Протягом 2000-х років співпраця між сторонами розширювалась, зокрема охоплюючи участь у спільних оборонних проєктах, а вже в середині 2010-х роках досягла пікового на сьогоднішній час рівня, перетворившись на важливий зовнішньополітичний інструмент офіційного Мінська.
Дане дослідження націлене на аналіз стану білорусько-китайських безпекових відносин крізь призму ерозії білоруського суверенітету, спричиненої придушення протестів 2020 року та співучастю у російському повномасштабному вторгненні в Україну в 2022 році. Відтак у матеріалі проаналізовано основні напрямки воєнної співпраці між Білоруссю та Китаєм крізь призму реалізації спільних проєктів у сфері оборони, визначено, який вплив має оборонна співпраця між Мінськом та Китаєм на хід російсько-української війни, та яких структурних змін зазнало співробітництво обох країн після 2022 року, а також окреслено ключові воєнно-політичні інтереси Білорусі у контексті розвитку безпекової співпраці з КНР.
Автор:
- Павло Радь, дослідник Програми російських і білоруських студій, Рада зовнішньої політики “Українська призма”.
Редактор:
- Ярослав Чорногор, кандидат історичних наук, директор Програми російських і білоруських студій, Рада зовнішньої політики “Українська призма”.
Художній і технічний редактор:
- Анатолій Черниш, Рада зовнішньої політики «Українська призма»
1. СПІЛЬНІ ВОЄННІ ПРОЄКТИ БІЛОРУСІ ТА КИТАЮ
Хоча основою для початку безпекової співпраці між Білоруссю та Китаєм стала передача озброєння радянського зразка, розбудова та модернізація ЗС КНР створювала потреби у залученні додаткових технологій. Відтак вже на межі межі XX і XXI століть співпраця обох країн розширилась: Білорусь домагала Пекіну у контексті розробки систем управління, контролю, зв’язку і розвідки, а також передала китайській стороні технології виробництва важких шасі, які використовують для установки на них різних систем ракетного озброєння. Тому з того часу Білорусь та КНР реалізовували спільні воєнні проєкти за трьома основними напрямками: виробництво важкої колісної техніки, виробництво та модернізація ракетного озброєння, а також співпраця у сфері космічних технологій та електроніки. Після 2022 року до даного переліку також додалась кооперації у галузі БПЛА.
Виробництво важкої колісної техніки
У 1997 році було створено спільне білорусько-китайське підприємство “Sanjiang Volat Special Vehicle Company”, яке займається виробництвом важких та надважких військових автомобілів, а також спеціальних шасі під маркою “WANSHAN”. Станом на сьогодні Народно-визвольна армія Китаю використовує низку заряджальних машин та ракетних комплексів, які розміщені на шасі марки “WANSHAN”. Зокрема, мова йде про шасі типу WS2300, WS2400, WS2500, а також WS2600.
Співпраця у даному напрямку продовжилась, тому у 2009 році в Мінську було створене спільне підприємство з виробництва гідромеханічних трансмісій для важкої та спеціальної техніки – “Volat-Santszya”. Підприємство виготовляє автоматичні трансмісії типу МЗКТ-2361, МЗКТ-3361, МЗКТ-4361, МЗКТ-5561 та МЗКТ-6561. Дані трансмісії використовуються не лише на військовій техніці білоруської армії, але й на системах озброєння ЗС РФ. Зокрема, мова йде про сімейство спеціальних колісних шасі та тягачів МЗКТ-7930 з автоматичною трансмісією МЗКТ-5561, на базі яких встановлюють такі системи озброєння як ОТРК “Искандер”, БРК “Бал”, РСЗВ “Ураган-1М” тощо.
Виробництво та модернізація ракетного озброєння
Разом з тим, на початку 2010-х відбувається ще більше нарощування безпекової співпраці між Мінськом та Пекіном, а у самій природі кооперації між двома країнами відбувається суттєва зміна: Білорусь перетворюється з донора на реципієнта технологій.
Чи не найбільш відомим проєктом білорусько-китайської співпраці стала розробка в 2014 році РСЗВ «Полонез» зусиллями “Заводу точної електромеханіки” у співпраці з Китайською академією ракетно-носійних технологій (CALT), яка входить до складу Китайської аерокосмічної науково-технічної корпорації (CASC). Саме ця китайська корпорація передала технології для виробництва ракет А200 (дальністю до 200 км), якими оснащують РСЗВ «Полонез». На даний момент “Заводом точної електромеханіки” також освоєно виробництво модернізованої РСЗВ «Полонез-М», яка здатна нести ракети з дальністю польоту до 300 км, а сама система залпового вогню після завершення випробувань надходить у війська: загалом за відкритими даними РСЗВ “Полонез” та “Полонез-М” знаходяться на озброєнні вже 13 підрозділів ЗС РБ. Водночас, існують сумніви в тому, що Білорусь має достатні виробничі потужності для виробництва боєприпасів для даних систем. Так, ракети для РСЗВ “Полонез” виготовляють вручну, що викликає додаткові сумніви стосовно якості цих ракет, налагодженість поставки китайських комплектуючих для їхнього виробництва та здатності білоруських зброярів масштабувати обсяги їхнього виробництва.
