2021 р. був насиченим для двосторонніх відносин України та Великої Британії. У них переважала безпекова компонента як реактивного, так і стратегічного характеру. Також розвивалися економічний та соціально-гуманітарний напрями.

У 2021 р. зберігалася італійська підтримка євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень України і територіальної цілісності. Італія підтримує подальше поглиблення відносин України з ЄС, але орієнтується на прагматичну економічну складову та зможе посилити економічну співпрацю за умов стратегічного бачення українських партнерів.

Динаміка відносин з Канадою у 2021 р. була стриманішою, ніж у попередньому. Пандемія коронавірусу далі обмежувала політичну та торгово-економічну активність. Також дострокові вибори в Канаді на початку осені дещо стримували контакти української влади, навіть попри прогнозованість результатів. Відповідно, основними точками комунікації стали вже традиційні питання економічного та безпекового співробітництва, підтримка санкційного режиму щодо Росії, підтримка реформ в Україні та незавершене розслідування авіакатастрофи в Ірані. Новим напрямом стало узгодження позицій щодо збільшення російських військ на кордонах України та загрози ескалації. Почала роботу українсько-канадська робоча група з мобільності. Втім, питання щодо впровадження безвізового режиму та оновлення Угоди про вільну торгівлю так і залишилися невирішеними. Проте це не відбилося на обсягах торгівлі та інвестиціях.

У 2021 р. Стратегія зовнішньополітичної діяльності України закріпила статус ФРН як стратегічного партнера України. Рік характеризувався особливо великою кількістю зустрічей високопосадовців та активним політичним діалогом на урядовому рівні. Важливим фокусом взаємодії продовжила бути протидія російській агресії та намагання досягти політико-дипломатичного врегулювання конфлікту на сході України у рамках Нормандської четвірки. Продовжилась реалізація домовленостей у рамках Енергетичного партнерства. ФРН як і раніше відмовляється постачати оборонне озброєння Україні.

У 2021 р. спостерігалася значна актуалізація як двосторонніх відносин зі США, так і активізація спільних проєктів у багатосторонніх форматах. Стратегічним досягненням стало підписання нової Хартії стратегічного партнерства та серії міжвідомчих договорів у сфері оборони та енергетики. Спостерігалося значне зростання військової допомоги та збільшення кількості спільних військових проєктів. Обмежені досягнення України на шляху економічних, політичних та соціальних реформ стали на заваді більш розширеному порядку денному, хоча і не стали визначальними у їх оцінці.

У 2021 р. на додачу до традиційно центральних безпекових питань в українсько-французьких відносинах спостерігалися цілеспрямовані зусилля з економізації двосторонніх відносин та роботи з експертною/громадською думкою.

Хоча Україна розглядає Японію як «глобального» та надійного партнера в Азії, цьому напряму зовнішньої політики України, як і раніше, бракує конкретики та інституційної узгодженості. Незважаючи на це, Україні успішно вдалося інтенсифікувати відносини з Японією у пріоритетних військово-політичній, гуманітарно-технічній та інфраструктурній сферах. Водночас спостерігається пожвавлення зв’язків і в менш традиційно розвинених галузях, таких як кібербезпека, енергетика та космічне співробітництво. Попри позитивні тенденції, ситуація навколо COVID-19 продовжує негативно впливати на реалізацію зовнішньополітичних ініціатив між Києвом і Токіо. На цьому тлі особливо помітна активізація Посольства України в Японії як зв’язної ланки для просування японсько-українських відносин.

Політичний інтерес/залученість 5
Інституційна співпраця 5
Стратегічне бачення 5
Діяльність 4+
Результати 4+
Загальна оцінка А-

СхП знаходиться на початку нового циклу, основне тло для якого склали війна між Азербайджаном та Вірменією, відмова Білорусі від подальшої участі в ініціативі, формалізація прагнення вступу до ЄС України, Грузії та Молдови у форматі Асоційованого тріо. Протягом року Україна надала нового стратегічного імпульсу СхП та значно посилила дипломатичну активність. Новий спільний робочий документ «Відновлення, стійкість та реформи: пріоритети СхП після 2020 року на користь всім» наповнений ініціативами, що наближатимуть Україну до ЄС, проте не відповідає рівню заявлених Асоційованим тріо євроінтеграційних амбіцій.

2021 р. характеризувався високим політичним інтересом та значним рівнем політичної взаємодії між Україною та Альянсом, зокрема на фоні збільшення російських військ на українському кордоні. Зустрічі та телефонні переговори на рівні Президента, Прем’єр-міністра, міністрів та народних депутатів демонстрували злагоджену позицію. Нарешті отримали керівників Місія України при НАТО та Урядовий офіс. Водночас, попри проактивну позицію та постійний діалог, протягом року не вдалося досягти значних результатів та змінити позицію партнерів у питанні надання ПДЧ чи збільшення присутності в Чорному морі.

У 2021 р. відносини Україна – Австрія відзначалися політичною та економічною активністю. Відбулося 15-те засідання Українсько-австрійської змішаної комісії з питань торговельно-економічних зв'язків. Стратегічне бачення України щодо Австрії обмежується сприйняттям Австрії як політично важливої держави Центральної Європи та як держави-члена ЄС. За результатами 2021 р. Австрія входить у топ-6 найбільших інвесторів в Україну.

Україна продовжувала зміцнювати основи стратегічного партнерства з Азербайджаном і у 2021 р. на принципах підтримки суверенітету й територіальної цілісності один одного. Відсутність суттєвих розбіжностей у відносинах двох країн зумовила подальшу співпрацю в політичній та економічній сферах з урахуванням національних інтересів України.

У 2021 р. в українсько-білоруських взаєминах тривало погіршення політичних відносин при нарощуванні двосторонньої торгівлі. Недружні заяви Мінська щодо України набули системного характеру. Посилилися безпекові загрози Україні, спричинені зростанням співпраці силових відомств Білорусі та Росії, штучною «міграційною кризою», навчаннями «Захід-2021».

Протистояння російській агресії, деокупація територій та відстоювання спільних інтересів щодо пришвидшення темпів європейської та євроатлантичної інтеграції залишилися пріоритетами стратегічного партнерства з Грузією. Нормалізація відносин та зміцнена інституційна співпраця частково були зіпсовані новим загострення відносин навколо справи М. Саакашвілі. Втім, політика України щодо Грузії у 2021 р. отримала новий поштовх завдяки зовнішньополітичним ініціативам Президента В. Зеленського та відповідних державних структур, що мінімізувало втрати від негативних ефектів впливу внутрішньополітичної боротьби.

Зміна уряду та президента в Ізраїлі не позначились на динаміці співробітництва між країнами. У порівнянні з минулим роком спостерігалася певна активізація діяльності, що знайшло відображення у проведенні чергового засідання Спільної міжурядової комісії з питань торгівлі та економічного співробітництва і низці інших заходів. Традиційно пріоритетними для співробітництва залишаються торгівля, інвестиції та інновації. Початок роботи ЗВТ позитивно позначився на обсягах торгівлі. Проте, зважаючи на інтереси української сторони відносно співробітництва з Ізраїлем, наявний рівень співпраці не відповідає її потенціалу.

У 2021 р. політика України щодо Ісламської Республіки Іран зазнала впливу здебільшого негативних тенденцій. Вони викликані, з одного боку, затяжними та невдалими переговорами щодо врегулювання питань, пов’язаних із катастрофою літака МАУ у січні 2020 р., а з іншого – відсутністю прогресу у розв’язанні проблеми іранської ядерної програми, унаслідок чого США не зняли санкції з Ірану. Попри ці негативні тренди, відбулося пожвавлення двосторонньої торгівлі, хоча її обсяг продовжує залишатися порівняно невеликим.

У 2021 р. суттєво збільшилась увага до КНР, на належному рівні зберігалась інституційна співпраця та продовжили зростання економічні показники. Водночас у двосторонніх відносинах зберігаються суперечливі моменти, а прояви політичного інтересу відрізнялися неузгодженістю та суперечностями в оцінці двосторонніх відносин.

Основним лейтмотивом у зовнішній політиці України щодо Литовської Республіки була координація дій з огляду на спільні безпекові виклики, зумовлені триваючою агресією РФ проти України, а також актуалізацією загроз для Литви. Розуміння спільних геополітичних викликів та загроз найбільше сприяло посиленню двосторонніх відносин у сфері безпеки і оборони, надавши практичного наповнення регіональним політичним та безпековим партнерствам – форматам Люблінського трикутника та ЛИТПОЛУКРБРИГ.

