Цьогорічний квітень став багатим на дипломатичні події (двосторонні візити та турне), заяви, реакції. Ми проаналізували, на нашу думку, найбільш значущі із них, які відбулися в середині-другій половині квітня 2023 року
Автори:
- Керівник проекту Наталія Шевченко
- Стажер Анастасія Косенко
- Стажер Іван Фечко
BRASIL IS BACK: ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА АКТИВНІСТЬ ЛУЛИ
Обраний у кінці 2022 р. президент найбільшої економіки Латинської Америки, Лула Ігнасіо де Сільва, цього квітня продовжив свою активну зовнішню політику та здійснив ряд міжнародних візитів, зокрема до таких країн. як Китай, ОАЕ, Іспанія та Португалія.
Візит Лули да Сілви до Китаю, де він зустрівся з головою КНР Сі Цзіньпіном, відбувся 12-14 квітня. Попри початкове перенесення візиту через хворобу бразильського президента, розмах поїздки та її організація дійсно була на високому рівні, що підкреслювало стратегічний рівень відносин між країнами та бажання подальшого посилення співпраці між обома лідерами Глобального Півдня.
Можна відзначити, що з поверненням до влади Лули, бразильський гігант проснувся після ізоляціоністської політики часів Болсонару та шукає різні варіанти для посилення своєї ролі на світовій арені при збереженні нейтральності для продовження свого прагматичного підходу, як це було за перших президентських термінів. Так, після підписання низки угод з Китаєм, Лула зазначив, що «зміцнення відносин з Пекіном не означає розрив з США».
У той же час, західні експерти занепокоєно відреагували на слова Лули про намір «збалансувати світову геополітику» разом з Пекіном, його відкриту підтримку принципу «одного Китаю» на фоні загострення ситуації навколо Тайваню.
Також Лула виступає за посилення організації БРІКС (куди крім Китаю та Бразилії також входять Індія, Південно-Африканська Республіка та Росія), зокрема разом з ним приїхала колишня президентка Бразилії, а зараз голова банку БРІКС Ділма Русеф. У своїх заявках бразильський очільник критикував Міжнародний Валютний Фонд та використання долара США як міжнародної валюти, демонстративно відвідав центр компанії Huawei, яка попала під санкції США, та підписав договори про співпрацю та реалізацію проєктів на території Бразилії зі словами «ми неупереджено ставимося до китайців і ніхто не заборонить Бразилії зміцнювати свої відносини з Китаєм»
На зворотному шляху задля зміцнення торгових зв’язків Лула також відвідав ОАЕ (16 квітня), країну, яка останнім часом все більше посилює конфронтацію з США. Увечері Лула долучився до традиційного для мусульман іфтару – вечері, яка ознаменує завершення посту Рамадан. Лула зазначив, що ОАЕ є головним експортним напрямком для Бразилії в арабському світі. За попередній рік товарообіг між країнами зріс на 74,5% та досяг 5,8 млрд доларів. Як і китайського президента, Лула також запросив Мухаммад бін Заїд Аль Нагаян відвідати Бразилію. Безумовно, що головна мета поїздки до Арабських Еміратів – посилення торговельної співпраці – реалізувалась за рахунок підписаних мільйонних контрактів.
22 квітня Лула да Сілва розпочав Піренейську подорож із зустрічі в Лісабоні з португальським президентом Марселу Ребелу де Созою та головою уряду Антоніу Коштою. Свою першу європейську поїздку цієї каденції Лула ознаменував підписанням 13 угод щодо торгівлі, міграції (у Португалії вже зараз проживає понад 300 тис бразильців), дослідження космосу тощо.
26 квітня Президент Бразилії прибув до Мадрида, де зустрівся з іспанським прем’єр-міністром Петро Санчесом та королем Філіпом VI. Окрім обговорення ситуації в Україні (про нього в поїздках Лули див. нижче) та підписання двосторонніх угод особливо важливим було питання поглиблення співпраці між інтеграційними об’єднаннями Європи та Південної Америки. Лула та Санчес сподіваються зрушити з мертвої точки підписання торгової угоди між МЕРКОСУР (найбільшим торговим блоком Латинської Америки, куди окрім Бразилії також входить Аргентина, Уругвай та Парагвай) та Європейським Союзом, адже обидві країни будуть очолювати згадані організації у другій половині цього року. У 2019 р. угода була заблокована декількома європейськими країнами через небажання конкурувати з дешевою латиноамериканською агропродукцією та осуд попереднього бразильського президента Бразилії через вирубку амазонських лісів. Схоже, що Лула готовий розіграти екологічну карту для отримання преференцій з боку західних країн. Загалом, Піренейська поїздка показала лідерське прагнення Лули представляти латиноамериканський регіон в Європі, важливість Іспанії та Португалії як містка до подальшої співпраці Європи та Латинської Америки, а також зростання глобальних амбіцій Бразилії у зовнішній політиці.
