“Велике перезавантаження” від Всесвітнього економічного форуму

Пандемію COVID-19 стало звичним називати не чим іншим, як світовою війною проти невидимого ворога, і, таким чином, оголошувати війну як її першопричині, так і наслідкам. І в той час, як гонитва за винайденням вакцини набирає обертів, «найсвітліші уми» об’єднуються, щоб наново змоделювати світ, який повинен виникнути в результаті «найбільшого локдауну» всіх часів. Марина Ярошевич, співдиректорка програми “Україна […]

Підписатись на новини "Української призми"

Марина Ярошевич

 

Пандемію COVID-19 стало звичним називати не чим іншим, як світовою війною проти невидимого ворога, і, таким чином, оголошувати війну як її першопричині, так і наслідкам. І в той час, як гонитва за винайденням вакцини набирає обертів, «найсвітліші уми» об’єднуються, щоб наново змоделювати світ, який повинен виникнути в результаті «найбільшого локдауну» всіх часів.

Марина Ярошевич, співдиректорка програми “Україна за кордоном” Ради зовнішьої політики “Українська призма” для Promote Ukraine

Щоб урівноважити переважно “приречений і похмурий” настрій, подається кілька перспективних ідей. Одна з них належить нікому іншому, як самій Його Високості принцу Чарльзу Уельському (Великобританія): “Існує золота можливість отримати щось хороше з цієї кризи … глобальні кризи не знають кордонів і нагадують, наскільки ми взаємозалежні як люди, що розділяють одну планету”. Інша подібна думка, висловлена ​​професором Клаусом Швабом (Німеччина): “Пандемія – це те рідкісне, але вузьке вікно можливостей переобдумати, переосмислити і перезавантажити наш світ”. На доповнення перших двох джентльменів Мустафа Альраві з служби новин “The National ” (ОАЕ), коментуючи “Велике перезавантаження”, наголошує: “Історія показала […], що в пандемії закладена сила до радикальних і тривалих змін “.

Іншими словами, світ, який ми невпинно вибудовували десятиліттями, більше не життєздатний і незадовільний. Давайте відкинемо його та повністю його перекроїмо якомога швидше. Часу мало, тож давайте краще не зволікати. Звучить розумно, правда?

Так, але лише за умови наявності правильних мотивів та інструментів. При більш прискіпливому погляді ця ідея ввижається набагато більш небезпечною. І ось чому. “Велике перезавантаження” – це і тема самітів-близнюків, який буде організований Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ) у січні 2021 р., і назва нещодавно опублікованої книги, співавторами якої стали засновник та виконавчий голова ВЕФ Клаус Шваб та Тьєррі Маллере, співзасновник Щомісячного барометра.

Обидва ці ресурси попереджають, що «найгірший етап пандемії ще попереду, і світ стоїть на порозі вирішального моменту», скеровуючи наратив у наступному напрямку: «проблеми більші, ніж раніше передбачалося, але наша здатність перезавантаження також більша, ніж ми раніше наважувались сподіватися”. Небезпека такого перекручування ідей полягає у цементування ілюзії, що світові еліти з уряду, бізнесу та громадського сектору, які споконвіків мали намагаютися створити безпечний, чесний і справедливий світ, раптом отримають таку нагоду в розпал глобальної кризи охорони здоров’я та скорочення ресурсів.

Звичайно, завжди краще запалити свічку, ніж звинувачувати темряву. Отже, критика полягає не в тому, що хтось наважився проголосити амбіційний порядок денний та запалити для багатьох «вогник надії»; мова йде про створення оманливих очікувань, що можна досягти кращих результатів в значно гірших обставинах. Найконсервативніші прогнози стверджують, що якби пандемія вже припинилася, світ щонайраніше зміг би відновитись – не кажучи вже про те, щоб перевершити попередні результати – до кінця 2021 року. Але ясно, як білий день, що поки що вірус не можна списувати: принаймні точно не в густонаселених та менш забезпечених частинах світу. Нам варто готуватись до того, що всі види скорочень, боргів, дефіцитів і нестач будуть відчутні значно довше, ніж найближчі кілька років, відбираючи спроможність діяти негайно. Проте заклик полягає в тому, щоб прагнути до якомога швидшого перегляду наших практик у всіх сферах життя – від освіти та охорони здоров’я до пересування та виробництва. Логічним висновком є ​​припущення, що це або наївність, або заклик не до всіх, а до когорти тих, що мають необхідні ресурси для здійснення змін у глобальних масштабах.

З огляду на півстолітню історію ВЕФ у «промальовуванні контурів світу», перше припущення щодо короткозорості його керівництва можна сміливо відкинути. Залишається гучний і чіткий заклик до тих, хто має можливість, а саме до великого бізнесу, змінити порядок речей на краще. Але якщо це заклик лише до небагатьох потужних гравців, то актуальне питання: краще для кого? Залишмо осторонь альтруїстичні утопії і подивимось правді у вічі: під час пандемії COVID-19 багаті стають багатішими, а бідні – біднішими, як це завжди було під час криз. Зворотної тенденції не спостерігається, якими б патетичними не були заклики не залишати нікого за бортом.

Згідно з нещодавнім дослідженням, у діловому світі «попит на послуги, які потребують особистої взаємодії, таких як готелі, ресторани та роздрібна торгівля, істотно скоротився. І навпаки: попит на послуги, які можна надавати віддалено або забезпечувати при обмеженій особистій взаємодії у сферах, як інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) та доставка, значно зріс». «Новий порядок речей принесе користь компаніям, які пропонують товари та послуги, що допомагають людям, які працюють вдома, і дають їм можливість почувати себе безпечніше та краще”. Очевидно, ці тенденції стосуються багатших країн, основою економік яких є надання послуг, але вони в будь-якому випадку генерували більшу частину світового ВВП.

