Залежність від міжнародних технологічних корпорацій, висока вразливість до дезінформації та відсутність уніфікованого підходу до захисту прав споживачів у цифровій сфері чітко продемонстрували вразливість Європи перед зовнішнім впливом та монополізацією цифрового простору. Саме в цьому контексті ЄС розробив два ключові інструменти цифрового суверенітету: Digital Services Act (DSA) та Digital Markets Act (DMA), які були ухвалені восени 2022 року. Тоді як DMA створений для регулювання питань, пов’язаних із конкуренцією на цифровому ринку, основною метою DSA є захист прав користувачів.
З 17 лютого 2024 року Digital Services Act (DSA) набрав чинності у всіх країнах ЄС. Він встановив нові правила для онлайн-платформ, зобов’язавши їх ретельніше модерувати контент та рекламу. Щоб цей закон працював на національних рівнях, кожна країна ЄС мала призначити свого координатора цифрових послуг (DSC) та створити систему контролю, яка відповідатиме вимогам DSA і забезпечуватиме його ефективне виконання у країні.
У країнах ЦСЄ імплементація DSA стикається з особливими викликами – від нестачі ресурсів до слабкої інституційної спроможності. У пілотному тексті із серії Ad Fontes, Ad Europa Nova – “Українська призма” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” розглядає виклики та перспективи імпелементації DSA у країнах ЦСЄ.
Як працює DSA
DSA передбачає ряд зобов’язань для онлайн-платформ. Зокрема, вони зобов’язані створити доступну, легку у використанні онлайн-форму, через яку будь-який користувач може повідомити про контент, який вважає незаконним. Крім цього, платформи мають розглянути кожну скаргу, повідомити заявника про результат модерації, а також забезпечити можливість оскарження їхнього рішення. Діяльність особливо великих платформ та пошуковиків (VLOPs/VLOSEs), що мають більше 45 млн активних користувачів щомісяця, регулюється більш жорсткими правилами. Ці “призначені платформи” (або designated platforms) повинні додатково проводити оцінку системних ризиків визначених у DSA (наприклад, дезінформація, вплив на вибори, захист дітей), створити репозиторії даних, доступні для споживачів та дослідників, подавати звіти прозорості кожні 6 місяців, а також призначити офіцера з дотримання правил DSA.
Ключовими складовими імплементації DSA є координатор цифрових послуг (DSC), котрий призначається кожною країною окремо, та trusted flaggers, незалежні організації, офіційно визнані державами-членами, що мають право подавати скарги про незаконний контент у пріоритетному порядку. DSC відповідає за моніторинг дотримання правил платформами, координацію з Європейською комісією, опрацювання скарг користувачів та застосування санкцій. Trusted flaggers, у свою чергу, виступають посередниками між суспільством і платформами: вони допомагають виявляти незаконний контент та представляють інтереси споживачів.
Виклики імплементації DSA у країнах ЦСЄ
Імплементація DSA у країнах Центрально-Східної Європи супроводжується низкою викликів, які мають як інституційне, так і політичне підґрунтя.
Обмежені ресурси та інституційна спроможність
Незважаючи на те, що одна з основних цілей DSA – уніфікувати цифрове регулювання у всіх країнах ЄС, він не враховує різницю в економічних та інституційних ресурсах між країнами ЄС. DSA підкреслив структурний поділ між так званим “цифровим ядром” та “цифровою периферією”. Країни ЦСЄ часто не мають достатньо персоналу та технічної бази для реалізації складних вимог регуляції. До того ж, у країнах, де раніше не існувало інституцій прямо заточених під цифровий контент-моніторинг (наприклад Польща, Чехія, Болгарія), процес призначення DSC передбачає створення нового органу або ж розширення повноважень вже дійсного. Як наслідок, уряди часто зіштовхуються з необхідністю розробки складних механізмів контролю, санкцій та апеляцій. Як наслідок, у травні 2025 року Чехія та Польща опинилися серед країн, справи яких ЄК передала до Суду ЄС через відсутність DSC та системи санкцій.
В той самий час, в країнах цифрового ядра, DSC йдуть значно далі. Наприклад, ще у 2023 році Франція ініціювала власні регулювання, що виходять за рамки DSA, наприклад, блокування низки порносайтів за відсутність ефективної вікової верифікації. Більше того, у 2025 році французький уряд запропонував законопроєкт, який забороняє доступ до соцмереж особам до 15 років без згоди батьків.
Незахищеність від політичного впливу
У деяких країнах ЦСЄ, призначені урядом DSC пов’язані з політично контрольованими медійними структурами, що ставить під сумнів їхню незалежність. Наприклад, в Угорщині нагляд за виконанням DSA здійснюється офіційно незалежним органом NMHH (Національне управління з питань медіа та інфокомунікації), який де факто контролюється владою держави. Склад ради та очільник NMHH призначається парламентом, де домінує партія Fidesz. Більше того, Media Council у складі NMHH також включає представників партії. Як наслідок, у Брюсселі висловлюють занепокоєння щодо потенційної упередженості рішень NMHH та використання DSA для політичної цензури.
Складність у впровадженні механізму trusted flaggers
Мережа trusted flaggers є важливою складовою DSA. Проте у багатьох країнах ЦСЄ бракує громадських організацій, які б відповідали критеріям прозорості та повної незалежності. До того ж, процедура призначення потребує від організацій значних ресурсів, що є бар’єром для існуючих НУО. Наприклад, згідно з трекером DSA, станом на 2025 рік, в Болгарії не призначено жодного trusted flagger. Більше того, у країні немає уповноваженого органу для позасудового вирішення скарг, що ускладнює процедуру апеляції.
Незрозумілі правила регулювання щодо окремих платформ
DSA формально застосовується до всіх платформ, що працюють на території ЄС. Проте для платформ із статусом призначених (VLOP та VLOSE), вимоги є значно серйознішими, адже вони мають сильніший вплив на суспільство. В той же час, деякі платформи, які активно використовуються в країнах ЦСЄ, потрапляють в сіру зону. Яскравим прикладом є Telegram, хмарний месенджер, який поєднує приватні чати та публічні канали. Його власники заявляють про 41 млн користувачів у ЄС, що є трохи нижче визначеного порогу. До того ж, через гібридний статус застосуку, не зрозуміло, чи можна застосовувати до нього ті ж правила що й до публічних мереж, як от YouTube або Instagram. В той же час, цей месенджер відповідальний за поширення значної частини незаконного контенту та організованої злочинності. Telegram також часто використовується російською владою для поширення дезінформації та здійснення хакерських атак на території ЄС.
Крім того, механізми незалежного визначення кількості активних користувачів, які є ключовим критерієм для присвоєння платформі статусу VLOP, продовжують розробляються Європейською комісією і залишаються складними для застосування. Це створює підґрунтя для юридичних суперечок: наприклад, компанія Aylo оскаржила своє включення до переліку VLOP, вказуючи на непрозорість методики обрахунку користувачів та відсутність чітких критеріїв з боку Комісії.
Невизначеність щодо незаконного контенту
DSA ґрунтується на принципі: “що незаконно офлайн – має бути незаконно онлайн”, проте у кількох країнах ЦСЄ термін “незаконний контент” має ширше визначення на національному рівні. Наприклад, в Угорщині урядові органи та медіа тісно пов’язані з політичною владою, і в деяких випадках контент позначається як “дезінформація” навіть за відсутності чітких доказів. Така методика часто використовується для знецінення опозиційних наративів. До того ж, в умовах залежності угорського медіа від правлячої партії, Facebook залишався одним із небагатьох каналів опозиції. Проте тепер ця платформа, яка отримала статус VLOP, стає об’єктом нових обмежень, що загрожує остаточно позбавити опозицію незалежних каналів комунікації.
Перспективи
Попри згадані виклики, країни ЦСЄ поступово адаптуються до вимог DSA, що відкриває низку перспектив для подальшого розвитку цифрового регулювання.
Хоча більшість країн ЦСЄ (наприклад, Польща, Болгарія, Словаччина) пропустили дедлайн призначення DSC, до середини 2025 року більшість із них або призначили тимчасових координаторів, або підготували відповідне законодавство. Наприклад, Польща призначила державну установу UKE (Офіс Електронних Комунікацій) як тимчасового координатора. Це свідчить про те, що процес наближається до завершення, хоча і з суттєвими затримками. Очікується, що до кінця 2025 року більшість країн матимуть повноцінно діючі DSC структури.
До того ж, необхідність імплементації DSA уже стимулює інституційне зміцнення у країнах ЦСЄ. Європейська комісія активно вдається до механізмів тиску: від reasoned opinions (формальне застереження від Єврокомісії щодо порушення законодавства ЄС) до судових справ, що спонукає уряди пришвидшувати ухвалення необхідного законодавства та зміцнювати інституційну спроможність DSC.
У цьому контексті також простежується поступове зростання ролі громадянського суспільства. Хоча станом на 2024 рік більшість країн регіону не мали жодного офіційно сертифікованого trusted flagger, вже у 2025 році з’являються численні ініціативи на базі неурядових організацій і дослідницьких центрів.
Країни ЦСЄ мають значний потенціал для успішної регіональної співпраці, що допоможе їм пришвидшити імплементацію DSA, зокрема через такі формати, як Вишеградська четвірка, які раніше слугували платформою для обміну досвідом у сфері цифровізації та безпеки. Проте на тлі нинішньої геополітичної ситуації та зниження координації між країнами-членами, Вишеградська група фактично втратила свою роль як ефективний регіональний механізм. Це обмежує можливості країн ЦСЄ спільно впливати на загальноєвропейську цифрову політику та посилює потребу в нових форматах міждержавної співпраці.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».