Нові оборонні рубежі ЄС: перспективи для України

Чи достатні та адекватні кроки ЄС у сфері оборони, щоби зупинити агресора та забезпечити перемогу і спокій на континенті?

Підписатись на новини "Української призми"

 

 

 

Підхід ЄС до розвитку спільних оборонних спроможностей до початку повномасштабної війни Росії проти України

Європейський Союз є стратегічним партнером України коли йдеться про протидію російській агресії. З початком окупації Криму у лютому-березні 2014 року офіційний Брюссель заявив незмінну позицію щодо підтримки територіальної цілісності та суверенітету України, а також здійснення політичного та економічного тиску на Росію з метою спонукання Кремля до припинення агресивних дій. 

Одночасно, війна Росії проти України протягом 8 років поставила перед європейськими інституціями та державами членами задачу щодо посилення власних оборонних та безпекових спроможностей, які відповідали б рівню нових конвенційних та гібридних загроз, що виходять від Росії. 

Глобальна стратегія зовнішньої й безпекової політики ЄС, прийнята у 2016, дала політичний поштовх подальшому розвитку спільних інституційних рамок, які б мали заохотити й стимулювати до розвитку  нових оборонних ініціатив Європейського Союзу. Саме в цей час були ініційовані: Програма Постійного структурованого співробітництва (Permanent Structured Cooperation, PESCO); Скоординований щорічний огляд з питань оборони (Coordinated Annual Review on Defence, CARD); Європейський оборонний фонд (European Defence Fund). Також беручи до уваги політичні настанови Глобальної стратегії, Європейська оборонна агенція (EDA) спільно з державами-членами ЄС підготували оновлений План розвитку спроможностей (Capabilty Development Plan), де було проведено поточний аудит оборонного потенціалу країн ЄС, а також запропоновано 11 Пріоритетів посилення військової спроможності ЄС.  

З 2020 року в ЄС проходила підготовка Стратегічного компаса, нового стратегічного документа у сфері безпеки та оборони, який мав бути побудований на системній та всеохопній співпраці членів ЄС у визначенні спільних координат і підходів до сучасних глобальних та регіональних викликів, що постали перед Європейським Союзом. Важливо, що робота над новим стратегічним документом в ЄС спиралася на можливості нового фінансового періоду 2021-2027. 

Перший Скоординований щорічний огляд з питань оборони  2019-2020 надав погляд на пріоритетні напрямки посилення кооперації у сфері оборони. З огляду на пріоритетність спільних ініціатив, наприклад, на період до 2027 року на проєкти Європейського оборонного фонду була виділено 8 млрд євро. З них – 2,7 млрд спрямовується на спільні дослідницькі проєкти у сфері, а 5,3 млрд мають виділятись на дофінансування спільних проєктів посилення оборонних спроможностей членів ЄС.

У 2021 році на посилення ініціатив Спільної політики безпеки та оборони ЄС  був запущений Європейський фонд миру (European Peace Facility (EPF). Це позабюджетний інструмент для фінансування ініціатив ЄС в рамках Спільної політики безпеки та оборони, який був вперше введений в дію в березні 2021 року. Попередній запрограмований бюджет фонду складав приблизно 5,7 млрд євро. В рамках вказаного механізму існує два виміри спрямування фінансових ресурсів. Перший вимір – це забезпечення діяльності військових місій ЄС, другий – заходи з надання військової допомоги третім країнам, в тому числі й озброєнням. Відповідальним за адміністрування надання допомоги військового призначення є директор Служби зовнішньополітичних інструментів Європейської комісії (Service for Foreign Policy Instruments). 

В цілому, станом на кінець 2021 року Європейська рада у своїх висновках зазначала наступні елементи спільної архітектури у сфері оборони та безпеки:

  • Зважаючи на комплексні безпекові виклики та глобальну стратегічну конкуренцію, ЄС буде брати більшу відповідальність за забезпечення власної безпеки та оборони, проводитиме курс на посилення власних спроможностей діяти автономно. 
  • У 2022 очікується прийняття Стратегічного компаса, який має запропонувати спільне стратегічне бачення щодо інструментарію ЄС, включаючи цивільні та військові політики

Трансатлантичні відносини ЄС-НАТО є ключовими  у питаннях безпеки та оборони. Європейський Союз, більш спроможний та об’єднаний у питаннях безпеки та оборони, посилить трансатлантичну безпеку, але Північноатлантичний альянс залишається для своїх членів основою колективної оборони. 

