Відносини між Україною та Канадою стабільно розвивалися з часу набуття незалежності та отримали новий поштовх внаслідок початку російської агресії проти України 2014 та 2022 років. Оттава показала себе як надійний партнер України, який надає стійку підтримку на політичному, дипломатичному та економічному рівнях. Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Канада, одна з провідних економік світу, збільшила рівень підтримки. Оттава надавала військову допомогу, запроваджувала санкції проти РФ та вживала заходів зі сприяння встановленню миру та відновленню України.
Санкційна політика Канади переважно формувалася відповідно до аналогічних політик Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу. Вона включала в себе накладення обмежень і заборон на експорт до Росії військових технологій, обмеження на імпорт російських товарів та енергоресурсів, а також розширення санкційного списку на російське політичне керівництво, військове командування та компанії, які своєю діяльністю сприяють продовженню агресії. Водночас залишається відкритим питання заморожених російських активів і їх використання на відбудову України.
Канада активно долучається до постачання Україні матеріально-технічної та військової допомоги, приймаючи відповідні рішення як на національному рівні, так і в рамках міжнародних коаліцій і форматів. Таким чином Канада ставала однією з перших країн, які заявляли про плани надати Україні нові види озброєнь та військової техніки, а також займала провідні ролі у навчанні та підвищенні кваліфікації українського військового персоналу.
Окремою темою є також відновлення миру та притягнення російських воєнних злочинців до відповідальності. Оттава надає сприяння реалізації окремих пунктів української Формули миру, приділяючи особливу увагу питанням продовольчої безпеки та поверненню депортованих українських дітей, і координує ініціативи у цих сферах.
Разом із тим, українсько-канадські відносини мають великий потенціал для розвитку, що вимагатиме серйозних зусиль та політичної волі.
ЗМІСТ
- Вступ
- СТАН ДВОСТОРОННЬОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
- САНКЦІЇ І ПРИТЯГНЕННЯ РФ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
- ВІЙСЬКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
- НАПРЯМКИ ДЛЯ РОЗВИТКУ СПІВРОБІТНИЦТВА
Вступ
Початок повномасштабного вторгнення Російської Федерації призвів до перегляду зовнішньополітичних пріоритетів та якісної трансформації відносин України з партнерами, які чітко стали на її підтримку у протидії агресору. Разом із тим, внаслідок затяжної фази активних бойових дій, питання продовження і розширення підтримки України стає одним із каменів спотикання у внутрішньополітичних дискусіях та передвиборчій боротьбі у низці держав, що своєю чергою призводить до ускладнення та затягування процесу прийняття рішень щодо подальших кроків у цій сфері. На цьому фоні позиція Канади залишається незмінною, демонструючи сталу підтримку України на різних рівнях.
Канада фігурує в українських офіційних документах як стратегічний партнер України. Це той випадок, коли термін має під собою фактичне обґрунтування. Канада є важливим регіональним та глобальним актором, входить в десятку найбільших економік світу, є членом Групи семи (G7) та Групи двадцяти (G20), а також Організації Північноатлантичного договору (НАТО). І хоча історично співробітництво між Україною та Канадою не відрізнялося особливою інтенсивністю, воно займало помітне місце серед зовнішньополітичних і економічних пріоритетів обох країн та лише покращувалося з часом, отримавши новий поштовх після 24 лютого 2022 року. Це дослідження фокусується на адаптаціях, через які пройшли українсько-канадські відносини, та результатах, досягнутих дипломатією воєнного часу.
Співробітництво між Україною та Канадою охоплює широкий спектр напрямків, включаючи політико-дипломатичну, військову, економічну та гуманітарну сфери. Оттава є серед активних лобістів українських інтересів на міжнародній арені, зокрема і після подій 2014 та 2022 років. В обох випадках Канада займала чітку позицію із засудженням російської агресії та надавала Києву сталу політико-дипломатичну підтримку, яка втілювалася як в риториці, так і в рішеннях щодо гуманітарної, військової та фінансової підтримки українського народу та збройних сил. Канадський уряд започатковував та долучався до існуючих ініціатив з надання Україні військової техніки, навчання українських військових, запровадження санкцій проти Росії та відновленні справедливості, включаючи притягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах. І хоча такі дії часто можуть сприйматися як належне у рамках загальної політики західних країн, політика канадського уряду щодо України часто створювала показовий позитивний приклад для своїх партнерів та союзників, які могли займати більш стримані позиції. Водночас все ще залишаються можливості щодо посилення дій Оттави як у наданні військової допомоги, так і щодо використання заморожених російських активів. Але співробітництво двох держав може виходити далеко за рамки питань російсько-української війни та діаспори.
СТАН ДВОСТОРОННЬОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
Канада стала другою державою (після Польщі), яка визнала незалежність України у 1991 році. Країни вибудовували традиційно дружні відносини, засновані на інституційному співробітництві та розвинутій договірно-правовій базі, що забезпечило тяглість відносин та мінімізувало вплив змін владних еліт в обох країнах. Неабияку роль у встановленні цих контактів відіграла й українська діаспора в Канаді, яка є однією з найбільших у світі.
Між Україною та Канадою регулярно відбуваються контакти на політичному рівні, мають місце обміни візитами українського та канадського керівництва та інших високопосадовців з метою підтримки політичного діалогу. Із початку дипломатичних відносин між країнами було підписано численні договори, угоди та меморандуми, у сферах економіки, безпеки, енергетики, освіти та науки тощо. Одним із результатів такого співробітництва є стала канадська підтримка дипломатичних зусиль України на міжнародній арені, зокрема у рамках таких багатосторонніх майданчиків, як ООН, НАТО, ОБСЄ, G7, G20 тощо.
Одним із напрямів співробітництва після 2014 року стало запровадження демократичних реформ в Україні. Так, Україна зверталася до Канади за підтримкою у реформуванні судів та сприянні верховенству права, включаючи запровадження міжнародних стандартів в українській правовій системі. Крім того, Оттава долучалася до підтримки реформи сектору цивільної безпеки та правоохоронних органів України, а також реформ у сфері децентралізації і місцевого самоврядування, антикорупційної діяльності та ін. Сприяння набувало форм фінансової та технічної підтримки, проведення навчання для українських посадовців і персоналу тощо.
Відповідно до Стратегії зовнішньополітичної діяльності України (2021), визначається, що у розбудові відносин особливого партнерства з Канадою, яка займає тверду і послідовну позицію щодо підтримки України і є одним із лідерів у наданні безпекової та військової допомоги, пріоритетами будуть ефективне впровадження Угоди про вільну торгівлю між Україною та Канадою, зокрема включення до сфери її дії питань інвестицій та послуг, подальша лібералізація умов двосторонньої торгівлі, забезпечення сприятливих умов для реалізації канадських інвестиційних проектів в Україні, лібералізація візового режиму для поїздок громадян України в Канаду, підтримка та розвиток зв’язків з українською діаспорою в Канаді. Важливими напрямами були визначені забезпечення підтримки Канадою євроатлантичної інтеграції та проведення реформ в Україні, розширення торговельно-економічної та інвестиційної співпраці, зокрема у сфері видобутку корисних копалин, розвитку інформаційних технологій, альтернативної енергетики, сільського господарства, в аерокосмічній галузі.
Наявність великої української діаспори надала значного поштовху розвитку культурної та освітньої дипломатії. У Канаді організовувалися різноманітні фестивалі, виставки, концерти, літературні вечори та інші культурні події, спрямовані на підтримку та просування української культури. До того ж, проводилися культурні та освітні обміни, були засновані академічні стипендії для студентів, активно працювали численні українські культурні центри в різних канадських містах.
Важливе місце займає економічне співробітництво між країнами. Україна активно працювала над розширенням економічних зв’язків з Оттавою, зокрема через підписання у 2016 році угоди про вільну торгівлю, яка почала діяти роком пізніше. Угода охоплювала вагому частину торгівлі товарами і послугами та позитивно вплинула на торговельний оборот між країнами, сприяючи його зростанню, яке переривалося лише через пандемію COVID-19 та початок повномасштабної російської агресії. Основними товарами, які Україна імпортувала з Канади, були обладнання та паливо для ядерної енергетики, мінеральні палива та нафтопродукти, електричне обладнання та інші товари. Натомість, основними статтями українського експорту до Канади є продукти харчування, а саме зернові культури та олія, а також чорні метали.
Канада не входить до Топ-15 експортерів української продукції, або імпортерів до України. Наприклад, за підсумками 2019 р. товарообіг між країнами зменшився з 411,2 млн дол. США у 2018 р. до 280, 2 млн дол. США, що відбулося за рахунок значного скорочення імпорту товарів з Канади. Однак обсяг експорту українських товарів зріс, що стало наслідком дії Угоди про вільну торгівлю. За підсумками 2021 р. торгівля товарами між країнами склала 420,6 млн дол. США: експорт товарів збільшився на 97%, а імпорт – на 29% у порівнянні з 2020 роком, хоча переважило негативне для України сальдо. Торгівля послугами за підсумками 2021 р. склала 132 млн дол. США, при цьому експорт послуг виріс на 4%, але імпорт скоротився на 60% у порівнянні з 2020 р. Однією з обставин, що гальмувала економічну та інвестиційну діяльність в Україні, була неконкурентна поведінка деяких суб’єктів на українському ринку та непрозоре судочинство. Зокрема, канадська енергетична компанія TIU, яка збудувала у Нікополі сонячну електростанцію, вклавши з 2017 р. понад 60 млн дол. США, стикнулася з рейдерською атакою та зволіканням судових інстанцій, у результаті чого компанія вирішила припинити свою діяльність в Україні наприкінці 2021 р. Попри заяви про пріоритетність сфери зеленої енергетики у відносинах України з Канадою (ст.103 Стратегії зовнішньополітичної діяльності), призначення «бізнес-нянь» та звернень компанії до ОПУ, ситуацію так і не вдалося вирішити.
