Республіка Чилі послідовно демонструє одну з найпринциповіших проукраїнських позицій серед держав Латинської Америки. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Чилі активно бере участь у міжнародних ініціативах, зокрема щодо реалізації Формули миру Президента Зеленського, захисту українських дітей, підтримки територіальної цілісності та відновлення міжнародного правопорядку. Принципова позиція Чилі ґрунтується на глибоко вкорінених цінностях її зовнішньої політики — повазі до міжнародного права, суверенітету держав, принципах мирного врегулювання конфліктів і захисту прав людини. Ці засади мають сталий характер і підтримуються незалежно від політичної орієнтації урядів — як попередньою адміністрацією Себастьяна Піньєри, так і чинною владою Габрієля Борича.

Протягом останніх трьох років, з моменту повномасштабного вторгнення РФ в Україну, українсько-чилійські відносини отримали нову динаміку, що проявляється в політичному, парламентському та культурному вимірах. Водночас обсяг двосторонньої торгівлі залишається порівняно невеликим, особливо зважаючи на наявність значного потенціалу для взаємовигідної співпраці у сфері високих технологій, агропереробки, енергетики, логістики, фармацевтики, морських ресурсів тощо. Важливим чинником зміцнення двосторонньої співпраці стало активізоване співробітництво в науковій, освітній і культурній сферах, а також діяльність української громади в Чилі, яка зміцнює публічну дипломатію України та позитивно впливає на сприйняття нашої держави чилійським суспільством.

Враховуючи проукраїнську сталість зовнішньої політики Чилі, її демократичні принципи, регіональний авторитет та високий рівень розвитку економіки, ця країна має потенціал стати одним із ключових стратегічних партнерів України в Латинській Америці – регіоні, розвиток відносин з яким, визнано пріоритетом зовнішньополітичної діяльності України.

 

ЗМІСТ 

• ВСТУП
• ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ КОМПАС САНТЬЯГО: ОРІЄНТИРИ У ЗМІННОМУ СВІТОВОМУ ПОРЯДКУ
• Геополітичні пріоритети Чилі у глобальному контексті 
• Регіональна політика 
• Основні напрямки зовнішньої політики адміністрації Габріеля Борича
• Відносини Чилі з Російською Федерацією
• УКРАЇНСЬКО-ЧИЛІЙСЬКИЙ ДІАЛОГ: СТАНОВЛЕННЯ. РОЗВИТОК, НОВА ДИНАМІКА
• Встановлення відносин та міждержавний діалог (1991–2013)
• Українсько-чилійські відносини в умовах війни РФ проти України (2014-2025) 
• Міжпарламентська співпраця 
• Торговельно-економічне співробітництво
• Можливості військової співпраці
• Науково-освітня співпраця 
• Культурна дипломатія 
• Українська діаспора в Чилі 
• ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ 
• Політичний діалог 
• Економічна співпраця 
• Публічна дипломатія 

 

ВСТУП

 

У XXI столітті Чилі утвердилася як одна з найрозвиненіших країн Латинської Америки, приклад стабільного демократичного розвитку, відкритої економіки та послідовної зовнішньої політики. Завдяки активній участі у регіональних і глобальних інтеграційних процесах, членству в Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Азійсько-Тихоокеанському економічному співробітництву (АТЕС), Тихоокеанському альянсі тощо, Чилі відіграє роль регіонального лідера, здатного впливати на порядок денний у Латинській Америці та відстоювати демократичні цінності на міжнародній арені.

Зовнішня політика Чилі базується на повазі до міжнародного права, принципів суверенітету та територіальної цілісності держав — ці засади були чітко сформульовані у 2013 році у «Принципах зовнішньої політики Чилі», документі представленому Міністерством закордонних справ. Чилі стала однією з перших країн регіону, яка рішуче засудила російську агресію проти України як у 2014, так і 2022. Усі ці роки вона послідовно підтримує територіальну цілісність України у межах її міжнародно визнаних кордонів та виступає активним адвокатом українських інтересів на міжнародних платформах. Участь Чилі в ініціативах щодо реалізації Формули миру, дипломатичні заяви її лідерів, а також гуманітарна допомога підтверджують її відповідальну позицію в умовах глобальної кризи.

Для України, яка після 2022 року переосмислила свої зовнішньополітичні пріоритети, Латинська Америка постала як новий перспективний напрям. У Стратегії розвитку відносин України з країнами Латинської Америки і Карибського басейну (2024) визначено чіткі цілі: забезпечення підтримки в протидії російській агресії, інтеграція країн регіону до Формули миру, посилення культурної дипломатії, розширення торгівлі й інвестицій. В цьому контексті саме Чилі, як впливовий гравець і партнер, може стати «воротами» України до Латинської Америки.

Сьогодні українсько-чилійські відносини стрімко розвиваються. Політичний діалог на найвищому рівні, торговельно-економічне співробітництво, наукова кооперація, культурні ініціативи й спільна протидію дезінформації є важливою частиною двостороннього партнерства.

Важливим чинником є і зростання ролі української громади в Чилі як моста між двома суспільствами. 

Незважаючи на позитивну динаміку, українсько-чилійська співпраця наразі реалізована лише частково. Це відкриває широкі можливості для її посилення — передусім у тих сферах, де країни поділяють спільні цінності та інтереси. Ідеться, зокрема про взаємодію щодо відновлення міжнародного правопорядку, формування стійкої глобальної системи з повагою до норм міжнародного права, а також участі Чилі в повоєнній відбудові України — як у гуманітарному, так і в інституційному, науковому й економічному вимірах.

 

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ КОМПАС САНТЬЯГО: ОРІЄНТИРИ У ЗМІННОМУ СВІТОВОМУ ПОРЯДКУ

 

Геополітичні пріоритети Чилі у глобальному контексті 

 

Принципи зовнішньої політики Чилі, опубліковані Міністерством закордонних справ у 2013 р., визначають ключові засади, якими держава керується у своїх міжнародних відносинах. Серед них визначені — повага до міжнародного права, зокрема до міжнародних договорів, принципів мирного врегулювання спорів, суверенітету та територіальної цілісності держав. Чилі виступає за утвердження демократії та захист прав людини як універсальних цінностей, а також відповідальність за міжнародну співпрацю задля розв’язання глобальних викликів — таких як зміна клімату, епідемії, продовольча безпека, деградація довкілля, етнічні конфлікти, гуманітарні кризи, транснаціональна організована злочинність і торгівля людьми. Ці принципи, що сформувалися в період після відновлення демократії у 1990 році, становлять основу стабільної, передбачуваної та заснованої на міжнародному праві дипломатії сучасного Чилі.

Таким чином, основні напрями зовнішньої політики Чилі залишаються стабільними незалежно від зміни урядів, які можуть лише коригувати її окремі пріоритети. За словами міністра закордонних справ Чилі Роберто Ампуеро (2018–2019), державна політика країни базується на широкому консенсусі щодо розуміння національного інтересу: нова адміністрація після інавгурації не створює нову зовнішньополітичну архітектуру, а лише “додає новий поверх до вже існуючої будівлі”. Прикладом цього є той факт, що навіть за умов внутрішньополітичних дискусій, уряд і опозиція спільно підтримували укладення нових угод про вільну торгівлю з різними країнами світу. Прагматизм і поміркованість зовнішньої політики Чилі також забезпечуються професійним та впливовим дипломатичним корпусом, сформованим переважно з кар’єрних дипломатів.

Чилі позиціонує себе як одну з найбільш відкритих і інтегрованих економік світу. Підтвердженням цього є те, що у 2023 році країна посіла 42-ге місце у World Openness Index. Крім того, у 2025 році Чилі зайняла 22-ге місце в Індексі економічної свободи. Зважаючи на географічну віддаленість і відносно невеликий внутрішній ринок, Чилі зробила ставку на відкриту економічну інтеграцію, підтримуючи принципи ліберальної торгівлі та залучення іноземних інвестицій. Офіційний Сантьяго підписав понад 30 торгових угод із країнами світу, що забезпечує йому доступ до ринків, які сумарно охоплюють більш ніж половину світового ВВП. Серед найважливіших угод про вільну торгівлю — угоди з США, Європейським Союзом, Японією та Південною Кореєю.

У 2024 році загальний обсяг зовнішньої торгівлі Чилі становив 183, 4 млрд доларів США, з яких експорт — 99, 2 млрд, а імпорт — 84, 3 млрд доларів (див. табл.).

Основу чилійського експорту традиційно складають мідні руди та концентрати, рафінована мідь, лосось, літій, фрукти, вина та інші сировинні товари. Натомість імпорт включає промислове обладнання, паливо, транспортні засоби, електроніку, фармацевтичну продукцію та хімікати.

Відносини зі Сполученими Штатами традиційно залишаються одними з найважливіших для Чилі. Водночас у XXI столітті роль головного торговельного партнера перейняв Китай, який також активізував інвестиційну присутність у країні та долучив Чилі до ініціативи “Один пояс, Один шлях”. Варто відзначити, що Чилі стала першою країною Латинської Америки, яка визнала Китайську Народну Республіку у 1970 році, а згодом, у 2005 році, підписала з Пекіном угоду про вільну торгівлю. Попри широку економічну співпрацю, Чилі прагне зберігати прагматичний підхід і утримується від надмірного зближення з Пекіном в оборонній сфері, аби не викликати занепокоєння з боку США. 