Україна в заявах Президента Бразилії Лули да Сілви
Ще під час передвиборчої кампанії «українське питання» звучало в заявах Луїса Інасіо Лули да Сілви. В своєму інтерв’ю журналу Time, яке було опубліковано в травневому випуску 2022 р. Лула надав неоднозначні коментарі щодо російської агресії: «…путін не повинен був вторгатися в Україну. Але не тільки путін винен. Винні також США та ЄС. Що було причиною вторгнення в Україну? НАТО? Тоді США і Європа повинні були сказати: «Україна не піде в НАТО». Це вирішило б проблему». Але чи варто було б очікувати дещо інакшу позицію від постаті, яка за попередніх своїх президентських адміністрацій (2003-2010) доклала зусиль для посилення співпраці з КНР та росією та побудови такого об’єднання як БРІКС.
З поверненням на пост президента в 2023 році Лула да Сілва продовжив наслідувати зовнішньополітичну концепцію своїх попередніх адміністрацій.
Його головною ціллю стало повернення Бразилії на зовнішньополітичну арену в якості глобального гравця. Окрім того, серед головних завдань поставали посилення співпраці з країнами Глобального Півдня (особливо з КНР) та побудова світового порядку прихильного до багатополярності.
Російська війна в Україні, яка породила чимало викликів для світової спільноти, не залишилася поза увагою новообраного лівого президента Бразилії. Наприкінці січня Лула да Сілва сформував пропозицію щодо посередництва групи країн для досягнення миру у війні між росією та Україною. 14 квітня Президент Бразилії обговорював цю пропозицію із Сі Цзіньпіном під час свого візиту до КНР, яка, на його думку, має обов’язково долучитися до «клубу посередників».
В квітні місяці з вуст Лули прозвучали резонансні заяви щодо війни в Україні. 6 квітня Лула запропонував поступитися Кримським півостровом на користь росії в обмін на мир. На цю пропозицію відреагував речник МЗС України – Олег Ніколенко, наголосивши, що «Україна не торгує своїми територіями». 15 квітня бразильський президент різко висловився в сторону США звинувативши американську владу у розпалюванні війни. «Необхідно, щоб США припинили стимулювати війну і почали говорити за мир», – сказав бразильський лідер. Остання спровокувала до швидкої реакції американців. «У Вашингтоні особа, обізнана з цим питанням, повідомила Reuters, що офіційні особи США приватно дали зрозуміти бразильським колегам невдоволення адміністрації Байдена критикою Лули щодо озброєння України», – пише видання The Guardian. Такі висловлювання ставлять під сумнів позаблоковий підхід Лули (саме так він намагається позиціонувати себе у російсько-українській війні) та вказують на загравання з російською стороною.
Проте опісля критики з боку Києва та Вашингтона, а також візиту Президента Румунії – Клауса Йоганніса до Бразилії Лула да Сілва зайняв більш критичний тон щодо російського вторгнення в Україну. Він заявив, що поважає територіальну цілісність України та ще раз наголосив на створенні групи, «які сядуть і поговорять з Росією».
Під час своє поїздки на Піренейський півострів Лула також говорив про Україну. Спочатку Лула відвідав Португалію, а потім прибув до Іспанії. Як в Лісабоні, так і в Мадриді «українське питання» було однією з тем обговорення. Під час перебування в Іспанії на спільній прес-конференції із Педро Санчесом, іспанським прем’єром, Лула засудив територіальні порушення росії проти України. В своєму інтерв’ю іспанському медіа бразильський президент сказав, що «він чи не єдиний хто кричить про мир».
Таким чином Лула да Сілва попри свої прагнення посприяти завершенню російської війни в Україні є досить неоднозначним лідером, що засвідчують його висловлювання. Наразі українське керівництво запросило Президента Бразилії до України, аби він побачив реальні наслідки російської агресії.
Латиноамериканське турне румунського президента Клауса Йоганніса
З важливих подій квітня варто також зазначити латиноамериканське турне румунського президента Клауса Йоганніса, яке тривало з 18 по 26 квітня та також є частиною посилення діалогу між Європою та Латинською Америкою на фоні майбутніх спільних самітівОкрім формату двосторонньої співпраці Румунії з латиноамериканськими державами, Йоганніс також обговорював зі своїми візаві питання «глобального характеру», у першу чергу російське вторгнення в Україну. Візити охопили Бразилію, Чилі та Аргентину, де Йоганніс зустрівся з вищим політичним керівництвом країн та підписав низку договорів та декларацій, які дозволять збільшити присутність румунського експорту та інвестицій в регіоні. Під час відвідин Чилі та Аргентини обговорювалися питання активізації співпраці між ЄС та МЕРКОСУР. Турне такого високого рівня стало знаковим для Румунії, адже останнього разу в Аргентині президент країни побував 30 років назад, в Бразилію та Чилі відвідували, відповідно 23 та 10 років назад.