 

Нові інструменти та ініціативи ЄС у сфері оборони

Можна констатувати, що збільшення ініціатив посилення спільного європейського оборонного потенціалу не позначилося значним чином на готовності ЄС до нових викликів, які постали перед Союзом та його членами у лютому 2022 року. 

Точкою відліку нового підходу до визначення своїх координат у системі забезпечення спільної оборони можна вважати неформальне засідання Європейської ради у Версалі у березні 2022 року. Лідери ЄС затвердили Стратегічний компас як довгостроковий документ у сфері безпеки та оборони ЄС до 2030 року. 

Серед амбіційних проєктів Стратегічного компаса було запропоновано створити Спроможність швидкого розгортання ЄС (EU Rapid Deployment Capacity), військове формування з 5 тис. осіб, для реагування на різні типи криз. Поряд з цим йдеться про посилення ефективності й мобільності місій Спільної політики безпеки й оборони, а також активне використання Європейського фонду миру. 

Також документ пропонує посилення співпраці в протидії кібер та інформаційним загрозам,  розробці стратегій посилення ролі ЄС як безпекового актора в космосі та на морі.  Значна увага приділяється питанням інвестицій в оборону та безпеку, а також підтриманню партнерств і коаліцій. Україна, на жаль, не згадана окремо у розділі щодо партнерств. Географічно співпраця з Україною віднесена до регіону Східного сусідства.

Крім того, Версальська декларація як підсумковий документ за результатами неформального саміту ЄС 10–11 березня 2022, приділяє першорядну увагу розвитку оборонних спроможностей. Зокрема лідери ЄС поставили перед національними урядами та європейськими інституціями завдання щодо збільшення інвестицій в оборонні спроможності та інноваційні технології, а також напрацювання додаткових стимулів щодо спільних інвестиційних проєктів на рівні членів ЄС. Європейській комісії у співпраці з Європейського оборонною агенцією було запропоновано провести ретельний аналіз щодо слабких місць у системі оборонного інвестування.

За результатами проробленої роботи у травні 2022 року Європейська комісія та Високий представник ЄС представили спільну позицію щодо аналізу прогалин в інвестиціях в оборонний сектор та подальших кроків з виправлення ситуації. Незадовільний стан у питанні спільного інвестування може бути продемонстрований статистичними даними Європейської оборонної агенції, які свідчать, що члени ЄС витратили лише близько 4 млрд євро на спільні закупівлі продукції військового призначення, що складає лише 11% від загального показника витрат на оборонні цілі.  Це, своєю чергою, на 13% менше ніж було у 2019 році. Загалом, недофінансування оборонних витрат призвело до значних прогалин у рівні військово-промислового потенціалу членів ЄС, а також невідповідності стану забезпечення збройних сил держав ЄС до масштабу загроз, які постали з початком війни Росії проти України.  

У липні 2022 року як один з інструментів щодо виправлення ситуації  Європейська комісія запропонувала механізм Посилення європейської оборонної промисловості через спільний Акт закупівель (European Defence Industry Reinforcement through the common Procurement Act (EDIPRA). Вказана ініціатива розробляється з урахуванням напрацювань Робочої групи з питань спільних оборонних закупівель (Defence Joint Procurement Task Force), яка була створена Європейською Комісією та Високим представником задля закриття найбільш нагальних потреб в оборонних закупівлях та заохочення європейських оборонних підприємств до поповнення запасів озброєння та боєприпасів, що виникла в результатів військової підтримки України. Також вказаний інструмент має бути узгоджений з наявними механізмами оборонної кооперації в ЄС, такими як Європейський оборонний фонд (European Defence Fund) та Програми Постійного структурованого співробітництва (Permanent Structured Cooperation, PESCO), а також узгоджуватись з цілями Стратегічного компаса.

Вказаний інструмент має забезпечити інтерес національних урядів членів ЄС до організації спільних закупівель озброєння. 1 грудня Рада ЄС узгодила загальний підхід до регуляції щодо запуску EDIPRA, що слугуватиме основою у переговорах з Європейським парламентом.  З моменту офіційного введення в дію  на період до кінця 2024 року Рада ЄС пропонує виділити 500 млн євро з бюджету ЄС на спільні ініціативи оборонних закупівель. Вказані спільні проєкти мають забезпечити критичні оборонні потреби. Фінансування ЄС може бути доступним лише за участі  у консорціумі не менше ніж 3 держав-членів. Загальна схема фінансування може бути доступною лише, коли 70% компонентів у оборонній продукції походить з ЄС та асоційованих держав (члени EFTA). При цьому, Рада ЄС бере до уваги той факт, що для покриття термінових потреб і виявлення гнучкого підходу країни ЄС мають значні усталені практики кооперації з трансатлантичними партнерами та іншими демократичними державами.