У 2025 р. адміністрація Дональда Трампа, у рамках свого протекціоністського підходу, оголосила про запровадження 10% тарифів на імпорт із Чилі. Однак більш серйозну загрозу становить намір увести мито у 50 % на імпорт міді – ключового експортного товару Чилі, яка є провідним світовим виробником цього металу (лише минулого року експорт міді з Чилі до США сягнув 5,8 млрд дол. США.). Такий крок загрожує спричинити падіння курсу чилійського песо та підвищити інфляцію, що змушує чилійську владу паралельно з переговорами з Вашингтоном почати шукати нові ринки збуту й переглядати свою торговельну стратегію, намагаючись її диверсифікувати, зокрема через посилення економічної співпраці з Бразилією. 

Загалом Чилі успішно проводить диверсифіковану та збалансовану зовнішню політику, підтримуючи тісні зв’язки як із країнами Латинської Америки (особливо з Аргентиною, Бразилією та Мексикою), так і з державами Азії (зокрема Індією, Південною Кореєю та Японією), а також з європейськими партнерами.

 

Регіональна політика

Чилі послідовно виступає за поглиблення регіональної інтеграції в Латинській Америці. Країна є активним учасником ключових форматів регіонального співробітництва, зокрема Співтовариства держав Латинської Америки та Карибського басейну (СЕЛАК), Організації американських держав (ОАД) і Тихоокеанського альянсу. Водночас Чилі має статус асоційованого члена в МЕРКОСУР. На глобальному рівні держава є членом Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), що підкреслює її прагнення поєднувати регіональну інтеграцію з активною участю в багатосторонніх структурах світового рівня.

Історично Чилі мала кілька прикордонних конфліктів зі своїми сусідами, зокрема війну з Перу та Болівією наприкінці XIX століття (1879–1884). На початку XXI століття Чилі продемонструвала відданість принципам мирного врегулювання спорів на основі міжнародного права.

У 2014 році спір щодо морського кордону з Перу був вирішений рішенням Міжнародного суду ООН, яке обидві сторони визнали, продовживши розвиток добросусідських відносин.

Складнішою залишається ситуація з Болівією. У 2018 році Міжнародний суд ООН відхилив позов Болівії, постановивши, що Чилі не має юридичного обов’язку погоджуватися на переговори щодо надання Болівії виходу до моря. Країни не підтримують повноцінних дипломатичних відносин — мають лише консульські представництва — однак уряди періодично декларують прагнення до розвитку прагматичної співпраці. Ще один прикордонний спір з Болівією — щодо статусу річки Сілала — також був вирішений МС ООН, який визнав річку міжнародною водною артерією; рішення було прийнято обома сторонами.

 

Основні напрямки зовнішньої політики адміністрації Габріеля Борича 

Прийшовши до влади у березні 2022 року президент Ґабріель Борич загалом зберіг послідовність у дотриманні фундаментальних принципів чилійської зовнішньої політики, водночас додавши до неї нові акценти, зокрема у сферах захисту довкілля, прав людини та гендерної рівності. У своїй передвиборчій програмі він наголошував, що зовнішня політика Чилі повинна ґрунтуватися на багатосторонності, сприянні демократії та дотриманні прав людини.

Одним із ключових пріоритетів нової адміністрації стала боротьба з кліматичною кризою. Цей напрям отримав назву “бірюзової зовнішньої політики” (ісп. política exterior turquesa), що передбачає поєднання “зеленої” компоненти (заходів із протидії зміні клімату) з “блакитною” (орієнтованою на захист океанів та морських екосистем). Показово, що першим законодавчим рішенням, яке було ініційовано новим президентом, стало підписання Ескусської угоди (18.03.2022 року) — регіонального договору країн Латинської Америки, спрямованого на зміцнення екологічної демократії та захист прав людини у контексті політики зі збереження навколишнього середовища.

Крім того, Чилі підтвердила свою відданість цілям енергетичного переходу та досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року. Таким чином, кліматична та екологічна дипломатія набули пріоритетного статусу у зовнішній політиці Чилі, що відображає нову парадигму державної стратегії.

У зовнішній політиці президента Чилі Габріеля Борича центральне місце займає принциповий захист прав людини, незалежно від політичної орієнтації держав-порушників. Від самого початку свого президентства Борич підкреслював, що Чилі виступатиме за дотримання прав людини в усьому світі — “незалежно від кольору уряду, який їх порушує”. Ця позиція чітко проявляється у його рішучій критиці авторитарних режимів у Латинській Америці, зокрема урядів Венесуели, Нікарагуа та Куби. На міжнародних майданчиках, таких як Ібероамериканський саміт, Борич неодноразово відкрито засуджував політичні репресії та придушення опозиції в цих країнах, чим відмежовував себе від “лівого табору”. Цим він не лише підкреслює незалежність Чилі у зовнішньополітичних позиціях, а й закріплює за своєю країною роль голосу демократичного лідера у Латинській Америці.

Окремою рисою зовнішньої політики Борича є запровадження феміністичного підходу, який зробив Чилі першою державою Південної Америки з офіційною феміністичною зовнішньою політикою. Цей підхід передбачає просування гендерної рівності та прав жінок і ЛГБТ+ у всіх аспектах міжнародної діяльності — від участі жінок у дипломатичних структурах до формування порядку денного міжнародних організацій. Борич сформував гендерно збалансований уряд, призначив жінок на ключові посади у Міністерстві закордонних справ та ініціював активну участь Чилі у глобальних та регіональних ініціативах із просування гендерної справедливості. Тим самим Чилі не лише транслює цінності внутрішньої соціальної трансформації на міжнародну арену, а й формує імідж прогресивної, відповідальної та морально послідовної держави.

Президент Борич активно просуває курс на посилення регіональної інтеграції та співпраці між країнами Латинської Америки, підкреслюючи ідентичність Чилі як глибоко латиноамериканської держави. Одним із ключових пріоритетів його зовнішньої політики стало відновлення багатосторонньої співпраці в регіоні, участі у південноамериканських самітах. Він прагне до створення “плюралістичного політичного простору конвергенції”, де держави регіону можуть спільно вирішувати проблеми, не зважаючи на розбіжності у внутрішній політиці. 

Г. Борич активно розвиває двосторонні відносини з Аргентиною (зокрема був єдиним лівим президентом на інавгурації Х. Мілея), Бразилією, Перу та Колумбією, акцентуючи увагу на спільних інфраструктурних проєктах, енергетичній інтеграції, екологічній безпеці та правах мігрантів. Участь Чилі у самітах CELAC і співпраця у рамках Тихоокеанського альянсу свідчать про намагання президента підвищити вагу регіону в глобальному діалозі, просуваючи єдину позицію Латинської Америки у питаннях клімату, прав людини та соціальної справедливості.

Літій є стратегічним ресурсом для Чилі, яка входить до трійки світових лідерів за його видобутком, і займає ключову роль у глобальному енергетичному переході (завдяки його використанню в акумуляторах для електромобілів та системах зберігання енергії). Президент Г. Борич надав цій галузі пріоритетне значення у своїй економічній та зовнішній політиці, оголосивши у 2023 році Національну стратегію з літію, яка передбачає посилення ролі держави в управлінні родовищами, збереження контролю над ланцюгом доданої вартості та розвиток технологічних альянсів із міжнародними партнерами. Водночас Борич підкреслює, що Чилі залишається відкритою до приватних і іноземних інвестицій за умови дотримання екологічних стандартів та принципів справедливого розподілу прибутків. Він прагне уникнути сценарію “екстрактивізму”, просуваючи модель “розумного видобутку”, де держава забезпечує захист екосистем, права корінних народів та технологічну модернізацію. Через активні перемовини з країнами, зацікавленими у літії (зокрема США, Південною Кореєю, Китаєм, Німеччиною), Чилі під керівництвом Борича прагне перетворитися не лише на сировинного експортера, а на впливового гравця в глобальному ланцюгу постачання “зелених” технологій.

 

Відносини Чилі з Російською Федерацією

Дипломатичні відносини між СРСР і Чилі були встановлені у 1944 році та двічі переривалися через обставини Холодної війни: у 1947 р. з ініціативи чилійського уряду Габрієля Гонсалеса Відела, який дотримувався антикомуністичної політики, та у 1973 р. після військового перевороту в Чилі. 

Найвищого рівня співпраця двох країн досягла за часів президентства Сальвадора Альєнде (1970–1973), який активно зміцнював політичні та економічні зв’язки з Москвою. Після приходу до влади Аугусто Піночета (1973-1990) Чилі розірвала відносини з Радянським Союзом. Відновлення дипломатичних зв’язків відбулося у 1990 році, а після розпаду СРСР Російська Федерація зайняла позицію основної правонаступниці СРСР і перебрала на себе дипломатичні відносини з Чилі, зберігши базу для подальшого поширення свого впливу в країні.

Співпраця між Чилі та Росією переважно відбувалась у рамках міжнародних організацій (ООН, АТЕС), однак, для обох країн ці відносини не належали до пріоритетних геополітичних напрямків. Військове співробітництво практично не розвивалося через орієнтацію Чилі на закупівлю військового обладнання західного виробництва та відсутність радянської техніки, на відміну від інших країн Латинської Америки.

