Новий голова Європарламенту італієць Антоніо Таяні на батьківщині вважається досвідченим знавцем усіх ходів та виходів у Брюсселі та лоббістом Берлусконі.
Вікторія Вдовиченко для espreso.tv
Новим головою Європарламенту (ЄП) буде 63-річний італієць Антоніо Таяні, який вже більше 20 років будує свою політичну кар’єру в Брюсселі. Італійські ЗМІ відзначають, що він глибокий знавець усіх тонкощів роботи інституцій Євросоюзу. Політика обрали президентом ЄП у вівторок, 17 січня, він головуватиме упродовж 2,5 років – до закінчення терміну роботи нинішнього скликання Європарламенту в 2019 році.
Але є одне але, Таяні дуже давно обертається в орбіті Сільвіо Берлусконі. Для України це небезпечний знак, оскільки колишній прем’єр-міністр Італії є давнім другом Путіна. І це не просто слова – Берлусконі один з небагатьох політиків Європи, які побували в окупованому Криму.
Тертий європейський калач
У молодості Таяні був монархістом. У той час він служив офіцером повітряних сил та працював контролером радару на військовій базі в муніципалітеті Сан-Джованні-Театіно.
Потім були роки роботи журналістом. Таяні працював кореспондентом для газети Il Giornale – видання, яке контролювалося Берлусконі та його сім’єю.
У 1994 році Таяні перестрибнув з журналістики в політику. Він став членом партії Forza Italia – політичної сили, яку очолював все той же Берлусконі. Політик обрав молодого протеже спікером для свого першого уряду, пише онлайн-газета Il Post.
Того ж таки року Таяні був обраний депутатом Європарламенту. Як пише газета La Repubblica, за іронією долі це сталося випадково та навіть попри волю самого політика. У партійних списках сталася помилка – Таяні виключили з них. Як втішний приз йому запропонували депутатство в ЄП. На той час, як пише видання, Європа сприймалася як тимчасовий пристанок. Таяні кілька разів намагався повернутися до активної політики на батьківщині, але невдало.
А от до Європарламенту Таяні вдало обирався чотири рази – у 1999, 2004, 2000 та 2013 роках. Там він входив до складу Європейської народної партії (ЄНП) – правоцентристської політичної сили, яка на сьогодні має найбільшу фракцію в Європарламенті.
У 2008-2010 роках Таяні був єврокомісаром з питань транспорту, а в 2010-2014 – єврокомісаром з питань промисловості та підприємництва. З 2002 року він є одним з 10 віце-президентів ЄНП, з 2014 року – одним з віце-президентів Європарламенту.
Які ризики існують для України
Про позицію Таяні щодо України судити важко. За словами заступника директора Інституту світової політики Катерини Зарембо, політик зовнішньою політикою займався дуже мало і більше уваги завжди приділяв не східній Європі, а Близькому Сходу та Південній Америці. До того ж він довго працював у Європі, а тому вже давно є не стільки італійським, скільки брюссельським політиком.
Приналежність Таяні до партії Берлусконі Forza Italia так само не дозволяє зробити однозначні висновки щодо його позиції. Всередині цієї політичної сили існують різні бачення щодо України. Її представники в Сенаті голосували за ратифікацію Угоди про асоціацію з Україною.
Власне, колись не менші упередження викликала італійка Федеріка Могеріні. На той час, коли її кандидатуру лобіювали на посаду єврокомісара з питань зовнішньої політики, було багато побоювань щодо її схильності до проросійського наративу. Проте, як стало зрозуміло згодом, на новій посаді вона зайняла зважену позицію і в своїх заявах завжди підтримувала Україну.
Щодо позиції Таяні можна судити з єдиного інтерв’ю, яке вдалося відшукати на цю тему. У 2014 році Таяні поспілкувався з онлайн-виданням Affaritaliani.
“Це один з його коментарів по Україні, де він підкреслює вагому роль встановлення діалогу з Росією у контексті України. Він підкреслює виключну роль особистих контактів Берлусконі та його готовність бути медіатором (і це до його поїздки в Крим!)”, – відзначила в коментарі сайту Еспресо асоційований експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма” Вікторія Вдовиченко.
Зокрема, в тому інтерв’ю Таяні говорить, що “Європа має захищати єдність України, але також має брати до уваги, що половина населення – росіяни, що є критичним в діалозі Москвою”. А далі він ще говорить такі речі, як “Україна – це не лише Київ”, “На майдані не всі були ліберали, там були праві екстремісти” тощо. Проте також він говорить, що Росія не повинна була відправляти в Крим війська.
“Це типовий дискурс для італійця – мовляв, без діалогу з Росією нікуди. Але я б не сказала, що він цілковито послуговується проросійським наративом. Я думаю, що він з тих, з ким можна аргументовано говорити”, – відзначає Катерина Зарембо.