Італійська політика знову зробила карколомний кульбіт.
Після 18 місяців у опозиції до влади повертається Демократична партія, яка погодилася на коаліцію з популістським “Рухом 5 зірок”.
“Одна партія сповідує класичні традиції європейських партій, підтримуючи цінності ЄС та НАТО, інша – найбільша популістська партія Західної Європи”, – так описує це об’єднання редактор італійської газети La Stampa Мауріціо Молінарі.
А отже, чого можна чекати від коаліції, члени якої мають так мало спільного? І чи є підстави сподіватися на корекцію зовнішнього курсу Рима?
Вікторія Вдовиченко, асоційований член Ради зовнішньої політики “Українська призма” для “Європейської правди”
Кадрова міна під коаліцію
О 10.30 за Києвом Джузеппе Конте відвідав президентський палац Квірінале, де з рук президента Серджо Матарелли отримав завдання сформувати новий уряд. Часу на цю задачу виділяється небагато, аж до наступного понеділка, а присягу уряд може скласти уже наступної середи.
У Демократичної партії Італії були свої мотиви формування коаліції із “Рухом”. Не останнє місце серед них займає розуміння необхідності блокування діяльності Маттео Сальвіні та його партії, яка веде Італію до гучного конфлікту з ЄС.
Втім, перешкодою цим планам може стати конфлікт навколо посади для амбітного лідера “5 зірок” Луїджі ді Майо.
Метою Ді Майо є посада міністра внутрішніх справ Італії, яку наразі займає ще один яскравий популіст – лідер “Ліги” Маттео Сальвіні. І після того, як тижнями раніше “Ліга” йому запропонувала крісло прем’єра, Ді Майо зрозумів, що потрібно йти до кінця і ставати “рухом однієї зірки”, відмовивши колишньому партнеру та розпочавши перемовини із Демпартією. Певна річ, адже регіональні вибори продовжують крокувати Італією, а рейтинг “Руху” невпинно падає. Саме тому популістичне апелювання до чутливих питань міграції і, зокрема, нелегальної міграції – це завжди “виграшна карта”.
Разом із тим, “зірки” вирішили підняти ставки, бажаючи для свого лідера не лише посаду міністра внутрішніх справ, але й віцепрем’єра. Заради цього “Рух 5 зірок” пішов на своєрідний демарш, анонсувавши вихід із коаліційних перемовин.
У відповідь демократи, отримавши підтримку президента Італії, заявили, що уряд можна сформувати й без посади віцепрем’єрів. Точніше, без посади одного віцепрем’єра – Ді Майо.
“Або два, або жодного”, – миттєво відреагував на це Ді Майо.
“Політичний пакет” представників усіх сил в уряді, який найбільше підходить Конте та Демпартії – це коли представник демократів Даріо Франческіні стає єдиним віцепрем’єром, а представника “Руху 5 зірок” Вінченцо Спадафору визначають заступником глави офісу прем’єр-міністра Італії.
Якщо ж коаліціянти не домовляться і посади віцепрем’єрів доведеться скасувати, то заступником глави офісу прем’єра стане теж представник Демпартії Андреа Орландо.
Проте наразі ще зарано говорити про якісь імена чи гарантії їх призначення, адже все може зміниться кожної миті. Але побажання обох нових коаліціянтів, щоб нові міністри та представники офісу прем’єра були “неполітичними”.
Що чекати Україні?
Чи варто очікувати від нової італійської коаліції змін зовнішнього курсу? Напевно – ні.
І річ не лише у тому, що сентименти на адресу РФ у Італії озвучують як “ліві”, так і “праві” політики.
Набагато важливіше те, що цього разу проросійський курс Рима отримав підтримку з США.
Це стало особливо помітно на саміті G7 у французькому Біаріцці, де заяву Трампа про необхідність запрошення Росії для подальшого обговорення питань Ірану, КНДР і Сирії підтримав тільки прем’єр-міністр Італії.
“Все починає налагоджуватись для високоповажного прем’єр-міністра Італійської Республіки Джузеппе Конте. Він потужно представляв Італію на G7. Дуже любить свою країну і добре працює з США. Дуже талановита людина, яка, сподіваємось, залишиться прем’єр-міністром!” – таким постом у своєму Twitter Трамп віддячив Конте.
Італійські ЗМІ звернули увагу, що досі компліменти від Трампа серед італійських політиків отримував лише Маттео Сальвіні.
Разом із тим, варто пам’ятати про різницю між проросійськістю Сальвіні та решти італійських політиків. Адже саме партія Сальвіні, як пишуть італійські ЗМІ, домовлялася про фінансування з Кремля, а його помічник минулого року щонайменше 14 разів відвідував Москву з таємничими візитами.
* * * * *
Вже згадуваний на початку статті редактор La Stampa Мауріціо Молінарі вважає, що з новою коаліцією Італія стала своєрідною “політичною експериментальною лабораторією”, завдання якої – утримати нинішню коаліцію до виборів 2023 року.
А якщо цей експеримент провалиться, то Маттео Сальвіні знову отримає шанс реалізувати свої ініціативи, які й викликали нинішню політичну кризу.
Втім, новій українській владі потрібно ретельно продумувати формати співпраці з політично “емоційними” італійцями. Це буде також важливо і тим з них, хто наслідуватиме співпрацю на рівні парламенту між Україною та Італією.