Загалом Росія не є вагомим зовнішньополітичним партнером Чилі, зокрема через географічну віддаленість і відмінність стратегічних інтересів, які обмежують російський вплив. Водночас Росія продовжує підтримувати свою присутність у Чилі через використання різних інструментів м’якої сили та багатосторонню дипломатію.

У 2004 році президент РФ В. Путін відвідав Чилі для участі у саміті країн-членів Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), членами якого є обидві держави. Чилійські президенти також здійснювали візити до Росії: Рікардо Лагос у 2002 році та Мішель Бачелет у 2009 році. Крім того, зустрічі на рівні глав держав відбувалися у рамках роботи міжнародних організацій, зокрема під час самітів АТЕС у Лімі (2008), Йокогамі (2010), Гонолулу (2011), Владивостоку (2012) та Пекіні (2014), а також у рамках саміту БРІКС у Форталезі (2014).

Попри засудження з боку Чилі російської агресії проти України та окупації Криму у 2014 році (детальніше див. у Розділі 2), це не завадило міністру закордонних справ Росії С. Лаврову вже за кілька місяців після початку агресії здійснити візит до Чилі (30.04.2014 р.). Під час візиту він зустрівся з президентом Чилі М. Бачелет та міністром закордонних справ Е. Валенсуелою, обговоривши, зокрема, можливість укладення угоди про вільну торгівлю та організацію візиту В. Путіна до Антарктиди. Проте обидві ініціативи залишилися нереалізованими.

Важливо зазначити, що під час своїх наступних латиноамериканських турне, зокрема у 2023 та 2024 роках, С. Лавров вже не включав Чилі до переліку відвідуваних країн. Чилі з самого початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну послідовно виступала серед найбільших критиків дій Москви, підтверджуючи свою відданість принципам Статуту Організації Об’єднаних Націй. Показово, що під час дипломатичного прийому з нагоди Дня Росії 9 червня 2023 року посол Росії в Чилі С. Кошкін відкрито визнав погіршення російсько-чилійських відносин у всіх сферах, звинувативши у цьому чилійську сторону. Значну частину свого виступу він присвятив поширенню типових для російської пропаганди наративів про “злочини України” та “війну Росії проти НАТО”.

Напруження у російсько-чилійських відносинах посилилося через активізацію дій Російської Федерації в Антарктиці, зокрема у зв’язку з повідомленнями про виявлення російським науково-дослідним судном значних запасів нафти, що потенційно підривало норми Антарктичного договору 1959 року. У відповідь на ці виклики у травні 2024 року члени парламентського комітету з питань оборони Чилі провели символічне засідання на антарктичній базі Бернардо О’Гіґґінс, щоб підтвердити територіальні претензії Чилі та продемонструвати готовність захищати суверенні права держави в регіоні.

У сфері економічної співпраці у 2019–2024 роках обсяги двосторонньої торгівлі між Чилі та Росією демонстрували стабільну тенденцію до зниження. Якщо у 2019 році товарообіг між країнами становив 873 млн дол. США, то у 2024 року він скоротився до 398 млн дол США. Найбільш різке падіння відбулося у 2022 році на тлі повномасштабної агресії Росії проти України, коли торгівля знизилася за рік з 811 млн дол. США до 531 млн. У середньому, щорічне скорочення становило -14,6%, що відображає загальну тенденцію до ослаблення економічних зв’язків у контексті міжнародної ізоляції РФ. У 2024 році товарообіг з Росією досяг лише 398 млн доларів, що становить близько 0,22 % від загального обсягу зовнішньої торгівлі Чилі. Це свідчить про мінімальну роль Росії у зовнішньоекономічних відносинах Чилі. Більш того, жоден критичний сектор чилійської економіки не залежить виключно від російського ринку чи ресурсів, що дозволяє займати більш незалежну позицію щодо дій РФ, які порушують міжнародне право.

У структурі двосторонньої торгівлі у 2024 році домінував експорт чилійської агропродовольчої продукції, зокрема лососевих (140,2 млн дол. США), мідій (36,2 млн дол. США), вина та фруктів. Імпорт з Росії складався переважно з хімічної продукції (насамперед добрив): нітрату амонію (18,9 млн дол. США), фосфатів (16,7 млн дол. США), сечовини, а також вибухових речовин, таких як тринітротолуол. Така структура відображає аграрно-продовольчий характер чилійського експорту і промислово-хімічний характер російського імпорту.

Попри ослаблення економічних зв’язків, Росія дедалі активніше намагається компенсувати втрату прямого впливу через інші інструменти, зокрема інформаційні операції. У Чилі спостерігається активізація російських зусиль із поширення дезінформації, спрямованої на формування проросійських настроїв серед населення. За словами чилійського аналітика Хав’єра Врокса, у соціальних мережах масово розповсюджуються однакові повідомлення, які очорнюють українське керівництво, зокрема президента В. Зеленського, подаючи його як “актора” і “брехуна”. Ці меседжі мають на меті переконати чилійців, що українці не є жертвами агресії, а самі становлять загрозу, тоді як Росія нібито є надійним партнером. 

Державний департамент США також підтвердив, що Росія фінансує масштабну кампанію дезінформації по всій Латинській Америці, включно з Чилі, залучаючи місцеві медіа та лідерів громадської думки до поширення пропагандистських наративів. Важливо, що ще з 2015 року російський канал RT en Español вийшов у Чилі на кабельні та супутникові мережі, забезпечивши собі легальний доступ до широкої аудиторії. У червні 2025 року ситуація загострилася: RT почав транслюватися у відкритому ефірі на частоті 2.1, замінивши місцевий Telecanal, що викликало здивування серед чилійських глядачів і поставило питання про потенційну співпрацю між каналами або остаточне витіснення національного мовника. За оцінками експертів, відповідний контент створюється в Росії, а потім через місцеві редакції подається як незалежні матеріали у регіональних ЗМІ. Зростання впливу таких ресурсів, як RT en Español та Sputnik Mundo, свідчить про системну й добре організовану діяльність Москви в інформаційному просторі Чилі.

Особливо помітним цей вплив став під час масових протестів у Чилі 2019–2020 років. Саме тоді RT en Español активно продукував і поширював велику кількість матеріалів про поліцейське насильство проти демонстрантів, заповнюючи інформаційний вакуум і сприяючи радикалізації настроїв. Через широку мережу акаунтів у соціальних мережах, особливо у Facebook, ці матеріали швидко ставали вірусними. За даними іспанської компанії Alto Analytics, у період найбільшої активності протестів, RT en Español увійшов до дев’яти найвпливовіших і найбільш поширюваних медіа в Чилі. Ведучі, завдяки майстерному володінню іспанською мовою та емоційній подачі матеріалів, значно розширили аудиторію російського медіа, що створює довгострокові загрози для стійкості інформаційного простору країни.

Серед методів поширення російського впливу в регіоні важливу роль відіграє також культурна дипломатія. У столиці Чилі, місті Сантьяго, діє осередок Російського дому, а також організація нижчого рівня — Кабінет Русского мира (“Культурна корпорація ‘Александр Пушкін'”). Вони проводять різноманітні культурні заходи — виставки, кінопокази, фестивалі, гастролі, щорічну “Російську ярмарку” — у рамках яких поширюються основні наративи російської пропаганди, включно з легітимізацією агресії проти України. З 2014 року їхня діяльність була спрямована переважно на виправдання окупації Криму, а з 2022 року помітно активізувалися антиукраїнські меседжі у зв’язку з початком повномасштабного вторгнення в Україну.

Російська Федерація також намагається використовувати свої місцеві структури як агентів впливу. Одним із таких інструментів є місцевий осередок Всесвітньої асоціації випускників вищих навчальних закладів Росії, до якого в Чилі офіційно входить 235 осіб. Для них організовуються заходи та налагоджуються контакти з місцевими освітніми, бізнесовими та політичними спільнотами. Подібну роль відіграє і Всесвітня координаційна рада російських співвітчизників, яких, за даними МЗС Росії, в Чилі близько тисячі. Однак варто врахувати, що російська сторона традиційно зараховує до цієї категорії всіх російськомовних, зокрема вихідців з інших республік колишнього СРСР. Крім того, при посольстві Росії у Чилі функціонує школа російської мови, а також надаються стипендії на навчання в Росії за рахунок російського бюджету. 

Водночас варто зазначити, що такі заходи, замасковані під культурні, за свідченнями самих організаторів, не користуються особливою популярністю ані серед місцевих жителів, ані серед представників російської діаспори у Чилі. Чилійці також загалом не виявляють значного інтересу до відвідування Росії, а серед тих, хто все ж таки подорожує туди, переважають особисті або родинні причини, а не бізнес чи туризм.

 

УКРАЇНСЬКО-ЧИЛІЙСЬКИЙ ДІАЛОГ: СТАНОВЛЕННЯ. РОЗВИТОК, НОВА ДИНАМІКА

 

Встановлення відносин та міждержавний діалог (1991–2013)

Чилі визнала Україну незалежною державою 9 січня 1992 р., а вже 28 січня 1992 р. між країнами були встановлені дипломатичні відносини.

Перший вагомий політичний контакт відбувся у січні 1995 року під час візиту Спеціального представника Президента України, першого заступника Міністра закордонних справ України Бориса Тарасюка до Чилі. Вже у жовтні 1995 р. у рамках свого латиноамериканського турне Президент України Леонід Кучма здійснив свій перший офіційний візит до Чилі. Під час цього візиту було проведено переговори з Президентом Чилі Е. Фреєм, підписано перші двосторонні документи, зокрема Угоду про сприяння та захист інвестицій. Того ж року Україна призначила свого посла в Аргентині послом за сумісництвом у Чилі. У 2018 р. Україна відкрила дипломатичну місію у Чилі, яка у 2021 р. набула статусу самостійного Посольства.

З чилійського боку першим високопосадовцем, який відвідав Україну, став міністр закордонних справ Чилі Хосе Мігель Інсульса (березень 1997 р.). У тому ж році Чилі призначила почесного консула в Києві, на що українська сторона відповіла взаємним жестом наступного року. Проблемним, хоча й поширеним для ряду інших країн, залишалося те, що посольство Чилі в Україні за сумісництвом розташовувалося у Москві (лише з початком російської агресії у 2014 р., відносини з Україною були передані у сферу відповідальності посольства Чилі в Польщі).

З метою підтримання та розвитку політичного діалогу між сторонами було започатковано механізм політичних консультацій, перші раунди яких відбулись у 1998 та 2002 роках відповідно до протоколу, підписаного у 1995 році. У 2011 р. в Сантьяго відбулося установче засідання Міжурядової комісії з економічного та торговельного співробітництва між Чилі та Україною (з того часу засідань більше не проводилось).

Загалом, попри важливу роботу зі створення правової бази для торгівлі та інвестицій (Угода про заохочення та взаємний захист інвестицій, 1997; Угода про торговельну та економічну співпрацю, 2003), економічні відносини залишалися обмеженими, а двосторонні робочі зустрічі відбувалися спорадично — здебільшого на майданчиках міжнародних організацій, зокрема в ООН, де країни навіть узгоджували кандидатури на вибори до різних органів Організації, а також у рамках заходів високого рівня. Наприклад, у травні 2005 р. міністр закордонних справ України Б. Тарасюк відвідав Чилі для участі у засіданні Співтовариства демократій. 

Під час тимчасового головування Чилі в Групі Ріо у 2001 р. вона активно сприяла започаткуванню діалогу України з цим важливим регіональним форумом. Так, у рамках 56-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (2001 рік) у Нью-Йорку Міністр закордонних справ України провів зустріч з міністрами закордонних справ країн-членів «Трійки» Групи Ріо.

 

Українсько-чилійські відносини в умовах війни РФ проти України (2014-2025)

Чилі з самого початку російської агресії проти України стала на захист міжнародного права та поваги до її територіальної цілісності й суверенітету. Одним із основних проявів підтримки України було голосування за відповідні резолюції в ООН. Зокрема, 15 березня 2014р. Чилі як непостійний член Ради Безпеки ООН підтримала проєкт резолюції щодо невизнання запланованого на 16 березня 2014 р. «референдуму» в Криму, наголосивши на важливості дотримання Будапештського меморандуму та непорушності кордонів України. Резолюцію, однак, не вдалося ухвалити через вето Російської Федерації як постійного члена Ради Безпеки. Представник Чилі висловив жаль з цього приводу та із приводу нездатності РБ ООН виконати свої обов’язки, підкресливши необхідність мирного розв’язання кризи та дотримання міжнародного права.

27 березня 2014 р. під час розгляду резолюції ГА ООН 68/262 Про територіальну цілісність України та нелегітимність «референдуму» в Криму, Чилі була серед 13 країн Латинської Америки, які проголосували “за”. Представник Чилі Октавіо Еррасуріз в своєму виступі закликав до мирного вирішення ситуації, проте виступив проти таких односторонніх дій, як “уведення санкцій проти РФ”.На засіданні РБ ООН 29 квітня 2014 р. Чилі знову підтвердила принципову позицію: закликала всі сторони поважати суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України, нагадуючи про обов’язок країн-членів ООН утримуватися від застосування сили всупереч Статуту ООН​. Такі заяви прозвучали на тлі ескалації конфлікту на Донбасі та засвідчили, що офіційний Сантьяго не визнає анексії Криму й підтримує Україну на міжнародних майданчиках. 

Чилі була серед співавторів проєкту Резолюції РБ ООН №2166 щодо збиття літака Boeing 777 поблизу Донецька, яку одноголосно ухвалили 21 липня 2014 р. Документ закликав до притягнення до відповідальності винних у цій трагедії та передбачав всебічне співробітництво всіх держав з метою встановлення обставин події й осіб, причетних до її скоєння.

Натомість у наступні роки, під час розгляду в ООН резолюцій, що стосувалися російської агресії, Чилі, подібно до більшості країн Латинської Америки, зайняла нейтральну позицію та утримувалася від голосування. Зокрема, це стосувалося всіх щорічних резолюцій Генеральної Асамблеї ООН «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)» (2016–2021), які засуджували систематичні порушення прав людини на окупованій території та закликали Росію припинити репресії проти українського населення. Також Чилі утримувалась під час голосувань за резолюції ГА ООН «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь (Україна), а також частин Чорного та Азовського морів» (2018–2021), які звертали увагу на нарощування військової присутності Росії в регіоні та потенційні загрози міжнародній безпеці.

Незважаючи на умовно нейтральну позицію Чилі під час голосуванням в ООН, спостерігалась поступова активізація політичної взаємодії між Україною та Чилі. У 2015 р. була укладена угода про скасування візового режиму між Україною та Чилі. Цей крок не лише спростив подорожі для громадян, але й створив додаткові умови для розвитку туристичних, ділових і культурних контактів.. 

У контексті співпраці між обома сторонами у рамках міжнародних організацій, важливим стало набуття Україною у 2016 р. статусу спостерігача в Тихоокеанському Альянсі, серед членів якого є Чилі (разом з Мексикою, Перу та Колумбією). Цей статус відкрив Україні можливість брати участь у самітах організації, долучатися до експертних заходів і поглиблювати співпрацю з країнами регіону у багатосторонньому форматі.

Ключовою подією в інституціоналізації українсько-чилійських відносин стало відкриття у березні 2018 р. Відділення Посольства України в Аргентинській Республіці в Республіці Чилі. Того ж року відбувся IV раунд політичних консультацій між МЗС України та Чилі на рівні заступників міністрів закордонних справ, під час яких сторони обговорили активізацію політичного діалогу, розширення договірно-правової бази, розвиток торговельно-економічного, науково-технічного та культурного співробітництва, взаємодію у рамках ООН.

У 2020 р,. під час телефонної розмови заступника міністра закордонних справ України Є. Єніна зі своїм чилійським візаві Р. Яньєсом Бенітесом було домовлено про започаткування переговорного процесу щодо  укладання двосторонньої Угоди про зону вільної торгівлі або торговельні преференції. У листопаді 2021 року на зустрічі заступника голови МЗС Д. Сеніка з Послом Чилі в Україні (за сумісництвом) українська сторона підтвердила готовність вести переговори про зону вільної торгівлі України та Чилі та підписання договору про дружні відносини та співробітництво. Важливо зазначити, що пропозиція укласти угоду про вільну торгівлю була актуалізована українською стороною під час візиту української урядової делегації на чолі з Ю. Свириденко до Чилі у травні 2025 р. 

У 2021 р. українське дипломатичне представництво у Сантьяго отримало статус повноцінного посольства, яке стало шостим українським дипломатичним представництвом у Латинській Америці. Це рішення мало символічне та практичне значення: воно закріпило інституційну присутність України в країні й дозволило значно активізувати співпрацю на політичному, економічному та гуманітарному рівнях. Водночас, Чилі досі не має постійного дипломатичного представництва в Україні. Водночас, помітно зросла інтенсивність контактів із боку чилійського посла в Україні за сумісництвом, що свідчить про взаємну зацікавленість у розвитку діалогу. 

З самого початку російського повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 р., Чилі рішуче засудила агресивні дії Кремля та підтримувала Україну. Це стосувалось як заяви тогочасного президента Себастьяна Піньєри, так і новообраного глави держави — Габріеля Борича, який лише 11 березня 2022 р. офіційно розпочав виконання своїх обов’язків. Він зазначив, що Росія обрала війну як спосіб вирішення конфліктів, а отже Чилі засуджує вторгнення, порушення суверенітету України та незаконне застосування сили. За його словами, солідарність Чилі — з жертвами, а її зусилля — на боці миру.”

На цьому тлі важливо, що з самого початку склалися дуже теплі відносини між главами держав. Вже у липні 2022 р. відбулася перша телефонна розмова між президентом України Володимиром Зеленським та президентом Чилі Габріелем Боричем. Лідерами держав було обговорена можливість залучення чилійських фахівців, включаючи спеціалізований військовий персонал, до розмінування українських територій й акваторії Чорного Моря .