Якщо EDIRPA створює короткотермінові стимули для спільних закупівель, то ще один інструмент – Європейська програма оборонних інвестицій (the European Defence Investment Programme (EDIP) – має підготувати довготерміновий фундамент для спільних ініціатив на рівні держав ЄС. Вказана програма має бути прийнята у 2023 році з початком активної імплементації з 2024 року. 

Додатково Європейська комісія у листопаді запропонувала оновлений План військової мобільності 2.0 – план покращення взаємопов’язаності та захищеності інфраструктури, що сприятиме вищій мобільності військ та швидшому переміщенню озброєння по всій території ЄС.  У порівнянні з першим документом, який з’явився у 2018 році, новий план побудований відповідно до Стратегічного компаса, де перед європейськими інституціями стоїть завдання посилити мобільність збройних сил країн ЄС, як результат повномасштабної агресії Росії проти України. Цей план не є частиною побудови спільних європейських військових формувань, проте покликаний спростити бюрократичні процедури, які значно сповільнюють розгортання та переміщення збройних формувань та військової техніки. Також йдеться про поліпшення обміну інформацією між членами ЄС, гармонізацію митних процедур та правил перевезення військових вантажів. Мета плану посилити спроможності ЄС у швидшому та адекватному реагуванні на кризові явища, що відбуваються поблизу кордонів союзу та в інших регіонах. План також має сприяти пошуку проблемних місць у транспортній інфраструктурі, а також інтегрувати логістичні коридори постачання пального для військових потреб. Підвищення мобільності сприятиме посиленню кооперації з партнерами по НАТО, такими як США, Канада, Норвегія, а також посиленню діалогу з Україною та Молдовою. 

На потреби проєктів транспортної інфраструктури подвійного призначення в бюджеті ЄС  запрограмовано приблизно 1,7 млрд євро. Додаткові ресурси в розмірі 9 млн євро Європейська комісія спрямує в рамках Європейського оборонного фонду на підтримку Безпечної цифрової системи військової мобільності (Secure Digital Military Mobility System (SDMMS), яка має забезпечувати комунікацію національних урядів ЄС при узгодженні руху вантажів та персоналу у військових цілях.

Варто зазначити, що ініціативи з військової мобільності нині все більше представляють інтерес і для зовнішніх партнерів ЄС. Зокрема, у жовтні 2022 року Велика Британія висловила бажання до приєднання до проєкту з військової мобільності в рамках Програми Постійного структурованого співробітництва  (PESCO). Це вже четверта заявка від не членів ЄС на приєднання до проєкту, який координують Нідерланди (раніше приєднались США, Канада та Норвегія). 

 

Загрози для спільної позиції ЄС у питаннях оборони

Після початку російської агресії проти України у 2014 році національні оборонні бюджети членів ЄС постійно зростали.  Однак частково це можна віднести до процесу відновлення членів ЄС після фінансової кризи 2008 року.  У 2021 році витрати на оборону зросли в ЄС на 6%, досягши 214 млрд євро, за розрахунками ЄС. Повномасштабна війна  Росії з лютого 2022 дала поштовх для потенційного подальшого збільшення сумарних оборонних видатків членів ЄС на 70 млрд євро до 2025 року. Втім, як показала практика бойових дій та необхідного матеріально-технічного забезпечення потреб сторін російсько-українського збройного конфлікту, дані інвестиції недостатні для побудови системної та ефективної оборони ЄС в разі можливого сценарію прямого протистояння з Росією або інших масштабних конвенційних викликів на кодонах Союзу.

З іншого боку, недостатні бюджетні інвестиції на потреби оборони також доповнились зменшенням запасів озброєння та боєприпасів членів ЄС через надання військової підтримки Україні. Ситуація вже привернула активну увагу з боку європейських інституцій, які також пропонують національним урядам підходити до розв’язання цього питання системно з опорою на можливості оборонного промислового потенціалу всередині ЄС. Фрагментарність може ще більше завдати шкоди спільним європейським інтересам.

Як вказують дані оприлюдненого в листопаді 2022 року Скоординованого річного огляду оборони (CARD), що готується Європейською оборонною агенцією, оборонне планування членів ЄС відбувається переважно ізольовано. Лише 18% інвестицій в оборонні проєкти містить співпрацю між країнами-членами ЄС. При цьому також самі європейські спільні розробки не мають значного попиту на внутрішньому європейському ринку. Держави ЄС готові до кооперації на європейському рівні, коли такі ініціативи суголосні їх національним оборонним планам, є вигідними для підприємств військово-промислового комплексу, або ж посилюють стратегічні відносини з іншими членами Союзу. За даними Європейської оборонної агенції (EDA), 

Замість часо- і ресурсозатратних проєктів національні уряди віддають перевагу готовим зразкам озброєння, часто від компаній з-поза ЄС (переважно США, Південна Корея, Ізраїль). І цей тренд посилився з початком повномасштабної агресії Росії проти України, що створює ризики для спільних європейських оборонних ініціатив, а також посилює залежності від зовнішніх гравців. 

На жаль, значна кількість ініціатив кооперації в оборонній сфері, запропонованих Європейською комісією у 2017 році, як Європейський оборонний фонд та Програми Постійного структурованого співробітництва PESCO, не надали достатніх стимулів для посилення спільних ініціатив у військовій сфері. Так, попри інтерес до окремих проєктів PESCO, як вказувалось вище,  в цілому можна стверджувати, що сподівання європейських інституцій та національних урядів щодо механізму Постійного структурованого співробітництва не виправдали себе. Як демонструють дані реалізації спільних проєктів в рамках Програми станом на 2022 рік, більшість з запроваджених спільних ініціатив не можуть досягти заявленої мети та достатнього рівня проєктних спроможностей. Це є результатом низької залученості членів ЄС та невисокої пріоритетності таких проєктів в оборонних планах національних урядів. За попередніми оцінками лише половина з 60 проєктів, які нині перебувають на стадії реалізації, зможуть продемонструвати результати в кінці проєктного циклу 2025 року. Щодо окремих буде прийняте рішення про закриття через неефективність та відсутність поступу в реалізації. Лише два проєкти досягли повної операційної спроможності, Європейське медичне командування (координатор – Німеччина, 18 держав-учасниць) (European medical command) та Команда швидкого кіберреагування (координатор – Литва, 7 країн-учасниць) (the Cyber ​​rapid reaction team). 

 

Перспективи та виклики оборонної співпраці ЄС та  України

Розуміючи обмеження та особливості ЄС у питаннях безпекової та оборонної кооперації, офіційний Київ намагається використати всі наявні механізми та інструменти для інтенсифікацій військової співпраці з Брюсселем та забезпечення перемоги на полі бою. Як відмітив у своєму онлайн виступі перед Радою ЄС міністр закордонних справ України
Д. Кулеба, у співпраці з ЄС Україна зацікавлена в отриманні більшої кількості зброї та боєприпасів, розширенні Європейського фонду миру для фінансування закупівель зброї, а також швидкому розгортанні ліній виробництва боєприпасів, в тому числі спільно з українськими підприємствами.  

Україна прагне максимально розширити військово-технічну співпрацю з європейськими партнерами, яка є важливою для забезпечення переваги над російським агресором на полі бою. За інформацією європейської сторони, станом на листопад 2022 року ЄС в цілому та держави-члени надали Україні військової допомоги на 8 млрд євро. 

Серед наявних механізмів та інструментів співпраці України та ЄС в оборонній сфері найбільш ефективно себе зарекомендував Європейський фонд миру. З початком повномасштабної агресії Росії проти України даний фонд став чи не єдиним інструментом, що надавав європейським інституціям можливість системно підійти до забезпечення військової допомоги Україні. Перший значний транш на потреби України був виділений вже 28 лютого 2022 року. Станом на грудень 2022 року на потреби забезпечення військової допомоги України з Європейського фонду миру були виділено шість траншів на загальну суму 3,1 млрд євро. Загальний підхід полягає в тому, що Київ отримує постачання озброєння, боєприпасів від держав-членів ЄС відповідно до своїх централізованих запитів, а вже потім національні уряди членів ЄС звертаються до європейських інституцій щодо відшкодування своїх витрат коштом ресурсів фонду. 