Важливо, що сусіди та партнери України в ході своєї зовнішньої діяльності в регіоні не забувають піднімати українське питання та боротись з російським впливом.
Зокрема, К. Йоганніс відзначив глобальну шкоду, яку приносять дії Росії для стабільності світової економіки. Під час своєї зустрічі із президентом Бразилії він чітко заявив, що «меседж Румунії, як сусідньої держави із найдовшим серед країн Європейського Союзу та НАТО кордоном із Україною, є чітким, сильним і має бути зрозумілим нашим партнерам: як би Москва не намагалася виправдати свої дії, Росія є державою-агресором, яка силою порушила територіальний суверенітет України та намагалася анулювати її незалежність, порушуючи також Статут ООН. Україна є жертвою російської агресії. Усі негативні наслідки цієї глобальної агресії є прямим наслідком його дій, що суперечать міжнародному праву. Міжнародна спільнота зобов’язана підтримати.. ” Президент Румунії наголосив, що його країна буде безумовно підтримувати Україну, оскільки це є підтримкою і самої Румунії та її громадян.
Візит до Бразилії Президента Румунії відбувся одразу після відвідин столиці міністром закордонних справ росії С. Лавровим (17 квітня), який в рамках свого латиноамериканського турне зробив першу зупинку саме в Бразиліа. І як би не коментувала цей візит російська сторона, після розмови із президентом Румунії бразильський президент Лула да Сілва, який ще кілька днів тому назад відзначився різкими заявами щодо війни в Україні, розв’язаній росією, дещо змінив свою позицію та наголосив: «У той же час, коли мій уряд поважає територіальну цілісність України, ми захищаємо політичні переговори, переговори щодо конфлікту. Наслідки війни виходять за межі європейського континенту, і тому я стурбований її глобальними наслідками, особливо з точки зору продовольчої, економічної та енергетичної безпеки. Нам потрібно створити групу країн, які сядуть і поговорять з Росією, щоб знайти рішення».
Під час зустрічі із президентом Чилі Г. Борічем президент Румунії обговорив питання викликів щодо захисту демократії через російську агресію та домовилися про продовження спільної роботи на багатосторонніх форумах, щоб засудити війну та просувати міжнародний порядок, заснований на нормах. «Ми повинні бути ясними для всіх, Росія силою порушила територіальний суверенітет України, включаючи Статут ООН. Міжнародне співтовариство має обов’язок підтримати Україну, щоб дати відсіч російській агресії та відновити свій суверенітет і свободу». На підсумковій прес-конференції президент Чилі Г. Боріч наголосив, що «не втомлюватиметься засуджувати цю несправедливу агресивну війну росії проти України та проявляти солідарність з українським народом»
Під час відвідин Аргентини сторони також обговорили питання міжнародної безпеки та відзначили важливу роль, яку відіграють обидві країни задля захисту стабільності та порядку, світової продовольчої безпеки, порушеної російською агресією. У своєму повідомленні у Twitter К. Йоганніс зазначив, що ми маємо продовжувати підтримувати Україну, щоб відновити її свободу, суверенітет та територіальну цілісність. Під час цього візиту Президент Румунії наголосив, що мав поглиблений обмін думками із Президентом Аргентини А. Фернандесом щодо війни, яку розв’язала росія проти України, яка впливає на безпеку в регіоні Чорного моря та в Європі та «викликає шокові хвилі на євроатлантичному та глобальному рівнях». Свій виступ на підсумковій прес-конференції Президент Аргентини саме і розпочав із інформації про те що під час візиту сторони обговорили питання, які хвилюють і Європу і Латинську Америку та «обмінялися думками про війну між росією та Україною», про її гуманітарні наслідки, а Президент Румунії додав, що під час двосторонньої годинної розмови сторони більше половини часу обговорювали саме війну в Україні… бо це не європейська проблема, це глобальна проблема».
