Українсько-болгарська економічна взаємодія будується в неоднозначній системі зовнішньоекономічних координат, що впливає на дискретність стратегічного позиціонування Болгарії як країни-партнера. Динаміка та структура зовнішньої торгівлі між державами позитивно відреагувала на початок функціонування ГВЗВТ, але її технологічний зріз та внутрішньогалузевий рівень потребують коригування з урахуванням національних економічних інтересів. Враховуючи обмежені інвестиційні можливості України та Болгарії, перспективи співпраці відкриваються у сфері транспортної інфраструктури та енергетики із залученням фінансування третіх сторін. Нереалізовані резерви для виробничої кооперації приховані у військово-технічній галузі, машинобудуванні для АПК.
Українсько-болгарські економічні відносини є тісно вплетеними у картату зовнішньополітичну канву. Сприятливими чинниками двосторонньої взаємодії виступають обопільна орієнтованість на ЄС та схожість пов’язаних з цим процесів у сфері державного реформування, що підсилюються етнічною та соціо-культурною спорідненістю країн. Однак реалізації потенціалу співпраці, що передусім пов’язаний з Чорним морем, бракує інтересу Болгарії, яка нині тяжіє до Балканського регіону. Дестимуляторами виступають істотний рівень залежності Болгарії від Росії в економічній та енергетичній сферах та пов’язані з цим збитки, понесені болгарською економікою через європейські санкції та скасування Росією проєкту “Південний потік-2”. У результаті економічні відносини між Україною та Болгарією є багатошаровими, але без претензій на виняткову значущість для сторін.
Стратегічний інтерес України до економічної співпраці з Болгарією має точковий характер і не відображає попередні міжурядові домовленості та можливості секторів, продукція яких становить більшість в українському експорті. Останніми роками між державами не укладались угоди на оновлення змісту двосторонніх економічних відносин. Хоча Болгарія є найбільшим торговельно-економічним партнером у Балканському регіоні, важливим ринком збуту українських товарів, вона не згадується серед перспективних ринків в Експортній стратегії України. Зони підвищеного українського інтересу простежуються в деяких крос-секторальних експортних стратегіях: у секторальній стратегії харчової і переробної промисловості йдеться про можливість запозичення болгарського досвіду розробки лідерами агропромислового сектору національних стандартів сертифікації сільськогосподарської продукції, які були би максимально наближеними до міжнародних і одночасно адаптованими до місцевих реалій; у секторі креативних індустрій Болгарія включена до переліку країн, з якими можливе партнерство в рамках європейських кінематографічних та аудіовізуальних організацій.
З огляду на частоту двосторонніх офіційних контактів з економічної тематики, тренди двосторонньої торгівлі товарами та послугами, взаємних інвестицій формуються чинниками за межами економічної дипломатії. Багаторічна перерва у засіданні Українсько-болгарської спільної міжурядової комісії з питань економічного співробітництва (востаннє у 2010 р.) не сприяє консолідації зусиль на зміцненні економічної співпраці, військово-технічного співробітництва, розвитку транспортної та туристичної галузі. Більшою активністю відрізнялися заходи мікроекономічної дипломатії, співорганізаторами яких виступали Посольство України в Болгарії, Болгарсько-Українська індустріальна палата (БУІК) в м.Софія, а також Болгарсько-Українська господарська палата у м.Варна. Презентації економічного та інвестиційного потенціалу регіонів України, а також сприяння “B2B” зустрічам відбуваються переважно у ході бізнес-форумів. Експортні та інвестиційні пропозиції українського бізнесу, іміджеві, туристичні та позиційні матеріали регіонів розміщуються в електронному Бюлетені БУІК. Рідше проходить обговорення питань економічного характеру двостороннього співробітництва під час зустрічей українських дипломатів з болгарськими представниками ділових кіл. Попри зростання останніми роками активності щодо обміну та навчання працівників у сфері туризму, створення окремого інституційного механізму для міжурядової взаємодії з цих питань перебуває на стадії попереднього обговорення.
Технологічний зріз торгівлі свідчить про сприятливі передумови для виробничої кооперації між Україною та Болгарією, однак показники внутрішньогалузевої торгівлі наразі є невисокими. Хоча українсько-болгарська торгівля позитивно відреагувала на початок функціонування ГВЗВТ з ЄС, більше половини українського експорту становлять сировинні та ресурсномісткі статті (передовсім, чорні метали). Натомість значні обсяги імпортованих з Болгарії лікарських засобів формують істотну перевагу за високотехнологічними позиціями. Хоча в зустрічній торгівлі обох держав присутня значна частка середньотехнологічної продукції, індекси внутрішньогалузевої торгівлі свідчать про відсутність тісної виробничої кооперації у цій технологічній ніші. З огляду на тенденції останніх років, міжгалузева торгівля між Україною та Болгарією майже вичерпала свій потенціал, а появі нових форм співробітництва не вистачає імпульсу з боку держави. Наприклад, лишились невтіленими попередні міжурядові домовленості щодо вивчення можливостей спільного виробництва електро- і автонавантажувачів, а також спільного виробництва і торгівлі в області оптичного й оптико-електронного приладобудування.
Україна та Болгарія готові реалізовувати спільні проєкти у сфері транспортної інфраструктури та енергетики, що на фоні обмеженого інвестиційного потенціалу обох держав відкриває можливості для нових форм співробітництва із залученням інструментів ЄС та міжнародних фінансових установ. Запуск поромної переправи Орловка-Ісакча став важливим кроком у напряму покращення транспортного сполучення, збільшення туристичного потоку та розширення бізнес-контактів. Серед проєктів, що наразі “застигли” у часі – продовження автотранспортного сполучення Одеса-Рені до Варни територією Румунії, спрощення умов вантажоперевезень через залізнично-поромне сполучення порт “Чорноморськ” – поромний комплекс “Варна”. Слід врахувати, що Болгарія та Румунія уклали меморандум щодо будівництва нового мосту через Дунай між містами Зимнич та Світштов, а також плани ЄС щодо будівництва швидкісної залізниці до Бухареста, яка за ініціативи Болгарії може бути подовжена через її територію до Туреччини. У разі успішного державного лобіювання, українські виробники могли б отримати замовлення на поставки металоконструкцій для спорудження вказаних інфраструктурних об’єктів. Можливості для українсько-болгарської співпраці відкриваються в сфері енергетики. Обсяги генерації “вугільної” енергії в Болгарії залишаються одними з найвищих в ЄС, що потребує трансформації енергетичного комплексу на користь розвитку відновлювальних джерел енергії. Перспективи існують відносно залучення вітчизняних компаній до модернізації болгарської атомної станції “Козлодуй”, зокрема в частині забезпечення функціонування систем безпеки, реконструкції та постачання відповідного обладнання. Вартують української уваги і плани Болгарії щодо будівництва 7-го енергоблоку АЕС “Козлодуй”, а також спорудження АЕС “Белене”.
Рекомендації
- Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерству закордонних справ:
розпочати підготовку до проведення чергового засідання Українсько-болгарської спільної міжурядової комісії з питань економічного співробітництва з винесенням на порядок денний пропозицій щодо розширення виробничої кооперації у сфері машинобудування, зокрема в частині спільного виготовлення сільськогосподарської техніки, яка покриватиме щонайменше попит України та Болгарії як країн з розвинутим аграрним ринком, а також з перспективою подальшого її продажу на ринках третіх країн (Африка, Азія).
розробити план зустрічей українських дипломатів у Болгарії з представниками болгарських асоціацій щодо визначення зон зміцнення співпраці у сфері середньо- та високотехнологічного виробництва.
- Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерству з питань стратегічних галузей промисловості, Міністерству закордонних справ:
провести зустріч з представниками уряду та профільних виробників Болгарії щодо використання резервів співробітництва у військово-технічній галузі, зокрема, поставок до Болгарії окремих видів української спецпродукції, яка відповідає стандартам НАТО, налагодження її спільного виготовлення на підприємствах ВПК України та Болгарії.
- Міністерству інфраструктури, Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерству закордонних справ:
відновити консультації з болгарською стороною щодо: проєктів, які здійснюються в Болгарії із залученням коштів ЄС та міжнародних фінансових установ та є перспективними з точки зору участі провідних українських підприємств як постачальників матеріалів та виконавців робіт; можливостей реалізації проєкту продовження транспортного коридору з України до Болгарії; укладення угоди про спрощення умов вантажоперевезень поромним сполучення Чорноморськ–Варна.
- Міністерству енергетики:
ініціювати міжурядовий діалог із залученням представників підприємницького сектору задля обміну досвідом та виробничої співпраці з модернізації болгарської енергетичної сфери, у т.ч. виконання українськими підприємствами робіт щодо реконструкції та модернізації АЕС та інших об’єктів енергетики.
Проєкт реалізовано в рамках «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні», що виконує міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні».