що ескалація конфлікту на Близькому Сході суттєво обмежує дієздатність цієї ініціативи. У довгостроковій перспективі це значно ускладнить реалізацію планів Москви щодо диверсифікації маршрутів постачання газу.

РОСІЙСЬКІ ІНВЕСТИЦІЇ В ІРАН

 

За даними російських ЗМІ, станом на 2024 рік Москва посіла перше місце за обсягом іноземних інвестицій в економіку Ірану. У 2022-2023 фінансовому році Росія була найбільшим інвестором, вклавши в економіку країни 2,76 млрд дол. США. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Іран за цей період становив 4,2 млрд дол. США (ТАСС, 2025).

 

Невизначеною залишається доля проєктів будівництва нових енергоблоків атомної електростанції «Бушер» в Ірані. У 2025 році делегація «Росатома» відвідала Тегеран для обговорення розвитку двостороннього співробітництва у сфері ядерної енергетики. Візит відбувся після підписання угоди про спорудження чотирьох нових енергоблоків загальною вартістю близько 25 млрд дол. США. Іранська сторона очікувала введення в експлуатацію першого енергоблоку до 2031 року (Атомная энергия 2.0, 2025). Проте через ескалацію війни на Близькому Сході, генеральний директор «Росатома» заявив, що робота на майданчику будівництва нових енергоблоків в Ірані наразі призупинено (РИА Новости, 2026b).

ВИСНОВКИ

 

Ескалація війни на Близькому Сході у 2026 році має для Російської Федерації як короткострокові, так і довгострокові наслідки.

У короткостроковій перспективі Москва отримує певні «виграші» завдяки різкому зростанню світових цін на енергоносії, що дозволяє частково знизити фінансовий тиск на державний бюджет та забезпечити додаткові надходження від експорту нафти і газу. Ми також можемо спостерігати готовність Заходу до зняття деяких санкційних обмежень, що тимчасово полегшує тиск на РФ. Наявність двох театрів бойових дій відволікає ресурси та увагу західних держав, що потенційно полегшує досягання цілей РФ у війні в Україні.

 

Можна виділити також три основні сфери ризику для Росії: логістика, інвестиції та стратегічне партнерство. У сфері логістики під загрозою опинилися ключові інфраструктурні та логістичні проєкти, такі як МТК «Північ-Південь», що призведе до збільшення витрат та збільшення часового проміжку на перевезення. У сфері інвестицій ризики пов’язані з призупиненням реалізації «газового хабу» в Ірані та енергетичних проєктів у ядерній сфері. Нарешті, у сфері стратегічних партнерства Москва ризикує втратити одного з ключових союзників у регіоні. У випадку серйозних пошкоджень, зміни влади або значного послаблення країни.

 

Отже, хоча війна на Близькому Сході на короткий термін дає Росії певні фінансові переваги, довгострокові наслідки залишаються ключовими у стратегічному потенціалі країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Атомная энергия 2.0. (2025, 10 жовтня). Росатом обсудил с Ираном строительство новых блоков АЭС. Атомная энергия 2.0. https://www.atomic-energy.ru/news/2025/10/10/160046
2. Боярчук, Т. (2026, 13 березня). FT: Росія отримує до 150 млн додаткових доходів на день через стрибок цін на нафту. LB.ua. https://lb.ua/world/2026/03/13/726996_ft_rosiya_otrimuie_150_mln.html
3. Буйволова, Е. (2025). Возможности и ограничения международного транспортного коридора «Север—Юг». «Евразийские исследования», 4(6), 7–15.
4. Гришков, А., & Милькин, В. (2026, 11 березня). Экспортеры отказываются от МТК «Север – Юг» из-за конфликта на Ближнем Востоке. Ведомости. https://www.vedomosti.ru/business/articles/2026/03/11/1181949-eksporteri-otkazivayutsya-ot-mtk-sever-yug
5. Лебедева, О. (2022, 19 липня). “Газпром” подписал с Ираном меморандум о взаимопонимании. dw.com. https://www.dw.com/ru/gazprom-podpisal-s-iranom-memorandum-o-vzaimoponimanii/a-62524536
6. РИА Новости. (2024, 5 вересня). Иран может стать хабом для транзита российского газа, считает эксперт. РИА Новости. https://ria.ru/20240905/gaz-1970871377.html
7. РИА Новости. (2026a, 12 березня). Песков заявил о сохранении интереса к проекту коридора “Север — Юг”. РИА Новости. https://ria.ru/20260312/peskov-2080198947.html
8. РИА Новости. (2026b, 17 березня). Лихачев прокомментировал удар по АЭС “Бушер”. РИА Новости. https://ria.ru/20260317/busher-2081319077.html
9. ТАСС. (2025, 5 червня). Посол Ирана назвал Россию крупнейшим иностранным инвестором в 2024 году. https://tass.ru/ekonomika/24143087
10. AGSI. (2025, 15 квітня). Iran Eyes Russian Gas – AGSI. https://agsi.org/analysis/iran-eyes-russian-gas/
11. Astakhova, O. (2025, 25 квітня). Iran, Russia agree on 55 bcm of gas supplies, nuclear plant funding. Reuters. https://www.reuters.com/world/iranian-oil-minister-moscow-seeks-bolster-ties-with-russia-2025-04-25/
12. Azizi, H. (2025). Strategic Transactionalism: The Iran-Russia Partnership. Middle East council on global affairs. https://mecouncil.org/publication/strategic-transactionalism-the-iran-russia-partnership/
13. Bochkarev, D. (2025). The North–South Transport Corridor and Energy-Related Exports. Energy Intelligence. https://www.energyintel.com/0000019a-c479-d672-a9be-c77f8c740000
14. Briancon, P. (2026, 12 березня). Russia’s Iran setback comes with consolation prize. reuters. https://www.reuters.com/commentary/breakingviews/russias-iran-setback-comes-with-consolation-prize-2026-03-12/
15. Landale, J. (2026, 3 березня). Zelensky fears Trump’s Iran war could hurt Ukraine. BBC Home – Breaking News, World News, US News, Sports, Business, Innovation, Climate, Culture, Travel, Video & Audio. https://www.bbc.com/news/articles/clyv10dre79o
16. OFAC. (2026, 12 березня). Issuance of Russia-related General License | Office of Foreign Assets Control. Office of Foreign Assets Control | U.S. Department of the Treasury. https://ofac.treasury.gov/recent-actions/20260319_33
17. Person, R. (2026, 6 березня). From Tehran to Donbas: What the Iran War Means for Russia and Ukraine. https://www.fpri.org/article/2026/03/from-tehran-to-donbas-what-the-iran-war-means-for-russia-and-ukraine/
18. Simola, H. (2025, 22 жовтня). Russian budget framework for 2026‒2028 foresees tax hikes and lots of red ink – Bank of Finland Bulletin. Bank of Finland Bulletin. https://www.bofbulletin.fi/en/blogs/2025/russian-budget-framework-for-2026-2028-foresees-tax-hikes-and-lots-of-red-ink/
19. Smagin, N. (2026a, 6 березня). What Does War in the Middle East Mean for Russia–Iran Ties? Carnegie Endowment for International Peace. https://carnegieendowment.org/russia-eurasia/politika/2026/03/iran-russia-after-khamenei
20. Smagin, N. (2026b, 9 березня). Russia’s Investments in Iran At Risk, Regardless of War’s Outcome – The Moscow Times. The Moscow Times. https://www.themoscowtimes.com/2026/03/09/russias-investments-in-iran-at-risk-regardless-of-wars-outcome-a92169
21. Trading Economics. (2026a). Crude Oil. https://tradingeconomics.com/commodity/urals-oil
22. Trading Economics. (2026b). Urals Oil. https://tradingeconomics.com/commodity/urals-oil
23. Trading Economics. (2026c). Brent crude oil. https://tradingeconomics.com/commodity/brent-crude-oil