Латиноамериканське турне очільника Міністерства закордонних справ С. Лаврова (17- 21 квітня 2023)
Поїздка С. Лаврова відбувалася на фоні безпрецедентної дипломатичної активності середини-другої половини квітня 2023 року на тлі розмов щодо ініціатив про потенційне посередництво у війні, розв’язаній росією проти України. У той час, як лідери ЄС та Бразилії відвідали КНР, голова зовнішньополітичного відомства росії відвідав низку країн латиноамериканського регіону, серед яких, зокрема, Бразилія, Венесуела, Нікарагуа та Куба. Його поїздка відбулася після затвердження нової редакції Концепції зовнішньої політики росії (від 31.03.2023), у якій серед т зв. «дружніх держав» окремо було названо лише Бразилію, Кубу, Нікарагуа та Венесуелу, а відносини із іншими країнами регіону пропонується вибудовувати враховуючи т. зв. «ступінь їхньої самостійності та конструктивності їхньої політики щодо рф». Латиноамериканському турне С. Лаврова передували публікації у регіональних медіа: бразильській «Фольха де Сан-Паулу» та мексиканському антиліберальному Buzos, де оприлюднювалися поширені російські наративи із їхнім виправданням агресії проти України та традиційне «загравання» із країнами ЛАКБ, з якими, мовляв, лише у росії «деідеологізовані, прагматичні підходи».
Перша зупинка у Бразилії мала виражене пропагандистське значення: мовляв, у росії є й інші союзники в регіоні, окрім традиційно дружніх авторитарних режимів. Цей «сигнал» підсилювався утаємниченим візитом радника президента Бразилії Лули да Сілви Селсо Аморіма до Москви наприкінці березня 2023 року, про який стало відомо у російських та світових медіа лише за тиждень, на початку квітня.
Також по датах візит С. Лаврова до Бразилії збігся із поверненням президента Лули да Сілви додому після кількаденного турне до КНР та ОАЕ. Ще під час цієї поїздки Лула дав низку коментарів щодо своєї «мирної ініціативи» світовим ЗМІ, які викликали шквал заслуженої критики. Усіх цікавило, чи Бразилія та Китай попри насичену програму візиту мали узгоджену позицію щодо російської агресії та посередницьких ініціатив і чи її буде продемонстровано. Обережні надії на те, що КНР може застосувати певні важелі впливу на росію породжував візит Сі Цзіньпіна до Москви 20-23 березня. Напередодні візиту С. Лаврова МЗС Бразилії оприлюднило прес-реліз №136, в якому зазначалося, що питання ситуації в Україні також буде предметом обговорення під час зустрічі із міністром закордонних справ росії. Отож, усі уважно вивчали атмосферу, в якій відбувався візит С. Лаврова до Бразилії, намагаючись розгледіти своєрідні «сигнали», які мала дати бразильська сторона, приймаючи російського високопосадовця.
І такий сигнал було одразу помітно: переговори між делегаціями проходили у приміщенні, де обидві сторони сиділи на далекій відстані одна від одної, що дуже дисонувало зі словами С. Лаврова про «традиційну бразильську гостинність».
Очевидно, суть візиту очільника російського зовнішньополітичного відомства мала би полягати у обговоренні порядку денного двосторонніх відносин та супроводжуватися домовленостями, проектами, ініціативами і т п., адже подібні візити відбуваються не так часто (останній у 2019 році). Утім, ще на початку робочої зустрічі С. Лавров заявив, що готовий розглядати будь-які теми, які бразильська сторона вважатиме за необхідне, але наголосив, що його особисто цікавить лише «продовження дискусії щодо світових питань, пов’язаних із багатополярністю та із країнами, які хочуть, аби їх визнали за самостійних гравців на основі їхніх національних інтересів», тобто, насамперед, просування російського геополітичного наративу відповідно до оновленої російської концепції зовнішньої політики. При цьому він дозволив собі і відверту неповагу до бразильської сторони, заявивши, що новий бразильський уряд лише «обживается» на новому місці, налаштовується на співпрацю із зарубіжними країнами, при тому, що кабінет Лули да Сілви працював вже понад 3 місяці і в ньому на різних посадах є багато людей із поважним досвідом, у т ч і тих, хто працював під його керівництвом за двох попередніх каденцій президента.
Завершуючи свій візит до Бразилії С. Лаврова наостанок ледь не поставив господарів у незручне становище, яке могло би сприйматися як перепозиціювання Бразилії на світовій арені та у ставленні до російської агресії проти України. Так, на підсумковій прес-конференції очільників зовнішньополітичних відомств Бразилії та росії у своїй промові С. Лавров висловився в такий спосіб, що під час перекладу англійською це звучало небезпечно для бразильської сторони. Мовляв Бразилія та росія мають «схожі позиції» щодо війни в Україні. У перекладі португальською мовою, яке поширило зовнішньополітичне відомство Бразилії, зазначено, що позиції Бразилії та росії «є унікальними». Загалом оцінюючи атмосферу цієї прес-конференції можна констатувати, що обидві сторони поводилися стримано, хоча М. Війєра і говорив про «дружбу та партнерство», утім, його виступ був майже утричі коротшим від промови С. Лаврова. Із важливого, що було озвучено, це інформація про запрошення Лулі та Сілві від путіна відвідати росію з офіційним візитом, на що було подано відповідь, що бразильська сторона працюватиме, щоб визначити зручні дати для обох сторін. Також бразильська сторона традиційно наголосила на необхідності досягнення миру в Україні, утім, мирна ініціатива Лули да Сілви не викликає у росії визначеної позитивної реакції, адже С. Лавров заявляв лише про певний інтерес та розуміння бразильської мирної ініціативи.
Отож, під час візиту С. Лаврова до Бразилії не було досягнуто чи хоча б проанонсовано важливі угоди, а лише констатовано «курс на стратегічне партнерство» та окреслено певні успішні сфери економічного двостороннього співробітництва, усі ж важливі заяви були скеровані убік зовнішньополітичної тематики.
Зупинка С. Лаврова у Венесуелі мала би сигналізувати, що росія все ще приглядає за своїм «союзником» у регіоні, адже нагадаємо, за останній рік Венесуела в ООН або утримується під час голосування з приводу резолюцій по агресії в Україні, або не голосує зовсім (з грудня 2022 року Венесуела втратила право голосу в ООН через несплачені внески). Попри деяке послаблення своїх позицій в цій частині світу через агресію проти України, росія уважно стежить, аби Н. Мадуро не знайшов самостійно шлях до порозуміння із регіональними сусідами та США. Зокрема, ще рік назад з’явилися обережні прогнози щодо зменшення (послаблення) американських санкцій проти Венесуели. Утім, це все ще лише схоже на намацування ґрунту для компромісу. Значно краще справи із поверненням Венесуели на регіональну міжнародно-політичну арену, у зв’язку із змінами регіональних політичних еліт. Приміром, Н. Мадуро ледь не став гостем на інавгурації новобраного президента Бразилії Лули да Сілви (січень 2023 року), узяв учать у саміті CELAC у Мексиці восени 2021 року. Отже, росія інтуїтивно відчуває, що, для Н. Мадуро настав сприятливий момент для того, аби поступово вивільнитися з-під її задушливих «дружніх обіймів». Дружба із нею стає «токсичною» та не приносить особливих вигод, хіба що зберігаються зобов’язання Венесуели перед росією щодо великої суми зовнішнього боргу за поставлену військову техніку (щоправда, її ефективність нині нівелюється успіхами України в протидії російській агресії).
Під час спільної прес-конференції, міністр закордонних справ Венесуели Іван Хіль у своєму короткому 4-хвилинному виступі, торкаючись міжнародних питань, лише зазначив, що позиції Венесуели базуються на дотриманні принципів Статуту ООН та наголосив, що країна є членом групи із «захисту Статуту ООН. А от у своєму розлогому виступі (він тривав 10 хвилин) С. Лавров окремо наголосив, що під час зустрічі із венесуельською стороною окремо було згадано дискусію, щодо того, який із принципів Статуту ООН має пріоритет: збереження суверенітету та територіальної цілісності чи право націй на самовизначення, і судячи із його твердження, обидві сторони погодилися, що кожна країна має поважати принцип територіальної цілісності тих держав, чиї уряди представляють інтереси людей, які проживають на їхніх територіях. Отже, свій перший акцент С. Лавров зробив на тому, що, названий ним «київський уряд» не може представляти інтереси мешканців Криму чи південно-східних регіонів України, таким чином легітимізуючи владу сепаратистів чи окупаційну російську владу, прямо привселюдно порушуючи Статут ООН. Далі, проштовхуючи російський наратив щодо т зв. «світових загроз» він намагався озвучувати суто російські вигадки про т зв. принцип «неподільності безпеки у глобальному масштабі, коли жодна із країн не має зміцнювати безпеку за рахунок інших». На відміну від прес-конференції у Бразилії, де явно простежувалася спроба уникнути неприємних запитань, під час виступу у Венесуелі було передбачено ще 20-хвилинне спілкування із журналістами. Їх цікавили питання про «підтримку» росією суверенітету Куби, Венесуели та Нікарагуа; ставлення до пропозицій США щодо можливості зняття санкцій із Венесуели та питання щодо головування росії в РБ ООН. Окремої уваги заслуговує його коментар, щодо т зв. «подвійних стандартів», які начебто реалізують «США та їхні союзники». Тут ним було згадано т. зв. «російський референдум» у Криму, який світ не вважає легітимним, Фолклендськими островами, де британська сторона вважає, що референдум був проведений законно та щодо Косово, де незалежність проголосили взагалі без референдуму і це, мовляв, визнається країнами Заходу. Загалом, під час відповідей на питання журналістів С. Лавров постійно наголошував на формуванні т зв. «нового світового порядку», основою якого має стати багатополярність, а з ним, очевидно, і легітимізація росії як одного із т зв. «центрів сили». Пізніше відбулася і зустріч С. Лаврова із Н. Мадуро, під час якої той заявив, що присутність росії в ЛАКБ, мовляв, йде на користь регіону та підтвердив стан стратегічного партнерства між країнами.