Попри прогресивність цього позабюджетного інструменту нині проглядається низка проблемних моментів. Перше, Європейський фонд миру є зовнішньополітичним інструментом ЄС у період  2021-2027 рр., який орієнтований на треті країни в різних регіонах світу, а також міжнародні організації. Україна у 2022 році стала головним реципієнтом допомоги з фонду. Водночас більша частина фінансового ресурсу з 5,7 млрд євро вже використана, хоча ЄС має забезпечувати діяльність своїх 8 військових місій, а також підтримувати партнерів протягом ще 5 років. В Брюсселі розуміють  серйозність і особливість ситуації в Україні, яка потерпає від збройної агресії Росії, втім зовнішньополітична амбіція ЄС має також підтримуватись стабільністю присутності в інших куточках світу. Гарною новиною є рішення Ради ЄС у грудні 2022 року про збільшення фінансових спроможностей фонду на 2 млрд євро у 2023 році, з потенційним подальшим пошуком додаткових ресурсів.

Також одним з позитивних кроків ЄС у питанні військової підтримки України, стало рішення про створення Місії Європейського Союзу з надання військової допомоги Україні (EUMAM Ukraine) в жовтні 2022 року. Місія має забезпечити військову та спеціальну підготовку представників Збройних Сил України, а також  координацію  зусиль членів ЄС, які залучені до тренінгової активності. Зважаючи на питання безпеки, місія діятиме на території держав ЄС, а штаб-квартира місії знаходитиметься у Брюсселі. Мандат місії розрахований на два роки, а бюджет складає понад 100 млн євро. 

На жаль, рішення про запровадження навчальної місії ЄС зайняло багато часу через бюрократичні перепони та затягування з боку окремих країн-членів ЄС. За цей час окремі країни-члени  підготували власні навчальні центри на своїй території для підготовки українських спеціалістів з використання та обслуговування військової техніки та озброєння, яке надавалось Україні. Тут важливо зазначити, що первинний запит щодо розгортання відповідної військової навчальної місії офіційний Київ спрямував до Брюсселя ще влітку 2021 року. І лише в лютому 2022 року незадовго до повномасштабної агресії Росії Рада ЄС досягла попередніх домовленостей щодо запуску місії, а у воєнний час ухвалення фінального рішення на рівні ЄС зайняло ще майже пів року. 

На жаль, Україна не може похвалитись активним залученням до проєктів PESCO, попри активне бажання бути активним учасником низки проєктів оборонного характеру. Ще у 2020 році, коли Європейський Союз відкрив можливість приєднання до проєктів третім країнам, офіційний Київ задекларував свою зацікавленість участі у 20 спільних проєктах. На жаль, вимоги ЄС щодо участі третіх країн виявилися для України нездоланними, хоча політично мотивованими. Тому, станом на 2022 рік Україна не є учасником вказаної програми. Водночас Україна отримала підтримку від окремих проєктних ініціатив. Наприклад, у лютому за декілька днів до початку повномасштабної агресії Україна звернулась до лідерів ЄС за допомогою у боротьбі з кібератаками на українські об’єкти військової інфраструктури. У відповідь європейські інституції активували Команду швидкого кіберреагування ЄС та спрямували європейських експертів на допомогу українській стороні. 

Крім кібербезпеки проєкти PESCO також охоплюють напрям військово-медичної співпраці. З травня 2022 року проєкт Європейського медичного командування, який координує Німеччина, є платформою для координації зусиль цивільних і військових служб ЄС та НАТО в організації евакуації поранених та тяжкохворих з території України.    

Але окрім певних політичних та бюрократичних перепон, що не дозволяють отримувати достатню кількість озброєння відповідно до запитів ЗСУ, спроби посилити військову співпрацю також наштовхуються на значний супротив з боку Росії, яка намагається дискретизувати Україну в очах західних партнерів. Російська пропаганда для зриву військової співпраці України з ЄС та США намагається дискредитувати Київ  як недобросовісного партнера у використанні західного озброєння для потреб захисту нашої держави. Багато інформаційних вкидів за допомогою відомих медійних каналів намагаються створити враження хаосу, розкрадання та контрабанди допомоги. На цьому тлі лунають заклики окремих західних політиків та урядовців щодо посилення контролю над прозорістю використання отриманої Україною військової допомоги.  

