Олег Павлюк, Анжела Бубеляк, Олена Куренкова
Ганна Шелест, директорка Програми безпекових студій, Олександр Краєв, директор програми “Північна Америка” Ради зовнішньої політики “Українська призма” коментують для Суспільне Новини
Внутрішня політика
У своїй інавгураційній промові, виголошеній рівно через два тижні після штурму Капітолія прихильниками Дональда Трампа, Байден обіцяв зробити все для об’єднання американців. Окрім подій 6 січня, США були розділені проблемою расової та економічної нерівності. Нікуди не подівся і COVID-19.
За рік коронавірус і поляризація так і не були остаточно подолані.
Байдену вдалося розгорнути масову вакцинацію проти COVID-19. Менш ніж за 100 днів його адміністрації було використано понад 100 мільйонів доз вакцини. Станом на зараз усього понад 200 мільйонів американців, або 63%, вакцинувалися повністю. 4 липня 2021 року, на День незалежності США, Байден навіть заявляв про “незалежність від коронавірусу”. Окрім того майже 400 мільйонів доз вакцини проти COVID-19, які США на безоплатній основі передали решті світу.
Але далі з’явилися штами “Дельта” (більш смертоносний) та “Омікрон” (більш заразний). Темпи COVID-19 у США побили сумні рекорди: понад мільйон виявлених хворих за день і понад 850 тисяч загиблих за весь час пандемії. Однак, справедливо зауважити, що до появи нових штамів коронавірусу ані США, ані будь-яка інша країна світу готова не була.
Що стосується “вірусу” поляризації, то й тут Байден, схоже, зазнав поразки.
“Хай як Байден намагається, але частина Америки його не сприймає. Одні кажуть: мовляв, нечесно прийшов до влади. Інші — що він “не наш” президент. Частина демократів-лібералів вважають Байдена недостатньо рішучим і послідовним. Не лише республіканці, а й незалежні та навіть демократи все менше підтримують Байдена”, — зауважує директор Центру міжнародних досліджень Володимир Дубовик.
Можна знайти щонайменше дві причини, чому Байден так і не став “президентом для всіх американців”.
По-перше, не всі вірять у його перемогу на виборах 2020 року. Якщо точніше, то таких, за даними останнього опитування Axios, понад 40%. Сприяла тезі про “вкрадені вибори” і поведінка Дональда Трампа, який разом із прихильниками через суди безуспішно намагався довести фальсифікації на голосуванні. А штурм Капітолія 6 січня став своєрідною кульмінацією боротьби 45-го президента США за свою посаду.
“Вирішення цього кейсу (розслідування подій 6 січня, — ред.) адміністрація Байдена багато в чому і вважає вирішенням проблем поляризації або принаймні проблем, які вона викликала. З іншого боку, він заради цього багато в чому підставив власний рейтинг”, — говорить Суспільному експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма” Олександр Краєв.
По-друге, Байден не зміг скористатися більшістю в Конгресі США для ухвалення обіцяних реформ. Сенатори-демократи з республіканських штатів (як-от Джо Манчин) неохоче підтримують більші соціальні й екологічні витрати.
Ба більше: завдяки процедурі філібастеру адміністрація має заручитися підтримкою не менш як 60 сенаторів для ухвалення деяких законопроєктів. Республіканці традиційно виступають проти лібералізації виборчого законодавства (навпаки — обмежують його на рівні штатів) та поліцейської реформи — однієї з вимог протестів проти насилля правоохоронців щодо темношкірих.
“Він був надією на якусь нормальність після Трампа”.
“Байден — це той, кому судилося бути щонайбільше віцепрезидентом, однак за дивовижним збігом обставин йому довелося стати главою держави. Після хаосу, який лишила по собі ера Трампа, він став президентом через тиск обставин. Він був надією на якусь нормальність після Трампа”, — підсумовує в розмові із Суспільним американський журналіст, керівник новинного відділу видання New Lines Magazine Майкл Вайс.
Він порівнює Байдена із “тарілкою з гарячою кашею” — щось, що знайоме і зрозуміле, хай і не надто апетитне. Передбачуваність, доповнена масштабними соціальними реформами, мала би бути своєрідним коником його президентства.