Протягом 2023 року товарообіг між країнами склав 423,8 млн дол. США, що перевищує показники 2022 року на понад 150 млн. дол. США. Таке зростання пояснюється збільшенням імпорту з Канади майже вдвічі – до 326 млн дол. При цьому відбулося незначне зменшення обсягів експорту українських товарів до Канади, який закріпився на позначці в 97,8 млн дол. США.
Після початку повномасштабної війни у лютому 2024 року канадським урядом було прийнято рішення про одностороннє скасування мит та інших торговельних обмежень для товарів українського виробництва. Тоді ж розпочалися переговори про доповнення угоди про вільну торгівлю, які завершилися у 2023 році підписанням відповідних домовленостей. Оновлена угода передбачає розширення її дії на цифрову торгівлю, захист інтересів бізнесу та низку інших нововведень, серед яких розширення переліку видів товарів та послуг, які охоплюються нею.
Окремий трек співробітництва стосувався залучення канадських інвестицій до України. Із цією метою низка українських державних агентств та приватних підприємств брали участь у міжнародних виставках і заходах, спрямованих на пошук партнерів та їх ознайомлення з інвестиційними можливостями в Україні. Крім того, організовувалися різноманітні бізнес-форуми та створювалися преференційні умови для канадських інвесторів. Серед ключових сфер, у яких підприємства з Канади співпрацюють з українськими, виділяють агропромисловий комплекс, IT, енергетику, машинобудування та інфраструктуру.
У 2023 році на бюджетні потреби Україна отримала від партнерів рекордно високу суму фінансової підтримки у 42,6 млрд дол. США, переважно у вигляді пільгових запозичень. Грантові кошти, які надаються на безповоротних умовах, склали 11,5 млрд дол. США, близько 27% від загального обсягу фінансування. Водночас усі кредити Україна отримувала на пільгових умовах. Канада була серед лідерів надання фінансової підтримки, зайнявши четверте місце – 1,8 млрд дол. США до 2026 року.
Разом із тим, низка ключових сфер співробітництва також стосувалася протидії агресії Російської Федерації та її наслідкам, про що піде мова в наступних розділах.
САНКЦІЇ І ПРИТЯГНЕННЯ РФ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Економічні санкції стали основним інструментом стримування російської агресії, до застосування якого вдавалися західні країни. У цьому контексті санкційна політика Канади, як великої економічної потуги та члена низки міжнародних інституцій та ініціатив, є важливою складовою міжнародних зусиль у цій сфері та індикатором підтримки України.
Канадський уряд у 2014 році став одним із перших, хто запровадив санкції проти Російської Федерації після окупації Криму та початку бойових дій на сході України. Тоді обмеження, координовані із США та Європейським Союзом, були введені двома нормативними актами, прийнятими відповідно до Закону про спеціальні економічні заходи: «Special Economic Measures (Russia) Regulations» та «Special Economic Measures (Ukraine) Regulations». Перелік осіб та компаній з РФ та України, які підпадали під санкції поступово розширювався та збільшився з 10 пунктів у березні 2014 року до понад 400 на початок 2022 року. Заходи, введені зазначеними актами, передбачали низку обмежень, які також поступово доповнювалися новими пунктами. Першочергово мова йшла про заборону для канадських громадян і підприємств на проведення операцій із підсанкційними фізичними та юридичними особами та заморожування активів останніх, а також обмеження на випуск цінних паперів та боргових зобов’язань. Наступна хвиля санкцій була викликана інцидентом у Керченській протоці наприкінці 2018 року, коли РФ захопила три українські кораблі та взяла в полон їхні команди. Тоді канадський санкційний список було розширено на 129 пунктів, що стало найбільшим розширенням з 2014 року.
Наступний переламний момент стався у лютому 2022 року, коли спершу визнання незалежності окупованих українських територій, а потім і початок повномасштабної агресії проти України викликали хвилю міжнародного засудження та широкомасштабних економічних заходів. Канада знову опинилася на передовій цього процесу, запровадивши з того часу понад півтори тисячі нових індивідуальних санкцій проти російських фізичних та юридичних осіб та розширюючи перелік заборонених для імпорту до РФ товарів та технологій. Двома основними цілями цих кроків є притягнення до відповідальності російських посадовців, винних у вчиненні агресії проти України та усіх супутніх порушеннях міжнародного та національного права, і обмеження російських спроможностей та збільшення ціни, яку РФ доводиться платити за продовження воєнних дій. Одні з перших канадських санкцій стосувалися російського політичного керівництва: усіх депутатів російського парламенту, а також членів Ради безпеки РФ, включно з самим президентом В. Путіним, головою МЗС С. Лавровим, міністром оборони С. Шойгу та низкою інших міністрів, посадовців і представників військового керівництва. Окремими категоріями підсанкційних осіб стали також керівники російських енергетичних компаній, особи, залучені до порушення прав людини, та пропагандисти, які поширюють дезінформацію щодо російської агресії. Аналогічною стала реакція на проведення Росією фіктивних референдумів про незалежність та приєднання окупованих українських територій до РФ (23-27 вересня 2022 року), а також президентських виборів 2024 року: санкції було запроваджено щодо основних залучених до організації цих заходів осіб.