У відповідь, Україна демонструє свою відкритість до співпраці з відповідними органами контролю партнерських держав, а  також кроки щодо адаптації в Україні. В жовтні 2022 для представників держав-донорів була проведена презентація результатів впровадження логістичної програми НАТО з обліку та контролю озброєнь LOGFAS, інтеграції її з національними  програмами. Але інформаційна робота має продовжуватись і на рівні роз’яснення суспільствам західних країн, які можуть бути цілями цих дезінформаційних кампаній Кремля.  

 

Висновки

На момент повномасштабної агресії Росії проти України члени ЄС виявились неготовими до масштабу та інтенсивності конвенційних та гібридних загроз, що походили від Росії.

Попри значну кількість ініціатив кооперації  у сфері оборони, а також наявні стратегічні документи та плани посилення оборонних спроможностей, прийняті після початку російсько-української війни у 2014 році,  в більшості випадків ситуація не зазнала кардинального поліпшення на рівні спільних європейських підходів до питань безпеки та оборони.  

Прийнятий у березні 2022 року документ Стратегічний компас, як дорожня карта ЄС у сфері безпеки та оборони вже є застарілою та неадекватною поточним безпековим реаліям у світі. Документ розроблявся з 2020 року та був фіналізований восени 2021 року. Тому, попри сподівання на активну імплементацію цього документу, зокрема і часткову активацію вже у 2023 році Спроможностей швидкого розгортання ЄС, можна говорити, що Стратегічний компас не надто ефективний з точки зору формування стратегічної автономії ЄС, втому числі у безпекових та оборонних питаннях. 

Нині відчувається, що у питаннях посилення обороноспроможності  сподівання Брюсселя можуть опиратись лише на нові механізми заохочення членів ЄС до спільних оборонних закупівель та розвитку потенціалу європейського оборонного комплексу (EDIRPA, EDIP). Однак все ще турбує той факт, що рішення, запропоновані влітку 2022 року досі не набули завершених форм. Такі затяжні бюрократичні процеси на тлі міжнародного збройного конфлікту високої інтенсивності біля кордонів ЄС не сприяють довірі до ініціатив ЄС з боку самих держав-членів. 

Тому для ЄС, принаймні в середньостроковій перспективі, трансатлантична солідарність та співпраця з НАТО є головною гарантією безпеки та посилення оборонних спроможностей. 

В цілому ж, запущені в Європейському Союзі механізми посилення оборонної та військово-технічної кооперації можуть принести позитивні результати для розвитку експорту зброї в середньостроковій перспективі. Адже військова допомога Україні дала значний поштовх для розвитку та збільшення обсягів виробництва продукції військового призначення в державах ЄС. З одного боку, це зрозуміла реакція оборонних підприємств на зменшення запасів озброєння і військової техніки, яка передається Україні державами-партнерами. Однак висхідні темпи продукування озброєння створюють можливості для європейських державних і приватних компаній з освоєння ринків третіх країн. Наприклад, російсько-українська війна для підприємств військово-промислового комплексу забезпечила найбільший приріст експорту озброєння з 1989 року. Адже станом на жовтень 2022 року Україна отримала від Чехії озброєння та боєприпасів на суму 2,1 млрд євро, 95%  з яких були комерційні оборонні постачання. При цьому, йдеться про випуск військової техніки та боєприпасів як калібрів радянського озброєння, так і стандартів НАТО. З перемогою України у війні та зменшенням присутності Росії на зовнішніх ринках озброєння, зброярі з Центральної Європи можуть зайняти значну нішу на ринках традиційних покупців озброєння радянського типу.  

 