Не дивно, що секторами, які отримали найбільший поштовх, були фармацевтичні групи, які змагаються за пошук та насичення ринку вакциною проти COVID-19; технологічні гіганти, натхненні трендами роботи з дому; і торгові мережі, що пропонують замовлення через Інтернет з доставкою товарів навіть у сільські райони. Четвертим бентежним секторальним переможцем є ігрова індустрія, яка стала домінуючою в галузі розваг. Доходи в цей сектор переважно перетікли з кінотеатрів, концертів, театрів, клубів та інших розваг.

Подивимось тепер ретельніше на найприбутковіші компанії. Ось дуже скорочений список (повний список можна переглянути тут) з оцінкою їх фінансового зростання, наведений Financial Times та складений на основі даних, наявних на середину червня 2020 року:

1. Amazon (сектор: електронна комерція / штаб-квартира: Сіетл, США) + $ 401,1 млрд

2. Microsoft (сектор: технології / штаб-квартира: Редмонд, США) + $ 269,9 млрд

3. Apple (сектор: технологія / штаб-квартира: Купертіно, США ) + $ 219,1 млрд

4. Тесла (сектор: авто / штаб-квартира: Пало Альто, США) + 108,4 млрд дол 

5. Tencent (сектор: технології / штаб-квартира: Шеньчжень, КНР) + $ 93 млрд дол 

6. Facebook ( сектор: технології / штаб-квартира: Менло Парк, США ) + 85,7 млрд дол 

7. Nvidia (сектор: технології / штаб-квартира: Санта-Клара, США) + 83,3 млрд дол 

8. Alphabet (сектор: технології / штаб-квартира: Маунтаін В’ю, США) + $ 68,1 млрд

9. PayPal (сектор: платежі / штаб-квартира: Сан- Джесе, США) + $ 65,4 млрд 

10. T-Mobile (cектор: телекомунікації / штаб-квартира: Бельв’ю, США) + $ 59,7 млрд

 

У другій половині 2020 року доходи та ринкова вартість цих компаній продовжують швидко зростати.

Якщо говорити про особистості, згідно з липневою статтею The Observer, провідні надбагаті підприємці, в основному лідери тих самих “великих технологічних” компанії, заробили в межах 70 млрд доларів, як, наприклад, генеральний директор Amazon Джефф Безос до 13 млрд доларів, як у випадку генерального директора Facebook Марка Цукерберга.

Без сумніву, багато компаній виділяють кошти на програми соціальної відповідальності. Подібним чином багато мільярдерів роблять пожертви на благодійність та філантропію – досить згадати широко цитовану історію Білла та Мелінди Гейтс – але в обох випадках ми говоримо про пожертви, які навіть віддалено не відповідають ні їх прибуткам, ні постійно зростаючим потребам найбільш вразливих та незахищених груп. Не кажучи вже про те, що недобросовісна конкуренція, що випливає із сприятливих для транснаціональних компаній регуляцій, завдає шкоди місцевому малому бізнесу, перетворює їх слабших конкурентів у банкрутів, залишаючи працівників останніх без роботи. Додайте до цього ухилення від сплати податків. Врахуйте, що понаднормова робота та недоплата найменш кваліфікованій робочій силі також є звичною практикою для більшості транснаціональних корпорацій.

Тому платформи, такі як ВЕФ з його «Великим перезавантаженням», звертаючись до, здавалося б, керівників у всіх сферах на всіх рівнях, по суті, прикривають і узаконюють повзучу узурпацію влади і управління жменькою бізнесменів, які створюють прибутки, на відміну від урядів, які несуть збитки і представників громадянського суспільства, які намагаються звести кінці з кінцями в своїх неприбуткових організаціях. У послужному списку великого бізнесу ви не знайдете боротьби за прозорі правила гри чи безкорисну допомогу стартапам, малим та середнім підприємствам та ґрунтовну допомогу екологічним ініціативам. У кращому випадку ви приречені почути про їх енергійні лобістські кампанії та безжалісне витурювання суперників з ринку, які зазвичай ретельно приховуються від очей громадськості. Це приховування можливе завдяки як алгоритмам соціальних мереж, так і природі власності медіа. Більшість засобів масової інформації в даний час належить або гігантським корпораціям або самим мільярдерам, дозволяючи їм легко маніпулювати фактами і наративами, не несучи за це будь-якої відповідальності. Рішучі дії, на які посилався ВЕФ, повинні були бути здійснені, коли газета Washington Post, що належить Безосу, стимулювала американців чітко дотримуватись вказівок «сидіти вдома» та робити покупки виключно онлайн; але натомість це змусило лише нахмуритись декількох тих, хто приймає рішення, а потім все одно широко заплющити очі. І не забувайте, що мова йде про США, одну з найдемократичніших країн світу, система „стримувань та противаг” якої не лише в управлінні, а й у бізнесі вважається зразком для наслідування в інших країнах.

Можна перерахувати ще безліч аргументів та навести безліч прикладів. Разом з тим, все зводиться до наступного твердження: “Велике перезавантаження» від ВЕФ із залученням багатьох зацікавлених сторін є ніщо інше, як чергове глобальне шоу, де переможці і переможені визначені вже до того, як воно почнеться. Тож давайте не будемо обманювати себе і покладати великі надії на його здатність досягати заявлених результатів на основі правильних мотивів та підкріплених адекватними ресурсами зацікавлених сторін. Готуймося натомість осягати «дивовижний новий світ».