Політичний діалог на найвищому рівні продовжився 21 березня 2023 р., коли відбулась друга з початку повномасштабного вторгнення розмова лідерів держав у режимі відеоконференції, під час якої чилійський президент висловив готовність надалі надавати Україні підтримку на всіх міжнародних майданчиках. Окремо було обговорено рішення Міжнародного суду щодо видачі ордера на арешт президента РФ В. Путіна — як приклад важливості механізмів міжнародного правосуддя.

Наступним важливим етапом стала перша особиста зустріч Зеленського й Борича 20 вересня 2023 р. в Нью-Йорку на полях 78-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН. Лідери обговорили ключові напрями взаємодії між Україною та Чилі. Зеленський подякував за послідовну позицію Чилі у рамках ООН щодо засудження російської агресії та підтримки територіальної цілісності України. Крім того, було підкреслено стратегічну важливість розвитку контактів з Латинською Америкою. Особливої ваги набуло обговорення ідеї проведення саміту «Україна – Латинська Америка», як потенційного кроку до інституалізації міжрегіонального діалогу..

5 квітня 2023 р. було проведено спільне засідання вищої та нижньої палат Національного конгресу Чилі, на якому Президент В. Зеленський виступив із зверненням. Під час свого виступу В. Зеленський розповів чилійським парламентарям про злочини РФ проти цивільного населення України, окреслив потребу у гуманітарному розмінуванні, закликав Чилі долучитися до реалізації Формули миру та підтримати зусилля для відновлення продовольчої безпеки у світі. Загалом це було першим зверненням українського президента до парламенту країни Латинської Америки. Ініціатива була висунута правою опозиційною силою “Вперед Чилі” (Chile Vamos). У той же час, проти цього наміру виступали члени Комуністичної партії, які “вину за початок війни” покладали не на Росію, а на США та НАТО. У верхній палаті скептично до цієї ідеї також поставились інші представники лівої правлячої коаліції “Я схвалюю гідність” (Apruebo Dignidad, лідером якої є сам президент Борич). Вони обґрунтували свою позицію тим, що зовнішні справи мають бути у компетенції президента, а не законодавчого органу.

Окрім цього, В. Зеленський також мав нагоду звертатись до представників чилійських університетів. У серпні 2022 р. Президент В. Зеленський звернувся онлайн до авдиторії чилійських студентів та викладачів, які зібралися у Католицькому Папському університеті в Сантьяго (Pontificia Universidad Católica de Chile). Цей виступ став першим зверненням українського президента в латиноамериканському університеті. У своєму зверненні В. Зеленський наголосив на важливості поширення правди про війну в Україні у країнах Латинської Америки, зокрема Республіці Чилі, яка, за його словами, може відіграти важливу роль у формуванні глобального тиску на агресора. Зеленський акцентував увагу на необхідності приєднання латиноамериканських країн до санкційної політики ЄС, США та Канади, засудив російську політику як імперську та терористичну, а також підкреслив значення міжлюдських контактів — від студентських обмінів до залучення чилійських архітекторів у відбудову України та чилійських журналістів до висвітлення реального стану справ. 

Представники Чилі постійно підтримують Україну на міжнародних майданчиках, як регіонального так і світового масштабу. Вже 25 лютого 2022 р., на другий день після початку повномасштабного вторгнення, Чилі підтримала декларацію Постійної ради Організації американських держав (ОАД), в якій дії РФ було засуджено як порушення суверенітету й територіальної цілісності України. У документі також містився заклик до негайного виведення російських військ з української території. Надалі Чилі продовжувала займати послідовну позицію, голосуючи за ухвалення резолюції CP/RES. 1192 (2371/22) від 25 березня 2022 р., яка засвідчила підтримку України та засудження агресії РФ.

Політична риторика Чилі щодо війни в Україні посилилася й на інших важливих форумах. Так, під час свого виступу на Третьому Саміті СЕЛАК-ЄС, що проходив 17-18 липня 2023 р. у Брюсселі, президент Г. Борич назвав російські дії в Україні “неприйнятною війною імперіалістичної агресії” та закликав інші латиноамериканські країни чітко засудити Росію, попереджаючи “що сьогодні — це Україна, завтра — будь-хто з нас”. Цей заклик викликав різку реакцію з боку президента Бразилії Лули да Сілви, який заявив, що його чилійський колега є “спраглим і поспішним молодим чоловіком”, який не має достатнього досвіду відвідувати міжнародні саміти. Такий контрастний обмін думками вказав не лише на розбіжності у підходах латиноамериканських лідерів до війни в Україні, а й на нову роль Чилі як одного з моральних лідерів у питанні підтримки України в регіоні.

У березні 2024 р. під час VIII Саміту Спільноти держав Латинської Америки і Карибського басейну у м. Кінгстауні (Сент-Вінсент і Гренадин) міністр закордонних справ Чилі Альберто ван Клаверн у своєму виступі підтвердив незмінну позицію своєї країни у засудженні вторгнення Росії в Україну.

У рамках реалізації української Формули миру та забезпечення міжнародної підтримки України, Чилі продовжувала послідовно долучатися до ключових дипломатичних процесів. Зокрема, представники Чилі брали участь у зустрічах радників глав держав із зовнішньої політики та національної безпеки, які відбулись в Джидді (серпень 2023 р.), на Мальті (жовтень 2023 р.) та в Давосі
(січень 2024 р.).

Чилі на президентському рівні взяла активну участь у роботі Глобального саміту миру, який проходив 15-16 червня 2024 року у м. Бюргеншток (Швейцарія). У своєму виступі на пленарному засіданні саміту, президент Борич зазначив, що Чилі стоїть на захисті принципів міжнародного права, поваги до територіальної цілісності держав і прав людини як основи справедливого миру. Він рішуче засудив російську агресію як грубе порушення міжнародного порядку, закликав до забезпечення безпеки українських ядерних об’єктів, свободи циркуляції продовольства, а також до повернення депортованих українських дітей. На полях саміту також відбулась зустріч президентів України та Чилі, під час якої лідери обговорили подальші кроки з реалізації Формули миру. Зокрема йшлось про можливість організації окремої конференції в Чилі щодо її виконання та двосторонньої співпраці.

Чилі очікувано стала однією з країн-підписантів Спільного комюніке про основи миру, яке підтримали понад 80 учасників саміту. Г. Борич був серед чотирьох запрошених лідерів, які виступили із промовами на заключній пресконференції Саміту миру разом зі співорганізаторами заходу — президенткою Швейцарії В. Амгерд і президентом України В. Зеленським. У своєму виступі Г. Борич підкреслив, що дотримання міжнародного права та прав людини є “універсальними цінностями, які мають застосовуватися як в Україні, так і в Газі”, а також засудив викрадення Росією українських дітей.

Міністр закордонних справ Чилі Альберто ван Клаверен взяв участь у Міністерській конференції, присвяченій гуманітарному виміру Формули миру України, що відбулася у жовтні 2024 року у Монреалі (Канада). Під час заходу обговорювалися питання звільнення полонених і депортованих, а також було посилено діяльність Міжнародної коаліції за повернення українських дітей, до якої Чилі приєдналась ще у червні 2024 р. Міністр підкреслив відданість Чилі справі захисту прав людини та пошуку мирного вирішення конфлікту.. Окрім цього, Чилі висловлювала готовність провести у себе конференцію щодо реалізації 5-го пункту Формули миру “Відновлення територіальної цілісності та імплементації принципів Статуту ООН”. 

Важливим проявом політичної солідарності з Україною стала промова президента Чилі Г. Борича під час 79-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у 2024 р. У своєму виступі він рішуче засудив агресію Росії проти України, наголосивши, що ця війна є грубим порушенням міжнародного права, яке не можна нормалізувати. Він підкреслив, що вторгнення і спроба анексії територій суперечать основоположним принципам ООН, а для таких країн, як Чилі, дотримання міжнародного права є запорукою власної безпеки і суверенітету. Окремо він звернув увагу на долю українських дітей, незаконно вивезених до Росії, закликавши до їхнього повернення в родини та наголосивши на необхідності рішучої реакції міжнародної спільноти.

Політична позиція Чилі залишалася принциповою навіть у контексті складної міжнародної ситуації. У січні 2025 р. на тлі напруженості у відносинах між президентом США Д. Трампом та президентом України В. Зеленським, що супроводжувалось тиском на Україну, президент Г. Борич виступив із публічною заявою на підтримку України. Він відзначив неприйнятність дій президента Трампа відносно України, наголосивши, що міжнародна спільнота не повинна забувати, хто є агресором, а хто — жертвою. Він підкреслив, що підтримка України є принциповим питанням. Також Чилі проголосувала за обидві резолюції (українську та американську версію), які розглядались Генасамблеєю ООН 24 лютого 2025 р. 

Окрім політичної підтримки, Чилі також надавала посильну гуманітарну допомогу Україні. Зокрема, у 2022 р. уряд Чилі виділив 250 тис. дол. США на підтримку постраждалого від війни населення України (ліки, продовольство, речі першої необхідності). Чилі також долучилась до зусиль з підтримки українських біженців. Після початку повномасштабного вторгнення РФ, до Чилі прибули щонайменше 12 українських родин (59 осіб), які отримали допомогу від українських дипломатів та української громади. 

