Деструктивний вплив Росії на країни Європи: наслідки та прогнози розвитку ситуації

Особливості деструктивного впливу Російської федерації на країни Європи, його наслідки та прогнози розвитку ситуації — такі питання обговорювали учасники круглого столу, організованого аналітичним центром «Українська призма».

Підписатись на новини "Української призми"

Марина Ярошевич, Ярослав Чорногор

 

Особливості деструктивного впливу Російської федерації на країни Європи, його наслідки та прогнози розвитку ситуації — такі питання обговорювали учасники круглого столу, організованого аналітичним центром «Українська призма». Серед експертів, які виступили з доповідями, — радник голови Офісу Президента України Олексій Арестович, проректорка Київського національного університету Олена Добржанська та інші.

Політолог-міжнародник та громадська активістка Єлизавета Іванюк зазначила, що деструктивний вплив Російської Федерації на країни Європи наразі є однією з основних проблем міжнародної політики, яка охоплює всі сфери діяльності світових держав: внутрішню і зовнішню політику, економіку, військову галузь, релігійні питання, інформаційний простір тощо. У наш час на боці агресора — стрімкий розвиток інформаційних технологій, який допомагає Москві ефективно здійснювати свою деструктивну політику та окремі операції.

Серйозність проблеми підтверджували у своїх виступах й інші спікери круглого столу, які підкреслили актуальність обговорення, зважаючи на трансформацію глобального впливу РФ на масову свідомість різних суспільств та загальне поглиблення дестабілізації на світовому рівні. Учасники зустрічі зробили експертний аналіз сучасних особливостей, методів, елементів та каналів деструктивного впливу Москви і спробували відшукати ефективні інструменти протидії РФ та захисту інформаційної безпеки.

На заміну гібридній війні приходить когнітивна війна Росії проти всього демократичного світу

Спікер української делегації Тристоронньої контактної групи Олексій Арестович звернув увагу на поєднанні бажання президента Росії відновити СРСР (або принаймні його впливу) та особистої драми Путіна, який зізнається, що розпад Радянського Союзу — головна трагедія його власного життя.

— Маючи ядерну зброю та багато грошей, в принципі, Путін нічим не обмежений в питанні вирішення тих завдань, які перед собою ставить, — сказав Олексій Арестович.

Радник голови Офісу Президента вважає, що Росія веде стратегічний контрнаступ на Захід з метою поквитатися за поразку у холодній війні, але московські керівники прекрасно розуміють, що війна займе багато років і самі вони її кінця не побачать.

На думку Арестовича, потенційна тривалість війни та наявність жорстких економічних санкцій змушують Путіна та його оточення в намаганні економії ресурсів зміщувати акцент «гібридних» ударів у бік інформаційної складової. Така стратегія дає Росії ще одну побічну перевагу: позаяк Захід ще не до кінця визначився, які дії в цій нетрадиційній війні вважати воєнною агресією, нападом, а які — ні. Щодо цього Олексій Арестович навів приклад російської тактики вдавати, начебто «нічого не відбувається»: перекриття акваторії Чорного та Азовського морів під виглядом військових навчань, що тривають по кілька місяців та завдають суттєвого удару по економіці країн Чорноморського регіону.

Олексій Арестович зауважив, що в інформаційній сфері взагалі немає чітких критеріїв, та нагадав, що НАТО переходить від визначення «інформаційна війна» до терміну «когнітивна війна», який, на думку командування міжнародних сил, точніше описує «гібридні» процеси сучасного протистояння.

— Цей принцип «порогових дій», що його застосовує Росія, не дозволяє урядам відповідно реагувати і висувати претензії відповідно до чинного корпусу міжнародного права, — зауважив Олексій Арестович. — Тому що такі ситуації там не передбачені або вимагають додаткового тлумачення.

Головні цілі когнітивних атак Москви у війні з цивілізованими країнами

Арестович назвав головні цілі когнітивних атак росіян, які безумовно є основами західної цивілізації: публічний розум, кооперація і комунікація. Москва активно поширює власні наративи, які стверджують: кооперація стирає національні інтереси в угоду наднаціональним, комунікація Євросоюзу загальмована та неефективна, а брехня просочилася в усі прошарки західного суспільства.

Москва діє дуже широко та по всіх цільових аудиторіях, а свої атаки ретельно маскує під природні процеси: кримінальні, економічні, історичні та інші. За словами Олексія Арестовича, західні політики, наприклад, щиро не розуміють, як росіяни можуть одночасно підтримувати ультраправих і ультралівих: «Це ж непослідовна політика!»

— Яка різниця, яку мину вони закладуть під ваше суспільство, — зауважує Арестович. — Яка різниця — вибухнуть ультраправі, ультраліві? Для Москви, взагалі, краще, щоби вони вибухнули одночасно, вона на це і працює.

