Двосторонні відносини у регіоні: Молдова

Незважаючи на поточну позитивну динаміку у двосторонніх відносинах України та Молдови, говорити про збереження цього тренду в середньостроковій перспективі не доводиться.

Підписатись на новини "Української призми"

Сергій Герасимчук, директор програми Регіональних ініціатив та сусідства РЗП «Українська призма»

Політичний контекст

Впродовж останніх років динаміка відносин України з Республікою Молдова була неоднозначною. Це було спричинено напругою у відносинах між донедавна Президентом Молдови І. Додоном та Президентами України П. Порошенком і В. Зеленським. У ході президентської кампанії 2016 р. І. Додон заявив про визнання незаконної приналежності окупованого Криму до РФ, що викликало критику з боку України (Посол України в Молдові І. Гнатишин був відкликаний до Києва для консультацій). Після обрання І. Додона президентом контактів між ним та його українським візаві П. Порошенком не відбувалось. Понад те, І. Додон і надалі не уникав контраверсійних заяв, які ускладнювали двосторонні відносини. Наприклад, у 2017 р. він висловився з приводу долі сепаратистського Придністров’я, яке, за його словами, має два шляхи – або «стати частиною України, або частиною Республіки Молдова». Також президент Молдови був у числі тих, хто критично поставився до статті 7 Закону України «Про освіту» (яка стосується мови освіти).

Із В. Зеленським у І. Додона відбулася лише одна телефонна розмова, у ході якої І. Додон привітав Президента України з обранням.

До певної міри відсутність контактів на президентському рівні компенсувалася міжурядовою співпрацею. Зокрема, у 2017 р. відбувалися зустрічі як прем’єр-міністрів обох держав, так і Президента України П. Порошенка з Прем’єр-міністром Республіки Молдова П. Філіпом. Тематика зустрічей включала співпрацю в рамках Східного партнерства, ОДЕР-ГУАМ, ініціативи «Один пояс – один шлях», інфраструктурних проєктів та інших аспектів двосторонніх відносин. Того ж 2017 р. після 6-річної паузи відновила свою роботу Міжурядова українсько-молдовська змішана комісія з питань торгово-економічного співробітництва, були відкриті два спільні пункти пропуску на кордоні між Україною та Молдовою.

У 2018 р. міжурядовий вимір співпраці був суттєво доповнений міжпарламентською співпрацею. Зокрема, було започатковано роботу Міжпарламентської асамблеї «Грузія-Молдова-Україна».

Відбувалися також офіційні контакти Прем’єр-міністра Молдови П. Філіпа із Президентом України П. Порошенком і Прем’єр-міністром України В. Гройсманом. В. Гройсман відвідував Молдову для участі у саміті Глав урядів ОДЕР-ГУАМ.

Економічний контекст

Економічну взаємодію між Україною та Республікою Молдова також важко назвати однозначною. З одного боку, молдовський ринок вважається перспективним для українських експортерів. Це, зокрема, зазначено у Експортній стратегії України. У секторальних стратегіях основний акцент робиться на збільшення поставок продукції агропромислового комплексу. Разом з тим, слід брати до уваги, що у 2016 р., коли українські експортери, намагаючись переорієнтуватися з російського ринку, звернули більшу увагу на молдовський, тоді всупереч Угоді про зону вільної торгівлі СНД та нормам СОТ, Молдова запровадила квоти на безмитне постачання харчової продукції тваринного походження та цементу з України, пояснюючи це необхідністю захистити інтереси місцевих виробників від надмірної конкуренції, викликаної напливом українських товарів (спричиненим російським ембарго). Також українською стороною негативно оцінюється те, що Молдова стягує з імпортної продукції екологічний збір. Натомість, належний контроль щодо стягнення такого збору з місцевих виробників відсутній, що створює для української продукції нерівні умови у порівнянні з виробленими у Молдові аналогами.

У свою чергу, в 2019 р. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) України ухвалила рішення про застосування антидемпінгового мита у розмірі 94,46% щодо імпорту в Україну цементних клінкерів та портландцементу з Молдови. Крім того, у січні 2020 р. було введено антидемпінгове мито на імпорт прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Молдова на 5 років.

Основний інструмент економічної взаємодії на міждержавному рівні – Міжурядова українсько-молдовська змішана комісія з питань торговельно-економічного співробітництва – є почасти неефективною. Серед причин такої неефективності – нерегулярні засідання Комісії і великі перерви між ними (востаннє Комісія збиралася у 2017 р., до того – у 2011 р.).

