Проміжні вибори в Сполучених Штатах Америки, які на 100% відсотків оновили склад Палати представників та на третину склад Сенату, не стали точкою відліку кардинально нової політичної системи у США. Незважаючи на багато прогнозів, які буквально віщували абсолютну та необмежену перемогу Республіканської партії в обох палатах парламенту – і, відповідно, зміну політичного балансу та наративів у внутрішній та зовнішній політиці -, в результаті американський Конгрес скоріше пережив «перетасування», а не повну зміну складу.
Демократична партія лідирує в Сенаті і вже має 50 підтверджених місць, а перегони за Палату представників проходять набагато напруженіше, ніж очікувалося. То яким чином дана розстановка сил впливатиме на подальшу співпрацю Сполучених Штатів та Європи? Чи зміниться/скоригується стратегія Конгресу стосовно допомоги Україні? І чи дійсно перестановки в результаті проміжних виборів створюють можливість для відродження та ревіталізації концепції «стратегічної автономності» ЄС? Розглянемо в межах даного аналітичного матеріалу у партнерстві з Представництвом Фонду ім. Ф. Еберта в Україні.
Для початку варто сконцентруватися на тих змінах, які насправді відбулися в результаті листопадових виборів. Станом на момент написання даного матеріалу, Демократична партія контролює 50 місць у Сенаті, Республіканська – 49. Невирішеними залишаються ще вибори штату Джорджія, які вимушено отримали другий тур (який має відбутися 6 грудня). В Палаті представників розподіл місць наразі закріпився на рівні 203 конгресмена демократи та 211 республіканців (при необхідних 218 конгресменах для більшості). Ще двадцять округів продовжують підрахунок голосів. Окрім того, що такий результат в загальному експертному та медіа пулі оцінювався як малоймовірний, важливим стало також і розподілень місць всередині відповідних партій. Незважаючи на значну присутність в інформаційному полі радикальних представників обох партій – трампістів зі сторони республіканців та прогресивних демократів зі сторони Демократичної партії – , дані політики не змогли добитися значних успіхів. В межах своїх партій за результатами цих виборів ці політичні групи контролюють не більше 20-23% голосів, тому не мають вирішального впливу ні на порядок денний партії, ні на прийняття ключових рішень. Це наводить на висновок, що наразі більше половини представників обох партій у Конгресі представлені поміркованими політиками. Протягом часу повномасштабного вторгнення Російської Федерації на території України помірковані політики обох партій систематично підтримували виділення нових економічних, ресурсних та військових пакетів, і навіть протягом поточної передвиборчої кампанії обстоювали позицію підтримки України. Тому на даному етапі нема факторів, які вказували б на кардинальну зміну курсу майбутнього скликання Конгресу стосовно України.
В даній конфігурації Конгресу варто відмітити чи не найважливішу особливість цього 118-го скликання. З огляду на відсутність раніше прогнозованої абсолютної більшості республіканців в Конгресі варто звернути увагу на внутрішньопартійну роздробленість, яка наразі притаманна Республіканській партії. В загальних рисах, ми можемо виділити три угрупування, які наразі складають собою основу республіканського істеблішменту:
- Консервативні (також часто відомі як «рейганівські») республіканці. Неформальний лідер – Мітч МакКоннелл;
- Помірковані республіканці. Неформальний лідер – Кевін МакКарті;
- Трампісти. Неформальний лідер – Марджорі Тейлор Грін.
Перші дві групи складають помірковане крило партії і багатьма оглядачами сприймаються зазвичай як єдиний блок умовно поміркованих республіканців. Більша частина табору трампістів «завдяки» інформаційній активності та стараннями колишнього президента США Дональда Трампа програла на поточних проміжних виборах. Проте їх наявність в поточному скликанні буде достатньою, аби у вирішальний момент того чи іншого голосування партія втратить незначну перевагу своєї більшості. Відповідно, неможливо гарантувати загальнопартійну підтримку кожного законопроекту. Тому в проблемних питаннях республіканцям поміркованого табору доведеться йти на домовленість із демократами та шукати підтримки у власної опозиції. Ще більш актуальна проблема пошуку опозиційних голосів стоятиме для демократів в Палаті представників, які незважаючи на поразку на цьому напрямку мають більше 200 депутатів та за правильного розкладу можуть претендувати на підтримку поміркованих республіканців.
Із формування нового складу Конгресу актуалізувалося також питання стратегічної автономії Європейського Союзу. Стратегічна автономія ЄС (EU Strategic Autonomy – EU-SA) означає здатність ЄС діяти автономно – тобто, не залежачи від інших країн – у стратегічно важливих сферах політики. Вони можуть варіюватися від оборонної політики до економіки та здатності підтримувати демократичні цінності . До проміжних виборів у Конгресі Європейський Союз та Сполучені Штати продовжили активне налагодження двостороннього діалогу, захоплюючи все нові сфери співпраці, але найбільшого розвитку (і водночас труднощів) зазнавала сфера торгівлі. До прикладу, запущена 15 червня 2021 року Рада з питань торгівлі та технології між ЄС та США вже у 2022 році збільшилася до 10 робочих груп і мала свою останню велику зустріч у травні цього року. Завдяки постійному діалогу та детальному припрацюванню механізмів контакту робочих груп із стейкхолдерами з великого бізнесу тарифна ставка між ЄС та США зберігається на одному з найнижчих рівнів у світі (3%), і це показує якісно новий рівень відносин у порівнянні із президенством часів Дональда Трампа.
Відповідно із попередніми прогнозами, які пророкували абсолютну перемогу республіканцям в обох палатах Конгресу, поставало питання про необхідність вироблення окремої лінії реагування Європейського Союзу на кризові явища сучасної системи, зокрема на війну РФ проти України та нову фінансову кризу. Викликані такі передбачення були позицією представників трампістського крила республіканської партії стосовно подальшої допомоги Україні та співставності інтересів США та ЄС в економічних питаннях та формуванні нової енергетичної політики. Проте очевидний паритет між двома партіями, який сформувався в Конгресі і вже був описаний вище, а також відсутність значного блоку трампістів серед обраних республіканських конгресменів дозволяє зробити висновок, що при збережені поточного стану справ жодних змін в стратегії США в зовнішніх відносин не очікується. Таким чином, законодавці та чиновники Європейського Союзу продовжать працювати з американцями в межах попередньо домовлених парадигм. З огляду на велику увагу президентської адміністрації Джозефа Байдена саме до європейського вектору співпраці очікувані зміни можуть бути лише позитивними.
В той же момент варто відзначити, що американська адміністрація та Конгрес в цілому позитивно ставляться до ідеї ширшої стратегічної автономії у ЄС, без прив’язки до результатів поточних виборів до Конгресу. За словами Дерека Шолле, радника Державного департаменту США, «Президент Джо Байден абсолютно підтримує європейських союзників у розробці власних, сильніших військових можливостей, але лідерам ЄС давно пора вийти за межі теорії та риторики». З огляду на результати виборів, які не дали абсолютної більшості політикам-ізоляціоністам, можемо очікувати, що підтримка європейського курсу на стратегічну автономію буде скоріше продовженим в дусі співпраці, а не як протиставлення американській політиці. Тут варто відзначити, що загалом європейські політики та лідери думок більш ніж позитивно сприйняли результати поточних виборів. По суті, для багатьох європейських політиків та експертів загроза перемоги республіканців на ментальному рівні виглядала як загроза повернення Дональда Трампа, а звідси і американського ізоляціонізму та закритості від Європи. Наразі більшість європейських лідерів привітали результати виборів та висловили сподівання на продовження співпраці та діалогу в тих межах та наративах, в яких вони йшли за попереднього Конгресу – і з наявним результатом можна стверджувати, що ймовірність саме такого розвитку ситуації достатньо висока. Важливо відмітити, що бачення американської адміністрації та багатьох членів майбутнього скликання Конгресу співпадають із позиціями та цілями, викладеними у Стратегічному Компасі ЄС, серед яких вища резистентність ЄС, ширші інструменти кризового менеджменту, розширення партнерств та посилення операційних можливостей союзу (в першу чергу в сфері безпеки). З огляду на стабілізацію політичної системи Сполучених Штатів після проведених проміжних виборів, потенціал підтримки Вашингтом раніше існуючих ініціатив та продовження напрямку на проактивну та продуктивну співпрацю лише зростає.
В контексті українського напрямку зовнішньої політики США можливо відмітити схожі наративи. По-перше, важливою деталлю є перевага в межах обраних конгресменів представників поміркованих груп обох партій. Поперднє скликання Конгресу, яке було переважно сформоване саме поміркованими депутатами, переважно позитивно голосувало за про-українські резолюції та рішення про виділення нових пакетів допомоги. Тому в цьому розрізі збереження цими конгресменами своїх місць може свідчити і про стабільність курсу Конгресу загалом на скоріше прихильну до України стратегію зовнішньої політики.
По-друге, чинне скликання Конгресу наразі планує ухвалити на початку січня – ще до вступу на посаду нового скликання – річний пакет допомоги Україні на суму 50 млрд доларів. Разом із попереднім пакетом у 12 млрд, ці кошти де-факто стануть основою для роботи системи ленд-лізу, яка повністю перебуває під контролем президента і тому буде позбавлена ризику стати частиною політичної гри будь-якої із партій.
Таким чином, в подальшому для більш ефективної роботи із новим Конгресом необхідно враховувати наступні моменти:
- Відповідно до складу обох палат Конгресу на момент написання матеріалу, Україна та ЄС можуть очікувати стабільний зовнішньополітичний курс нового Конгресу, який не зазначає раніше прогнозованих системних змін;
- Більше 55% конгресменів обох партій можуть бути віднесені ідеологічно в тій чи мірі до поміркованого крила власних партій. Таким чином, потенційний порядок денний обох палат Конгресу відображатиме врівноважений та здебільшого позбавлений партійної упередженості;
- Незважаючи на втрату більшості в Палаті представників, про-президентська партія зберегла контроль над Сенатом та все ж залишила за собою вагоме представництво в нижній палаті Конгресу. З цього можна зробити висновок, що президент Байден досі має потенціал подавати власні законопроекти та ініціативи та сподіватися на успіх їх прийняття;
- Період лагу між виборами та початком роботи нового Конгресу, з урахуванням усіх бюрократичних та комітетських процедур, може складати до півтора місці. Таким чином усю діяльність та залучення до спільних проектів американських конгресменів варто планувати не раніше 20-их чисел січня 2023 року.