МІСЦЕ УКРАЇНИ У СПІЛЬНІЙ ЕНЕРГЕТИЧНІЙ ПОЛІТИЦІ ЄС: РЕЦИПІЄНТ ПРАКТИК ЧИ ІНІЦІАТИВНИЙ ПАРТНЕР?

Україна, яка бореться проти російських загарбників за своє існування та демократичний вибір, також стає учасником процесів на енергетичному ринку ЄС.

Підписатись на новини "Української призми"

Європейський Союз відмовляється від викопного палива з Росії. Цей процес вже створює труднощі для населення країн-членів, спричиняючи зростання тарифів і цін на енергоносії та інші товари. Він відбувається на фоні інших глобальних викликів, таких як зміни клімату та зростання політичної нестабільності в цілому світі. Хай якими тривалими та болісними будуть зміни, такою є плата Європи за захист своєї свободи та безпеки від кремлівського авторитаризму. Україна, яка бореться проти російських загарбників за своє існування та демократичний вибір, також стає учасником процесів на енергетичному ринку ЄС.

З одного боку, терор українських громадян руйнуваннями електричних потужностей і мереж з боку нападників й агресивні плани Кремля загалом роблять співпрацю із західними партнерами питанням виживання для Києва. З іншого боку, Україна набула статусу кандидата на вступ до ЄС та протягом останніх років значно інтегрувалася у європейське правове поле та власне енергетичний ринок.

Із входженням української держави до спільного європейського простору ЄС та країни-члени отримують партнера зі значними можливостями у сфері енергетики. Що саме в цьому контексті Київ може запропонувати Європі? Які напрямки енергетичної співпраці між Україною та ЄС є найбільш перспективними та важливими за нової політичної реальності? Цю аналітичну записку присвячено пошукам відповідей на такі запитання. У ній наведено огляд умов, за яких ЄС та Україна входять до енергетичної трансформації, а також представлено аналіз експертних інтерв’ю з українськими та європейськими експертами щодо майбутньої співпраці Києва та західних партнерів у відповідній сфері.

АВТОРИ

  • Михайло Драпак, Директор Програми європейських студій «Ради зовнішньої політики «Українська призма»
  • Олександр Краєв Директор, Програми «Північна Америка» «Ради зовнішньої політики «Українська призма»

РЕЦЕНЗЕНТ

  • Володимир Омельченко, Директор енергетичних програм «Центру Разумкова»

Дослідження проводилося у партнерстві з Представництвом Фонду ім. Ф. Еберта в Україні

 

Ключові висновки

  • Поставки російських енергоресурсів до Європи були серйозною загрозою як для європейської енергетичної стійкості, так і для політичної неупередженості європейських країн. Європейське сприйняття ролі російського газу як «проміжного палива» в контексті зеленого курсу виявилося стратегічним прорахунком.
  • Актуальні українські енергетичні виклики – атаки на електромережі, захоплення українських електростанцій, створення перешкод для транзиту газу тощо – безпосередньо пов’язані з російською агресією. Вона потребує швидкої реакції, і її можна подолати за допомогою проактивної фінансової та політичної позиції з боку ЄС.
  • Україні та її партнерам з ЄС потрібен узгоджений пошук альтернативних постачальників ключових традиційних енергетичних ресурсів, щоб задовольнити потреби ринку до повної декарбонізації економіки.

ЗМІСТ

Вступ

1. ЗАБРАТИ З РУК КРЕМЛЯ ­ЕНЕРГЕТИЧНУ ЗБРОЮ

2. ЕНЕРГЕТИЧНІ ВИКЛИКИ УКРАЇНИ

3. МІСЦЕ УКРАЇНИ НА ЕНЕРГЕТИЧНІЙ КАРТІ ЄС (АНАЛІЗ ЕКСПЕРТНИХ ІНТЕРВ’Ю)

  • Виклики для енергетичних систем
  • Можливі шляхи виходу з наявної кризи
  • Енергетична інтеграція з ЄС
  • Реакція ЄС на енергетичний шантаж Росії
  • Зелений курс ЄС та агресія Росії
  • Бачення розвитку енергетичних відносин України та ЄС

4. РЕКОМЕНДАЦІЇ