Економічна взаємодія України та Грузії знаходиться в тіні безпекових питань та гучних політичних заяв. Значні напрацювання в договірно-правовій сфері втрачаються через невирішені технічні питання. Декларативний характер двосторонніх міжурядових контактів з економічних питань корелює з динамікою експорту та інвестицій. Ринок Грузії займає чільне місце у стратегічному баченні розвитку українського експорту, однак пожвавлення торговельного та інвестиційного співробітництва між державами не спостерігається. Більшість сфер економічної співпраці між країнами перебувають в “сплячці” та потребують спільного плану дій з боку обох держав для активізації найважливіших проєктів (передусім, транспортних та енергетичних), включаючи можливості багатосторонніх регіональних форматів.
Поточний стан двосторонньої економічної співпраці України та Грузії формується на фоні процесів поступового повернення втраченої динаміки політичних відносин, яким не вистачає стратегічного бачення та координації для вирішення оперативних питань. Хоча відносини України та Грузії традиційно вважалися дружніми, скріпленими євроінтеграційними та євроатлантичними орієнтирами, не можна не зважати, що порядок денний українсько-грузинських відносин роками карбувався більше геополітичними, аніж економічними міркуваннями. Негативно позначився на реалізації потенціалу економічної співпраці багаторічний тренд послаблення двостороннього діалогу та його змістовного наповнення конкретними проєктними пропозиціями. Не сприяє активізації українсько-грузинської співпраці нинішнє прагматичне балансування правлячої партії Грузії між національними інтересами та курсом на нормалізацію відносин з Російською Федерацією.
Договірно-правова база з питань економічної взаємодії України та Грузії охоплює значний перелік сфер та періодично оновлюється, однак потенціал окремих домовленостей втрачається через неузгоджені технічні питання як на двосторонньому рівні, так і у рамках ширшого формату співпраці. Міжурядові договори регулюють питання торговельно-економічного співробітництва, транспорту та зв’язку, рибного господарства, фармацевтичної промисловості, заохочення і взаємного захисту інвестицій, оподаткування, конкурентної політики, охорони промислової власності, стандартизації і сертифікації, науково-технічного, військово-технічного, прикордонного, митного співробітництва та ін. Проте втіленню вигод від останніх укладених / оновлених угод заважають невирішені технічні аспекти співпраці. Так, економічний ефект від Угоди щодо організації прямого міжнародного залізничного сполучення через порти України та Грузії проявиться лише після уніфікації тарифів, а також запровадження електронного обміну інформацією між митницями. Для впровадження положень, передбачених Регіональною конвенцією про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, було ратифіковано Протокол між Урядом України та Урядом Грузії про вільну торгівлю від 09.01.1995 р. Однак без залучення більш широкого формату співпраці, наприклад у рамках ГУАМ, потенціал преференційних правил походження для налагодження кооперації втрачається.
Інструменти міждержавної економічної взаємодії між Україною та Грузію використовуються не в повній мірі. Хоча на тлі інших держав-сусідів, міжурядові зустрічі України та Грузії не можна назвати рідкісним явищем, ключові домовленості в їх рамках мають радше декларативний характер. Потенціал інституційної співпраці Грузії та України в економічній сфері втрачається через незадовільний темп реформ та повільне ухвалення важливих рішень. Свідченням цьому є перемовини щодо спрощення митних процедур. Всі істотні домовленості останніх років досягалися в рамках ГУАМ, у т.ч. згода щодо обміну попередньою інформацією стосовно переміщення вантажів кордонами держав-учасниць, визнання окремих результатів митних процедур відносно товарів і транспортних засобів. Сподівання, що цей механізм комунікації між митницями дозволить зменшити нелегальну торгівлю поки що не справдилися. З огляду на розбіжності у статистичних даних України та Грузії тільки у 2019 р. “загубилося” між кордонами товарів на суму близько $73 млн дол, з яких більшість це транспортні засоби та ліки.
