Після придушення протестів у Білорусі у 2020 році та залучення режиму Лукашенка до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Москва і Мінськ взяли курс на прискорену інтеграцію. Цей процес відбувається в рамках Союзної держави з координацією, що поширюється й на військову сферу. Зокрема, було розгорнуто Регіональне угруповання військ, сторони почали підготовку до створення військової інфраструктури, а співпраця в оборонній промисловості досягла безпрецедентного рівня у двосторонніх відносинах з 1991 року.
Поглиблення військової співпраці між Росією та Білоруссю становить загрозу не лише безпеці України, а й безпеці європейських країн. Завершення російсько-української війни може спонукати Москву до підготовки чергової зовнішньополітичної авантюри, цього разу — ще більшою ціною для білоруського суверенітету та незалежності, особливо з огляду на широкий арсенал інструментів, якими володіють як Росія, так і Білорусь для реалізації такого сценарію.
Короткий виклад
- Після кризи в Білорусі у 2020 році та її співучасті у вторгненні Росії в Україну обидві країни поглибили інтеграцію в рамках Союзної держави. Зокрема, це стосується і військової компоненти.
- Одним із наслідків цього є загроза спільних російсько-білоруських гібридних атак, спрямованих проти країн-членів східного флангу НАТО, зокрема через використання нелегальної міграції, інфільтрації агентурних мереж та можливі провокації проти білоруської діаспори.
- Більш складними методами, які можуть використовувати Росія та Білорусь, є інформаційно-психологічні операції, а також пряме застосування військової сили. Внаслідок цього існує широкий спектр можливих сценаріїв ескалації.
- НАТО слід зміцнити свою оборонну позицію через навчання, підвищення боєготовності сил, поліпшення логістики та можливостей повітряного патрулювання, тоді як окремі держави-члени повинні посилювати власні оборонні спроможності та враховувати уроки, отримані з війни в Україні. Також потрібна чітка європейська стратегія щодо Білорусі, щоб запобігти подальшій інтеграції з Росією та підготуватися до можливих сценаріїв зміни режиму.
Про авторів
Павло Радь — аналітик Програми російських та білоруських студій Ради зовнішньої політики “Українська призма”.- Ярослав Чорногор — кандидат історичних наук, директор Програми російських і білоруських студій Ради зовнішньої політики “Українська призма”.
Зміст
- Гібридні механізми тиску
- Більш складні методи військового тиску
- Сценарії ескалації
- Висновки
- Рекомендації
Гібридні механізми тиску
Станом на сьогодні Росія та Білорусь володіють широким спектром гібридних і військових інструментів впливу на регіональну безпеку, які можуть бути використані для тиску на східний фланг НАТО. Сюди входять як засоби, що застосовуються майже безперервно, так і ті, що потребують більш високого рівня підготовки та планування. До першої групи належать:
Нелегальна міграція: Мігранти регулярно намагаються прорватися через литовський та польський кордони, навіть після завершення активної фази міграційної кризи 2021 року. Наприклад, у 2023 році було зафіксовано приблизно 24 000 спроб прориву білорусько-польського кордону, а у 2024 році ця цифра зросла до 36 000. Хоча інтенсивність дещо нижча, ніж у 2021 році, коли восени та взимку майже 40 000 мігрантів намагалися потрапити до Польщі, цього все одно достатньо, аби створювати щоденні проблеми для західних сусідів Білорусі.
Проникнення агентурних мереж і організація провокацій: Паралельно білоруські та російські спецслужби постійно займаються вербуванням і впровадженням своїх агентів у сусідні країни. Яскравим прикладом є ситуація в Литві, особливо після повідомлення литовської розвідки про те, що відома білоруська активістка Ольга Карач співпрацювала з російськими спецслужбами. У зв’язку з побоюваннями щодо безпеки було запроваджено додаткові міграційні обмеження для білорусів. Крім того, провокації, спрямовані проти білоруської діаспори, відбуваються й у самій країні, імовірно організовані білоруськими спецслужбами з метою дестабілізації литовського суспільства.
Більш складні методи військового тиску
Водночас Москва і Мінськ мають у своєму розпорядженні складніші механізми, які можуть застосовуватися з довгостроковим стратегічним розрахунком. Важливо, що ці інструменти впливу зазвичай використовуються комплексно, з різними рівнями інтенсивності, що забезпечує гнучкість у контексті опосередкованого протистояння з країнами-членами НАТО.
Інформаційні та психологічні операції: Однією з найуспішніших інформаційно-психологічних операцій залишається ядерний шантаж. Незважаючи на те, що Москва і Мінськ оголосили на початку 2023 року про розміщення нестратегічної ядерної зброї на території Білорусі, наразі немає конкретних доказів того, що така зброя справді знаходиться в країні. Показовим прикладом стали спільні навчання з перевірки нестратегічного озброєння, які обидві країни провели в червні 2024 року. Тоді білоруська сторона не здійснювала фактичних пусків із систем «Іскандер-М», а Міністерство оборони Білорусі намагалося видати зовнішні паливні баки на літаках Су-25 за ядерні боєприпаси. Подібний підхід застосовується і щодо так званих ракет «Орешник» — російських експериментальних балістичних ракет середньої дальності, які Росія використала під час атаки на українське місто Дніпро, а також як інструмент політико-ядерного залякування України та західних країн наприкінці 2024 року. Дані інструменти використовують з метою залякати західні держави та спровокувати антивоєнні настрої на Заході.
