Мобілізація в Росії: огляд, методи та перспективи

В цій аналітичній записці проаналізовано приховану мобілізацію в Росії в умовах російсько-української війни. Зокрема, досліджено початок та розвиток так званої “часткової мобілізації” в РФ, заходи із мобілізації жителів тимчасово окупованих території України, рекрутингу до так званих російських “приватних військових компаній”. Крім цього, в аналітичній записці розкриваються поточний стан прихованої мобілізації в Росії та методи, які використовує російська влада для поповнення особового складу збройних сил, зокрема мобілізацію засуджених, іноземців, запровадження нових підходів для пришвидшення мобілізації. Також, досліджено передумови та перспективи початку нової хвилі прихованої мобілізації в Росії та підготовлено перелік рекомендацій щодо протидії мобілізації в РФ.

Автори:

• Ярослав Чорногор, к.і.н., директор Програми
•  російських і білоруських студій 
• Анатолій Черниш, молодший дослідник Програми
• російських і білоруських студій 
• Павло Радь, молодший дослідник Програми
• російських і білоруських студій
• Антон Оксентюк, стажер Програми
• російських і білоруських студій

 

Керівництво РФ розраховувало у лютому 2022 року кількома потужними ударами розгромити українську армію, захопити столицю та ряд обласних центрів, і таким чином за лічені дні нанести поразку Україні та примусити її керівництво до капітуляції. Ці розрахунки не справдилися. Україна змогла не лише протриматися кілька днів, а й відкинула російські війська за кількома напрямками. При цьому РФ понесла значні невідворотні втрати особового складу, тому перед її керівництвом постала потреба у поповненні лав збройних формувань, які знаходилися на лінії зіткнення з Силами Оборони України. Найбільш дієвим варіантом вирішення цієї потреби могла б стати мобілізація, тобто призов військовозобов’язаних на службу в діючу армію у зв’язку із запровадженням воєнного стану. Але оскільки російське керівництво офіційно оголосило лише проведення так званої “спеціальної воєнної операції”, то оголошувати загальну мобілізацію не мала приводу. Вихід шукали у проведенні часткової мобілізації в РФ, примусовій мобілізації на окупованих територіях, переведенні на контракт солдат-строковиків, вербуванні “добровольців” до лав ЗС РФ і так званих “приватних військових компаній”, у т.ч. осіб, обтяжених боргами, в’язнів з російських колоній, іноземців та інших заходах. Все це ми виклали у нашому дослідженні, яке пропонуємо Вашій увазі.

 

 

1. Поповнення лав ЗС РФ від початку повномасштабного вторгнення в Україну

 

Для здійснення повномасштабного вторгнення в Україну РФ задіяла приблизно 200 тис. військовослужбовців, а вже в грудні 2023 року, за словами Володимира Путіна, в зоні бойових дій знаходилося близько 617 тис. військовослужбовців. Потреби у живій силі в рамках війни на виснаження зводяться не лише до поповнення втрат, але й передбачають здійснення ротації і формування резервів для подальших операцій.

У Російській Федерації не оголошували загальну мобілізацію, а в рамках часткової мобілізації, яка у свій час викликала інформаційний бум як всередині Росії, так і за її межами, до лав ЗС РФ потрапило близько 300 тис. осіб. Загальна кількість мобілізованих і контингенту, який брав участь у повномасштабному вторгненні, у сумі не відповідає тій кількості росіян, які зараз перебувають на фронті. Це означає, що процес набору новобранців відбувається за допомогою інших механізмів, частина з яких є прихованими і не дуже відомими широкому загалу. Відтак нижче проаналізовано, як Москва, в комплексі використовуючи декілька механізмів, поповнювала втрати і збільшувала чисельність військ.

 

Мобілізація на окупованих територіях

 

З початку 2022 року РФ проводила примусову мобілізацію на окупованих територіях. Так, ще в лютому напередодні повномасштабного вторгнення у так званих “ДНР” та “ЛНР” була оголошена масова мобілізація, в рамках якої до лав ЗС у примусову порядку потрапляли, зокрема, студенти і курсанти, а через масові облави на чоловіків призовного віку свою роботу припинили деякі підприємства та комунальні служби. За даними “Східної правозахисної групи” до середини липня 2022 року було мобілізовано близько 140 тис. осіб, а ще 80 тис. були мобілізовані в рамках так званої часткової мобілізації. Хоча потік мобілізованих з окупованих територій, а також російських добровольців частково забезпечував поповнення втрат і зростання необхідності в живій силі, серйозних проблем не вдалося уникнути.

 

Часткова мобілізація

Вперше РФ серйозно стикнулась з необхідністю поповнення втрат на початку осені 2022 року, коли на фоні вдалого українського наступу на Харківщині стало очевидно, що потік добровольців та жителів окупованих східних регіонів України на фронт не покривав зростаючі потреби в живій силі. Відтак наприкінці вересня 2022 року Кремль був вимушений оголосити часткову мобілізацію, яка  офіційно тривала до кінця січня 2023 року. Це дозволило в короткий термін збільшити чисельність військ на 300 тис. осіб, однак у процесі набору військовозобов’язаних з’ясувалося, що РФ не була готова до повноцінного розгортання даного процесу. Відтак з’явилася низка проблем, пов’язаних з недоліками обліку громадян та неспроможністю забезпечити прийом такої великої кількості новобранців. Для часткового вирішення даної проблеми була розгорнуто регіональне угрупування військ Білорусі та Росії – крок, який служив прикриттям для прибуття на територію Білорусі російських мобілізованих, де ті проходили навчання.

Хоча оголошення часткової мобілізації не спровокувало аж надто серйозних для Кремля проблем, у суспільстві з’явилося відчуття напруги та незадоволення. Так, частка росіян, які підтримували початок мирних переговорів з Україною, зросла з 44% у серпні до 57% у вересні 2022 року, а країну за різними даними покинуло приблизно 500 тис. людей. Ймовірно, більша частина з них повернулася назад, проте настання паніки стало сигналом для Кремля, особливо на фоні дефіциту кадрів на ринку, адже передусім з країни виїжджають кваліфіковані працівники. Відтак Москва дещо змінила підхід до набору живої сили.

 

Вербування у “приватні військові компанії”

Ще влітку 2022 року лідер “ПВК Вагнер” Євгеній Пригожин розпочав кампанію з вербування серед російських в’язнів, осіб у скрутному становищі та боржників. Ближче до осені процес набрав значних розмахів, у результаті чого чисельність угрупування зросла до 50 тис. осіб. Згодом функцію вербування ув’язнених на себе перебрало МО РФ, зокрема і для поповнення підконтрольних собі “приватних військових компаній”, тож цілком ймовірно, що на фронт станом на осінь 2023 року потрапило приблизно 100 тис. в’язнів. При тому, використання “приватних” армій не лише вписувалось у логіку внутрішньої боротьби в середині російського політикуму та силового блоку,  але було альтернативою для тих, хто не хотів себе обтяжувати контрактом з російським оборонним відомством, зокрема, в рамках формування добровольчих батальйонів у російських регіонах. Фактично Кремль створював романтизований образ авантюристів, які нібито діють автономно від регулярних сил і мають змогу залишити службу після завершення короткострокового контракту.

У 2023 році РФ не припинила вербування ув’язнених і осіб, які перебували у скрутному становищі, проте Кремль зробив ставку на залучення якомога більшої кількості осіб на службу по контракту. Водночас на фоні не дуже вдалого процесу формування добровольчих батальйонів у російських регіонах Кремль зробив висновки та скоригував підхід.

 

Набір на контракту службу

Так, перед весняним призовом на строкову службу розпочалася агресивна медійна кампанія з пропагування підписання контракту з МО РФ. На вулицях міст розгорнули мобільні пункти відбору на військову службу за контрактом, керівникам підприємств та навчальних закладів приходили рекомендації стосовно рекламування серед працівників та студентів можливість підписання такої угоди. Крім інформаційної складової, була ще задіяна фінансова, адже російська федеральна влада обіцяла одноразову грошову виплату при підписанні, зарплату, значно вищу за середню по Росії, а також безліч пільг як для самого військовослужбовця, так і для його сім’ї. Це стало привабливим фактором для частини новобранців, а також зменшило фінансове навантаження на регіональну владу, яка не могла належним чином забезпечувати формування та функціонування добровольчих батальйонів у багатьох регіонах.

Набагато більшу увагу в оборонному відомстві звернули і на строковиків. З початку 2023 року розпочалася активне вербування молодих чоловіків, яке продовжувалося протягом всього року. Командири частин та старші за званням військовослужбовці застосовували різні механізми впливу: від індивідуальних бесід до погроз та залякування. Комбінація заохочення і примусу дозволяє виконати план набору на контрактну службу, у результаті чого, за словами міністра оборони Сергія Шойгу, до лав війська вступили приблизно 490 тис. осіб.

Для здійснення більш ефективного набору на строкову службу з подальшим заманюванням на контрактну російська Держдума прийняла певні законодавчі зміни, якими збільшила призовний вік до 30 років, у результаті чого під призов потрапляє ще більше чоловіків, а також запровадила реформований механізм формування військового обліку, який стосується всіх військовозобов’язаних. Так, були запроваджені електронні повістки, які вважаються врученими з моменту їхньої появи в електронному кабінеті військовозобов’язаного на порталі “Госуслуги”. У разі неявки у військкомат можуть бути запроваджені обмежувальні заходи, зокрема заборона виїзду за кордон, керувати транспортним засобом, укладати угоди з нерухомістю, брати кредити тощо. У 2023 році система електронних повісток функціонувала в тестовому режимі, проте вже в грудні 2023 року Володимир Путін підписав указ, яким доручив МО РФ забезпечити постановку на військовий облік без особистої явки у військкомат у другій половині 2024 року.

 

2. Методи здійснення мобілізації на поточному етапі

 

Вербування на службу за контрактом

Наразі найбільш поширеним офіційним методом мобілізації є підписання контрактів із росіянами, які йдуть до армії добровольцями. Спостерігається постійне заохочення щодо приєднання до російської армії серед населення. Найдієвішим аргументом для залучення росіян до армії є висока, у порівнянні із середньою для Росії заробітна плата, а також значні разові виплати після підписання контракту. На сьогодні російська влада також розглядає низку додаткових преференцій для заохочення, наприклад, звільнення від сплат відсотків по кредитах. Російська влада офіційно наголошує на великій кількості росіян, які підписують контракти. Сам Путін у грудні 2023 року вперше з початку повномасштабного вторгнення назвав цифру контрактників у російській армії – 640 тисяч. Заступник голови Ради національної безпеки РФ та колишній президент Дмитро Медведєв заявляє, що за 2023 рік 410 тисяч росіян підписали контракти, а з початку 2024 року ця цифра сягає ще 53 тисячі осіб. Разом із цим слід розуміти, що потенційно велика кількість цих росіян вже були раніше мобілізованими та підписали контракти. Аналогічна ситуація стосується й бойовиків “ПВК Вагнер”, яких російська влада примусила підписати контракти з Міністерством оборони РФ. Таким чином реальна кількість російських військ на заявлені обсяги не збільшилась. 

Російська влада веде активну роботу з підготовки законодавчої бази для збільшення російської армії шляхом підписання контрактів росіянами, які знаходяться під слідством у кримінальних справах. Нині у російському парламенті на розгляді знаходиться законопроект про звільнення від кримінального покарання малої та середньої тяжкості тих росіян, які брали участь у війні з Україною. Таким чином йде узаконення того процесу, який вже працював у нелегальній формі. 

 

Вербування іноземців

 

Російська влада використовує низку мереж для вербування іноземців та їх подальшої участі у війні. До тих країн, де ведеться подібна робота належать держави із низькими рівнями доходу населення, а також лояльним ставленням до Росії. Російська влада обіцяє іноземцям високі заробітні плати, роботу не на лінії зіткнення, а також російське громадянство у майбутньому. Найбільш активно вербування йде у Сирії, Індії, Непалі, у країнах Африки та Центральної Азії.

Так, у березні 2024 року була офіційно викрита схема вербування громадян Індії проти їх волі шляхом пропозиції про навчання у приватних російських університетах та подальшої відправки на війну. Заявляється про те, що як мінімум 180 індусів постраждали від цієї схеми.

До стандартного методу найму іноземців є пропозиція про залучення до допоміжних робіт у тилу російської армії та подальша відправка на лінію зіткнення. Відомо, що за 2023 рік понад 100 громадян Індії підписали контракт із російською армією. Аналогічний метод використовувався для вербування громадян Непалу, чия влада на початку 2024 року розпочала боротьбу із подібною діяльністю та припинила видавати робочі візи в Росію своїм громадянам після повідомлень у ЗМІ про загибель 10 непальців.

Було офіційно викрито мережу, направлену на вербування громадян Куби. У вересні 2023 року кубинська влада оголосила про її ліквідацію. Ймовірно, певну кількість кубинських громадян залучали до формувань 106-ї дивізії ВДВ. Загальна ж цифра знаходиться на рівні більше сотні кубинців, які підписали контракти із російською армією.

Всередині держави російська влада стабільно проводить обшуки у місцях проживання трудових мігрантів, більшою мірою представників країн Центральної Азії. В результаті цих дій представники силових структур за допомогою погроз примушують мігрантів, які мають російське громадянство, підписувати контракти з російською армією. За останні місяці ця практика поступово почала набувати більших масштабів. У новорічну ніч 2024 року російські силові структури провели у Санкт-Петербурзі безпрецедентну акцію та затримали декілька тисяч мігрантів із Центральної Азії. Додатково йде їх залучення до проведення будівельних робіт у тилу російської армії для розбудови російських ліній оборони. Найбільш активно дана практика застосовувалась для зведення оборонних споруд на окупованих територіях півдня України. У випадку безпосередньої участі мігрантів у бойових діях, мова майже завжди йде про застосування російською владою обману при підписанні трудових документів методом підсунення до них контрактів із Міністерством оборони РФ. Наразі подібна практика, з огляду на велику кількість мігрантів в Росії, не є поширеною через необхідність збереження внутрішньополітичної стабільності напередодні президентських виборів в Росії. Найімовірніше, що після їх проведення влада розпочне більш активну діяльність у цьому напрямку. Те саме стосується й потенціалу продовження “часткової мобілізації” серед російських громадян.

 

3. Подальші перспективи мобілізації в Росії

 

Фактори, які зумовлюють продовження мобілізації

Офіційно, російська влада відкидає необхідність проведення додаткової мобілізації. Заперечення щодо нової хвилі мобілізації висловлював як особисто Путін, так й інші представники влади. Зокрема,  заступник голови Комітету Ради Федерації з міжнародних справ Володимир Джабаров заявив, що “Росії не потрібна додаткова мобілізація”, а “щоденно близько 1,5 – 2 тисячі осіб вступають в армію за контрактом”. Однак, фактично, проведення додаткової хвилі мобілізації  в Росії є неминучим і це аргументується наступними факторами:

1. Необхідність поповнення втрат армії РФ. За даними медіа-ресурсу “Медиазона” від початку повномасштабного вторгнення Росія втратила вбитими близько 75 тисяч осіб, поіменно вдалося встановити загибель 44,6 тисяч військових (станом на кінець 2023 року). В той же час, Генеральний штаб Збройних Сил України повідомляє, що загальні бойові втрати Росії становлять більше 424 000 осіб вбитими та пораненими (станом на 10 березня 2024 року). 

Крім цього, статистика втрат з російської сторони почала активно зростати починаючи з 2023 року, у зв’язку з веденням тривалих та ресурсомістких штурмових операцій в багатьох точках лінії фронту. Це, зокрема, бойові дії на Бахмутському, Авдіївському напрямках та на півдні Запорізької області. 

1. Заміна мобілізованих першої хвилі мобілізації. Велика кількість російських військових, які задіяні в бойових діях від початку повномасштабної агресії, так і ті, які вступили до лав армії РФ з початку “часткової мобілізації” потребують ротації у зв’язку з проблемами зі здоров’ям та морально-психологічним станом. Про це наголошують різні російські інформаційні ресурси, зокрема телеграм-канали.
2. Підготовка резерву для нових наступальних операцій та оборони окупованих територій. Враховуючи наявні втрати серед особового складу російської армії, підготовка додаткового резерву за рахунок мобілізованих теж є очевидною, тим паче якщо Росія планує проведення масштабних наступальних операцій. Щодо необхідності збільшення особового складу висловився колишній голова “Роскосмосу”, а тепер так званий “сенатор РФ від Запорізької області” Дмитро Рогозін. За його словами, для виходу на “кордони нових регіонів РФ” та їх утримання  “необхідна кількісна перевага над ворогом” і, відповідно, збільшення особового складу. Зокрема відчутною є потреба у спеціалістах вузького профілю та операторах БПЛА.

 

Можливий початок та перебіг нової хвилі мобілізації в Росії

Можна очікувати, що нова хвиля мобілізації в РФ потенційно може розпочатися незабаром після проведення президентських виборів. Стабілізація медійного простору після них дозволить посилити існуючі та запровадити нові методи вербування людей в лави російської армії, як-от запровадження механізму “електронних повісток” та примусова мобілізація на окупованих українських територіях.

Щодо спроб залучити мешканців окупованих територій в російську армію, то можна побачити, що вже здійснюються заходи, які можна вважати потенціальною підготовкою до цього процесу. Наприклад на територіях так званих “ДНР” та “ЛНР” планувалось проведення візитів “представників виборчих комісій” безпосередньо до місць проживання людей з метою внесення їх даних про місце проживання. Це мало б на меті дати їм можливість “голосувати безпосередньо за місцем перебування”. Потенційно всі отримані персональні дані можуть в подальшому бути використані для тиску на жителів окупованих територій та силового вербування їх в армію РФ вже після проведення виборів.

Наразі ми бачимо додаткові елементи, які можна інтерпретувати як підготовку до майбутньої потенційної хвилі мобілізації:

• У лютому 2024 року Міністерство оборони Росії офіційно запропонувало підвищити максимально можливий вік перебування на службі в період мобілізації для контрактників і мобілізованих. Наразі для солдатів званням нище офіцера ця цифра складає 50 років. Міністерство оборони пропонує збільшити її до 65 років, а також ввести єдиний віковий ценз у 70 років для офіцерського складу.
• У грудні 2023 року Путін ввів указ про збільшення чисельності армії на 170 тисяч людей. Перед першої хвилею мобілізації, у серпні 2022 року, він аналогічним чином наказував збільшити армію на 137 тисяч осіб.

Також можна виділити наступні процеси, які характеризуватимуть нову хвилю російської мобілізації. По-перше, Кремль буде надалі застосовувати методику “батога і пряника” для вербування нових людей в армію РФ. “Батогом” можуть стати нові методи ведення обліку військовозобов’язаних, зокрема згадані раніше “електронні повістки” та посилений контроль над особами, які підлягають призову в рамках “часткової мобілізації”. З іншої сторони, влада продовжуватиме стимулювати людей із соціально неблагополучних верств населення обіцянками про високі фінансові виплати та соціальне забезпечення, підкріплюючі це широкими інформаційними кампаніями.

По-друге, практика мобілізації засудження і найм у так звані “ПВК” може продовжитися, зокрема у випадку успішного прийняття закону про звільнення від кримінальної відповідальності росіян, які братимуть участь у агресії проти України. Результативність найму у “ПВК” залежатиме від успішності масштабування цих структур, встановлення над ними контролю та їх загальної популяризації. По-третє, Росія і надалі шукатиме способи вербування людей за кордоном шляхом обману або взамін на обіцянки про високу фінансову винагороду.  Зрештою, значні зусилля можуть бути спрямовані на примусову мобілізацію населення окупованих територій України, так як воно є найбільш вразливим до таких дій.

Перешкодою для посилення мобілізації може виступити зростання соціальної напруги всередині Росії, зокрема через незадоволення сімей мобілізованих умовами ведення військової служби, необхідністю ротації та покращення соціального забезпечення. Посилення цих настроїв може спричинити суттєве збільшення втрат серед особового складу армії РФ.

 

Висновки та рекомендації

 

Хоча в Росії протягом всього часу активно відбувався прихований від загалу набір бійців, сценарій за якого в РФ оголошують нову повноцінну хвилю мобілізації є реальним. Все залежатиме від того, яку стратегію оберуть у Москві: створення перманентного тиску на декількох ділянках фронту чи розгортання великих наступальних операцій. У будь-якому разі з кінця 2022 року РФ поступово намагається реалізувати свою перевагу у живій силі, що дозволяє не лише ефективно утримувати захоплені території, але й повільно просуватися на певних ділянках фронту, хоч і ціною великих втрат. 

Для України з її обмеженим мобілізаційним ресурсом і проблемами з набором нових бійців обидва сценарії означають унеможливлення втілення великих наступальних операцій у найближчому майбутньому, адже отримати чисельну перевагу на певній ділянці фронту для здійснення прориву буде надзвичайно складно. Водночас проведення повноцінної хвилі мобілізації в Росії може створити передумови для серйознішого продавлювання українських оборонних рубежів завдяки більшій щільності вогню та кількісній перевазі противника. Однак такий крок потенційно загострить проблеми всередині самої РФ.

Незалежно від сценарію, західним партнерам необхідно нарощувати військово-технічну підтримку України, яка включатиме не лише засоби ураження та боєприпаси, але й інженерну техніку та міни, що дозволить підготувати розгалужену систему оборонних споруд та позицій. Більше того, Заходу необхідно все більше діяти з позиції сили, демонструючи готовність до переходу на новий рівень підтримки офіційного Києва.

Окремо варто наголосити, що Україні і західним партнерам важливо мати підготовлений план дій на випадок різного розвитку подій, який включатиме широкий набір інструментарію зі встановленими часовими рамками. Мова йде не лише про матеріально-технічну співпрацю, але й роботу всередині самої Росії на рівні диверсій, саботажу, інформаційних кампаній з метою її внутрішньої дестабілізації. Коригування підходу дозволить не просто реагувати на дії Москва, але й діяти проактивно.