Переговори з агресором відбуваються не для того, щоб диктувати йому свої умови

Зі свого боку директорка Програми інтеграції з ЄС Ради зовнішньої політики «Українська призма» Марина Ярошевич також навела приклади впливу РФ на Євросоюз та надала певні прогнози. Пані Марина звернула увагу, як напередодні євросаміту 24-25 червня з пропозицією прямих переговорів з Путіним виступили лідери Німеччина та Франції — не тільки найпотужніших економік ЄС, але й країн-учасниць Нормандського формату, які як ніхто інший знають про агресію Росії та її злочини проти України. Тоді пропозиція не була ухвалена через опозицію  Країн Балтії, Польщі та Нідерландів, прем’єр-міністр яких заявив, що його не буде на саміті, де буде присутній Путін.

На думку пані Марини, якщо політики заявляють про готовність діалогу з агресором, то ці переговори влаштовуються не для того, щоб диктувати йому якісь умови.

— З 2014 року ЄС намагався змусити своїми санкціями РФ пом’якшити позицію, забрати війська з України, — нагадала Марина Ярошевич. — Проте цього не тільки не було зроблено, але з кожним роком додавалися нові злочини Росії.

На думку експертки передумовою для таких кроків є майбутні вибори у Франції та Німеччині, приклад зустрічі президента США з Путіним та заяви Президента України про готовність такої ж власної зустрічі.

  За словами Марини Ярошевич, провідні наративи, які сьогодні просуває Росія на Заході — це «європейський націоналізм межує з фашизмом», «США хочуть нажитися на Європі, а РФ будує взаємовигідні енергетичні проєкти», «тільки національний суверенітет гарантує безпеки і стабільність», «Росія, на відміну від ЄС, знає, як дійти порозуміння між мусульманами та християнами», «традиційні сімейні цінності — це нормально, а гендерна рівність — деструктивна і веде до занепаду суспільства», «ЄС потрібна взаємодія з РФ для протистояння глобалізму» та інше.

Росія застосовує широкий інструментарій впливу, Україна має протидіяти відповідно

На запитання, чому агресивна та брехлива політика Росії спрацьовує на Заході, Марина Ярошевич відповіла, що Москва накопичила дуже різноманітний інструментарій: від відвертого підкупу чиновників та політиків і фінансування корисних для неї рухів та організацій до інформаційного впливу і окремих спецоперацій через власні та місцеві медіаресурси. Причому ці дії Москви завжди дуже масовані, активні, розтягнуті в часі, постійно змінюють одна одну. «Також, окрім пряника, є й батіг: кібератаки, шантаж, убивства людей», — сказала пані Марина.

Україна має вживати так само різноманітні протидії: брати участь у міжнародних коаліціях, альянсах, провадити роз’яснювальну роботу, позбуватися деструктивних елементів всередині країни, підтримувати громадянське суспільство тощо.

Дискредитація цінностей західної цивілізації — одне з основних завдань російської пропаганди

Проректорка Київського національного університету ім. Т. Шевченка з науково-педагогічної роботи Олена Добржанська у своєму виступі розкрила тематику гуманітарної політики РФ у, країнах Східної Європи.

За словами кандидатки політичних наук, один з основних напрямків інформаційної боротьби Російської Федерації з Європою є дискредитація ліберальних цінностей, якими західна цивілізація завжди пишалася. Культурна політика, наука, освіта чи охорона здоров’я — Росія вкладає великі ресурси в усіх цих напрямках, причому діє на найвищому рівні.

Олена Добржанська навела кілька прикладів лише останніх років, коли в Росії на одному базисі та зі спільними акцентами затверджуються концепція державної підтримки та просування російської мови за кордоном (2015 рік), Стратегія державної культурної політики на період до 2030 року та Концепція зовнішньої політики РФ (обидва 2016 року), ключовими темами яких є російська мова та потужна мережа російських культурних центрів по всьому світу.

— Найскладніше для протидії — це вплив російської культури, — зауважує Олена Добржанська. — Серіали, мережевий контент… Пересічний громадянин сприймає цю інформацію як розважальну, відповідно, не ставить блоки і не сприймає це як державну пропаганду, яка натомість дуже на нього впливає.

«Фашисти-русофоби, керовані Заходом» — образ «недодержави» України, який створює Москва

Протидія фейкам у сучасному інформаційному середовищі стала темою доповіді завідувача кафедри Київського інституту міжнародних відносин, доктора політичних наук Сергія Даниленка. Як експерт Інституту конструктивної журналістики і нових медіа, пан Даниленко підкреслив, що наразі ми часто-густо маємо справу не з окремими неправдивими повідомленнями чи проявами дезінформації, а з системною наративізацією: «Громадянська війна в Україні», «печерна русофобія», «розквіт фашизму», «Україна — недодержава» чи «Маріонетка Заходу» та подібне.

— Традиційні способи протидії фейкам і дезінформації мають реактивний характер, — зауважив Сергій Даниленко. — Упродовж цих років ми створювали ефективні ресурси: Інформнапалм, Стопфейк тощо. Проте існує необхідність у проактивності!

Серед способів її досягнення пан Даниленко назвав створення груп протидії у соцмережах та «позитивне хуліганство»: форма української футбольної збірної із гаслом «Героям слава!», прохід британського корабля біля берегів окупованого Криму тощо.