Перебуваючи у Каракасі, очільник російського зовнішньополітичного відомства також мав нагоду зустрітися зі своїм колегою із Болівії – Рохеліо Майта, який відвідував Венесуелу із офіційним візитом разом із президентом країни Луїсом Арсе. За офіційною інформацією сторони обговорили питання про БРІКС та її роль у нинішньому багатополярному світі. Також під час відвідин венесуельської столиці С. Лавров мав зустріч із прем’єр-міністром Сент-Вінсент та Гренадін Ральфом Гонсалвезом, на якій, судячи із офіційних російських повідомлень обговорювали «ключові питання міжнародного та регіонального порядку денного», нечисленна місцева острівна преса, розповідаючи про зустріч свого очільника держави, цитувала повідомлення ТАСС чи російського зовнішньополітичного відомства. Цю зустріч розкритикувала оппозиція Сент-Вінсент та Гренадін, її лідер д-р Годвін Фрайдей зазначив, що «Сент-Вінсент та Гренадіни використали для російської пропаганди», не сприймаючи виправдування прем’єр-міністра Р. Гонсалвеза про те, що, мовляв, він хотів організувати переговори із С. Лавровим «з питання миру».
Кількагодинний блискавичний візит С. Лаврова до Нікарагуа 19 квітня 2023 року супроводжувався черговими заявами про багатополярний світ, який, на його думку, нині формується та критикою НАТО, яка, мовляв, претендує на роль світового гаранта безпеки. У розмові із Д. Ортегою вони висміяли санкції проти окремих осіб, запроваджені США, а під час зустрічі із міністром закордонних справ Д. Монкадою С. Лавров анонсував проведення восени цього року міжпарламентської конференції «росія – Латинська Америка». Росія є важливим торгівельним партнером Нікарагуа, куди вона постачає пшеницю, автобуси та інший автотранспорт, здійснює підготовку військових спеціалістів, про що також було згадано під час візиту.
Поїздка на Кубу відбулася одразу після виборів голови держави, яким вчергове став Мігель Діас-Канель Бермудес. Попри зацікавленість кубинської сторони у продовженні економічної співпраці із росією, тісніші відносини, у т. ч. і позиціонування себе її «регіональним союзником», не входить у плани оновленого кубинського керівництва. Досвід росії може бути корисним з точки зору того, як проводити ринковоподібні реформи, зберігаючи при цьому керівну роль партії, утім на палку дружбу часів Холодної війни (і тим паче на розміщення військової бази на Кубі, про що так мріють деякі «гарячі голови» у самій росії) не доводиться. На Кубі відбувається оновлення політичних еліт, і нове керівництво ставиться до росії прагматичніше. Враховуючи спроби налагодити діалог із США Куба часом демонструє особливу позицію з питань міжнародного порядку денного і більше року утримується чи не голосує за резолюції, які стосуються російської агресії проти України. Водночас, С. Лавров намагався «подякувати» кубинській стороні за «повне розуміння» російської агресії проти України та пообіцяв натомість поставки російського палива та пшениці та узгодження умов реструктуризації кубинського боргу. Російські високопосадовці за останні місяці кілька разів відвідували Кубу, зокрема, тут побували секретар Ради безпеки росії Н. Патрушев, президент кубинсько-російської ділової ради Б.Тітов та директор «Роснєфті» І. Сєчін.
Отже, латиноамериканське турне очільника зовнішньополітичного відомства росії С. Лаврова мало би продемонструвати близьким латиноамериканським партнерам оновлене російське бачення системи світоустрою, де, мовляв, слабшають позиції Заходу та з’являється т зв. «новий багатополярний світ», в якому одне із помітних місць за ЛАКБ.
Такі ідеї поділяє частина нинішніх регіональних лідерів. Водночас, він постійно наголошував, що Західні крани, мовляв, вимагають від регіону ЛАКБ вирішення дилеми (обрання сторони) – «з нами чи проти нас», натомість, росія, начебто підходить до країн регіону без ідеологічних підходів, а насправді, встромляє між ними клин. Що стосується важливих договорів, домовленостей, проривних рішень, то це не було метою візитів, принаймні, нічого значущого не було підписано та не було домовлено. Розуміючи, що росія не зможе запропонувати регіону якихось проривних рішень, інвестицій, технологій тощо, тим більше, упродовж найближчих десятиліть, С. Лавров акцентувався виключно на політичному інтересі російської сторони до регіону ЛАКБ, на заявах про повагу територіальної цілісності та суверенітету регіональних держав, на давніх традиціях співпраці та відсутності т. зв. «проблемних полів» у відносинах.