2021 р. характеризується високою динамікою відносин між Україною та Молдовою, що проявилося у чотирьох зустрічах президентів двох країн, активізації співробітництва у рамках Асоційованого тріо, двох зустрічах глав урядів, а також низці контактів на рівні міністрів закордонних справ. Цьому сприяв прихід до влади та зміцнення в Молдові проєвропейських сил. Сформульовано стратегічне бачення співробітництва з РМ, розпочато реалізацію важливого спільного інфраструктурного проєкту, укладено важливі угоди у сфері вільної торгівлі та ін. Повернуто у легітимне русло міжнародний рух придністровських транспортних засобів. Водночас основні проблемні питання, які стоять на заваді укладенню угоди про функціонування Дністровського комплексного гідровузла (демаркація кордону, визнання прав власності та ін.), залишились невирішеними.

Протягом 2021 р. Україна та Польща продовжили розвивати двосторонні відносини, поглиблюючи старі та шукаючи нових форматів співпраці. Країни уклали декілька рамкових документів, які можуть бути основою для конкретних проєктів у різних секторах. Також Польща підтвердила свій статус стратегічного партнера України, послідовно підтримуючи Київ у питаннях безпеки.

У 2021 р. зберігався високий рівень політичної динаміки у відносинах між Україною та Румунією. Дотепер суперечливим питанням порядку денного залишається проблема імплементації Закону «Про освіту». Водночас в інших галузях відносини лишаються на рівні 2020 р., а подекуди навіть намітився прогрес. Румунія залишається партнером України на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції, відносини по суті наближені до рівня стратегічного партнерства, і прагнення такого партнерства відображено в українських документах стратегічного характеру. Водночас ПУ В Румунії залишається без Посла майже два роки.

Головною характеристикою українсько-словацького політичного діалогу залишається стійка зацікавленість обох сторін до розширення двостороннього співробітництва. Наряду з високою динамікою двосторонніх зустрічей, яка кульмінувала у 2021 р., сторони визнають існуючі прогалини у співпраці. Помітним є гальмування розв’язання деяких технічних питань кооперації. На сьогодні між країнами не існує амбіційного двостороннього порядку денного з довгостроковим плануванням розвитку відносин. Проте позитивним явищем є розпочатий діалог про підготовку «Дорожньої карти» – міжурядової угоди щодо підтримки Словаччиною імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

У 2021 р. Турецька Республіка (ТР) увійшла до кола найближчих стратегічних партнерів України, ставши країною, що наряду зі США та Великою Британією надавала Україні не лише політико-дипломатичну, а і військово-технічну підтримку. Активно розвивалися відносини в оборонно-промисловій, торговельно-економічній та туристичній сферах, що дозволило перевищити навіть допандемічні показники.

Як і в попередні роки, у 2021 р. українсько-угорські відносини не покращились, попри попередні заяви обох сторін. З огляду на наявні виклики, представники України зберігали ініціативність у продовженні політичного діалогу з Будапештом, демонструючи прагматичний підхід до партнерства. Україна продовжила узгодження позицій з угорськими партнерами щодо освіти мовами національних меншин. Було ухвалено нові рішення для пожвавлення співпраці у транскордонному співробітництві, охороні довкілля та транспортній сфері. Водночас попередні здобутки щодо нормалізації двосторонніх відносин були підважені підписанням довготермінової угоди між урядом Угорщини та «Газпромом», що поставила під загрозу позиції України як транзитера газу.

У 2021 р. відносини України та Чехії зберегли позитивну динаміку. У Києві відбулися офіційні зустрічі на рівні керівництва МЗС та парламентів, а також було організовано засідання Українсько-чеської змішаної комісії з питань економічного, промислового та науково-технічного співробітництва, яке в т.ч. відвідали віцепрем’єри обох країн. Збільшення торгового обороту та нові можливості для бізнесу та громадських організацій двох країн додатково дозволяють задовільно оцінити розвиток двосторонніх відносин.

Політичний інтерес/залученість 3.5
Інституційна співпраця 3.5
Стратегічне бачення 4.0
Діяльність 3.5
Результати 2.0
Загальна оцінка С+

МЗС, ВРУ та посольства у країнах регіону активно працювали над зближенням з АСЕАН. Важливим досягненням є отримання ВРУ статусу спостерігача в ГА МА АСЕАН. Активний діалог на політичному рівні тривав з Індонезією, Малайзією та Сінгапуром. Водночас спостерігається спад товарообороту з цими країнами (окрім Індонезії) у порівнянні з минулим роком. Україна відкрила почесне консульство у Новій Зеландії.

У 2021 р. українська політика відносно Близького Сходу була традиційно зосереджена на поглибленні торговельно-економічної співпраці і взаємодії у ключових сферах, зокрема щодо забезпечення продовольчої безпеки регіону, енергетики, інвестицій, АПК, військово-технічного співробітництва та високих технологій. Попри відсутність стратегічного виміру, була чітко сформована політика в контексті економізації зовнішньополітичної діяльності, що відтворено в Стратегії зовнішньої політики України та знаходить відображення в активності державних органів. Головна увага була зосереджена на взаємодії з Катаром, ОАЕ та Єгиптом.

Зовнішньополітична діяльність України щодо Західних Балкан у 2021 р. була на невисокому рівні і традиційно здійснювалась за напрямами нейтралізації наслідків агресії РФ та сприяння європейській інтеграції України. Низька активність урядового та міжпарламентського співробітництва призвели до обмеження політичного діалогу з більшістю країн регіону. У галузі економічного співробітництва відбулась активізація з Сербією, Північною Македонією, Хорватією.

Протягом року основні зовнішньополітичні зусилля України щодо країн Балтії були спрямовані на  питання колективної безпеки. Нагальність безпекових викликів активізувала спільну діяльність України з країнами Балтії, що відобразилося у численних зустрічах у багатосторонньому форматі, які відбулися на найвищому рівні. У контексті євроатлантичної інтеграції Литва, Латвія та Естонія виступили ключовими партнерами України, підтвердивши незмінність курсу повної підтримки України. Просування ними стратегічних інтересів України на міжнародному порядку денному надало Україні значну підтримку, зокрема, підсиливши позиції в протистоянні російській агресії.

У 2021 р. Вишеградська група перебувала під головуванням Республіки Польща та Угорщини. Попри 30-тирічний ювілей групи та декларування поглибленої співпраці з сусідами на сході, порядок денний цієї регіональної ініціативи щодо співробітництва з Україною не зазнав кардинального поліпшення. З боку України також не спостерігаємо значної активності у співпраці з В4 як регіональною ініціативою. Натомість країни активно співпрацювали у двосторонньому порядку та в рамках інших форматів. Варто відзначити продовження програми V4EastSolidarity, у рамках якої Україні надано значну медичну допомогу для боротьби з наслідками пандемії COVID-19.

2021 р. став роком привернення насамперед практичної (економічної) уваги до латиноамериканського напряму зовнішньої політики України. Зросли показники українського експорту до регіону. Країнам ЛАКБ було відведено місце і в ухваленій цьогоріч Стратегії зовнішньополітичної діяльності України, наголошено на відносинах стратегічного партнерства із Бразилією. Водночас все ще спостерігаємо недостатній політичний інтерес, зокрема, і неналежну увагу депутатів ВРУ. Відсутня помітна міжнародна підтримка України у питанні протидії агресії РФ з боку владних еліт країн ЛАКБ, жодна із країн не взяла участі в установчому саміті Кримської платформи.

У контексті зовнішньої політики України щодо країн Північної Європи 2021 р. можна вважати успішним. Особливо це стосується економічної дипломатії. Водночас потенціал співпраці України з регіоном використовується не на повну потужність. На перший погляд, країни Північної Європи начебто перебувають на другому плані, проте вони були та залишаються серед надійних партнерів, які, підставляючи Україні надійне плече. Черговим підтвердженням цього стала активна участь представників країн Північної Європи в установчому саміті Кримської платформи. Хоча скандинавські країни і не були визнаними офіційно у стратегічних документах України «стратегічними партнерами», проте своїми діями підтвердили неофіційний статус «стратегічних друзів».

У 2021 р. активізовано співпрацю насамперед з двома країнами регіону – Індією та Пакистаном. У контексті зовнішньополітичного курсу щодо обох країн Україна зробила значні кроки як у покращенні політичного діалогу, так і економічної співпраці. Товарообіг із Пакистаном зріс у 2 рази. Студенти з цих двох країн та Непалу належать до десятки найчисельніших серед іноземних студентів в Україні. Водночас більшої уваги потребують інші країни регіону – Непал, Шрі-Ланка, Бутан та Бангладеш.

Україно-африканські відносини у 2021 р. активізувались. Слід відзначити нормативне оформлення стратегічного бачення місця країн Субсахарської Африки у зовнішній політиці України. Фокус робиться на розкритті економічного потенціалу континенту для українського бізнесу. Практичне втілення в життя проголошених завдань та підходів африканської політики дасть змогу поступово збільшити українську вагу на африканському континенті, і вже спостерігаються суттєві позитивні зрушення в цьому напрямі. Утім, дефіцит політичних контактів на найвищому рівні, нестача професійних кадрів-африканістів та вплив чинників глобальної кон’юнктури є об’єктивними бар’єрами на шляху досягнення українських завдань в Африці.

Хоча у відносинах України з країнами Центральної Азії у 2021 р. не відбулося кардинальних зрушень, українській дипломатії вдалося забезпечити низку політичних контактів, відновити роботу бізнес-форумів, створити умови для подальшого просування економічних інтересів українських виробників, забезпечити підґрунтя для відновлення обсягів двосторонньої торгівлі товарами та послугами. Попри деякі успіхи, існуючі політичні та логістичні обмеження через залученість країн до орбіти впливу та регіональних об’єднань під егідою Російської Федерації, а також безпекові виклики у зв’язку з ситуацією в Афганістані, виступають обмежуючим чинником для більш ефективного просування українських інтересів у регіоні.

Чорноморський регіон став ключовим регіональним напрямом зовнішньої політики України у 2021 р. насамперед через триваючу російську агресію та загострення безпекових загроз на суші і на морі. Пріоритетними завданнями залишалися консолідація міжнародної підтримки з деокупації Криму, відновлення територіальної цілісності та забезпечення вільного судноплавства в Азово-Чорноморському басейні. Із запуском Кримської платформи, створенням Асоційованого тріо та посиленням співпраці з НАТО у Чорному морі політика України щодо регіону почала набувати системного характеру.

Протягом року Україна продовжила активно долучати всі інституції ОБСЄ до питань, пов’язаних з російською агресією та проблемами тимчасово окупованих територій, та використання всіх майданчиків для представлення української позиції з цих питань. Україну регулярно відвідували головуюча в ОБСЄ, генеральна секретарка та інші посадовці ОБСЄ. Водночас не вдалося переломити російське вето на продовження спостережної місії в пунктах Гуково та Донецьк. Крім того, політичний інтерес України фактично концентрувався лише на діяльності СММ ОБСЄ.

Протягом року Україна продовжила активний захист національних інтересів у рамках відповідних механізмів ООН. Головна увага приділялась питанням прав людини, роззброєння, врегулювання ситуації на тимчасово окупованих територіях України. Водночас, ООН все ще сприймається переважно через призму врегулювання конфлікту, на чому зосереджений політичний інтерес. Постійні представництва в Нью Йорку та Женеві взяли на себе основний тягар співпраці та просування українського порядку денного в ООН.

У 2021 р. зріс політичний інтерес та динаміка співробітництва України у рамках РЄ. Збережені вже сталі пріоритети: підтримка у втіленні цілей політики реформ, зміцнення верховенства права, демократичних інститутів, удосконалення виборчих процедур, дотримання прав людини, реформи судочинства, децентралізація, розвиток місцевої демократії. Українська сторона намагається належним чином використовувати майданчик РЄ для протидії гібридній агресії РФ проти України. Україна та РЄ загалом змогли подолати політичне дистанціювання і повернутись до діалогу та співпраці.

У 2021 р. зовнішня політика України у сфері прав людини стала значно проактивніша та продовжилася на високому рівні. Одним з головних фокусів був стан дотримання прав людини та норм міжнародного гуманітарного права на тимчасово окупованих територіях України. У рамках міжнародного співробітництва щодо забезпечення міжнародних зобов’язань України у сфері прав людини держава використовувала на лише «традиційні» механізми системи інституцій ООН, ОБСЄ, Ради Європи, ЄС, але й ініціювала та розпочала роботу першого міжнародного консультативно-координаційного формату – Кримська платформа.

За 2021 р. в Україні відбулись суттєві зміни в законодавстві у напрямі зміни клімату. Уряд затвердив ряд стратегічно важливих документів. Наприкінці року Парламент проголосував за закон, який збільшить податок на викиди двоокису вуглецю від великих установок. Значну роль для встановлення довгострокових кліматичних цілей зіграли вже взяті Україною міжнародні зобов’язання. Водночас не всі зобов'язання виконані.

Україна підтвердила неухильне виконання міжнародних зобов’язань щодо фізичного захисту, експортного контролю та гарантій нерозповсюдження, а фокус у цій сфері традиційно зміщений на питання ядерної енергетики, а не міжнародних відносин. За звітний період зовнішня політика України у сфері нерозповсюдження мала реактивний і часом навіть пасивний характер, при тому, що існує об’єктивне вікно можливостей для більш проактивної та сильної позиції. Водночас можна відмітити прогрес у формуванні стратегічного бачення, в якому розставлені акценти, що відповідають актуальній ситуації.

У 2021 р. Україна продовжувала концентруватись на проблемах власної безпеки, але спостерігалась і зацікавленість в участі у різноманітних регіональних альянсах. За цей рік Україна суттєво оновила базу стратегічних документів, прийнявши низку нових, які відображають актуальні пріоритети у сфері міжнародної безпеки. Продовжилась участь в операціях з підтримки миру та масштабних міжнародних навчаннях. Окремим досягненням української дипломатії стала успішна евакуація громадян України та іноземців з Афганістану та Сектору Газа.

Збереження та зміцнення міжнародної підтримки України цього року було пріоритетом номер один. Найяскравішим заходом стало проведення установчого саміту Кримської платформи. Значне збільшення підтримки можна було спостерігати під кінець року на тлі стягування російських військ та техніки до українських кордонів. Водночас важко стверджувати, що до цього результату призвели лише зусилля України, адже значну дипломатичну активність у відбудові трансатлантичної єдності та протидії російській агресії демонстрували країни-партнери.

Економічна дипломатія не тільки залишилася у мейнстримі зовнішньополітичного курсу України, але й набула оформлення у державних стратегічних документах. Зацікавленість у нарощуванні торговельно-економічної та інвестиційної співпраці з освоєними та новими ринками простежувалася у діяльності провідних політичних суб’єктів країни. Спільними зусиллями МЗС, Мінекономіки та інших відповідальних інституцій розширювалася географія та номенклатура українського товарного експорту тощо. Це слугувало додатковим поштовхом для зростання українського експорту, який на фоні сприятливої кон’юнктури на світовому ринку вперше перевищив позначку докризового 2013 р. Попри впровадження законодавчих стимулів та укладення меморандумів про співпрацю, залучення іноземних інвестицій залишається на недостатньому рівні.

2021 р. став роком здобутків у стратегічному баченні ПД. Стратегія зовнішньополітичної діяльності України (2021) виділила ПД окремим напрямом. Крім того, було прийнято Стратегію публічної дипломатії України. Пандемія COVID-19, з одного боку, стала викликом напряму, з іншого – сприяла пошуку нових форматів й розвитку онлайн проєктів, які охопили широкі закордонні аудиторії. Активно продовжує нарощувати масштаби роботи УІ, успішно реалізуючи 16 програм.

Закордонне українство продовжує бути у фокусі уваги, про що свідчать зустрічі керівництва країни з представниками української діаспори, а також прийняті у 2021 р. стратегічні документи. З організаціями української діаспори відбувається активна співпраця, хоча спостерігається певна її диспропорція, коли переважають заклики до закордонного українства про надання всебічної допомоги Україні, зокрема у популяризації України, захисту її інтересів у світі та привернення уваги до важливих проблем щодо протистояння агресії РФ. Натомість, попри декларативну пріоритетність напряму, реальна робота з діаспорою досить часто не має системного характеру, продовжується практика невиконаних обіцянок, а питання подвійного (множинного) громадянства, трудової міграції та розширення можливостей для носіїв статусу закордонного українця так і залишаються невирішеними.