Чилійське суспільство в цілому продемонструвало високу емпатію до України: згідно з опитуванням Ipsos, станом на 2023 р. 60% населення підтримували прийом українських біженців. Загальна суспільна оцінка щодо війни також свідчить про наявність стійкої проукраїнської симпатії. Так, у травні 2025 р., за результатами глобального дослідження Ipsos, 61% чилійців погоджувалися з тим, що бездіяльність міжнародної спільноти в Україні лише заохочуватиме подальшу агресію з боку Росії, а 58% — підтримували необхідність захисту суверенітету держав, які зазнали нападу. Попри деяке зниження цих показників порівняно з 2022 роком (68%), рівень підтримки України в Чилі залишається стабільно високим.” 

Окремо слід відзначити історичне рішення Палати депутатів Чилі від 14 грудня 2022 р. — визнати Голодомор в Україні 1932–1933 рр. актом геноциду та злочином проти людської гідності, включивши його до переліку нелюдських злочинів, вчинених тоталітарними режимами. Це рішення стало важливим кроком не лише для зміцнення двосторонніх відносин, а й для формування спільної пам’яті про злочини тоталітарних режимів. Визнання Голодомору підкреслює глибше розуміння з боку Чилі історичної боротьби України за свою незалежність та гідність.

 

Міжпарламентська співпраця 

Після початку повномасштабного вторгнення Росії до України у лютому 2022 року міжпарламентський вимір українсько-чилійських відносин також набув нової динаміки. У травні 2022 р. Україну відвідала делегація у складі кількох депутатів та сенаторів Національного Конгресу Чилі. Символічно, що це були перші парламентарі з Латинської Америки, які прибули до України з початку повномасштабного вторгнення. У складі делегації були члени опозиційної Республіканської партії: сенатор Рохо Едвардс (обраний від Регіону Метрополітано), депутати Бенхамін Морено Баскур (регіон Мауле) та Крістіан Арая (регіон Метрополітано), які відвідали деокуповану Бучу та Бородянку. Після повернення до Чилі вони активно підтримували резолюції на користь України у парламентських асамблеях міжнародних організацій. Зокрема, один з парламентарів — Рохо Едвардс — виступив на Асамблеї міжпарламентського союзу, яка відбулась в Руанді у жовтні 2022 р., де у складі чилійської делегації подав резолюцію щодо засудження вторгнення РФ в Україну та на захист територіальної цілісності всіх держав, яка була успішно схвалена. 

Групи дружби з Україною існують в обох палатах чилійського парламенту — Сенаті та Палаті Депутатів. Важливим сигналом підтримки України стало прийняття 31 січня 2025 р. Сенатом Чилі резолюції, яка засуджує російську агресію проти України, підтримує Формулу миру Президента Зеленського як основу стійкого миру та безпеки, а також виступає за розвиток партнерства України з Латинською Америкою.

У Верховній Раді Україні поточного (дев’ятого) скликання діє група дружби з Чилі, яка була створена у лютому 2020 р. У липні 2024 р. члени міжфракційного депутатського об′єднання «Україна – держави Латинської Америки і Карибського басейну: співробітництво заради майбутнього» здійснили робочий візит до Чилі, під час якого мали нагоду зустрітись з головами Сенату та Палати депутатів, Генеральним секретарем з питань зовнішньої політики Міністерства закордонних справ Чилі, заступником секретаря з прав людини Чилі та виконуючим обов’язки Міністра закордонних справ Чилі. Під час переговорів українські депутати акцентували увагу на можливості залучення чилійського спеціалізованого обладнання та техніки для розмінування територій України, а також участі у реалізації української Формули миру.

Важливим стало приєднання чилійських представників до Третього парламентського саміту Кримської платформи, який проходив 24 жовтня 2024 р. у Латвії, під час якого було обговорено виклики пов’язані з окупацією Криму та порушенням прави людини окупаційною владою РФ на півострові.

Крім того, чилійські сенатори Хосе Мануель Рохо Едвардс, Карлос Кушеля Сілва (обоє члени опозиційної Республіканської партії) та депутат Алексіс Сепульведі Сото (Радикальна партія Чилі – члени правлячої коаліції) взяли участь у Першій Парламентській конференції “Україна- Латинська Америка: співпраця заради майбутнього”, яка відбулася у Києві з 29 листопада по 1 грудня 2024 р. та зібрала представників 13 країн Латинської Америки та Карибського басейну.

 

Торговельно-економічне співробітництво

Упродовж 2019–2024 років загальні показники товарообігу між Україною та Чилі залишались відносно невеликими, однак демонстрували певну динаміку. У 2022 році відбулося суттєве скорочення обсягів двосторонньої торгівлі — на 31% порівняно з попереднім роком. Це було спричинено порушенням логістичних ланцюгів і бойовими діями на території України внаслідок повномасштабного вторгнення Росії. Водночас у 2024 році спостерігається певна позитивна динаміка: обсяги як експорту, так і імпорту зросли порівняно з 2023 роком, що свідчить про поступове відновлення торговельної активності між двома країнами.

Разом з тим двостороння торгівля між Україною та Чилі у 2019–2024 роках зберігала сталу асиметрію на користь чилійського експорту. Згідно з даними Державної митної служби України, щорічне негативне сальдо для України коливалося в межах від –35 до –51 млн дол. США. Найвищий показник імпорту з Чилі зафіксовано у 2024 році — 56,3. млн дол. США, тоді як український експорт не перевищив 4,8 млн дол. США. 

У 2024 році торгівля між Україною та Чилі характеризувалася низьким загальним обсягом, проте вирізнялася чіткою товарною структурою з обох сторін. Імпорт з Чилі до України мав яскраво виражену сировинну та агропромислову спрямованість. Найбільшу частку становили готові або консервовані ракоподібні й молюски (16,4 млн дол. США), морожена риба (6,8 млн дол. США), насіння соняшнику (5,8 млн дол. США), екзотичні фрукти – фініки, інжир, манго, ананаси (4,3 млн дол. США), виноградне вино (2,8 млн дол. США.) та насіння, плоди та спори для сівби (2,2 млн дол. США). Серед іншого варто виокремити лікарські засоби у дозованій формі (4 млн дол. США), молюски (3,6 млн дол. США), а також високоспеціалізовану хімію (інсектициди, гідразин, фтор тощо), що також були помітними у структурі імпорту.

Український експорт до Чилі, хоча й поступався за обсягами, демонстрував більш високу диверсифікацію та акцент на продукцію з доданою вартістю.

Зокрема, були експортовані нафта та нафтопродукти (1,3 млн дол. США), трикотажні вироби — панчохи, шкарпетки, колготки (0,8 млн дол. США), космічна техніка (літальні апарати та ракети-носії) на суму 1 млн дол. США, повітряні насоси, вентилятори та витяжки (0,6 млн дол. США), електронагрівальні прилади (0,1 млн дол. США), лікарські засоби у фасованій формі (0,3 млн дол. США), а також продукти для годівлі тварин (0,1 млн дол. США), шоколад (0,1 млн дол. США), і навіть спортивне обладнання та рентгенівська апаратура. Унікальною особливістю українського експорту стала наявність високотехнологічних товарів, зокрема техніки для аерокосмічної галузі.

Таким чином, двостороння торгівля демонструє асиметрію у загальному товарообігу, з суттєво вищим імпортом до України з Чилі, однак також певний прогрес у диверсифікації українського експорту. Присутність як агросировини, так і фармацевтики й техніки вказує на взаємодоповнюваність економік, яка може стати базою для глибшої економічної співпраці.

Розширення української присутності на чилійському ринку може ґрунтуватися на розвитку експортної стратегії для високотехнологічних секторів, агропереробки, фармацевтики та легкої промисловості. Водночас, з боку Чилі потенціал полягає в інвестуванні в аграрну логістику, переробку морепродуктів та експорт натуральних ресурсів з доданою вартістю.

Важливим кроком у напрямку налагодження ділових контактів є участь українських представників у спеціалізованих міжнародних заходах, що проходять в Чилі. Одним із таких стала Міжнародна виставка технологій та інновацій для гірничої промисловості EXPONOR‑2019 — один із провідних профільних майданчиків у Латинській Америці, де було представлено український промисловий та науковий потенціал.

Інституційне сприяння економічним зв’язкам здійснювала Українсько-чилійська палата з питань торгівлі та туризму, створена у 2018 р. з метою розвитку співробітництва між представниками ділових кіл обох країн. 

Крім того, під егідою Торгово-промислової палати України у березні 2019 р. відбулася бізнес-конференція «Україна–Чилі», яка стала платформою для обговорення напрямів перспективного партнерства. Зокрема, було відзначено зацікавленість української сторони в залученні чилійських інвестицій до реконструкції нафтопереробних заводів, у розвідці, видобутку й переробці нафти, а також у сферах інформатики, харчової промисловості, енергетики, металургії, модернізації транспортної інфраструктури (залізниці, морські порти), іригаційних проєктів. Водночас Україна висловила готовність до участі в інвестиційних ініціативах на території Чилі — зокрема шляхом створення спільних виробництв, включаючи механізми компенсаційної кооперації, у таких галузях як машинобудування, енергетика, металургія, транспортне будівництво, міська інфраструктура, сільське господарство та рибальство.

