Відносини економічної дипломатії між Україною та Ініціативою трьох морів перебувають у зародковому стані. Попри перспективи для торговельно-економічних і інвестиційних зв’язків від реалізації проєктів у сфері енергетики, транспорту та цифровізації, бачення перспектив та механізмів української участі них обмежується можливостями фінансового інструментарію Європейського Союзу. Основними викликами для посилення співпраці у форматі Тримор’я виступають низький рівень фінансового забезпечення проєктів, дисгармонія інтересів країн-учасниць та найбільших донорів, брак ініціативи та несформованість української візії щодо посилення присутності в Ініціативі.
Привабливість геоекономічної Ініціативи трьох морів для України як платформи для співпраці з країнами Центрально-Східної Європи прямо пропорційна німецько-російським газовим інтересам та обернено пропорційна перспективам українського членства в ЄС. Свого часу через орієнтованість на Німеччину у підтриманні національної безпеки України остання не скористалася шансом стати членом нового об’єднання держав Центральної та Східної Європи. Ухвалена пізніше вимога членства в ЄС закрила для України формат участі в Тримор’ї в якості повноправного учасника. Протягом усього часу існування Ініціативи ставлення офіційного Києва до неї відрізнялося фрагментарністю й непослідовністю. Однак усвідомлення непохитності Німеччини у просуванні «Північного потоку-2» та примарні євроінтеграційні перспективи змусили Україну більш тверезо поглянути на потенційні економічні вигоди від співпраці з Тримор’ям. Додатковий імпульс українсько-триморським стосункам надає позиція провідного зовнішнього інвестора США залучати Україну до триморських проєктів, а також Польщі та Литви підтримувати співпрацю України з Тримор’ям у рамках Люблінського трикутника.
Предметна зацікавленість України в Ініціативі трьох морів з недавнього часу почала декларуватися на найвищому державному рівні, однак цілісного бачення стратегії долучення до об’єднання за ключовими проєктними векторами не представлено. Економічний інтерес України до Тримор’я почав проявлятися у заявах представників державної влади відносно недавно. У прийнятих раніше стратегічних документах України, що стосуються магістральних проєктних напрямів Ініціативи (транспорт, енергетика, цифровізація економіки), загальний контекст для участі в ній простежується слабко. В Енергетичній стратегії Україні мова йде про заходи з приєднання України до проєктів з розвитку газотранспортної інфраструктури в Центральній та Східній Європі, створення умов для інтеграції західноукраїнських ПСГ до системи безпеки постачань країн Східної Європи, співробітництво з країнами Європи та інших регіонів стосовно проєктів диверсифікації постачання газу до Центрально-Східної Європи. Натомість щодо транспортно-логістичної співпраці відсутнє навіть загальне бачення. З одного боку, у крос-секторальній експортній стратегії “Транспортування та спрощення умов торгівлі” йдеться про особливу відповідальність України за збереження наявних та створення нових транспортних та логістичних систем, які б забезпечували сполучення з країнами Центральної та Східної Європи. З іншого боку, попри участь у транспортних проєктах Тримор’я, в Національній транспортній стратегії України даний формат співпраці не згадується. Аналогічна ситуація щодо Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки.
Чітко налаштований та поміркований фокус України на участі в проєктах Тримор’я означатиме масштабніші вигоди й переваги для розвитку української економіки в довгостроковому періоді. Попри закритість доступу до Триморського “клубу” в якості повноправного учасника, Україна згадується в активних проєктах Ініціативи як можливий партнер частіше, ніж інші треті країни. Втім конкретні механізми та масштаби участі в їх описовій частині не наводяться. Україна, зі свого боку, не проявляє особливої зацікавленості та готовності генерувати додану вартість у проєктах якщо не фінансовими, то іншими доступними інструментами. Недонаповненість створеного торік Інвестиційного фонду Тримор’я та необхідність внесків у нього виступають стримуючими чинниками для ідентифікації та посилення української участі в Ініціативі. Водночас, інфраструктурна спрямованість Тримор’я, географічна близькість до країн-членів на фоні спільних проблем у сфері транспорту, зв’язку та інформаційно-комунікаційних технологій мали б стати для України стимулами визначити найцінніші, доступні для неї проєкти. Варті уваги такі перспективні ініціативи та домовленості як: Меморандум про наміри між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та Адміністрацією порту Гданськ, який відкриває можливості для створення інтермодального транспортного коридору для перевезень з Китаю через Україну до Польщі і далі в Європу та у зворотному напрямку; плани щодо залучення України до реалізації Польщею впродовж найближчих років масштабних інфраструктурних регіональних проєктів (солідарного транспортного хабу, Via Carpatia та Rail Baltica).
Рекомендації:
1.Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерству інфраструктури, Міністерству цифрової трансформації, Міністерству енергетики:
провести аналітичну ревізію проєктів Ініціативи трьох морів, в яких передбачена можливість участі України, на предмет їх:
- перспективності та здатності формувати додаткові економічні вигоди від позитивного впливу удосконаленої інфраструктурної складової на транскордонні зв’язки, цифровізацію та екологізацію української економіки;
- життєздатності, рентабельності та окупності з урахуванням загроз і ризиків, що зумовлені різновекторними інтересами самих учасників Тримор’я та китайсько-американським протистоянням;
- ресурсного забезпечення з огляду на недонаповненість Інвестиційного фонду Тримор’я та низьку ймовірність збільшення внутрішніх інвестицій через економічний спад в державах-учасницях, а також складнощів у схемах фінансування.
на основі проведеної ревізії скласти портфоліо проєктів, в яких обґрунтувати унікальну додану вартість, що може створити Україна за умови участі в них (у тому числі менших ініціатив, які є дотичними до проєктів Ініціативи трьох морів та можуть фінансуватися з інших джерел), визначити потенційних виконавців проєктних робіт з числа українських підприємств.
- Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерству закордонних справ: вибудовувати підґрунтя для зміцнення політичної присутності України на майбутніх самітах Тримор’я під час заходів макроекономічної дипломатії з країнами-учасницями; у ході двосторонніх зустрічей піднімати питання щодо інтересу та готовності України включатися в спільні регіональні процеси.
- Міністерству закордонних справ, Міністерству з питань стратегічних галузей промисловості: розглянути можливості включення до інфраструктурних проєктів, що орієнтовані на зміцнення безпеки в регіоні з урахуванням досвіду України у протистоянні безпековим викликам у сфері транспорту, енергетики, кібербезпеки з їх подальшим лобіюванням в рамках формату Люблінського трикутника та вікна можливостей, утвореного інтересом США до безпекового виміру Ініціативи Тримор’я.
Проєкт реалізовано в рамках «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні», що виконує міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні».