Перспективні плани чи примарні надії?

Яке майбутнє чекає на Україну в амбітному європейському проєкті

Підписатись на новини "Української призми"

Сергій Герасимчук, Ярослав Чорногор

 

Сергій Герасимчук, заступник виконавчого директора, Директор програми Регіональних ініціатив та сусідства Ради зовнішньої політики “Українська призма”  

Ярослав Чорногор, Член Правління Ради зовнішньої політики “Українська призма”  для “Українського тижня”

Ініціатива «Тримор’я» — це об’єднання 12 країн — членів ЄС, розташованих поблизу Балтійського, Чорного й Адріатичного морів. На момент започаткування Ініціативи п’ять років тому чимало коментаторів проводили історичну паралель між новопроголошеним об’єднанням та ідеями Адама Єжи Чарторийського і Юзефа Пілсудського про формування Інтермаріуму — альянсу держав між Чорним і Балтійським морями. Багато хто й досі перебуває в полоні ілюзій про подібність або й тотожність Міжмор’я і «Тримор’я». Скажімо, у жовтні 2020 року (напередодні п’ятого саміту ініціативи «Тримор’я» в Таллінні) 230 депутатів Верховної Ради України створили групу «Інтермаріум», що, на їхню думку, має наблизити Україну до Ініціативи трьох морів.

Насправді роки еволюції Ініціативи дають змогу впевнено сказати: «Тримор’я» не тотожне Міжмор’ю. Передусім це проєкт, спрямований на налагодження інфраструктурної, енергетичної та цифрової співпраці в регіоні. А отже, для його успішності мало політичної волі батьків-засновників чи спільного супротивника (яким для більшості держав Міжмор’я є Росія). Регіону потрібні гроші, до того ж чималі. Лише від спроможності залучити інвестиції залежатиме успіх «Тримор’я» та його привабливість для третіх сторін, зокрема і для України.

За різними оцінками, щоб зрівнятися за рівнем добробуту із державами Західної Європи, регіон «Тримор’я» потребує від €600 млрд до €2 трлн інвестицій у сфери транспортної, енергетичної та цифрової інфраструктур. Бюджет Євросоюзу таких коштів не має, й у згаданих сферах на період 2021–2027 років він для регіону становить лише €42 млрд. Спершу як потенційного інвестора розглядали Китай, проте нині — на тлі загострення геополітичного суперництва між Вашингтоном і Пекіном — від китайських грошей держави «Тримор’я» вирішили відмовитись. Американська сторона свою підтримку задекларувала — США напередодні Талліннського саміту пообіцяли лише Румунії $7 млрд на енергетичні проєкти та проєкти авто- й залізничної інфраструктури. Були сподівання щонайменше на мільярдне вливання в регіон через американську Міжнародну фінансову корпорацію (IDFC), проте досі ці обіцянки здебільшого залишилися на папері. І поки що невідомо, чи буде новий президент США Джо Байден таким самим прихильним до регіону, як був його попередник Дональд Трамп (який у 2017 році навіть відвідав саміт «Тримор’я» у Варшаві).

ЗА РІЗНИМИ ОЦІНКАМИ, ЩОБ ЗРІВНЯТИСЯ ЗА РІВНЕМ ДОБРОБУТУ ІЗ ДЕРЖАВАМИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ, РЕГІОН «ТРИМОР’Я» ПОТРЕБУЄ ВІД €600 МЛРД ДО €2 ТРЛН ІНВЕСТИЦІЙ У СФЕРИ ТРАНСПОРТНОЇ, ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ТА ЦИФРОВОЇ ІНФРАСТРУКТУР

До того ж, не зовсім зрозуміло, як поєднати американські та європейські кошти. Адже інвестиції Штатів передбачають пріоритетне залучення американських компаній до виконання проєктів. Натомість кошти з європейських фондів вимагають процедури тендерів на засадах рівності для всіх учасників.

Схоже, у таких умовах державам Ініціативи спершу доведеться покладатися на власні сили. Проте певний прогрес у цій царині є — 2018-го було лише проголошено ідею створити інвестиційний фонд ініціативи «Тримор’я», а вже у 2021-му його не тільки створили, а й наповнюють. Хоча темпи цього наповнення недостатні. Станом на лютий 2021 року внески до фонду здійснили Польща (€550 млн), Румунія (€200 млн), Словенія (€23 млн), а також держави Балтії, Болгарія та Хорватія (кожна по €20 млн). Іще $300 млн надійшло до фонду від Сполучених Штатів. Разом — близько €930 млн. Чимало, проте недостатньо для потреб регіону.

На такому тлі постає питання: чи потрібно Україні прагнути доєднатися до ініціативи «Тримор’я»? Особливо якщо взяти до уваги, яким ресурсомістким стане цей виклик для Києва — адже доведеться переконати інших учасників Ініціативи, що право долучитися хоче здобути держава, яка не є членом ЄС і до того ж претендує на те, щоб стати реципієнтом, а не донором інвестиційного фонду проєкту. Попри все, відповідь має бути ствердною.

По-перше, якщо Україна долучиться до реалізації масштабних інфраструктурних регіональних проєктів «Тримор’я» — будівництва солідарного транспортного хабу в Польщі та магістралі Via Carpatia (сполучення між Грецією та Литвою), це може створити додаткові можливості у сфері перевезень у контексті європейської мережі TEN-T і китайського «нового Шовкового шляху», а також транспортування товарів з Європи до Азії та у зворотному напрямку.

По-друге, США не відмовляться від інвестицій у безпековий вимір Ініціативи. Це передбачено документами, які підтримав Конгрес США: «Актом підтримки енергетичної безпеки Європи 2019», «Актом європейської безпеки та диверсифікації 2019» й «Висловленням підтримки Ініціативі Тримор’я у її спробах підвищити енергетичну незалежність та інфраструктурне сполучення й так посилити безпеку США та Європи». Для України співпраця з «Тримор’ям» і США з безпекових питань стане доречним доповненням до заходів зі спротиву російській агресії.

По-третє, на тлі війни з РФ Київ зацікавлений доєднатися до якомога більшої кількості регіональних ініціатив та об’єднань. Долучення України до «Тримор’я», щонайменше як спостерігача, а згодом і повноправного члена, посилить шанси на поглиблення співпраці з іншими об’єднаннями, до яких належать держави «Тримор’я» (як-от Бухарестська дев’ятка й Вишеградська четвірка), і надасть імпульсу новоствореному Люблінському трикутнику у складі України, Литви та Польщі.