Візит Президента Колумбії Густаво Петро до США
Візит Президента Колумбії Густаво Петро до Сполучених Штатів Америки став однією з важливих подій, які відбулися в регіоні в другій половині квітня місяця. До складу колумбійської делегації також увійшли: міністр закордонних справ – Альваро Лейва, голова Сенату – Рой Барерас, голова Палати представників – Девід Расеро, міністр оборони – Іван Веласкес, очільник штабу – Лаура Сарабія та міністр юстиції – Нестор Осуна.
17 квітня Президент Колумбії виступив на відкриті Постійного форуму ООН з питань корінних народів. Пізніше, того ж дня, передбачалася зустріч з Генеральним секретарем ООН – Антоніо Гутерішом та президенткою Економічної та соціальної ради (ECOSOC) – Лачезарою Стоєвою. У вівторок, 18 квітня, Г. Петро виступив в Стенфордському університеті з лекцією, яка була присвячена проблемам зміни клімату. 19 квітня Густаво Петро виступив на пленарному засіданні Постійної Ради Організації Американських Держав (ОАД), яка базується у Вашингтоні. Президент Колумбії закликав до створення нової Міжамериканської демократичної хартії (попередня була ухвалена 11 вересня 2001 р. у Лімі), яка за своїм змістом була б більш широкою. До нового документу він запропонував включити права на природу як невід’ємну частину боротьби з кліматичною кризою, права жінок та соціальні права робітників.
20 квітня, у четвер, Густаво Петро прибув до Білого дому для зустрічі з президентом Джо Байденом. Це була перша двостороння зустріч двох лідерів країн з часу їх вступу на посаду. Головними темами для обговорення постали зміна клімату та перехід до чистої енергетики, міграція, торгівля наркотиками та мир. Г. Петро закликав Джо Байдена очолити “побудову великого Альянсу заради прогресу в Америці”. Також президенти обговорили об’єднання електричної системи між Північною та Південною Америкою та аграрну реформу в Колумбії.
Окремою темою для обговорення постала венесуельська криза. “Була запропонована стратегія… яка полягає в тому, щоб спочатку провести вибори, а потім зняти санкції. Або поступово: в міру виконання виборчого порядку денного паралельно знімаються санкції“, – сказав Петро. У спільній заяві за підсумками зустрічі в Білому домі було відзначено про “спільне зобов’язання підтримувати та сприяти врегулюванню ситуації у Венесуелі”.
«Українське питання», яке хоч і не було в топі тем обговорення між лідерами двох держав, все ж виходячи із спільної заяви звучало на цій двосторонній зустрічі.
В документі зазначено, що “президент Байден і президент Петро засудили всі форми авторитаризму та агресії у світі, включаючи порушення росією територіальної цілісності України всупереч міжнародному праву…” Проте у заяві для преси біля Овального кабінету Густаво Петро, після зустрічі з Джо Байденом, ще раз підтвердив свою позицію не надсилати зброю жодній з сторін: “Попередні уряди раніше купували російську зброю. Моя позиція щодо цієї зброї, яка сьогодні перебуває у влади колумбійської держави, полягає в тому, що вона не йде на війну. Вона не йде ні в Росію, ні в Україну“.
Того ж дня Г. Петро мав зустріч з колишньою спікеркою Палати представників – Ненсі Пелосі, про яку остання написала на своїй сторінці у Twitter, а у п’ятницю, 21 квітня, Президент Колумбії збирався взяти участь в дискусії організованій такими “мозковими центрами” як Atlantic Council, The Interamerican Dialogue і The United Institute for Peace. Проте зустріч довелося скасувати, оскільки Г. Петро був змушений повертатися якомога швидше до Колумбії, де 25 квітня повинен був відбутися саміт присвячений вирішенню венесуельської кризи. Інформація про скорочення візиту Г. Петро з’явилася в ЗМІ ще 18 квітня. Але попри завчасне завершення візиту Г. Петро до США, головні зустрічі програми поїздки усе ж відбулися. Зокрема двостороння зустріч президентів в Білому домі дозволила накреслити траєкторію щодо подальших напрямків співпраці Боготи та Вашингтона.
Міжнародна конференція з політичного процесу у Венесуелі (25 квітня 2023 р.)