Крім того, вже 24 лютого 2022 року була введена низка економічних санкцій, зокрема, введено обмеження на канадський експорт до РФ та призупинено видачу відповідних дозволів. Канада однією з перших скасувала режим найбільшого сприяння, який діяв для РФ та Білорусі. Важливою статтею обмежень став імпорт до РФ військових технологій. Крім того, було запроваджено санкції щодо російських військових підприємств та пов’язаних з ними організацій і осіб, включно з логістичними і технологічними компаніями, їх керівництвом тощо. Оттава заборонила діяльність російських фінансових установ і банків, а також виступала з підтримкою їх відключення від системи SWIFT. Серед накладених обмежень також була заборона на вхід російських літаків у канадський повітряний простір, а також їх реєстрація та страхування канадськими компаніями. Схожі заходи вжили і щодо російських суден, яким заборонили входити у канадські порти. Разом з тим поступово розширювався список заборон на експорт з РФ продуктів різних галузей промисловості: обмеження було запроваджено на експорт російських алмазів, виробів із золота та інших дорогоцінних металів, алюмінієвих та сталевих виробів тощо.
Окремим болючим для західних країн – але досі актуальним – питанням залишається запровадження санкцій на російські енергоресурси, а саме газ та нафту. На відміну від європейських країн, Канада має достатньо власних ресурсів та не залежала від РФ у цій сфері, тому запровадження обмежень на надання російським нафтогазовим підприємствам виробничих та інших послуг, як і повна відмова від імпорту російських енергоресурсів далися Оттаві відносно легко. Крім того, канадські урядовці висловлювали готовність до збільшення видобутку та експорту власної нафти для заміщення частки ринку, яка раніше перекривалася РФ. Хоча й невеликими темпами, але з того часу показники результативності канадської нафтової промисловості дійсно зросли.
При цьому політика Канади щодо більш серйозних заходів, здатних кардинально обмежити російський експорт енергоресурсів, тісно координувалася з партнерами з Європейського Союзу та США і була більш стриманою. Основним каменем спотикання в цьому контексті було прагнення знайти баланс між потребою в обмеженні надходження до російського бюджету прибутків від глобального продажу нафти й газу, з одного боку, та прагненням зберегти рівновагу на глобальних енергетичних ринках, з іншого. Внаслідок цього, рішення стало компромісним: країни-члени G7, включно з Канадою, разом з Європейським Союзом та Австралією представили та почали втілювати ідею запровадження стелі цін на російську нафту. Цей план передбачав заборону на надання будь-яких послуг, до яких належить, зокрема, і страхування суден, будь-яким компаніям, що залучаються до морських перевезень російської нафти, якщо її вартість при укладенні контракту перевищує встановлену стелю в 60 доларів США за барель. Такий підхід дозволяв обмежити доходи РФ від продажу нафти, не виключаючи її з глобальних енергетичних ринків, що спричинило б дефіцит та різке зростання цін на нафтопродукти. Разом із тим, ефективність таких заходів неодноразово ставилася під сумнів на фоні збереження російського експорту енергоресурсів та створення «тіньового флоту», який включав у себе старі танкери, які важче відстежити в реєстрах і, відповідно, контролювати їхні переміщення та вантажі. З боку G7 мали місце спроби обмежити застосування таких методів, проте певною мірою російська стратегія все ж дала свої плоди, і санкційна політика партнерів України в цьому контексті залишає простір для покращення.
Окремою темою політичних дискусій в Канаді є питання конфіскації заморожених російських активів на користь України. У червні 2022 року, після внесення відповідних правок до Закону про спеціальні економічні заходи, Канада стала першою державою, яка законодавчо уможливила такі кроки. Зокрема, зазначені правки передбачають можливість для виконавчої влади арештовувати та розпоряджатися власністю, яка належить, утримується або контролюється іноземною державою, її громадянами або іншими пов’язаними з нею особами. Такі кроки можуть вживатися за умови подальшої передачі арештованих коштів та майна на відновлення іноземної держави або в якості компенсації її громадянам, які постраждали внаслідок серйозних порушень міжнародного права, а також з метою відновлення миру і безпеки.
Попри таке новаторство з боку Оттави, за два роки мало місце лише два випадки практичного застосування відповідних заходів. Перший стосувався конфіскації активів приватних осіб і компаній, а саме 26 мільйонів доларів США компанії Granite Capital Holdings Ltd., яка належить російському олігарху Роману Абрамовичу. Другим кейсом стала конфіскація вантажного літака Ан-124, який перебував у власності російської державної авіакомпанії «Волга-Днепр», включеної до підсанкційного списку в Канаді. В обох випадках вилучені активи та майно було передано в якості допомоги Україні. Тим не менш, подібні ініціативи не отримали належного подальшого розвитку. Крім того, канадський уряд не наважився робити аналогічні кроки щодо третього виду заморожених активів – активів Центрального банку РФ.