Однак “Полонез” та “Полонез-М” прийнято вважати найбільш успішним прикладом оборонної співпраці між РБ та КНР, хоча і не єдиним, адже кооперація у сфері ракетного озброєння також охоплювала модернізацію білоруських ЗРК. Так, у 2017 році китайська оборонна компанія “ALIT” (Aerospace Long-Mach International Trade) підписала контракт на поставку твердопаливних ракетних двигунів для модернізації білоруських ЗРК “Бук” до версії “Бук-МБ2”. Модернізована ракета 9М318 дозволяє збивати літальні апарати типу “Стелс” та тактичні балістичні ракети на відстані до 70 кілометрів. Зараз ракета проходить випробування, і цілком ймовірно, що найближчим часом модернізовані ЗРК “Бук-МБ2” почнуть надходити у білоруські військові частини.
Електроніка, космічні технології
Як і у випадку з виробництвом важкої колісної техніки та співпраці у сфері ракетних технологій, Білорусь та КНР на початку 2000-х років почали налагоджувати співпрацю у сфері космічних технологій. У цьому напрямку основний акцент було зроблено на обмін технологіями у сфері виробництва аерокосмічної оптико-електронної апаратури та фотограмметричних систем для отримання цифрових електронних карт земної поверхні, а також навігаційного забезпечення високоточної зброї.
Вже у 2012 році Китайська аерокосмічна науково-технічна корпорація (CASC) стала партнером Національної академії наук Білорусі у рамках розробки супутникової програми. Основним проєктом стало створення Національної системи супутникового зв’язку і мовлення Республіки Білорусь під назвою “Belintersat-1”. Вже в 2016 році супутник відправився на орбіту Землі з китайського космодрому Січан.
Після 2020 року співпраця у даній сфері продовжилась, однак зараз вона має скромніші масштаби. Зокрема, мова йде про підписання відносно невеликих контрактів на поставку електроніки. Прикладом реалізації такого механізму співробітництва є поставка у 2024 році ВАТ ““Интеграл”, одним з ключових підприємств ВПК Білорусі, продукції для КНР на суму більше 7 млн доларів США.
Співпраця у сфері БПЛА
Разом з тим, після початку повномасштабного вторгнення РФ білоруське Міністерство оборони почало частково переймати досвід ведення бойових дій та слідувати актуальним трендам в оборонній сфері. Зокрема, це стосується закупівлі та виробництва дронів, що відбуваються за певного сприяння Пекіну. Зокрема, у липні 2024 року білоруське оборонне відомство здійснювало закупівлю китайських FPV-дронів Chimera CX10, які, ймовірно, призначені для подальшого навчання операторів БПЛА. У серпні цього ж року з’явилась інформація про плани Мінська закупити ще 9 одиниць: (1) 4 БПЛА EVO MAX 4T, (2) 4 БПЛА EVO MAX 4N Standard Bundle та (3) 1 БПЛА Dragonfish Standard. А у жовтні 2024 року білоруське МО опублікувало тендери про закупівлю ще 13 комплексів Autel EVO MAX 4T, 6 комплексів Autel EVO MAX 4N та 5 комплексів FIMI X8 SE 2022 Megaphone Combo.
Відомо, що китайські безпілотники Chimera CX10 вже почали поступати на озброєння білоруських підрозділів. Зокрема, ними була обладнана 11-та ОМБр ЗС РБ, яка базується у Гродненській області в місті Слонім. Крім того, білоруські зброярі неодноразово намагалися розробити вітчизняний безпілотник відповідної якості, зокрема, використовуючи в деяких дослідних екземплярах китайські комплектуючі. Такий випадок був зафіксований у контексті виробництва дослідних зразків БПЛА “Миротворець”, на який встановили китайський двигун. Водночас масового використання китайських комплектуючих у виробництві білоруських дронів не зафіксовано.
Загалом же завдяки співробітництву з КНР Білорусі вдалося отримати доступ до нових технологій, а також розпочати процес модернізації деяких зразків озброєння. Водночас оборонна співпраця Білорусі та Китаю не обмежується лише спільними воєнними проєктами, адже охоплює ширший спектр заходів, які певною мірою впливають і на хід російсько-української війни.
2. ВПЛИВ БЕЗПЕКОВОЇ СПІВПРАЦІ БІЛОРУСІ ТА КИТАЮ НА ХІД РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ
Відомо, що Білорусь активно постачає Росії продукцію воєнного призначення, передусім важку колісну техніку, а також оптичні прибори, прицільні комплекси, системи управління та різного роду електроніку. Мінськ відіграє дуже специфічну роль у контексті підтримки воєнних потуг російської армії, що зумовлено особливістю білоруського ВПК, більшість підприємств якого не здійснюють повний цикл викробництва військової техніки.
Хоча білоруська оборонна індустрія здатна виробляти деякі нові зразки озброєння, зокрема широкий спектр легких броньованих машин, таких як БРДМ “Кайман” або важких колісних бронемашин (за класифікацією НАТО – MRAP) “Defender”, вони не були помічені в російських ЗС. Те саме стосується деяких модернізованих зразків радянського озброєння, таких як РСЗВ «Ураган-М» або БМ-21Б «БелГрад», які могли б бути дуже корисними в умовах конфлікту такого масштабу та інтенсивності. Передача спільних білорусько-китайських розробок, таких як вже згадувані РСЗВ “Полонез” та “Полонез-М”, а також ЗРК “Бук-МБ2” малоймовірна без згоди Пекіна, який протягом 3 років від початку повномасштабного вторгнення РФ утримувався від схожих дій. Тож Білорусь відіграє важливу роль не як прямий постачальник озброєння, а як підрядник зі своєю часткою спеціалізації та відповідальності.
Зважаючи на вказані обмеження та стриманий підхід Пекіна до передачі озброєння російській армії, прихований продаж білоруським оборонним підприємствам критично важливих компонентів, необхідних для виготовлення високотехнологічної продукції, а також посилення виробничих спроможностей підприємств ВПК, зокрема, завдяки передачі устаткування, є чи одним з небагатьох способів, за допомогою якого КНР може певною мірою підживлювати російські військові потуги, паралельно дещо розширюючи свої джерела доходів.
Так, від початку повномасштабного вторгнення неодноразово відбувалися рейси китайських вантажних літаків до Білорусі. Найбільша інтенсивність польотів була зафіксована у січні 2024 року, коли літак китайської вантажної авіакомпанії Air China Cargo здійснивши декілька рейсів, привіз у Мінськ вантажі військового призначення. Цілком ймовірно, що на борту було устаткування та обладнання, необхідне для розширення виробничих потужностей деяких підприємств ВПК Білорусі.
Дана версія може підтверджуватися тим, що на початку 2024 року декілька заводів в Орші почали поступово готуватися до розширення виробництва для потреб оборонного сектору. Зокрема, на Оршанському інструментальному заводі було відкрито новий цех для виконання замовлень для потреб ВПК, на заводі “Легмаш” було встановлено нове китайське обладнання для виробництва снарядів. Нові верстати також розмістили в одному з відремонтованих заводів верстатобудівного заводу “Красный борец”. Цілком ймовірно, що постачання обладнання відбувалося в тісній координації з Москвою, яка протягом 2023 року та перших 7 місяців 2024 року закупила в КНР верстатів на 2,6 млрд доларів США.
Окрім верстатів, Пекін продає критично важливі компоненти для виготовлення високотехнологічної продукції. Відомо про те, що у схему військової співпраці між Білоруссю та РФ залучені як мінімум близько десятка китайських компаній, які продають білоруським підприємства, зокрема і через фірми-прокладки, деталі для виготовлення прицільних комплексів для бронетехніки та стрілецького озброєння. Більше того, китайські компанії виступають у ролі посередників під час закупівлі білоруськими оборонними підприємствами (зокрема “БелОМО” та “Пеленг”) напівпровідників та прецизійного обладнання західного виробництва, необхідного для виробництва вже згадуваних систем наведення та прицільних комплексів.
3. ПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СПІВПРАЦІ
Військово-технічна співпраця з КНР важлива не лише з точки зору безпекових інтересів, адже дозволяє офіційному Мінську вирішувати низку воєнно-політичних та економічних цілей.
Розвиток оборонного сектору
Завдяки більш тісній взаємодії з Пекіном Білорусь отримала можливість отримувати нові системи озброєння, які вітчизняний ОПК в силу низки обмежень не здатен виробляти своїми силами. Зокрема, це стосується вже згадуваних труднощів з повним циклом виробництва військової техніки. Даний процес важливий з точки зору планового переозброєння ЗС РБ, особливо компоненти ВПС та військ ППО.
Розширення експорту та пошук нових джерел збуту
Зважаючи на експортоорієнтований характер білоруської економіки, виробництво більш технологічного озброєння дає змогу Білорусі розширювати географію власного експорту. Так, протягом 2014-2023 рр. офіційний Мінськ входив у 25 найбільший у світі експортерів озброєння, а білоруські розробки користувалися найбільшим попитом в Азії та Африці. Більше того, деякі зразки озброєння добре зарекомендували себе в бойових умовах. Передусім мова йде про вже згадувані РСЗВ “Полонез”, які використовувала азербайджанська армія під час війни в Нагірному Карабасі.
Створення противаги РФ
Проте основна причина полягає в тому, що взаємодія з КНР дає змогу Мінську дещо балансувати вплив РФ та диверсифікувати міжнародну співпрацю. Зокрема, протягом 2015-2020 рр. режиму Лукашенка вдалося досягти серйозних успіхів у контексті зменшення залежності білоруського ВПК від російського ринку та комплектуючих. Так, у 2019 році частка російського ринку в експорті білоруської продукції воєнного призначення становила 26% (порівняно з 2015 роком дана цифра зменшилась вдвічі, що стало можливим завдяки диверсифікації партнерств), однак вже після придушення протестів 2020 року та послаблення суверенітету, спричиненого співучастю режиму Лукашенка у російському повномасштабному вторгненні, ситуація змінилась: у 2022 році частка російського ринку в білоруському експорті досягла 60%, у той час як географія постачання оборонної продукції звузилась.
Відтак у сьогоднішніх непростих зовнішньополітичних умовах, режим Лукашенка продовжує розглядати КНР як важливу опору свого режиму і надіється на активізацію у сфері військово-технічного співробітництва. Зокрема, деякі ознаки пожвавлення взаємодії були помітними протягом минулого року, особливо з липня 2024 року, коли офіційний Мінськ взяв курс на обмежену деескалацію у відносинах з країнами Заходу та дозоване звільнення політв’язнів з подальшим політичним торвом.
Протягом минулого року сторони проводили регулярні консультації стосовно розвитку оборонної співпраці, а Білорусь відвідали близько 10 військових делегацій КНР. Важливо, що деякі переговори стосували не лише безпосередньо матеріальної компоненти, але й координації зусиль у сфері військової освіти, адже представники оборонних відомств КНР та РБ обговорювали можливість розширення переліку спеціальностей, на яких можуть навчатися курсанти обох країн. Білоруська система військової освіти, швидше за все, не має особливого інтересу для КНР, однак для Мінська, чиї курсанти не мають інших можливостей для закордонного навчання, крім Росії, це може бути потенційною можливістю може допомогти позбавити РФ статусу монополіста, принаймні у контексті отримання військової освіти за найбільш важливими для білоруських ЗС спеціальностями.
Квінтесенцією ж липневого пожвавлення на додачу до візиту одразу двох китайських делегацій стали перші спільні військові навчання з момент встановлення дипломатичних відносин, проведені на території Білорусі. Хоча вони були антитерористичними, через що мали обмежений характер, такий крок можна розцінювати як спробу Пекіна продемонструвати готовність діяти у країні, яку РФ традиційно вважає такою, яка входить у сферу інтересів Кремля. Саме Китай сьогодні є чи не єдиним гравцем, завдяки якому можна принаймні частково зменшити вплив Москви на Білорусь, і від відносин з Пекіном багато в чому залежатиме майбутнє суверенітету сусідньої країни.
ВИСНОВКИ
Зміна геополітичного ландшафту, спричинена зростанням залежності Білорусі від РФ та все більш агресивною зовнішньою політикою Москви, поклали початок процесу деградації політичних і безпекових відносин Мінська з його найближчими сусідами, а також гальмування подальшого нарощування співпраці з Китаєм.
Хоча сторони формально зберігають високий рівень двосторонніх відносин, взаємодія у низці секторів, зокрема і в безпековому, свідчить про реальне зниження якості контактів. Так, після пікового рівня кооперації зразка 2015-2019 рр. сторони не реалізовували масштабних спільних військових проєктів, а успіхи офіційного Мінська у зменшенні ролі Москви в оборонному секторі країни були зведені нанівець після 2022 року.
Проте співпраця не була повністю згорнута, а набула дещо інших форм. Паралельно з роботою спільних підприємств Пекін зосередився на прихованій передачі білоруським оборонним підприємствам критично важливих компонентів, необхідних для виготовлення високотехнологічної продукції, а також посиленню виробничих спроможностей білоруських підприємства, зокрема, завдяки передачі верстатів та устаткування.
Попри наявні труднощі, продовжуються регулярні контакти по лінії оборонних відомств, а Пекін уважно слідкує за тенденціями в оборонній сфері Білорусі на випадок появи передумов для інтенсифікації відносин. Вихід Білорусі зі спіралі ескалації у відносинах із Заходом та формування сприятливих геополітичних умов після завершення російсько-української війни можуть стати додатковими факторами, які спонукатимуть Пекін до більш активної роботи на білоруському напрямку.
Цей policy brief підготовлено в рамках Програми російських і білоруських студій Ради зовнішньої політики “Українська призма” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Policy brief відображає позицію Ради зовнішньої політики “Українська призма” і не обовʼязково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.