25 квітня 2023 р. за ініціативи колумбійського президента Густаво Петро в Боготі відбулася міжнародна конференція присвячена Венесуелі, яка зараз переживає глибоку економічну, політичну та гуманітарну кризи. Напередодні конференції, 22 квітня, Г. Петро зустрівся з представниками Демократичної єдиної платформи (ісп. Plataforma Unitaria Democrática), яка об’єднує частину венесуельської опозиції, щоб обговорити ключові цілі цього заходу. Однією з них стало відновлення діалогу між венесуельською опозицією та режимом Ніколаса Мадуро, який був започаткований в Мексиці ще в 2021 році. Участь у цьому заході взяли представники від 19 країн та ЄС. Конференція розпочалася з промови Густаво Петро, в якій він наголосив, що першим кроком має бути повернення Венесуели до Міжамериканської системи прав людини, з якої вона вийшла в 2013 році. На його думку, це дозволить «знайти шляхи до кращої демократії». Г. Петро зазначив про прохання венесуельської опозиції, встановити календар виборів, який би забезпечив прозорість та справедливість виборчого процесу, а також розробити гарантії для всіх політичних акторів, для того, щоб венесуельський народ міг висловити свою політичну волю. Іншим ключовим пунктом – стало зняття санкцій. «Америка не може бути простором для санкцій, Америка повинна бути простором для свободи, Америка повинна бути простором для демократії», – сказав Г. Петро в прикінцевій частині своєї промови.
Результати конференції були оприлюдненні міністром закордонних справ Колумбії – Альваро Лейвою.
В підсумку було погоджено встановити календар виборів, який дозволить забезпечити прозорий та демократичний процес з гарантіями для всіх політичних акторів з урахуванням рекомендацій виборчої комісії ЄС від 2021 р.; санкції повинні скасовуватися паралельно із виконанням погоджених кроків; продовження процесу перемовин між нинішньою венесуельською владою та опозицією повинно супроводжуватися впровадженням єдиного фонду, який би надавав допомогу збіднілим венесуельцям.
Також було домовлено скликати 20 делегацій для подальшої роботи з питань, які були схвалені на конференції. Порівнюючи підсумки Боготської конференції із пунктами, які були узгоджені раніше в Мексиці (необхідність проведення вільних виборів, відновлення процесу перемовин та послаблення санкцій), можна сказати, що більшість із них були ще раз підтверджені.
За день до конференції Н. Мадуро під час телевізійної програми «Con Maduro+» висунув ультиматум, що повернеться до процесу перемовин за умови скасування всіх санкцій, припинення розслідування Міжнародного кримінального суду, а також внесення коштів до соціального фонду Сполученими Штатами, які вони раніше заморозили. В іншому випадку влада Венесуели не бачить сенсу відновлення діалогу.
Рішення конференції в Боготі були розкритиковані представниками Групи свободи і демократії, до якої входять лідери регіону та колишні президенти правого спрямування. Іван Дуке, екс-президент Колумбії опублікував на своїй сторінці у Twitter декларацію від представників цієї групи. Її підтримали: екс-президенти Аргентини (Маурісіо Макрі), Мексики (Феліпе Кальдерон), Чилі (Себастьян Піньєра) та інші колишні лідери країн регіону, а також Маріано Рахой, колишній прем’єр-міністр Іспанії. В документі було сказано «Конференція, яка була організована 25 квітня Президентом Колумбії Густаво Петро з метою просування демократії, перетворилася на підтвердження інтересів диктатури».
Окрім того, варто було б згадати й про інцидент, який відбувся напередодні конференції з опозиційним венесуельським політиком – Хуаном Гуайдо, і який пов’язаний з його вимушеним від’їздом до СЩА з Колумбії. Сама ситуація виглядає суперечливою, оскільки Х. Гуайдо та А. Лейва розповідають протилежні версії. Хуан Гуайдо розповів, що прибув до Колумбії 24 квітня для участі в конференції на запрошення А. Лейви. Останній же заперечив надсилання запрошення, та підкреслив, що Х. Гуайдо в’їхав до Колумбії неналежним чином. Міграційне управління Колумбії заявило, що «не відсилало та не депортовувало» венесуельського політика. «Він не повинен в’їжджати в країну нелегально. Йому запропонували дозвіл на транзит, він не був депортований назад у свою країну, і з дозволу Сполучених Штатів він полетів до цієї країни», – сказав Г. Петро з приводу цієї ситуації. Відомо, що Хуан Гуайдо, так само як й інша опозиціонерка – Маріа Коріна Мачадо, розкритикував ідею конференції, на якій одним із головних питань обговорення поставало зняття санкцій. Тому, очевидно, колумбійське керівництво мало побоювання, що перебування Х. Гуайдо в Колумбії може зашкодити успішному проведенню конференції (подібну думку висловили такі медіа як CNN en Español та The Guardian).
Головне питання в тому чи вдасться розробити в подальшому ефективний механізм реалізації узгоджених пунктів на конференції. А також чи вдасться відновити діалог на відносно справедливих умовах, чи зрештою така модель дозволить авторитарному режимові здобути для себе більше поступок та більш вигідні позиції.