Як путінська диктатура бореться із «загрозами» західної демократії

Член правління Ради зовнішньої політики «Українська призма», кандидат історичних наук Ярослав Чорногор говорив на круглому столі про особливості проявів російського інформаційного впливу на країни Західної Європи.

— Очевидний факт, що Російська Федерація сприймає демократичний устрій як загрозу своєму існуванню, — сказав Ярослав Чорногор. — І прагнення України до інтеграції з демократичною Європою викликало в РФ «потребу» проведення комплексу дій, які ми називаємо гібридною війною.

Ярослав Чорногор відмітив високу адаптивність російських впливів до місцевих умов і використання Москвою демократичних інституцій в своїй діяльності. Як приклад, він навів сприяння загостренню ситуації у Каталонії та інших регіонах Європи. Окремої розповіді «удостоїлася» військова частина 29155 ГУ ГШ ЗС РФ, представники якої засвітилися і під час Каталонської кризи, і під час спроби державного перевороту в Чорногорії, замаху на болгарського торгівця зброї, отруєння Скрипалів, вибухів на чеських і болгарських складах боєприпасів тощо.

Також Ярослав Чорногор навів ще кілька прикладів шляхів впливу РФ на європейську спільноту: економічний тиск через будівництво «Північного потоку-2», створення російських центрів науки та культури, представництв у посольствах, які просувають російську мову, проєкти на кшталт «Російська школа», «Нове покоління», організація грантів та інше.

Під виглядом ядерної «доброчинності» Москва отримує контроль над енергетичною безпекою цілих регіонів світу

Наприкінці круглого столу керівник секції стратегічного моделювання New Geopolitics Research Network Ігор Левченко розповів, як Росія для просування своїх впливів використовує фактор ядерної енергетики. За його словами, Москва свідомо створює ситуації залежності економіки країн чи їхнього керівництва, і енергетичний фактор — один із найефективніших.

— Ми знаємо про газогони, нафтопроводи і так далі, ці теми активно піднімаються в медіа, — сказав Ігор Левченко. — Але практично не говорять про атомну енергетику як фактор впливу РФ на країни в цілому світі.

Наразі в цій галузі Москва має об’єктивно сильну позицію: по-перше, технологічний рівень розвитку атомної енергетики Росії досить високий, а по-друге, після аварії на Фукусімі у світі виникла певна фобія та різко виросли вимоги до екологічних норм і показників безпеки, що призвело до подорожчання ядерних проєктів і значного розтягнення будівництва в часі. Натомість Росія здебільшого будує АЕС на своїй території і, відповідно, сама встановлює власні правила. На додачу державна корпорація «Росатом» провадить дуже агресивну маркетингову політику, коли закордонним партнерам проєкти ядерної енергетики нав’язуються всіма засобами, включно із шантажем, корупцією тощо.

— Аналіз російських ядерних проєктів за кордоном говорить, що їхня економічна вигода сумнівна, — підкреслює пан Левченко. — Незалежні експерти взагалі сумніваються у поверненні коштів.

У чому ж тоді російський інтерес?

Сучасна атомна електростанція — високотехнологічний об’єкт з високим рівнем небезпеки. Середній термін існування такого проєкту сягає 100 років: 5-8 років будівництва, до 80 – експлуатація, ще кілька років — процес закриття з виведенням з експлуатації, повною утилізацією відходів та елементів конструкції, рекультивації ґрунту тощо.

— Завдяки реалізації проєктів у ядерній сфері Росія отримує доступ до енергетичної системи країни, де реалізує проєкт, фактично на 100 років, — зауважує експерт. — Тому кредит у 10 мільярдів доларів ніщо у порівнянні з повним контролем над енергетикою цілої країни.

Московська пропаганда становить вагому загрозу Європейському Союзу

Підсумовуючи круглий стіл, Єлизавета Іванюк ще раз нагадала, що деструктивний вплив Росії сьогодні одна з найактуальніших проблем, московська пропаганда та дезінформація становлять вагому загрозу цінностям та політиці ЄС. Причому, хоча завдяки залученню інформаційних технологій основна увага зосереджується на нових соціальних платформах, не слід забувати про традиційні засоби масової інформації та комунікації.

Учасники зауважили, що цікавим було почути характеристику когнітивного напрямку впливу на країни Заходу з боку РФ та про мету зміни поведінки населення країн ЄС шляхом створення резонансу і негативного впливу на цінності, щоби у такий спосіб завдати поразки невоєнним шляхом та реалізувати своє геополітичне завдання розірвати кооперацію країн ЄС. Ще однією примітною темою стали основні наративи РФ, особливо енергетичний, яким вони активно користуються та маніпулюють.

За підсумками круглого столу експерти змогли виділити напрямки, за якими варто працювати, спрямовувати національні інтереси та змінювати міжнародні відносини з країнами ЄС у вимірі інформаційної безпеки.

Джерело:  АрміяInform