Основною причиною такого розвитку подій можна вважати обережність канадської влади та небажання створювати прецедент, який може неоднозначно трактуватися з точки зору міжнародного права у контексті як загальної відсутності такої практики, так і двосторонніх угод між Канадою та РФ, багато з яких досі є чинними та суперечать таким крокам. У жовтні 2023 року канадська сенаторка Ратна Омідвар внесла до Сенату законопроєкт S-278, яким передбачаються подальші зміни до Закону про спеціальні економічні заходи, зокрема дозвіл виконавчій владі проводити конфіскацію іноземних підсанкційних активів без відповідного судового рішення, яке є обов‘язковим для початку процесу конфіскації за версією закону 2022 року. У разі ухвалення ці правки значно спростять відповідні процедури, хоча й не усунуть усіх перепон, зокрема політичних. На фоні прийняття у США аналогічного законопроєкту, який дозволяє конфіскацію заморожених російських активів із подальшою їх передачею Україні, а також активних дискусій на цю тему в Європейському Союзі, існує висока ймовірність того, що Канада також відновить рух за цим напрямом із використанням попередніх напрацювань.
Таким чином, Канада спільно з іншими партнерами активно долучалася до запровадження санкцій проти російських фізичних та юридичних осіб, які напряму або опосередковано сприяють продовженню російської агресії проти України, проте значна кількість зусиль, зроблених у цій сфері, досягла своїх цілей лише частково. Куди більше практичних результатів було досягнуто у сфері військово-технічного співробітництва.
ВІЙСЬКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Попри те, що до 24 лютого 2022 року військовий потенціал Канади поступався українському, військово-технічне співробітництво між країнами традиційно вирізнялося серед інших сфер. З 2014 року Оттава долучалася до проєктів, спрямованих на реформування сектору безпеки і оборони України, а також на розвиток кібер- та інформаційної безпеки. Крім того, до українських Збройних сил надходило канадське стрілецьке озброєння та засоби особистого захисту. Початок повномасштабного вторгнення РФ став каталізатором переходу відносин у цій сфері на якісно і кількісно новий рівень. Попри наявність відносно незначних власних арсеналів озброєння, Канада, як держава-член НАТО, який користується більшою частиною прийнятої в Альянсі техніки та обладнання, стала однією з провідних держав у наданні військово-технічної підтримки України. Відповідна робота за цими напрямками проводилася як на дво-, так і на багатосторонньому рівнях. Значно активізувалися контакти та консультації і на рівні військового керівництва.
Окремо можна відзначити участь Канади в тренувальних місіях для українських військових. Ще 2015 року на запит українського уряду було започатковано тренувальну місію у рамках операції «UNIFIER», яка проводилася канадським військовим персоналом в Україні. У 2019-2020 роках через цю місію здійснювалася координація інших тренувальних місій для українських військових. Канадська місія стала першою серед аналогічних ініціатив інших країн, персонал яких було направлено для роботи на постійній основі. У 2022 році місію було тимчасово призупинено та відновлено у серпні того ж року вже на території інших країн, зокрема у Великій Британії, Польщі та Литві. Тоді канадських інструкторів з UNIFIER було доєднано до аналогічної британської програми підготовки Operation Interflex, де вони переважно фокусувалися на підготовці солдатського рядового складу для роботи з різними видами техніки та обладнанням, яке постачалося Україні. Тим часом у Польщі менша група інструкторів долучилася до навчання персоналу інженерних та вибухо-технічних підрозділів, а в Литві проводилися курси підготовки молодшого офіцерського складу ЗСУ. У березні 2023 року було прийнято рішення про продовження UNIFIER до 2026 року та розширення особового складу місії до 400 осіб. За час проведення місії понад 40 000 українських військових пройшли підготовку на курсах, організованих канадськими інструкторами.
Крім того, Канада бере участь у координації і плануванні навчальних місій для Сил оборони України через участь у діяльності «Групи сприяння безпеці – Україна» (SAG-U). Після початку у 2024 році дискусій щодо потенційного направлення контингентів західних країн до України, міністр оборони Канади Білл Блер заявив, що не виключає повернення канадських інструкторів до України, але лише після встановлення необхідних умов. При цьому міністр не уточнив, які саме умови маються на увазі.
З 2022 року Канада виділила понад 5,5 мільярдів доларів США прямої та кредитної підтримки Україні, з яких близько двох мільярдів було направлено безпосередньо на покриття поточних і довгострокових потреб Сил оборони України. Ці темпи вивели Канаду на п’яте місце серед держав, які надають підтримку Україні. Продовження такої підтримки було включено до спеціального розділу канадського бюджету на 2023 рік «Canada’s Leadership in the World». Ці ж питання були включені у бюджет на 2024 рік у розділі «Protecting Canadians and Defending Democracy».