Важливою подією стало підписання низки двосторонніх угод за результатами візиту чилійської бізнес-делегації до України. Зокрема, було укладено Угоду про співпрацю між Торгово-промисловою палатою України та Чилійсько-українською палатою з торгівлі та туризму. Крім того, підписано домовленості з асоціаціями «УКРСАДВИНПРОМ» і «Ягідництво України» для відкриття можливостей експорту української агропродукції та створення логістичних ланцюгів із чилійськими партнерами.

Перспективною сферою двосторонньої кооперації залишається інформаційні технології з огляду на динамічний розвиток IT-ринку в Чилі та наявного в Україні досвіду діджиталізації в публічній сфері та досягнень приватних компаній. Яскравим прикладом є вихід української ІТ-компанії SoftServe на чилійський ринок у 2021 р., що свідчить про зростання інтересу до Латинської Америки як платформи для цифрового розвитку та глобальних ІТ-сервісів.

 

Можливості військової співпраці

Попри наявність сучасного озброєння на балансі чилійської армії, в тому числі західного, уряд Чилі оголосив, що немає наміру продавати чи передавати зброю або боєприпаси жодній із сторін конфлікту. У березні 2023 року Міністерство закордонних справ Чилі офіційно підтвердило цю позицію у відповідь на запит місцевого видання Interferencia, наголосивши, що Чилі робить ставку на політико-дипломатичні й гуманітарні механізми підтримки. Окремо була підтверджена готовність надати фахівців для гуманітарного розмінування в Україні після завершення активної фази війни. Водночас у МЗС Чилі у складі миротворчих операцій згідно з чинним законодавством — зокрема, відповідно до Закону №19.067, який регламентує направлення національних військ за межі території Республіки. 

У цьому контексті показовим був візит до Чилі канцлера Німеччини О. Шольца у січні 2023 р., у рамках південноамериканського турне, під час якого він також відвідав Аргентину та Бразилію. Одним із його завдань було заохотити керівництво країн, включно з Чилі, до надання зброї України. Проте ці зусилля не дали результату — Чилі зберегла нейтральну позицію щодо постачання озброєння. 

Водночас, попри обмеження щодо передачі зброї, між Україною та Чилі ведуться контакти щодо можливості співпраці в оборонному секторі, зокрема у військово-технічній сфері.

У травні 2024 р. з метою просування цього напрямку заступник міністра оборони України Д. Кліменков відвідав Чилі у складі урядової делегації. Однак ані конкретні домовленості, ані можливі типу озброєння не були озвучені публічно. 

 

Науково-освітня співпраця 

Антарктика. Основу співпраці у сфері освіти та науки між країнами було закладено з підписання міжурядової угоди про співробітництво у галузі культури, освіти та науки, яка набула чинності 1 листопада 1997 р.

Ключовим напрямом наукової співпраці з Чилі є участь у мирному дослідженні Антарктики. Завдяки своєму географічному розташуванню Чилі заохочує міжнародну співпрацю в регіоні та активно розвиває відповідну ресурсну базу (зокрема логістику, криголами, наукову інфраструктуру). Це відкриває значні можливості для України як однієї з 30 країн світу, що має власну полярну станцію в Антарктиді. Обидві країни є членами Наукового комітету з антарктичних досліджень (SCAR, Scientific Committee on Antarctic Research) та Ради керівників національних антарктичних програм (COMNAP, Council of Managers of National Antarctic Programs).

У 2018 р. Український національний антарктичний науковий центр змінив логістику своєї полярної експедиції, перенісши базові операції з Аргентини до Чилі. Відтоді щорічні експедиції до станції та повернення попередньої команди полярників відбуваються через чилійські порти та аеродроми (зокрема через місто Пунта-Аренас). Через Чилі також здійснюється матеріально-технічне забезпечення наукової діяльності.

У квітні 2019 р. під час зустрічі директора Національного антарктичного наукового центру України з представниками Департаменту Антарктики Міністерства закордонних справ Республіки Чилі було досягнуто домовленості щодо початку роботи над укладенням рамкової угоди про співпрацю у сфері мирного дослідження Антарктики. Чилійські партнери також надають українським науковцям доступ до інфраструктури Чилійського антарктичного інституту, зокрема лабораторій, для проведення власних досліджень.

Потенційно важливим напрямом може стати співпраця у сфері дослідження космосу. У 2021 р. було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Державним космічним агентством України та Космічною асоціацією Республіки Чилі щодо дослідження та використання космічного простору у мирних цілях. Чилі має розвинену мережу високотехнологічних обсерваторій світового рівня в Андах. Хоча наразі прямих двосторонніх проєктів у цій сфері небагато, українські вчені беруть участь у міжнародних колабораціях, які проводять спостереження в Чилі. Зокрема, у 2022 р. українська астрофізикиня Ольга Захожай на чолі міжнародної дослідницької групи відкрила нову екзопланету.

У 2017 р. під час Генеральної Асамблеї Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) відбулася зустріч української делегації з представниками Національного інституту промислової власності Чилі (INAPI). Сторони обговорили можливості обміну досвідом у сфері захисту інтелектуальної власності та підвищення кваліфікації фахівців. У 2018 р. в продовження діалогу було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та INAPI щодо співпраці у сфері правової охорони промислової власності з метою сприяння науково-технічним інноваціям.

У сфері міжуніверситетської взаємодії співпраця здійснюється на рівні окремих закладів вищої освіти двох країн і поки не носить системного характеру. Зокрема, у 2008 р. було підписано угоду про співпрацю між Відкритим міжнародним університетом розвитку людини «Україна» (Київ) та Столичним технологічним університетом (Universidad Tecnológica Metropolitanа). У 2019 р. — Меморандум про взаєморозуміння між Дипломатичною академією України при МЗС України та Дипломатичною академією імені Андреса Белло МЗС Республіки Чилі (Academia Diplomática de Chile Andrés Bello). 

У 2025 р. Київський національний університет ім. Т. Шевченка та Автономний університет Чилі уклали Угоду про наукову, освітню та культурну співпрацю. Домовленість передбачає реалізацію спільних програм і проєктів, зокрема: обмін студентами та викладачами, проведення спільних досліджень, встановлення контактів між науковими підрозділами університетів і організацію наукових заходів.

 

Культурна дипломатія 

Перші культурні зв’язки між Україною та Чилі сягають ще кінця XIX століття. Так, у 1897 р. під час своїх гастролей у Сантьяго перебувала видатна українська оперна співачка Соломія Крушельницька. На знак вшанування її постаті, з ініціативи відділу Посольства України в Аргентинській Республіці, у 2019 році у муніципальному театрі Сантьяго було встановлено пам’ятну дошку.

Загалом культурна співпраця між Україною та Чилі, як і в інших сферах, значно активізувалася після відкриття окремого дипломатичного представництва України в Чилі. Посольство регулярно організовує заходи культурної дипломатії. Щороку в Сантьяго проводяться заходи вшанування пам’яті жертв Голодомору, зокрема у Музеї пам’яті та прав людини. 

Існує також підґрунтя для налагодження співпраці на муніципальному рівні. У 1998 році було укладено Угоду про відносини дружби та співробітництво між Києвом і Сантьяго, а у 2000 році — Меморандум про поглиблення цих відносин. Аналогічно, у 2004 році було підписано Договір про дружбу і співробітництво між містами Одеса і Вальпараїсо.

Культурна взаємодія ще більше посилилася після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. У Чилі було проведено низку акцій на підтримку України, що дало новий імпульс для поширення української культури. У 2023 році в чилійський кінопрокат вийшов український анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня», дубльований іспанською мовою. Важливим продовженням цієї динаміки стало відкриття «української книжкової полички» в бібліотеці Культурного центру муніципалітету Лас-Кондес у Сантьяго — елементу глобального проєкту культурної дипломатії під патронатом Першої леді України Олени Зеленської.

Паралельно спостерігається поступове поширення чилійської культури в Україні. Зокрема, в межах 22 Міжнародного кінофестивалю Docudays UA у червні 2025 р. було представлено п’ять чилійських документальних фільмів про права людини, що стало можливим завдяки співпраці з одним із найвідоміших фестивалів Латинської Америки — FIDOCS (Festival Internacional de Documentales de Santiago).

 

Українська діаспора в Чилі

Українська громада в Чилі за чисельністю є значно меншою, ніж діаспори в Аргентині чи Бразилії, однак відіграє важливу роль у посиленні українського голосу в цій південноамериканській країні.

Перші українські мігранти прибули до Чилі після Другої світової війни з європейських таборів для переміщених осіб. У 1949 р. була сформована українська громада, яка проводила культурну та громадську діяльність, а також було утворено греко-католицьку парафію. Водночас, починаючи з 1950-х рр. через переїзд більшості тих переміщених українців до Аргентини або Канади активна громада у Чилі фактично припинила своє існування. 

Новий етап міграції українців до Чилі розпочався у 1990-х рр. після розпаду СРСР — переважно з економічних причин або у зв’язку з особистими обставинами. Ця хвиля, хоч і нечисельна, заклала підґрунтя для формування сучасної української громади в Чилі.