Рекомендації

  1. На даний час в контексті військової допомоги Україні найбільшу додану вартість представляє Європейський фонд миру, з якого було виділено шість траншів на покриття фінансових витрат держав-членів ЄС у зв’язку з постачанням з національних запасів озброєння, боєприпасів, інших товарів військового призначення. Офіційний Київ має постійно тримати  на порядку денному відносин з державами ЄС питання збільшення фінансових спроможностей інструменту, а також його відкритість до подальшого фінансового покриття військової допомоги Україні. При цьому, має також йтись не лише про відшкодування членам ЄС передачі Україні окремих зразків військової техніки та боєприпасів, але також і про розгортання на території країн ЄС спільного виробництва боєприпасів та майданчиків з відновлення пошкодженої техніки. 
  2. Стратегічно важливим в середньостроковій перспективі є також активна участь  України у реалізації Плану військової мобільності 2.0, особливо коли йдеться про розв’язання проблемних питань у взаємопов’язаності критичної інфраструктури ЄС та України. Одним з вузьких місць нині залишається різний стандарт залізничних колій в ЄС та радянського типу, що залишилась в Україні.  В цьому контексті, важливим напрямом є також адаптація цифрових систем і програм обліку та координації переміщення товарів військового призначення територією ЄС та України.
  3. Україна разом зі стратегічними партнерами з-поміж членів ЄС мають напрацювати практичні ідеї проєктів в рамках підготовки наступного раунду проєктів PESCO, зокрема в царинах, що можуть мати найбільшу  потенційну вразливість в разі розгортання конвенційного збройного конфлікту за участі країн ЄС. Як показує досвід протистояння України збройній агресії Росії, потрібне посилення і модернізація підходів до побудови систем ППО та ПРО, розробка зразків зброї високоточного ураження, ракетні програми, побудова безпілотних систем розвідки та ведення бою, новітні технології радіоелектронної боротьби, забезпечення  безперебійного і надійного зв’язку  і т.д.  
  4. У 2023 році в ЄС проходитиме проміжна оцінка багаторічного бюджету ЄС на 2021-2027 рр. семирічний кошторис приймався у 2020 році у часи пандемії, тому пріоритети та розподіл фінансових ресурсів не відображають нові термінові завдання, що постали перед Європейським Союзом з початку повномасштабної війни. Україна у дипломатичній комунікації з партнерами серед членів ЄС має просувати  ідею фінансового посилення спільних оборонних інструментів, в тому числі Європейський оборонний фонд (EDF), а також нову ініціативу – Європейську програму оборонних інвестицій (EDIP), яка має запрацювати з 2024 року. В кожному випадку, Київ має лобіювати відкритість як дослідницьких, так і конкретних проєктів співпраці підприємств оборонної промисловості. 
  5. Національні уряди членів ЄС мають стимулювати відновлення та перелаштування на особливий період підприємств оборонного комплексу з метою не лише поповнення власних запасів озброєння, боєприпасів, а й продовження активної підтримки ЗСУ, успіхи яких напряму залежать від західної військової підтримки. 
  6. Попри наявні фінансові інструменти підтримки оборонних ініціатив на рівні ЄС, для Києва першорядну роль зберігатимуть двосторонні контакти з країнами-членами ЄС та досягнуті двосторонні домовленості щодо рівнів та спрямованості військової підтримки України, включаючи надання озброєння, боєприпасів, навчання українських військовослужбовців. Дипломатичним представництвам доцільно зосереджувати увагу на формуванні двосторонніх фінансових  механізмів, коли окремі держави ЄС можуть надавати Україні пов’язані кредити чи грантові кошти на закупівлю озброєння або продукції військового призначення від підприємств національного оборонного комплексу. 
  7. Офіційний Київ має посилити свою стратегічну комунікацію з суспільствами країн-членів ЄС, пропонуючи зрозумілі пояснення на запитання, чому власне ЄС та окремі члени Союзу мають підтримувати Україну військовим шляхом. Це питання все більше буде з’являтись на політичному порядку денному та у суспільному дискурсі, зважаючи на затягування війни у часі та збільшення фінансового тягаря на європейські домогосподарства. Від Києва очікуватимуть не лише тезових вимог щодо допомоги, а й пропозиції простих та зрозумілих відповідей для середньостатистичного виборця в країнах ЄС.

 


Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Підтримка діяльності УНП ФГС СхП у 2021-2023 рр.», який реалізує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Ради зовнішньої політики “Українська призма” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу чи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Українська національна платформа Форуму громадянського суспільства Східного партнерства – це мережа з понад 140 громадських організацій України, що відстоює українські інтереси в рамках Східного партнерства. Платформа є частиною Форуму громадянського суспільства Східного партнерства (ФГС СхП).

Форум громадянського суспільства Східного партнерства – унікальна багаторівнева регіональна платформа громадянського суспільства, спрямована на просування європейської інтеграції, сприяння реформам та демократичним перетворенням у шести країнах Східного партнерства – Вірменії, Азербайджані, Білорусі, Грузії, Молдові та Україні. Будучи громадським елементом СхП, ФГС СхП намагається посилити громадянське суспільство у регіоні, підвищити рівень плюралізму у публічному дискурсі та політиці шляхом сприяння демократії участі та фундаментальних свобод. ФГС СхП – це позапартійна доброчесна неурядова організація.