Представники Канади також беруть участь у багатосторонніх майданчиках, спрямованих на координацію допомоги Україні, зокрема у рамках НАТО та інших ініціатив союзників. Так, Канада є одним із контрибуторів створеного Альянсом Комплексного пакету допомоги Україні (CAP), у рамках якого долучалася до фінансування постачань до України палива, медичних засобів, а також обладнання на кшталт модульних мостів. Також вона активно бере участь у засіданнях Контактної групи з питань оборони України, відомої як формат «Рамштайн», у рамках якої доєдналася до «коаліцій», що покривають різні потреби українських сил оборони: артилерія, бронетехніка, винищувачі, протиповітряна оборона, безпілотні системи, розмінування тощо.
Уже в перші дні після 24 лютого 2022 року канадський уряд заявив про постачання Україні протитанкового та стрілецького озброєння, снайперських систем, засобів індивідуального захисту тощо. У квітні 2022 року Канада разом зі Сполученими Штатами Америки та Австралією передали Україні перші 155-мм причіпні гаубиці M777. Тоді ж почалися регулярні постачання відповідних боєприпасів, які як передавалися безпосередньо з канадських складів, так і закуповувалися в інших держав, зокрема США. Разом із тим почали виділятися кошти на передачу або закупку боєприпасів інших калібрів для різних видів техніки. Після початку масштабних постачань техніки від західних країн Канада передислокувала два військово-транспортних літаки С-130J Hercules, які були розміщені на Близькому Сході, до Великої Британії для залучення до транспортування допомоги для України.
Незабаром було прийнято рішення про передачу Україні восьми бронемашин Senator канадського виробництва. У січні 2023 року було укладено контракт на постачання уже 200 таких машин загальною вартістю понад 90 мільйонів доларів США. Реалізація цього контракту, який фінансується самою Канадою, продовжується. Крім того, на початку 2023 року Канада однією з перших долучилася до групи країн, які зголосилися передати Україні німецькі танки Leopard. Згодом Оттава передала 8 танків моделі 2А4 з 82 наявних на озброєнні канадських збройних сил Leopard 2 різних модифікацій, а також долучилася до фінансування центру з ремонту цих танків на території Польщі.
Заслуговує на увагу участь Канади у «коаліції F-16». Канадські збройні сили загалом мають обмежений парк винищувачів та не оперують саме цими літаками. Попередньо у повітряних силах країни використовувалися винищувачі F/A-18, а минулого року було прийнято рішення про їх заміну на новітні F-35, контракт на покупку яких уже було укладено. За попередніми планами, цей процес поступово відбуватиметься протягом 2026-2032 років. Потенційна передача старих винищувачів такого типу Україні періодично з’являлася в публічному просторі, проте українське військове керівництво поставило пріоритет на отриманні новіших та більш поширених американських винищувачів F-16. Попри відсутність на озброєнні Канади таких літаків, Оттава охоче долучилася до міжнародних зусиль, спрямованих на їх передачу Україні. Зокрема, до навчальних центрів було направлено обслуговуючий персонал з канадських аеродромів, і за сприяння Канади для українських пілотів організовуються мовні курси. Крім того, канадський уряд зобов’язався виділити понад 60 мільйонів доларів США на фінансування інших супутніх витрат та майбутню закупку запасних частин, обладнання для обслуговування та боєприпасів до літаків, переданих Україні.
Схожа ситуація спостерігалася і у випадку систем протиповітряної оборони: Канада переважно долучалася до фінансування багатосторонніх ініціатив у цій сфері, а також передавала наявні у її арсеналах боєприпаси. Крім того, Оттава оплатила покупку в США однієї системи NASAMS. Тим не менш, її виробництво та передача до України значно загальмувалися через бюрократичні та фінансові затримки з американського боку.
Канада також передавала Україні інші види техніки та обладнання. Так, до списку наданої допомоги увійшли запасні частини та обладнання для безпілотних систем, зокрема камери, а також самі дрони. Ці зусилля були продовжені після приєднання до новоствореної «коаліції дронів». Також канадські посадовці заявляли про домовленості щодо надання Україні 10 багатоцільових човнів виробництва компанії Zodiac Hurricane Technologies. Окремим важливим напрямком стало співробітництво у сфері гуманітарного розмінування українських територій, у якій Оттава фінансувала закупку обладнання та навчання вибухо-технічного персоналу і саперів.
Під час саміту НАТО у Вільнюсі у 2023 році Канада, як член G7, стала співавтором декларації про безпекові запевнення для України. Канада стала третьою державою після США та Великої Британії, яка розпочала переговори з Україною щодо укладення відповідної двосторонньої угоди, а 24 лютого 2024 року в Києві президент України Володимир Зеленський та прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо підписали відповідний текст Угоди про безпекове співробітництво між Україною і Канадою. Вона стала п’ятою подібною угодою укладеною Україною – після аналогічних угод з Великою Британією, Німеччиною, Францією та Данією. Угодою, зокрема. передбачалося виділення Канадою 3 мільярдів канадських доларів на макрофінансову та військову підтримку України у 2024 році, а також встановлювалася загальна рамка «Канадсько-українського стратегічного безпекового партнерства». Документ передбачає подальше продовження підтримки України Канадою, а також розбудову співробітництва щодо розвитку оборонно-промислового комплексу, розвідувальній та контррозвідувальній діяльності, протидії загрозам у кіберпросторі та інших сферах.
Таким чином, Канада у тому або іншому форматі долучалася до більшості ініціатив західних країн, спрямованих на підтримку України у протидії російській агресії, та демонструвала приклад того, як, навіть за відсутності певних ресурсів, країни можуть робити свій внесок у цю справу. Оттава затвердила себе як надійний партнер та заклала основи для подальшого розвитку співробітництва у сфері безпеки та оборони. При цьому наряду з розвитком українських оборонних спроможностей просуваються і ініціативи, спрямовані на майбутнє врегулювання конфлікту.
ФОРМУЛА МИРУ
Від самого оголошення президентом Зеленським в Індонезії у листопаді 2022 року десяти пунктів, які зрештою лягли в основу Української Формули миру, Канада вітала цю ініціативу та була готова долучитися до її повної реалізації. Оттава заявляла про прагнення сприяти якомога ширшій міжнародній участі в цьому процесі, що серед іншого було закріплено в згаданій у попередньому розділі угоді про безпекове співробітництво (2024), положення якої затверджують намір працювати за окремими конкретними напрямами, співзвучними з пунктами Формули миру. Представники Канади брали участь у зустрічах щодо реалізації Формули миру, які проводилися в Копенгагені, Джидді, на Мальті та в Давосі. Прем’єр-міністр Джастін Трюдо представляв свою країну на Саміті миру у Швейцарії 15-16 червня 2024 року.
Окрім загальної сталої підтримки відновлення суверенітету України та повноцінного втілення міжнародного права, яку демонструє Оттава, серед пунктів Формули, у реалізації яких вона зацікавлена, окремо можна виділити питання продовольчої безпеки. Канада є великим аграрним експортером, і хоча зменшення обсягів експорту українського зерна та іншої сільськогосподарської продукції внаслідок російської агресії та блокування українських портів надали можливості канадським виробникам займати тимчасово звільнені ніші на ринках, такий розвиток подій створив і низку викликів. Зокрема, відбулося порушення глобальної продовольчої інфраструктури та рівноваги на продовольчих ринках світу, що створило додатковий тиск на сільське господарство Канади. Дефіцит надлишкового продовольства призвів до того, що багато виробників менш охоче продавали свої запаси на випадок майбутніх просідань у виробництві, а супутнє зростання цін на цю продукцію зменшило кількість покупців, які створюють попит на неї. Таким чином, канадські виробники, з одного боку, стикнулися з потребою у збільшенні своїх виробничих потужностей, а з іншого – зі скороченням попиту на їхню продукцію та відповідним зменшенням доходів.
Канада робила кроки, спрямовані на сприяння відновленню українського аграрного експорту, зокрема фінансуючи діяльність Всесвітньої продовольчої програми ООН у рамках Чорноморської зернової ініціативи, а також виносячи питання підтримки українських експортних можливостей на міжнародні зустрічі з представниками третіх країн. Крім того, у березні 2023 року було проведено канадсько-український аграрний форум, присвячений двосторонньому співробітництву між країнами у сфері продовольчої безпеки.
Що стосується інших пунктів, Канада сприяла звільненню полонених та депортованих осіб. Так, Оттава виступила ініціатором створення міжнародної коаліції з питання повернення українських дітей, незаконно депортованих РФ, та стала її співголовою разом з Україною. Діяльність коаліції фокусується на виявленні депортованих дітей, розробці механізмів їх повернення, та втіленні цих механізмів з метою повернення дітей до їхніх сімей в Україні. Членами коаліції вже є 36 держав.
Крім того, Канада активно просуває тему відновлення справедливості та притягнення до відповідальності винних у вчиненні воєнних злочинів та інших порушеннях міжнародного права. Так, Оттавою було виділено понад дев’ять мільйонів доларів США на фінансування виявлення і розслідування фактів порушення прав людини та норм і звичаїв ведення війни під час бойових дій, на додачу до двох мільйонів доларів до цільового фонду Міжнародного кримінального суду для аналогічних цілей. Також Канадою активно просувається ідея створення трибуналу для притягнення російського керівництва до відповідальності за злочини, скоєні в Україні.