Підготовка військової інфраструктури для довгострокового розміщення спільних сил: Найбільшою довгостроковою загрозою є підготовка логістичних можливостей для розміщення російського військового контингенту на території Білорусі в межах регіонального угруповання військ (РУВ), яке було офіційно розгорнуте у вересні 2022 року. Варто зазначити, що конфігурація розміщення та участі російських військ у складі РУВ була організована таким чином, щоб вони розміщувалися вздовж лінії Брест–Вітебськ, яка охоплює близько 500 кілометрів — стандартну маршову дистанцію. Це, своєю чергою, дозволяє швидко перекидати війська до західних кордонів у разі необхідності. На поточному етапі російський компонент РУВ може спокійно досягати чисельності в 20 000–25 000 військовослужбовців. Як наслідок, лише розміщення цих сил на білоруській території дозволяє Росії створювати постійну загрозу не лише Україні, а й країнам східного флангу НАТО. У довгостроковій перспективі вірогідно, що білоруська військова інфраструктура вже здатна приймати до 30 000 осіб — саме приблизно стільки військових перебувало в Білорусі в лютому 2022 року.
Сценарії ескалації
Хоча майбутній розвиток подій значною мірою залежатиме від результату російсько-української війни, існує ймовірність, що в найближчі роки східний фланг НАТО може стати новою гарячою точкою у протистоянні Заходу та Росії. Цьому сприяють як спільний кордон, так і вразка географія регіону: наприклад, Вільнюс розташований лише за 50 кілометрів від білоруського кордону, а країни Балтії з’єднані з континентальною Європою через Сувальський коридор (смугу території між Білоруссю та Калінінградським ексклавом Росії).
Гібридні операції: Росія та Білорусь можуть перейти від тактики гібридного тиску до серйозніших дій і загроз. Можливі регулярні військові навчання поблизу кордонів з Польщею та Литвою, подібні до тих, що проводилися біля українських кордонів перед повномасштабним вторгненням Росії, що викликатиме серйозне занепокоєння в сусідніх країнах. Можливими є також і провокації. Наприклад, порушення повітряного простору країн НАТО або незаконні перетини кордону білоруськими військовими не лише підвищать напругу, але й поставлять уряди цих країн перед складною дилемою: як реагувати на такі дії.
Повномасштабний збройний конфлікт: Також можливий сценарій великомасштабного збройного протистояння. Це — найвіддаленіший у часі та найскладніший для реалізації варіант, оскільки Росії доведеться мобілізувати значні людські та матеріальні ресурси для початку війни з країнами-членами НАТО. Цілком ймовірно, що білоруські військові братимуть участь у російських операціях, діючи у напрямку Литви. Потенційною ціллю може стати Сувальський коридор — найкоротший шлях від Білорусі до Калінінградської області. Водночас не можна виключати основного удару по осі Вільнюс–Каунас–Клайпеда. Аргументи на користь цього варіанту включають розташування доріг (у районі Сувальського коридору вони пролягають з півночі на південь, на відміну від напрямку на Вільнюс), що спростить переміщення російсько-білоруського військового контингенту, а також надасть можливість захопити столицю Литви та при успішному просуванні вглиб країни відрізати Литву від виходу до моря.
Висновки
З огляду на складну геополітичну ситуацію Білорусі та відсутність ефективної стратегії Заходу щодо цієї країни, існує ймовірність подальшого розмивання білоруського суверенітету та глибшої інтеграції Білорусі у військово-політичну сферу впливу Росії. Існує ризик, що після завершення активної фази російсько-української війни або внаслідок суттєвих успіхів Росії на полі бою Білорусь може стати плацдармом для агресії проти західних країн. Спектр можливих сценаріїв є ширшим і різноманітнішим, ніж представлено в цьому дослідженні, і державам-членам НАТО слід уже зараз готуватися до потенційного перетворення східного флангу Альянсу на зону бойових дій, водночас намагаючись запобігти повному поглинанню Білорусі Росією.
Рекомендації
- НАТО має посилити свої оборонні можливості
У найближчі роки слід планувати національні, регіональні та навчання на рівні НАТО за участі українських підрозділів. Альянс також повинен створити регіональну базу логістичної підтримки для проведення операцій, посилити можливості патрулювання та зміцнити потенціал Сил реагування НАТО.
- Окремим державам-членам необхідно зміцнити свій військовий потенціал
Ключові члени НАТО, особливо Польща та країни Балтії, повинні посилити свою національну оборону шляхом нарощування військових спроможностей, удосконалення мобілізаційних планів і розширення підготовленого резерву. Також важливо інтегрувати уроки, отримані з українського досвіду у війні, що триває.
- Європейські країни повинні розробити комплексну стратегію щодо Білорусі
Ця стратегія має охоплювати не лише питання безпеки, але й бути спрямованою на запобігання подальшому поглинанню Білорусі політичними та дипломатичними засобами. Водночас західним гравцям слід готуватися до можливих сценаріїв політичного переходу в Білорусі, оскільки Росія, ймовірно, намагатиметься використати період невизначеності для закріплення свого впливу та ще глибшої інтеграції Білорусі у власний безпековий простір.
Дисклеймер
Цей аналітичний документ було підготовлено для Warwick Ukraine-Belarus Hub одним із переможців конкурсу на отримання стартового фінансування. Конкурс передбачав подання проєктів на малі гранти для підтримки досліджень, пов’язаних із темою “Україна, Білорусь та складна геополітика Європи” (Ukraine, Belarus and the Complex Geopolitics of Europe).
Повну інформацію про конкурс можна знайти за посиланням. Зміст цього документу не обов’язково відображає позицію або думку Warwick Ukraine-Belarus Hub чи Університету Уоріка.