Україна-Польща

Сприятливе підґрунтя для економічної співпраці України та Польщі підточується етнополітичними та культурними непорозуміннями укупі з незадовільною якістю вітчизняного середовища для бізнесу.

Підписатись на новини "Української призми"

Сприятливе підґрунтя для економічної співпраці України та Польщі підточується етнополітичними та культурними непорозуміннями укупі з незадовільною якістю вітчизняного середовища для бізнесу. У стратегічних документах зовнішньоекономічної політики України не вистачає важливих акцентів щодо Польщі як топового партнера. Найбільше відповідають реаліям порядку денного українсько-польських відносин міжнародні документи у сфері військово-технічної співпраці, тоді як решта напрямів потребують оновлення договірної бази. Локомотивом нарощування товарообігу між Україною та Польщею виступає мікроекономічна дипломатія, підсилена сприятливим впливом ГВЗВТ з ЄС. Найперспективнішими  напрямами двосторонньої економічної співпраці є вертикальна кооперація у сфері виробництва озброєння,  АПК з орієнтацією на нішевий сегмент, налагодження українських поставок електроенергії на заміщення польської вугільної енергетики, спільна розвідка та видобуток природного газу. Проблемними зонами залишаються обмеження транзитного потенціалу українських автоперевізників польською стороною,  інтегроване управління кордонами та спільне планування просторового розвитку прикордонних територій.

Україна та Польща мають сприятливі передумови для побудови winwin моделі економічної взаємодії, однак капіталізація потенціалу торговельно-економічної й інвестиційної співпраці підважується етнополітичними та історичними непорозуміннями, гальмується якістю українського бізнес-середовища. Ситуацію у сфері економічної співпраці між Україною та Польщею можна охарактеризувати як парадоксальну. З одного боку, незмінна та послідовна підтримка євроінтеграційного курсу України, непохитність позицій відносно антиросійських санкцій з боку Республіки Польща створюють сприятливе поле для економічного партнерства між державами. У Стратегії національної безпеки Польща позиціонується як партнер, важливий для національних інтересів України та зміцнення регіональної безпеки. З іншого боку, через домінування на порядку денному двосторонніх відносин історичної та етнополітичної проблематики, економічні інтереси та ринкова кон’юнктура залишаються за бортом співпраці двох держав, наділяючи її торговельний, виробничо-секторальний та інвестиційний вимір більше декларативним характером, аніж реальним змістом. Негативні настрої відносно кооперації польських бізнес-кіл з українськими формуються через порівняно гірші умови для підприємницької діяльності в Україні.

Польський вектор чітко простежується в зовнішньоекономічній політиці України, однак в ньому не вистачає акцентів та оновлень за перспективними напрямами співпраці. В Експортній стратегії надано пріоритет інвестиційним зв’язкам з західним сусідом над торговельними. Польща згадується як важливий інвестор, зважаючи на  9 місце за обсягом прямих іноземних інвестицій накопичених в українській економіці. Однак у дорожній карті розвитку українського експорту відсутні посилання на Польщу як важливого торговельного партнера, хоча за обсягами товарного експорту вона є другим партнером України. Попри факт, що Польща входить у топ-10 країн з найвищим товарообігом агропродовольчою продукцією з Україною, у Стратегії розвитку експорту продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості польський напрям не враховано. Двосторонні документи, що мали би формувати основу для подальшого розвитку стратегічного партнерства між Україною та Республікою Польща у сфері торговельно-економічного співробітництва, транспорту, екології, прикордонної співпраці частково втратили свою актуальність та потребують оновлення. Укладені протягом останніх років українсько-польські договори стосуються в основному військово-технічної співпраці. Також з предмету нещодавніх угод можна простежити наміри польської сторони спряти розбудові цивілізованого економічного простору в Україні.

За періодичністю та системністю заходи макроекономічної дипломатії України стосовно Польщі поступаються мікроекономічним ініціативам, що укупі зі сприятливими умовами ГВЗВТ з ЄС сприяють продовженню тренду зростання обсягу двосторонньої торгівлі. Двосторонні інституційні механізми Польщі та України створюють широкий простір для загальноекономічної, секторальної та міжрегіональної співпраці. Значущою подією для розвитку українсько-польських відносин стало заснування Люблінського трикутника, від якого очікують поштовху для розвитку торгівлі та інвестицій, забезпечення кращого доступу до регіональної інфраструктури та підвищення її якості. Однак зустрічі в рамках базового формату співпраці – Українсько-польської Міжурядової комісії з питань економічного співробітництва відбуваються не достатньо часто для підтримання конструктивного діалогу з проблемних питань. Про це свідчить незадовільний стан виконання ключових домовленостей останнього засідання у 2017 р.  Ініціативи бізнес-кіл відрізняються більшою активністю, часто за підтримки вищих державних кілта під патронатом дипломатичних установ. Укупі з нещодавно запущеними інструментами економічної дипломатії МЗС це дозволяє ефективно лобіювати інтереси українського бізнесу у Польщі та доносити інформацію про можливих партнерів з обох сторін.