Негативно позначається на двосторонній економічній співпраці фактор Придністров’я – сепаратистського регіону, що не контролюється урядом Молдови. Контрабандні потоки через придністровську ділянку українсько-молдовського кордону є значними і створюють конкурентні переваги для нелегальних імпортерів.

Поточна ситуація та сценарії розвитку взаємовідносин

Візит новообраного Президента Молдови Маї Санду до України (12 січня 2021 р.) створив передумови для нової сторінки у двосторонніх відносинах. Цей візит став першим закордонним візитом М. Санду і засвідчив розмороження двосторонніх контактів на найвищому рівні. Окрім того, М. Санду однозначно підтвердила, що вважає Крим частиною України, а також заявила про підтримку суверенітету і непорушності кордонів України, чим зняла це чутливе питання з порядку денного діалогу між президентами. Понад те, Президент Молдови наголосила на необхідності досягнення стратегічного рівня двосторонніх відносин.

У ході діалогу сторони також обговорили «придністровське питання». Президенти наголосили, що актуальним є діалог з врегулювання Придністровського конфлікту у форматі «5+2», що включає Молдову, Росію, Придністров’я, ОБСЄ і Україну, а також США та ЄС у якості спостерігачів. При цьому, як українська, так і молдовська сторони вважають, що пріоритетом врегулювання має бути питання безпеки та суверенітету і цілісності Республіки Молдова. Для України цей аспект вкрай важливий, адже за президентства І. Додона у Молдові обговорювалися різні, в тому числі проросійські сценарії врегулювання, які могли б створити негативні прецеденти для України.

Президенти також домовилися про спільну боротьбу з контрабандою, особливо на Придністровській ділянці кордону. Щоправда, молдовська сторона бачить одним з найбільш дієвих методів такої боротьби забезпечення спільного українсько-молдовського митного та прикордонного контролю на Придністровській ділянці. Натомість видається, що українська сторона, попри політичну готовність до такого кроку, спершу прагне врегулювати низку інших проблем у двосторонніх відносинах.

Серед пріоритетів двосторонніх відносин, що були окреслені на початку 2021 р., – інфраструктура і транзит. Зокрема, з метою поліпшення транспортного сполучення між Україною та Молдовою сторони задекларували готовність створити магістраль Київ-Кишинеу (Кишинеу-Сороки-Ямпіль-Київ). Щоправда, це рішення зазнало критики з боку українських експертів, які вважають, що цією ініціативою створюється маршрут, конкурентний нещодавно відкритій поромній переправі Орлівка-Ісакча, яка забезпечує сполучення між Україною та Румунією, уникаючи «зайвого» транзиту молдовською територією. Окремо також вказують на те, що транспортні та пасажирські потоки з Молдови здебільшого рухаються у напрямі Одеси, а відтак створення нової магістралі Київ-Кишинеу на тлі загального дефіциту коштів може бути недоречним.

У контексті енергетичного співробітництва Україна та Молдова мають амбітну мету виробити та реалізувати план спільних дій з інтеграції своїх енергетичних систем до європейської мережі системних операторів передачі електроенергії ENTSO-E. Перед обома країнами стоїть виклик зменшення енергетичної залежності від Російської Федерації. Понад те, Молдова може опинитися у ситуації «енергетичного острову», коли всі її кордони будуть оточені європейською континентальною мережею ENTSO-E, якщо Україна самостійно інтегрується до цього об’єднання.

Сторони також заявили про бажання відновити постачання електроенергії до Молдови та її транзит до Румунії. Щоправда, негативний досвід попередньої співпраці у цій сфері ставить під сумнів вірогідність втілення таких планів. Зокрема, у 2017 р. Молдова вже робила спробу зменшити свою залежність від постачання електричної енергії російським виробником. Тоді 1 квітня 2017 р. українська компанія «ДТЕК Трейдинг» та молдовський посередник, компанія Energocom, що перебуває у державній власності, підписали річний контракт на постачання електричної енергії. «ДТЕК Трейдинг» виграв конкурс. Його конкурентом була електростанція Кучурган, що знаходиться на території Придністров’я та власником якої є російська компанія «Интер РАО». Проте вже у червні 2017 р. Міністерство енергетики Молдови вирішило внести зміни до контракту, було проведено нові переговори, у рамках яких «Интер РАО» запропонувала кращу ціну, ніж українська компанія.

Проблемним лишається екологічне питання. Українські плани з побудови каскаду ГЕС на Дністрі категорично відкидаються молдовською стороною як такі, що створюють екологічний виклик для Республіки Молдова. Зокрема, зниження рівня води у р. Дністер може призвести до дефіциту питної води у м. Кишинеу та на ширших територіях.

Беручи до уваги накопичені проблеми, наявний негативний досвід співпраці і брак діалогу зі стратегічних питань, сторони погодились створити Президентську раду. Окрім того, було також досягнути домовленостей про поєднання зусиль у діалозі з ЄС щодо постачання вакцин.

Разом з тим, шанси на втілення двосторонніх пріоритетів з’являться лише за умови, що окрім перемоги на президентських виборах, М. Санду зможе домогтися проведення у Молдові позачергових парламентських виборів, а її політична сила «Дія та справедливість» зможе отримати на них результат, який дозволить одноосібно або з партнерами по коаліції сформувати уряд.

Наразі для такого сценарію є суттєві перешкоди. По-перше, у нинішньому парламенті сформувався ситуативний союз політичних сил, які прагнуть завадити проведенню дострокових виборів. До нього входять Партія соціалістів Республіки Молдова (ПСРМ) екс-президента І. Додона, партія «Шор» та група «Pentru Moldova». По-друге, ПСРМ та партія «Шор» уже зараз взяли на озброєння контраверсійну тему захисту прав російської меншини, намагатимуться експлуатувати тему поляризації суспільства у Молдові і мають шанси на політичний реванш. Якщо вони контролюватимуть новий парламент, це дозволить їм блокувати ініціативи М. Санду. По-третє, навіть якщо на виборах переможе «Дія та справедливість», існує ризик, що для формування коаліції їй доведеться скооперуватися з «Нашою партією» Р. Усатого, який має репутацію одіозного популіста і так само може гальмувати реформи та ініціативи, задекларовані М. Санду. Зрештою, по-четверте, існує вірогідність відкриття у Молдові аналога румунської парламентської партії «Альянс за об’єднання румунів» (AUR), яка буде «консервативним» формуванням і спекулюватиме питаннями сімейних, церковних і національних цінностей, що може привабити вразливого для популізму виборця, і це сформує ще один виклик для М. Санду (навіть якщо аналог АUR в Молдові не одразу набуде популярності, шанси стати політичними союзниками ПСРМ та партії «Шор» у них є). Понад те, вони претендуватимуть й на електоральне поле правоцентристів, що суперечитиме інтересам проєвропейських сил.

Таким чином, незважаючи на поточну позитивну динаміку у двосторонніх відносинах України та Молдови, говорити про збереження цього тренду в середньостроковій перспективі не доводиться. Визначальними будуть результати парламентських виборів, однак і позитивні для М. Санду результати не гарантують втілення її пріоритетів, оскільки «Дія та справедливість» буде змушена враховувати як побажання сумнівних партнерів, так і опозицію. Загалом же, у середньостроковій перспективі можна очікувати збереження високої турбулентності та волатильності молдовської політичної системи.

Рекомендації

Офісу Президента України:

Беручи до уваги дієвість президентського діалогу, необхідно вжити кроків для запуску та ефективної роботи Президентської ради. Цю структуру варто посилити експертним супроводом із залученням потенціалу відповідних ЦОВВ та громадянського суспільства. Діяльність Президентської ради варто супроводжувати щорічними експертними форумами Україна-Молдова, які були б майданчиком для обговорення проблем та перспектив двосторонніх відносин (у т.ч., як показав досвід першого такого форуму в 2019 р., і у чутливих питаннях безпеки, екології, національних меншин тощо).

Міністерству закордонних справ України, Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України:

У економічній площині необхідно забезпечити відновлення регулярних зустрічей Міжурядової українсько-молдовської змішаної комісії з питань торгово-економічного співробітництва для врегулювання спірних економічних питань.

Міністерству закордонних справ України, Міністерству енергетики України:

У площині енергетичної співпраці необхідно інтенсифікувати діалог як з Кишинеу, так і з Бухарестом щодо механізмів забезпечення співпраці за умов, коли частина транзитних маршрутів пролягає територією Придністров’я, що не контролюється урядом Республіки Молдова.

Верховній Раді України:

Що стосується міжпарламентського виміру, то його також доречно посилювати, але з урахуванням політичної ситуації в Республіці Молдова. Контакти з нинішнім складом парламенту доречно утримувати на робочому рівні, а від ПСРМ як від політсили, що вдається до недружньої до України політики, взагалі відмежуватися. Разом з тим, у випадку оновлення парламенту в ході дострокових виборів буде сенс підняти питання про відновлення формату Міжпарламентської асамблеї «Грузія-Молдова-Україна».

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Україна та Східне партнерство: бачення 2025», який реалізується Радою зовнішньої політики «Українська призма» та Комітетом Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським союзом за фінансової підтримки Фонду Конрада Аденауера. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Фонду Конрада Аденауера.