Підписатись на новини "Української призми"

Ця публікація має на меті надати можливість читачам із перших вуст дізнатися, як війна трансформувала професійну діяльність українських науковців та членів громадянського суспільства.

Військова співпраця між Республікою Білорусь та Російською Федерацією є ключовим елементом їхньої багаторівневої інтеграції.

Для України Ініціатива Тримор’я відкриває нові можливості для інтеграції до європейського інфраструктурного простору та інвестицій у післявоєнну відбудову держави.

Для глибшого розуміння сучасного стану військово-технічного співробітництва між Китаєм і Росією необхідно коротко розглянути витоки цих відносин.

Військова співпраця між Білоруссю та КНР сягає своїм корінням у 1990-ті роки, коли Білорусь, позбуваючись надлишків озброєння, розпочала постачати в Китай техніку радянського зразка.

Етап, на якому зараз знаходиться Республіка Молдова, є вирішальним на євроінтеграційному шляху. У липні розпочався двосторонній скринінг, на основі якого Європейська комісія оцінює рівень готовності країни до відкриття переговорів за кожним розділом.

Південно-Східна Європа має унікальне стратегічне положення, оскільки саме через цей регіон проходять ключові маршрути для транспортування енергоносіїв з Каспійського регіону, Близького Сходу та Середземномор’я до Центральної та Західної Європи.

(English) For bilateral relations between Ukraine and India, 2024 became the year of a big positive political shift with the first-ever visit of the Indian Prime Minister Narendra Modi to Ukraine

У цьому дослідженні було здійсненно аналіз розвитку військово-промисловго комплексу (далі – ВПК) в Чеській Республіці від її заснування в 1993 році до сьогодення.

Для України та країн східного флангу НАТО потенційну загрозу починає становити розгорнуте у 2022 році на території Білорусі «Регіональне угруповання військ Союзної держави».

Президентство Хав’єра Мілея, яке офіційно розпочалося 10 грудня 2023 року, вже можна вважати визначальним етапом в історії сучасної Аргентини.

У цьому дослідженні автори поставили за мету розглянути як інструменти російської «м’якої сили» в регіоні ЛАКБ: діяльність російських осередків (інституцій та організацій), просування антиукраїнських, та антизахідних медійних наративів тощо, так і спроби Росії дестабілізувати ситуацію у сфері регіональної безпеки шляхом нарощення військо-технологічної присутності та співпраці із окремими країнами регіону.