Реалізація потенціалу виробничої кооперації між Україною та Польщею є важливим чинником вирівнювання технологічного профілю їх торгівлі. За рівнем технологічності український експорт до Польщі поступається польському імпорту: майже половина українських товарних потоків – це продукція сировинних та ресурсномістких виробництв, ще третина припадає на низькотехнологічні позиції, середньо- і високотехнологічні позиції становлять менше 23%, тоді як у польському імпорті їх частка – наближається до 50%. При цьому український експорт наполовину залежить від 5 товарних груп за УКТЗЕД (руди, проводи, металевий прокат, меблі, олія). Покращення технологічного зрізу торгівлі на користь України потребує залучення всіх можливостей вертикальної виробничої кооперації. Найбажанішим наразі є створення двосторонніх коопераційних проєктів у сфері АПК, модернізація виробничих процесів в аграрній галузі, спільне виробництво “нішевих” товарів, що може реалізовуватись як на ринку ЄС, так і на інших світових ринках. Спільні проєкти з виробництва озброєння дещо втратили динаміку попередніх років, однак незмінно залишаються предметом обопільного інтересу України та Польщі.

На інвестиційному ринку Україна та Польща виступають якщо не конкурентами, то неповноправними партнерами. Готовність Польщі кредитувати та інвестувати українську економіку наштовхується на несприятливе інвестиційне середовище та недоліки у податковому законодавстві. Часткова взаємозамінність української та польської економік, а також географічна близькість робить їх конкурентами на міжнародному ринку капіталу. Однак порівняння обсягів залучених інвестицій доводить наскільки різниться інвестиційний клімат в обох державах: у 2019 р. Польщі вдалося залучити учетверо більше прямих іноземних інвестицій ($13,2 млрд) порівняно з Україною. Польські інвестиції становлять 2% у сукупному обсязі накопичених іноземних капіталовкладень в Україні, переважно у сфері переробної промисловості. Зіштовхуючись з нечітким законодавством, вадами судової системи та непрозорістю дій державних інституцій, польські інвестори віддають перевагу безпечнішим країнам. Проблемою залишається відсутність належного захисту інтелектуальної власності. Українські інвестиції в Польщу знаходяться на низькому рівні. Складнощі виникають і з використанням кредитних ресурсів: 100-мільйонний польський кредит для фінансування проєктів з розбудови прикордонної дорожньої інфраструктури та облаштування пунктів пропуску українсько-польського кордону й інших проєктів було заблоковано майже п’ять років через прогалини в українському законодавстві. У результаті основним джерелом фінансування України з боку Польщі виступають трудові мігранти, які тільки у 2019 р. переказали $3,6 млрд.

Українсько-польській співпраці у сфері енергетики як важливому елементу спільної безпеки та диверсифікації джерел постачання енергоресурсів відведено чільне місце в міжурядових контактах та нормативно-правовій базі, але заділ співпраці далекий від вичерпання. В Енергетичній стратегії України довгострокове співробітництво з Польщею розглядається у контексті інтеграції енергосистем України в Європейську мережу системних операторів передачі газу. Підтримка Польщі визнається критично важливою передумовою для повної інтеграції України у європейський енергетичний сектор. Важливість польського партнерства у диверсифікації газопостачання знайшло відображення у Меморандумі про тристоронню співпрацю України, США та Польщі. Пріоритет енергетики у двосторонніх відносинах простежується і в профільних міжурядових контактах, зокрема зустрічах на рівні міністрів. З урахуванням проблем, що притаманні енергетичній галузі України (потреба у модернізації електростанцій та мереж передачі на фоні браку коштів) та Польщі (необхідність заміни вугільних електростанцій та пов’язаний з цим дефіцит електроенергії), обом сторонам була б вигідна довгострокова концепція імпорту електроенергії з України. У газовому секторі перспективи не настільки очевидні, оскільки українські зусилля спрямовані на збільшення внутрішнього виробництва, а польські – на зміцнення позицій як регіонального газового хабу. Вікном можливостей є спільна розвідка та видобуток природного газу в Україні, про що свідчить нещодавно підписана інвестиційна угода Польської нафтогазової компанії (PGNiG) з Групою компаній “Енергетичні ресурси України”. З огляду на укладені між PGNiG і Фондом держмайна договору про конфіденційність, польські компанії зацікавлені у приватизації українських енергетичних об’єктів.

Транспортна сфера залишається простором невикористаних можливостей українсько-польської співпраці. Хоча високопосадовці України та Польщі неодноразово виголошували прагнення реалізувати спільний транзитний та інфраструктурний потенціал, на практиці спостерігалось більше непорозумінь (передусім щодо квот на вантажні перевезення Польщею), аніж конструктиву. Домовленості попереднього уряду щодо проєкту “Go highway”, який мав об’єднати Одесу, Хмельницький, Львів з Катовіце та Гдиню швидким автосполученням, поки що не виконані українською стороною. Це перешкоджає втіленню намірів української сторони поглибити участь в Ініціативі Тримор’я. Через проблеми з реформуванням “Укрзалізниці” втрачається можливість побудувати спільний транспортний коридор від Китаю до Центральної Азії через Чорне море. Давно потребують включення до порядку денного президентських і міжурядових контактів питання спрощення прикордонного руху, зокрема оптимізації роботи пунктів пропусків та розмежування пасажирських і вантажних перевезень.

Міжрегіональне співробітництво України з Польщею вигідно вирізняється з-поміж інших  українських сусідів у плані вирішення завдань місцевого та регіонального розвитку, але його можливості стримуються відсутністю цілісного державного підходу щодо просторового планування прикордонних територій. Наразі мережа міжрегіональної співпраці України з Польщею може вважатися найрозвиненішою порівняно з іншими державами-сусідами. Співробітництво областей України та воєводств Польщі інституціоналізоване у більш ніж 500 двосторонніх домовленостях. Попри налагоджену координацію між українськими та польськими регіонами на рівні профільних міністерств по обидва боки кордону, а також наявність спеціального інституційного механізму вирішення ключових питань – Українсько-польської Міжурядової Координаційної Ради з питань міжрегіонального співробітництва (МКРМС), прикордонні регіони України й досі потерпають від наслідків радянської політики штучного стримування економічного розвитку. Проблеми відсутності великих промислових об’єктів, нівелювання переваг транзитного положення та пов’язані з цим процеси неконтрольованої міграції і транспортних потоків, невирішені екологічні питання потребують цілеспрямованої політики держави щодо просторового планування прикордонних районів з урахуванням підходів ЄС. Зокрема, відсутня стратегія просторового розвитку територій уздовж українсько-польського кордону, котра б враховувала можливості програм політики сусідства ЄС, єврорегіонів “Карпатський” та “Буг”, а також перспектив взаємодії України та Польщі в рамках Вишеградської групи, Люблінського трикутника, Ініціативи Тримор’я, а також ОЧЕС і ГУАМ.

Рекомендації:

       1.Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерству з питань стратегічних галузей промисловості, Міністерству закордонних справ:

провести чергове засідання Українсько-польської Підкомісії з питань співробітництва оборонних галузей промисловості для відновлення динаміки співпраці з виробництва озброєння, зокрема вертольотів, безпілотних літальних апаратів, комплексів індивідуального захисту тощо;

      2.Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства:

при підготовці нової експортної стратегії України врахувати роль Польщі як пріоритетного торговельного партнера з фокусом на відповідних галузях (АПК, машинобудування, IT-послуги);

в рамках роботи українсько-польської робочої групи з питань сільського господарства та ветеринарної медицини оцінити поточний стан та можливості державного сприяння виробничій кооперації у сфері АПК.

  1. Міністерству інфраструктури, Міністерству розвитку громад і територій, місцевим органам влади, Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерству закордонних справ із залученням з польського боку представників Міністерства внутрішніх справ, Міністерства регіонального розвитку та Міністерства закордонних справ:

провести обговорення поточної версії проєкту інтегрованої стратегії просторового розвитку територій уздовж державного кордону України та Польщі з виконавцем – Українським державним науково-дослідним інститутом проєктування міст “Діпромісто” імені Ю.М. Білоконя на предмет врахування на поточному етапі розробки можливостей програм ЄС, а також міжнародних форматів взаємодії;

врахувати у порядку денному чергового засідання МКРМС у порядку першочергової пріоритетності проблемних питань прикордонної співпраці, зокрема можливості створення у рамках концепції інтегрованого управління кордонами експериментального митного простору для оптимізації часу на перетин кордону для автоперевізників.

  1. Міністерству енергетики, Держенергоефективності:

в рамках роботи українсько-польської робочої групи з питань співробітництва в паливно-енергетичному секторі розпочати обговорення довгострокової концепції імпорту електроенергії з України до Польщі, із залученням фахівців з НАК “Нафтогаз України” та Оператора ГТС України обговорити економічну доцільність реалізації проєкту з’єднувального газопроводу з Польщею з точки зору використання його для транспортування регазифікованого скрапленого газу до українських газових сховищ; можливостей отримання фінансової та технічної допомоги Польщі у проєктах з термомодернізації, участі польського бізнесу у проєктах з будівництва високоманеврених потужностей, модернізації високовольтних та розподільчих мереж, спільних ініціативах у сфері відновлюваної енергетики тощо.

  1. Міністерству закордонних справ спільно з Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства:

ініціювати відновлення роботи Українсько-польського форуму партнерства задля врахування пропозицій українських та польських аналітичних центрів, незалежних експертів при формуванні пріоритетів зовнішньоекономічної  політики України відносно Польщі, а також формалізації нових стратегічних пріоритетів на державному рівні, стимулювання проведення спільних досліджень та заходів за вказаною тематикою.

Проєкт виконується в рамках «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні», що виконує міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні».