Законодавчо-доктринальна дефініція стратегічного партнерства України завжди мала вади. Відсутність чітких критеріїв та підходів до визначення стратегічного партнерства підсилювалась розбіжностями у дефініціях в окремих документах та доповнюватись ситуативними визначеннями з боку очільників держави. В українській зовнішній політиці поняття «стратегічне партнерство» ще досі не отримало остаточного змістовного наповнення, що призвело до надмірного розширення кола «стратегічних партнерів» України у попередні роки.
На початку 2000-х років ледь не 40 країн відповідно до заяв різного рівня можна було вважати стратегічними партнерами України.
Проблема полягала у тому, що стосовно переважної більшості з них «стратегічний» статус не був підкріплений ані реальним станом речей у двосторонніх відносинах, ані договірною базою, ані навіть внутрішніми нормотворчими документами. Адже в Україні не було затвердженої стратегії зовнішньої політики, а існуючі документи обмежувались лише визначенням засад зовнішньої політики, однак не визначали реальні пріоритети.
Доктринальні зміни останніх декількох років, обумовлені прийняттям низки внутрішньоукраїнських документів стратегічного рівня (Стратегія національної безпеки, Стратегія зовнішньополітичної діяльності України), а також чітко визначений зовнішньополітичний курс держави мали внести певну ясність у визначення критеріїв стратегічного партнерства України. Однак нові затверджені документи помножують умовні категорії партнерства, що призводить до відсутності чіткого бачення та ієрархії відносин, додає непотрібної семантики без належного визначення.
Всебічне співробітництво стратегічного характеру, стратегічне партнерство, особливе партнерство, глобальне партнерство – от тільки декілька формулювань, які використовуються авторами стратегій.
У даному дослідженні не буде розглянуто питання стратегічного партнерства з міжнародними організаціями – ЄС та НАТО, інтеграція до яких визначена основним напрямом зовнішньої політики України. Фокус буде зроблено лише на двосторонніх відносинах з окремими країнами, які на сьогодні у відповідних стратегіях названо стратегічними партнерами України. Ми спробуємо проаналізувати як можливі критерії стратегічного партнерства та українське бачення основних характеристик стратегічного партнерства, а також проведемо кореляцію з реально існуючим станом речей відповідно до обраних критеріїв.