Попри чільне місце Грузії у стратегічних документах з розвитку українського експорту, місце грузинського ринку губиться на тлі більших торговельних партнерів, а інвестиційне співробітництво не відповідає потребам обох країн. Грузія віднесена до ринків у фокусі в Експортній стратегії України як один із найбільших імпортерів продукції харчової промисловості, що знайшло логічне продовження у Стратегії розвитку експорту продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості України на період до 2026 року. Однак практичного втілення стратегічних прагнень у торгівлі не спостерігається. Грузія, як і раніше, замикає четвертий десяток торговельних партнерів України з часткою у експорті менше 1%. Сталої позитивної динаміки експорту з Грузією останніми роками не спостерігалось. Набагато важливішим є український ринок для Грузії: його частка у загальному грузинському товарообігу сягає 5%, що робить Україну сьомою країною-торговим партнером Грузії. Технологічний зріз експорту демонструє, що найважливішими у торгівлі сторін є сировинні, ресурсномісткі та низькотехнологічні товарні групи. Взаємний рівень інвестицій країн є непомітним в масштабах загальних іноземних надходжень. Не спостерігалось сплеску ділової активності між бізнес-колами країн і за результатами бізнес-форумів. Висока зацікавленість ділових та владних кіл обох сторін до подібних заходів, свідчить про затребуваність просування українсько-грузинських економічних відносин на всіх рівнях економічної дипломатії.
У числі перспективних для українсько-грузинського співробітництва сфер згадуються енергетика, транспорт, будівництво, туризм, сільське господарство, харчова промисловість, однак спільне бачення чи плани дій стосовно їх розвитку Україною та Грузією не оголошувались. Хоча спільні проєкти у транспортній сфері є важливим чинником зростання товарообігу не лише між країнами, але й між Азією та Європою, помітні досягнення останнім часом відсутні. У Транспортній стратегії України коридор Європа – Кавказ – Азія (ТРАСЕКА) констатується як даність, хоча геополітичні реалії та фінансові аспекти нині грають не такими яскравими фарбами, як десять років тому. Для того, щоб зробити цей транспортний коридор реальністю, країнам потрібні значні інвестиції в матеріальну та нематеріальну інфраструктуру, скоординовані реформи митного та транзитного режимів. Варто враховувати й факт, що через анексію Криму, було втрачено опцію збільшення у 2,5 рази сумарної пропускної спроможності поромного сполучення між Україною та Грузією з одночасним зменшенням тарифів на перевезення шляхом відкриття поромної лінії Керч-Поті. Не сприяє розвитку двосторонньої співпраці в рамках Транскаспійського коридору суперечлива транспортна політики Грузії, зокрема, призупинення будівництва глибоководного порту Анаклія. Тривалий час в українсько-грузинському порядку денному не піднімалося питання співробітництва в енергетичній сфері.
Рекомендації
- Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерству закордонних справ, Офісу з просування експорту:
розпочати підготовку до проведення чергового засідання Спільної міжурядової українсько-грузинської комісії з питань економічного співробітництва з винесенням на порядок денний конкретних пропозицій щодо нарощування обсягу та покращення якісного профілю торгівлі з Грузією, використання інвестиційних можливостей стратегії “Тріо 2030” у рамках Східного партнерства для реалізації спільних проєктних ініціатив, можливостей взаємного лобіювання українсько-грузинських економічних відносин на всіх рівнях економічної дипломатії.
- Міністерству інфраструктури, Міністерству закордонних справ:
обговорити із профільним міністерством Грузії причини неконкурентних умов функціонування поромів між українськими та грузинськими портами, сформулювати пропозиції щодо скорочення оборотного часу та підвищенні передбачуваності наявних портових і навігаційних послуг як чинників збільшення привабливості контейнерних та поромних перевезень між Україною та Грузією.
- Міністерству енергетики:
відновити з грузинською стороною діалог у сфері енергетики з наповненням його реальним технічним та економічним змістом з урахуванням світових трендів та фахових експертних оцінок.
Проєкт виконується в рамках «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні», що виконує міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні».