Андрій Чубик, експерт з енергетичної безпеки програми Безпекових студій РЗП «Українська призма»
Ситуація на початок 2021 р.
Енергетичний вимір Східного партнерства є одним із чотирьох пріоритетних напрямків у взаємовідносинах між Україною та ЄС, спрямований на вдосконалення функціонування енергетичного сектору відповідно до європейських стандартів та норм, а також сприяння низьковуглецевому економічному розвитку. Його основними складовими є інтеграція енергетичної інфраструктури і ринків, покращення ефективності використання енергетичних ресурсів, захист довкілля і об’єднання зусиль щодо протидії змінам клімату.
Практичними вимірами співпраці у рамках Східного партнерства є мультисекторальна платформа №3 із панелями щодо енергетики, транспорту, довкілля і змін клімату, а також Робоча група «Довкілля, зміни клімату та енергетична безпека» в рамках Форуму громадянського суспільства. Основними документами для роботи були енергетичні робочі програми, а також частина Робочого документу щодо 20-ти очікуваних досягнень до 2020 року в частині, що стосувалася енергетичного сектору. На початок 2021 р. не з’явилося нового рамкового документу, який би визначав нові засади або продовжив попередні принципи співпраці у рамках Східного партнерства.
Енергетичні взаємовідносини у рамках Східного партнерства відбуваються на урядовому рівні, а також через механізми Форуму громадянського суспільства програми Східне партнерство. Урядові зустрічі на рівні профільних державних інституцій у багатьох випадках стали майданчиками, на яких проводилися обговорення прогресу держав-учасниць Східного партнерства у мультинаціональному форматі, а також ознайомлення з окремими новими ініціативами інституцій Європейської комісії (Генерального директорату з енергетики, інших директоратів, Європейської служби зовнішньої дії тощо).
Більш активною є робота громадських організацій, об’єднаних у рамках Робочої групи, які намагаються готувати відгуки на ініціативи європейських і вітчизняних органів влади, а також долучатися до підготовки пропозицій, резолюцій і звернень.
Крім того, представники громадських організацій долучалися до проведення зустрічей на урядовому рівні як представники від Форуму громадянського суспільства і допомагали представляти інтереси держав-членів перед ЄС.
Засади подальшої співпраці між ЄС і країнами-учасницями програми Східного партнерства у частині енергетики зазначені у Спільній декларації[1], зокрема, очікувана участь у Європейському зеленому курсі, Паризькій кліматичній угоді та перебудові національних економік на засадах сталого розвитку.
Вплив COVID-19
Особливістю 2020 року стало переведення більшості заходів у онлайн-режим через пандемію COVID-19 і подальше обмеження транскордонного пасажирського руху. При цьому енергетична співпраця стала ще більш актуальною, з огляду на рішення ЄС щодо досягнення кліматичної нейтральності та перегляду цілей розвитку енергетики до 2030 р.
У першому кварталі 2020 р. Україна активно готувалася до впровадження концепції зеленого енергетичного переходу, однак після зміни уряду ситуація кардинально змінилася, а всі зусилля були спрямовані на вирішення поточних викликів енергетичного сектору, пов’язаних із падінням споживання, цін, дефіцитом коштів на виплати ВДЕ тощо.
Політичні, безпекові та економічні чинники
Програма Східне партнерство у енергетичному контексті є більшою мірою рамковим політичним виміром, навколо якого вибудовується робота конкретних структур ЄС. Разом з тим, взаємодія відбувається перш за все в рамках Додатку XXVII до Угоди про асоціацію і Меморандуму про взаєморозуміння щодо стратегічного енергетичного партнерства (оновлений 24 листопада 2016 р.). Стратегічною метою на українському порядку денному енергетичної політики є повна інтеграція до єдиного європейського енергетичного простору, а практичні кроки здійснюються через механізми Енергетичного співтовариства, а саме − імплементацію адаптованих європейських енергетичних acquis і проект EU4Energy.
Найбільшим безпековим викликом для енергетичних відносин між Україною та ЄС у 2019-2020 рр. залишалося питання транзиту російського природного газу. Попри укладення нового 5-річного контракту, безпековий компонент продовжує залишатися одним з найбільш важливих, оскільки не вдалося досягнути довгострокового балансу сил між ключовими учасниками Україною і РФ, а також Україною і ЄС. Разом з тим Східне партнерство не містить безпекового інструментарію, який можна було б використати для врегулювання.
2020 рік відзначився інтенсивним зростанням ролі України як регіонального центру транспортування і зберігання природного газу, коли вперше за багато років рівень заповнення підземних сховищ газу досягнув рекордного значення (28,3 млрд м3). При цьому значна частина газу (11,2 млрд м3) була закачана у спеціальному режимі «митного складу», що разом із тарифом на перекачування «shorthaul» сформувало перелік переваг роботи в Україні для іноземних і вітчизняних замовників. Успішність такої співпраці стала можливою перш за все завдяки відділенню оператора газотранспортної системи і впровадженню європейських стандартів його роботи.
Прогнозні сценарії розвитку відносин до 2025 р.
Енергетичний вимір Східного партнерства залишається перш за все прерогативою двосторонніх взаємовідносин, а на рівні відповідних інституцій ЄС і національних держав проходить лише як сфера відповідальності та звітування.
Базовий сценарій розвитку відносин до 2025 р. передбачатиме збереження основних форматів, які існували до 2020 р., а саме − проведення щоквартальних зустрічей на урядовому рівні, присвячених тематичним напрямкам співпраці, де представники кожної з країн-учасниць звітують про прогрес у реалізації державної політики, а також спільних проектів та ініціатив. Представники Європейської комісії також використовуватимуть такі зустрічі для інформування про результати реалізації проектів, зокрема, EU4Energy, EU4Climate, розвиток ВДЕ, безпекові питання тощо.
Громадські організації будуть використовувати щоквартальні зустрічі як майданчик для представлення громадської позиції, а також донесення до представників ЄС і країн-учасниць Східного партнерства спільних заяв і пропозицій.
Східне партнерство не передбачатиме додаткових зобов’язань щодо низьковуглецевого розвитку, зокрема, у спільних деклараціях за підсумками самітів глав держав. ЄС збереже формальну єдність енергетичної політики Східного партнерства для всіх країн, хоча навіть поточні проекти, наприклад, EU4Energy будуть надалі адмініструватися різними інституціями.
Оптимістичний сценарій
ЄС приймає рішення про розділення енергетичного виміру Східного партнерства на два напрямки – для країн, які декларують мету інтеграції в єдиний європейський енергетичний простір і є асоційованими партнерами, і для країн, які обмежуються окремими програмами співробітництва.
Європейський зелений курс стає новою довгостроковою ціллю для краї-учасниць Східного партнерства, перш за все − асоційованих партнерів, а ЄС розширює на них дію інструментів підтримки.
Україна використовує існуючу договірну базу для просування секторальної інтеграції, зокрема, приєднання до енергетичної системи Континентальної Європи Європейської асоціації операторів систем передачі електроенергії (ENTSO-E) і природного газу (ENTSO-G), запровадження відповідних мережевих кодексів, спільних аукціонних платформ, балансування і аварійної підтримки. При цьому аналогічні кроки в електроенергетиці робить також Молдова, що дозволить реалізувати Угоду про умови майбутньої синхронізації відповідно до вже погодженого графіку.
Рекомендації
Віце-прем’єр-міністру з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України:
– провести погоджувальну нараду з профільними заступниками відповідних міністерств (енергетики, довкілля, економіки, розвитку регіонів тощо) з метою визначення коротко- і середньострокових планів діяльності, які стосуються програми Східного партнерства і формування на їх базі спільної дорожньої карти.
Віце-прем’єр-міністру з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України спільно з Міністерством енергетики України:
– провести узгодження позиції України щодо Європейського зеленого курсу, основних етапів реалізації національної енергетичної політики та необхідних ресурсів, що дозволить вести в подальшому предметний діалог з Європейською комісією.
Міністерство енергетики є урядовою інституцією, відповідальною за формування енергетичної політики, включаючи визначення можливостей досягнення тих чи інших цілей. Для формування реалістичного плану взаємовідносин до 2025 р. необхідно підготувати і обговорити з громадськістю аналіз поточної ситуації в енергетиці, існуючих викликів, шляхів їх подолання, змін на відповідних ринках, включаючи очікувану вартість проведення реформ, ймовірні джерела фінансування та очікувані наслідки.
Робочій групі «Довкілля, зміни клімату та енергетична безпека» Української національної платформи Форуму громадянського суспільства:
– ініціювати комплексний проект дослідження впливу майбутньої енергетичної політики у рамках Європейського зеленого курсу на взаємовідносини із ЄС, сусідніми країнами, міжнародними інституціями і партнерами.
[1] https://ec.europa.eu/neighbourhood-enlargement/sites/default/files/joint_communication_on_the_eap_policy_beyond_2020.pdf
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Україна та Східне партнерство: бачення 2025», який реалізується Радою зовнішньої політики «Українська призма» та Комітетом Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським союзом за фінансової підтримки Фонду Конрада Аденауера. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Фонду Конрада Аденауера.