“Однак зараз багато людей почуваються так, ніби їхні надії підвели. Так, до цього часу нам обіцяли подолати COVID-19, але не вийшло. І кінця-краю йому поки не видно. У багатьох опускаються руки і є відчуття ошуканості. Це кепсько в умовах, коли ми ледь не щодня обговорюємо, чи переживе американська демократія чергові вибори”, — додає Вайс.
Проте, до своїх досягнень адміністрація Джо Байдена може занести виділення 1,9 трильйона доларів COVID-допомоги й трильйона доларів на інфраструктуру, скасування заборони на військову службу для трансгендерів. А ще — порівняно непогану ситуацію в економіці: рекордно низьке з часів пандемії безробіття й зростання фондового ринку (щоправда, вкупі з так само рекордною інфляцією в 7%).
Зовнішня політика
Була щонайменше одна міжнародна подія, яка теж негативно позначилася на рейтингу Байдена. Це виведення американських військ із Афганістану, яке у лютому 2020 року пообіцяв Трамп і яке зрештою призвело до встановлення влади “Талібану” в країні. І хоча більшість американців виступали за вихід із Афганістану, дії адміністрації Байдена не схвалили 73% опитаних.
“Можливо, це і була помилка адміністрації Байдена — ставитися до виходу як самоцілі. Афганістан украй похитнув його позиції, особливо серед республіканців. Де-юре він досяг цілі, де-факто — вона залишила слід на його кар’єрі”, — стверджує Олександр Краєв.
“Думаю, адміністрація Байдена не вважає, що втратила в контексті своєї глобальної присутності (після виходу з Афганістану, — ред.). Але є критика з боку опонентів і всередині Демократичної партії та з боку інших країн. Довіру з боку союзників щодо США це теж підірвало”, — нагадує Володимир Дубовик і додає: ймовірно, “афганську карту” ще розігруватимуть, щоб показати нібито провальність іноземної підтримки США.
Афганістан — не єдиний виклик, який припав на перший рік каденції Байдена. Це і перемовини щодо ядерної програми Ірану, і вирішення проблеми Північної Кореї (яка з початку 2022 року вже здійснила чотири ракетні випробування), стримування Китаю і відновлення трансатлантичної єдності.
“Це (відновлення трансатлантичної єдності) було одним з постулатів Байдена, коли він йшов на посаду. І з цього він розпочав. Відносини між європейськими партнерами у НАТО і США були зіпсовані за останній рік на посаді Трампа. Для Байдена в умовах кризи було вкрай важливо повернути цю єдність. Відносини із Німеччиною тут стали першими і головними”, — зазначила у коментарі Суспільному директорка програми безпекових студій “Української призми” Ганна Шелест.
Не завжди зусилля Байдена з налагодження відносин із Європою були успішними. Можна згадати підписану у вересні 2021 року угоду з Великою Британією і Австралією про партнерство у сфері безпеки для протидії Китаю. Вона викликала обурення не лише в Пекіна, а й у Парижі — адже передбачала відмову Австралії від придбання французьких субмарин вартістю 56 мільярдів євро.
Також саме з намаганнями адміністрації Байдена відновити трансатлантичну єдність пов’язана не надто приємна для України позиція щодо “Північного потоку-2”. У липні 2021 року Вашингтон і Берлін фактично домовилися розблокувати будівництво російського газогону, пообіцявши гарантії збереження транзиту газу. Рішення Байдена зняти санкції викликало обурення навіть серед окремих його однопартійців. Але опитані Суспільним експерти наголошують, що крок США не варто трактувати однозначно негативно. Адже “Північний потік-2”, хай і повністю добудований, ще має пройти процедуру сертифікації. Вона має завершитися не раніше середини 2022 року.
“У середньостроковій перспективі відносини США й Німеччини націлені на те, щоб зупинити російський газогін або створити з нього аналог “Північного потоку-1” — тобто зменшити його пропускну здатність, загнати в межі Третього енергопакету ЄС й “зеленої угоди” та не дати його використати як політичний важіль”, — зазначає Олександр Краєв.
Назагал же головний напрямок зовнішньої політики адміністрації Джо Байдена — боротьба за демократію і права людини та проти авторитаризму. Хоча, як зауважує Володимир Дубовик із Центру міжнародних досліджень, через пандемію COVID-19 і зростання агресії Росії щодо України США більшість запланованого довелося відкласти.
“Цікаво, що Байден більшу частину своєї політичної кар’єри займався зовнішньою політикою, однак нині у нього не так уже й багато зовнішньополітичних здобутків і його ніхто не вважає особливо кмітливим лідером у плані зовнішньополітичних рішень”, — нагадує американський журналіст Майкл Вайс.
Україна і Росія
Для Байдена українсько-російська тема не є чужою: він фактично курував її на посаді віцепрезидента в адміністрації Барака Обами. І тоді, й зараз він називає Росію агресором, який порушує міжнародне право. В одному з інтерв’ю Байден сказав, що Путін — убивця. Та потім погодився зустрітися з “убивцею” в Женеві. І зараз, під час чергового загострення біля українських кордонів, Вашингтон залишає відкритим дипломатичний шлях вирішення конфлікту.
Позиція США щодо Росії і за часів Обами, і зараз, в добу Байдена, не була безкомпромісною і завжди передбачала вікно для діалогу. “Не можна напевне сказати, що краще — силовий підхід чи компромісно-переговорно-дипломатичний”, — зазначає Дубовик.
“Не треба діалог сприймати як слабкість”, — додає Ганна Шелест з “Української призми”, —Він може бути й сильною стороною, тому що десь можна забалакати сторону конфлікту, твого опонента, можна “протиснути” те, що важливо для тебе. Припущення, що США заходять як слабкий переговірник через те, що РФ має війська на кордоні з Україною, не найправильніше. У США достатньо інших варіантів і військ для того, щоб мати рівні можливості”, — вважає вона.
Опитані Суспільним експерти сходяться на тому, що остання ескалація на українсько-російському кордоні, а також реакція Заходу на пропозиції щодо “гарантій безпеки” Росії свідчать про єдність США і Європи. Але вони ж і нагадують: сам Вашингтон у своєму підході не монолітний.
У Конгресі як республіканці, так і демократи-однопартійці Байдена критикують його підхід до стримування Росії. Щоправда, їхні більш жорсткі ініціативи поки що так і не були ухвалені. Ті санкції, які пропонує Білий дім (і сенатори-демократи), мають набути чинності лише в разі вторгнення Росії в Україну.
Неформальний розкол у політиці щодо України помітний і всередині Білого дому, зазначає Дубовик: тоді як радник Байдена із національної безпеки Джейк Салліван посідає більш м’яку позицію, державний секретар Ентоні Блінкен представляє більш жорстку риторику.
“Щодо більш активних дій проти РФ: після Афганістану США зрозуміли, що робити своїми руками чужу роботу — поганий варіант. Тож ми можемо сподіватися на більший обсяг зброї й політично-економічної підтримки, санкцій, але самі Штати тут на місці не готові робити за нас нашу роботу”, — вважає Олександр Краєв з “Української призми”.
Рік президентства Байдена показав, що Україна залишається серед пріоритетів і стратегічних партнерів США, кажуть експерти. Вони нагадують зокрема про візит української делегації на чолі із Володимиром Зеленським у серпні-вересні 2021 року, підписання оновленої Хартії стратегічного партнерства та Стратегічної рамкової оборонної угоди — і часті візити американських високопосадовців в Україну.
“Проблема в наших відносинах — одна. На вищому і найвищому рівні ініціатива виходить передусім від США. Не вистачає української ініціативи. У відносинах Києва і Вашингтона не вистачає Києва”, — зауважує Краєв.
Дубовик вказує на нестачу довіри між США й Україною: “Не можна сказати, що картина (в українсько-американських відносинах, — ред.) ідилічна. Але в нас нема і кризи. Є певні порозуміння і певні розходження. Порозуміння, що ми стратегічні партнери. А розходження — щодо тих же реформ, які здійснюються повільно, спорадично. Американців, а зокрема цю адміністрацію, це дратує”.