За даними МЗС України, станом на 2019 р. у Чилі проживало близько однієї тисячі українців, переважно у столиці Сантьяго та її околицях. Попри відносно невелику чисельність, серед чилійців українського походження є відомі постаті — зокрема філософ Фелікс Шварцман-Туркенич (Félix Schwartzmann Turkenich, 1913-2014), піаніст Федора Аберастурі (Fedora Aberastury, 1914-1985). Окрему увагу заслуговує постать Роберта Козака (Roberto Kozak, 1942-2015) — аргентинського дипломата українського походження, який, працюючи в Чилі під час режиму Піночета, врятував близько 33 тисяч осіб від політичних репресій — його називають «латиноамериканським Шиндлером».

Тривалий час нечисельністю та відсутністю власних організацій серед українців Чилі користувалась Росія, яка долучала представників української спільноти до російських заходів, зокрема тих, що проводились Координаційною радою російських співвітчизників. Однак із початком російської агресії у 2014 р., відбулось відмежування від російських культурних інституцій.

У 2022 році представники громади офіційно зареєстрували громадську організацію «Українсько-чилійська культурна корпорація “Мальва”» (Corporación cultural ucraniano-chilena MALVA). Її мета — просування української культури, мови й традицій у Чилі, а також організація культурних і благодійних заходів. Корпорація “Мальва” у співпраці зі спільнотою “Українці в Чилі” та за підтримки Посольства України в Сантьяго виступає ініціатором більшості проукраїнських ініціатив у країні. Особливо активною громада була у перші місяці повномасштабного вторгнення РФ в Україну — тоді щомісяця проводилися 2–3 благодійні заходи для збору коштів на підтримку України.

Попри обмежені ресурси, громада залишається самоорганізованою і працює на волонтерських засадах. Її активісти регулярно проводять інформаційні кампанії, спрямовані на інформування чилійського суспільства про ситуацію в Україні, а також організовують збір гуманітарної допомоги.

Зростає й рівень інтеграції української громади в Чилі до світової української діаспори. Так, у 2022 році віце-президент Світового конгресу українців у Латинській Америці разом з Оксаною Тунською, президенткою корпорації MALVA, зустрівся з керівництвом МЗС Чилі. У ході зустрічі було висловлено подяку за підтримку України та обговорено можливості поглиблення співпраці між українськими організаціями Чилі й українською діаспорою в Бразилії.

 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

Республіка Чилі послідовно демонструє одну з найбільш принципових і проукраїнських позицій серед держав Латинської Америки. Від самого початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Чилі виступає не лише голосом солідарності, а й активно долучається до міжнародних дипломатичних ініціатив, пов’язаних із реалізацією Формули миру Президента Зеленського, захистом українських дітей, підтримкою територіальної цілісності України та відновленням міжнародного правопорядку. Ця підтримка є багатовекторною — від політичних заяв і участі в глобальних форумах до гуманітарної допомоги та міжпарламентської співпраці.

За останні три роки українсько-чилійські відносини активізувались та отримали нову динаміку. Вперше в історії український президент звернувся до парламенту країни Латинської Америки — саме в Чилі. Чилійські парламентарі першими серед латиноамериканських колег прибули в Україну під час війни, а сама Чилі стала однією з країн регіону, яка визнала Голодомор актом геноциду українського народу. Президент Чилі неодноразово висловлював проукраїнську позицію на найвищих рівнях — на Генеральній Асамблеї ООН, самітах СЕЛАК, ОАД, під час Глобального саміту миру.

Попри динамічну політичну взаємодію, торговельно-економічне співробітництво між Україною та Чилі наразі характеризується низьким загальним обсягом. Водночас обидві сторони мають значний потенціал для поглиблення співпраці у перспективних галузях. Для України це — високотехнологічний експорт, ІТ, агропереробка, фармацевтика, легка промисловість. Для Чилі — інвестування в аграрну логістику, експорт морепродуктів, експорт ресурсів з доданою вартістю. Сторони також виявляли зацікавленість у співпраці в енергетиці, нафтопереробці, інфраструктурних проєктах, туризмі, харчовій промисловості, транспортному будівництві. Це вказує на необхідність сконцентрувати увагу на розвитку торговельно-економічної співпраці між державами як на ключовій основі стабільного й довгострокового партнерства.

Важливою стала й активізація міждержавної взаємодії у сфері науки (особливо щодо досліджень Антарктиди), освіти, культурної дипломатії та розвитку української громади, яка активно проводить інформаційні кампанії, збір гуманітарної допомоги, організацію публічних заходів на підтримку України. Усе це сприяє формуванню позитивного образу України в чилійському суспільстві, поглиблює міжлюдські зв’язки тощо.

Враховуючи лідерську роль Чилі у Латинській Америці, її стабільну проукраїнську позицію, готовність брати участь у повоєнному відновленні України та чітку зовнішньополітичну ціннісну рамку, ця держава має потенціал стати ключовим стратегічним партнером України у регіоні. 

Для покращення двосторонніх відносин між Україною та Чилі варто врахувати наступні рекомендації.

Політичний діалог

• Поглиблювати політичний діалог високого рівня, зокрема через проведення регулярних візитів на рівні глав держав, міністрів закордонних справ та оборони, представників інших державних інституцій.
• Продовжувати активну динаміку міжпарламентської співпраці шляхом узгодження нових двосторонніх візитів, участі у спільних засіданнях, розробки ініціативних заяв та резолюцій, а також координації дій на міжнародних платформах (зокрема Кримській платформі, самітах ЛАКБ–Україна).
• Сприяти встановленню контактів між політичними партіями обох країн, зокрема на основі ідеологічної сумісності, залучаючи як правлячі, так і опозиційні сили з метою формування широкої політичної підтримки двосторонніх відносин.
• Сприяти укладенню меморандуму про оборонно-технічну співпрацю після завершення активної фази війни, з акцентом на гуманітарне розмінування та логістику, спільне виробництво озброєння.
• За сприяння Чилі розширювати українську присутність у рамках регіональних міжнародних організацій та інтеграційних проєктів Латинської Америки — таких як Тихоокеанський альянс, Форум співпраці Східної Азії–Латинської Америки (FEALAC), СЕЛАК, CEPAL, з метою посилення позицій України у регіоні та зміцнення коаліції держав, солідарних з Україною.
• Ініціювати офіційний діалог щодо відкриття повноцінного Посольства Республіки Чилі в Україні. Наявність дипломатичної місії в Києві сприятиме поглибленню двосторонньої взаємодії, пришвидшить координацію політичних, економічних, культурних і гуманітарних ініціатив.

Економічна співпраця

• Провести засідання Спільної міжурядової економічної комісії, яка формально була утворена ще у 2011 р.
• Забезпечити цілеспрямоване просування українського експорту на чилійський ринок у межах реалізації Експортної стратегії України із фокусом на пріоритетні галузі: ІТ, фармацевтика, агропереробка, легка промисловість, високотехнологічні продукти тощо.
• Сприяти точковому залученню чилійських компаній до проєктів з відбудови України, зокрема в розвиток інфраструктури, енергетику, аграрну логістику. 
• Тримати пріоритетним трек по обговоренню щодо укладення Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та Чилі.
• Сприяти відновленню та активізації діяльності Українсько-чилійської палати з питань торгівлі та туризму, забезпечивши її сталі зв’язки з Торгово-промисловою палатою України та профільними інституціями обох держав.
• Ініціювати регулярне проведення двосторонніх бізнес-форумів, B2B-зустрічей, тематичних круглих столів і інших форматів для розвитку прямої співпраці між підприємцями обох країн. 
• Сприяти участі українських представників — урядових структур, бізнесу, громадянського суспільства — у ключових галузевих виставкових заходах у Чилі. Зокрема, йдеться про найбільший гірничорудний ярмарок Латинської Америки EXPOMIN, харчову виставку Espacio Food & Service (найважливішу в Чилі та другу за значенням у регіоні), агропромислову виставку SAGO FISUR у місті Осорно, а також державну закупівельну платформу Expo Mercado Público, що збирає постачальників і представників державного сектору Чилі тощо.

Публічна дипломатія

• Підтримувати діяльність української громади в Чилі та її комунікаційні проєкти, в т.ч. через надання ресурсної підтримки.
• Активізувати культурні ініціативи: організовувати українські тижні в Чилі, гастролі, фотовиставки, літературні вечори, переклад українських книжок і фільмів іспанською.
• Поглиблювати співпрацю на місцевому рівні, між українськими та чилійськими містами чи регіонами, шляхом обміну досвідом у сфері відновлення, урбаністики, культури.
• Розширити міжуніверситетське співробітництво, зокрема у форматі подвійних дипломів, академічного обміну, спільних досліджень.
• Поглибити співпрацю у галузі антарктичних досліджень, уклавши окрему міжурядову угоду з акцентом на логістику, доступ до інфраструктури й обмін експедиціями.
• Утворювати та розширювати українські студії у рамках Глобальної коаліції українських студій, зокрема у провідних університетах Чилі (Католицький університет Чилі, Університет Чилі та ін.). Паралельно сприяти розвитку латиноамериканських студій в українських закладах вищої освіти, з особливим акцентом на вивчення Чилі як ключового партнера України в регіоні.
• Забезпечити стабільну інформаційну присутність України в Чилі через співпрацю з місцевими ЗМІ, аналітичними центрами, проведення брифінгів, публічних лекцій.
  

---

Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Глобальні партнерства 2.0” за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».