Насамкінець, можна виділити кроки, які Канада робить у контексті пункту щодо недопущення майбутньої ескалації. Головним інструментом вбачається майбутнє членство України в НАТО, яке має чітку підтримку з боку канадського керівництва. Під час свого візиту до Києва у червні 2023 року Джастін Трюдо підтвердив цю позицію у спільній декларації з Володимиром Зеленським. До того часу, коли «обставини дозволять» приєднання України до Альянсу, основою співробітництва за цим напрямком залишатиметься Угода про співробітництво у сфері безпеки між Україною і Канадою. Основними механізмами тут виступає матеріально-технічна допомога Україні, а також прописані рамки для майбутніх спільних проєктів у сфері безпеки і оборони та консультації. Тим не менш, практичне наповнення реалізації цього пункту залишається нечітким.
НАПРЯМКИ ДЛЯ РОЗВИТКУ СПІВРОБІТНИЦТВА
Канада є надійним партнером України в протидії російській агресії та часто демонструє зразковий рівень відносин і підтримки. Разом із тим, існує низка напрямів для покращення та розвитку двосторонніх відносин, які дозволять повніше реалізовувати їх потенціал.
Для початку, необхідно розвивати напрацьовані напрямки співробітництва у сфері безпеки, які було окреслено у відповідній двосторонній угоді. Це особливо важливо у світлі парламентських виборів, які проходитимуть в Канаді у 2025 році і за результатами яких в Оттаві може змінитися склад уряду. Навіть попри відсутність у канадському політикумі відверто антиукраїнських сил, необхідно напрацьовувати напрями для системної довгострокової співпраці, які виходитимуть за межі цьогорічних трьох мільярдів доларів підтримки та загальних формулювань щодо бажання Канади допомогти.
У той час як переважна більшість поточних контактів та документів фокусується на підтримці України з боку Канади та інших партнерів, для Києва надзвичайно важливо демонструвати готовність не тільки бути бенефіціаром таких відносин, але і робити свій внесок у їхній розвиток. У 2022 році, після нападу РФ на Україну, в Канаді активізувалися дискусії щодо збільшення витрат на оборонні потреби та перегляду загальної політики країни у сфері безпеки та оборони. Це означає підвищений інтерес канадського військово-політичного керівництва до розвитку партнерств та обміну досвідом, яким після понад двох років активних бойових дій володіє та може ділитися Україна. Це може стосуватися як безпосередньо розвитку військового співробітництва, так і співпраці на рівні розвідувальних служб, протидії гібридній та нелінійній агресії в кібер- та інформаційному просторі, розбудові стійкої системи критичної інфраструктури тощо.
Крім того, у Канаді із занепокоєнням сприймають загрозу з боку РФ в арктичному регіоні, який визначений одним із пріоритетних для національної безпеки країни. Ця сфера може стати точкою дотику, у якій збігаються безпосередні безпекові інтереси України та Канади, що у свою чергу ще більше сприятиме продовженню вибудови відносин стратегічного характеру. Досвід протидії російським діям у Чорному морі, зокрема і до 2022 року, може мати корисні висновки і для Арктики.
Сферою, у якій завжди буде простір для покращення, є санкційна політика. Як мінімум до закінчення поточних воєнних дій існуватиме постійна потреба в розширенні санкцій проти Росії на нові сфери, а також – що не менш важливо – в моніторингу за дотриманням уже введених обмежень, зокрема шляхом запровадження вторинних санкцій проти держав та суб’єктів, які сприяють обходу санкцій агресором.
Ще одним важливим напрямом, за яким необхідно посилити діалог є конфіскація заморожених російських активів. Обставини, які складаються навколо цього питання, зокрема щодо підготовчих кроків, які роблять союзники і партнери Канади, дозволяють дивитися на ймовірність втілення таких заходів зі стриманим оптимізмом, проте їх повноцінна реалізація все одно має залишатися серед пріоритетних напрямів співробітництва.
У контексті реалізації Української Формули миру необхідне продовження роботи над пунктами, які виокремлені Канадою, у якості пріоритетних для себе – в першу чергу, продовольча безпека, відновлення справедливості та недопущення майбутньої ескалації. Канада як велика західна країна, яка при цьому не має за собою колоніального шлейфу, притаманного деяким європейським державам, може виступити посередником при налагодженні зв’язків з країнами так званого «Глобального півдня» та їх залученні до імплементації принаймні окремих пунктів Формули. Таким чином можна буде досягти ще більшої легітимації українського мирного бачення та розробити практичний план його втілення за участю ще більшої кількості залучених країн.
Якісне продовження поточного співробітництва та втілення нових його напрямків вимагає від України активної роботи та розвитку контактів на усіх рівнях: від вищого політичного керівництва до представників бізнесу та культурної сфери. Окремо виділити в цьому контексті можна сферу парламентської дипломатії, яка є важливою складовою зовнішньополітичного інструментарію.
Крім того, у випадку Канади ефективною є робота із залучення української діаспори, яка має достатньо ресурсів для впливу на рішення щодо урядових політик. Водночас, українська публічна та культурна дипломатія повинні виходити поза рамки діаспори, що дозволить залучитися ширшим колом підтримки, що опосередковано може мати вплив і на політичну підтримку України.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Нові глобальні партнерства – експертна дипломатія та адвокація” за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».