Рік тому світова спільнота задавалася питанням, яким президентом стане кандидат від республіканців Дональд Трамп, чого чекати від нової адміністрації та якою мірою перетворення у Білому домі вплинуть на світову кон’юктуру.
2017 розпочався своєрідним режимом очікування і для Києва, де опікувалися тим, якою буде позиція новообраного 45-го президента США по відношенню до України загалом і в контексті українсько-російського конфлікту зокрема. Новий етап в діалозі Києва та Вашингтона офіційно розпочався 20 січня, з моменту інавгурації Дональда Трампа.
Налія Бурейко, експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма”для “Український інтерес”
Попри загальну стурбованість тим, що Сполучені Штати за Трампа можуть істотно охолонути до України, більше того, посунути важливість “українського питання” на другий план, цього не сталося.
Санкції, оборона, безпека
Україна хоч і прогнозовано не ввійшла для США у пріоритетні напрямки, однак і забутою аж ніяк не була. Бажати більшого і прагнути до кращих результатів можна і треба завжди, однак загалом варто констатувати високу інтенсивність діалогу між двома країнами у перший рік президентства Трампа та активні двосторонні контакти на всіх рівнях.
Основні зусилля української дипломатії на американському напрямку були спрямовані, перш за все, на продовження санкцій США проти Російської Федерації, підтримку Вашингтона у питаннях безпеки та надання Україні оборонної зброї з боку США.
Ще рік тому перспективи збереження санкцій, а тим більше їх посилення видавалися доволі розмитими. Експертів непокоїло, чи будуть санкції підтримані у Палаті представників і в Сенаті, і зрештою підписані Трампом. Що стоїть за “санкційним успіхом” – чи пов’язаний він виключно з агресією Росії проти України, чи має відношення і до втручання Росії у президентські вибори в США – інше питання. Для нас головним у даній ситуації є результат. І для України він якнайкращий: США зберегли чинні санкції проти РФ до повного виконання Мінських домовленостей, припинення агресії та повернення окупованого Криму, понад те, санкційний список було розширено.
Проте ілюзій плекати не варто. Визнаючи російську агресію та засуджуючи анексію Криму, Росію при цьому прямою загрозою у Білому Домі не називають. У новій стратегії національної безпеки США від грудня 2017 року, на 68 сторінках якої Росія згадується сімнадцять разів, Кремль фігурує, швидше, як виклик. Щоправда, виклик такий, що своїми діями підриває легітимність демократій, залякує сусідів загрозливою поведінкою, втручається у внутрішні політичні справи інших країн. Саме це перераховано у стратегії з посиланням на те, що із вторгненням у Грузію та Україну Росія “продемонструвала свою готовність порушувати суверенітет держав у регіоні”.
Враховуючи це, важливим і чи не найчастіше обговорюваним питанням у двосторонніх відносинах України та США минулого року була співпраця в оборонній та безпековій сфері, зокрема, і щодо повноцінної миротворчої Місії ООН на Донбасі та виконання Мінських домовленостей. Важливим стало обрання спеціального представника Державного департаменту США Курта Волкера, який відповідає за координацію взаємодії з Україною, щоб пришвидити прогрес в рамках Мінської угоди.
Надання Україні летальних озброєнь оборонного характеру тривалий час залишалося відкритим питанням. Та, зрештою, наприкінці року було санкціоновано у підписаному Трампом оборонному бюджеті на 2018 рік. Крім того, у межах бюджету США на 2018 р. передбачено 350 мільйонів доларів тільки для надання безпекової допомоги Україні.
Інші напрями секторальної співпраці
Окрім того, важливе значення мали й інші напрями секторальної співпраці.
Так, у Міністерстві закордонних справ України відбулися перші в історії двосторонніх відносин українсько-американські консультації з питань зміцнення кібербезпеки. Посол США в Україні Марі Йованович зазначила готовність американського уряду надати технічну допомогу вартістю 5 мільйонів доларів з метою зміцнення кібербезпеки як складової національної безпеки України.
Значну увагу привернули питання енергетичної безпеки (зокрема, сторони підтвердили спільну позицію щодо загрози з боку проекту “Північний потік-2”), поглиблення співпраці у розвитку альтернативних джерел енергії, реалізація спільних проектів в атомній енергетиці. США розпочали поставки вугілля в Україну на заміну антрациту з окупованого Сходу.
Хоча й не таким обговорюваним, як питання безпеки та оборони, однак важливими напрямом стала активізація інвестиційної діяльності американських компаній в Україні, розвиток двосторонньої торгівлі, зокрема у контексті розширення експорту української продукції до США. Було пролонговано скасування антидемпінгового мита для українських труб. За сприяння Посольства України в США Україна вперше була представлена на міжнародній виставці озброєння “AUSA-2017” у Вашингтоні.
На підтримку України в боротьбі з корупцією, підвищення енергетичної безпеки та реформування системи державних закупівель підписано дві поправки до Угоди про розвиток з Україною, що надає Україні додаткові 54 мільйони доларів у якості допомоги.
Постскриптум про реформи
Перспективи розвитку співпраці у зазначених вище секторах американськими партнерами розглядаються переважно крізь призму успіху українських реформ. Якщо питання реформ в Україні за адміністрації Трампа і не є настільки важливим, яким воно поставало за Обами, однак очі на “недореформи” в Україні ніхто закривати не збирається. І вислів Тіллерсона про те, що “немає сенсу боротись за тіло України на Сході, якщо її душу загубить корупція” якомога краще це засвідчує.
Боротьба з корупцією для багатьох американців стала своєрідним синонімом успіху України. Відсутність результатів у цій боротьбі – не лише перешкода розвитку бізнесових зв’язків та інвестиційної діяльності, але й джерело сумнів у тому, на скільки надійним партнером може виступати Україна в двосторонньому діалозі.